Урок 12. Аналіз поезії Ліни Костенко
Матеріал
Урок 12. Аналіз поезії Ліни Костенко
- Вірші
- Аналіз
- Інтерпретація
Подивись відео з українським актором Богданом Ступкою. Що він робить у цьому відео? Декламує вірш, розповідає історію чи ділиться міркуваннями про життя? Поясни свою думку.
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=kkHMxXsnE5k
Яку функцію виконують паузи та інтонації? Актор Богдан Ступка декламує вірш Ліни Костенко “Крила”. Як ти думаєш, що допомогло актору підготуватися, щоб так добре прочитати текст?
Завдання 1
Сформулюй власні правила: як підготуватися до публічного читання поетичного тексту? Обміняйся ідеями з однокласниками та однокласницями.
Завдання 2
На цьому уроці ми готуватимемося до проєктного уроку та аналізуватимемо поезію Ліни Костенко, застосовуючи схему американського вчителя та письменника Метью Фрайдея.
Дружня порада вчителю
Наша мета — допомогти учнівству зрозуміти текст, щоби підготуватися до наступного етапу — проєктної роботи.
Пропонуємо схему Метью Фрайдея за матеріалом: «Не зазубрити, а відчути поезію: 10 секретних способів легко вчити вірші».
Джерело: https://osvitoria.media/experience/ne-zazubryty-a-vidchuty-poeziyu-10-sekretnyh-sposobiv-legko-vchyty-virshi/Американський вчитель початкової школи та письменник Метью Фрайдей радить працювати з текстом за розробленим ним алгоритмом. Ці етапи пов’язують текст та спогади юного читача, що дає змогу значно ефективніше, ніж раніше, завчити його напам’ять. Для простоти можна роздрукувати й роздати всім графічний організатор з веселими малюнками.
А. «Я бачу» (Які образи учень бачить в уяві?)
B. «Я думаю» (Навіщо це? Чим ці образи важливі? Що вірш втратив би без них?)
C. «Я обираю слово». Учні визначають слова, які їм найбільше подобаються або цікавлять. На цьому етапі також зважають на алітерацію, звуконаслідування, епітети.
D. «Я згадую» (Що це для мене? Що нагадує? Як пов’язано з моїм минулим?)
E. «Я отримую» (Що це для мене значить?) Учні зосереджуються на роздумах про те, що вірш дасть у майбутньому, що він відкриває, показує чи чого навчає, чим дивує?
- Прочитай вірш Ліни Костенко “Очима ти сказав мені: люблю…”
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон,
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова, як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
- Заповни візуальну діаграму Метью Фрайдея із власними враженнями та думками про вірш Ліни Костенко.
- Послухай декламацію цього вірша та пояснення вірша від актора Віталія Ажнова. Від 14:08 до 15:25.
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=SDyDFb1TvWA&t=848s
На чому зосереджується Віталій Ажнов у процесі читання вірша?
Чого саме стосується його пояснення? За яким принципом він його формулює? - Переглянь заповнену діаграму. Яке пояснення до вірша на основі власних вражень та відчуттів ти б надав/надала на місці Віталія Ажнова? Сформулюй та запиши своє пояснення.
Завдання 3
Прочитай вірші Ліни Костенко «Пісенька з варіаціями» та «Життя іде, і все без коректур…» та заповни візуальну діаграму Метью Фрайдея до кожного з них.
Дружня порада вчителю
Обʼднайте учнівство у пари чи групи, щоби вони разом попрацювали над візуальною діаграмою та поясненнями. Наша мета — відточити навичку інтерпретації поетичних текстів.
Коли учнівство ділитиметься своїми напрацюваннями — ставте уточнювальні питання за змістом сказаного, щоб звернути їхню увагу на образи, назву тексту, що вони могли випустити, де могли б поглибити думку. Вони не потребують “правильної” відповіді від вас, вони потребують діалогу та супервізії.
Пісенька з варіаціями
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить…
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.
Життя іде, і все без коректур…
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Філософ Теодор Адорно писав: «Після Аушвіцу поезія неможлива». Як ти думаєш, чому філософ так думав? Навіщо потрібна поезія? Чи є ситуації у яких вона можлива чи не можлива?
Щоб підтвердити чи спростувати свою думку — скористайся фрагменом есею українського поета Остапа Сливинського про функцію поезії під час війни.
Чи потрібна взагалі поезія в часи війни, в часи гуманітарних катастроф? Це зовсім не риторичне питання. Адже війна — це особливий час, коли життя оголюється до скелета, залишаючи лише необхідне для виживання.Спрощення, полегшення конструкції життя, яке мусить бути стійким і маневреним. Чи поезія належить до необхідних конструктивних елементів? Чи знайдеться їй місце в тривожному рюкзаку? Поезія не може відвернути війну, поезія не може її завершити. Поезією неможливо говорити з ворогом. Що ж вона може?
Довго шукаючи відповіді на питання, що ж таке поезія серед вибухів і руйнувань, серед дуже великої кількості різноманітних форм страждання, я тимчасово погодився на одне порівняння. Поезія – це сито. Так, у час, коли жодна уява не може зрівнятися з жахливою реальністю, коли самої реальності стає забагато, так що підсилювати її фантазією здається злочином, а тікати від неї – щонайменше безвідповідальністю, єдиним виходом для літератури лишається свідчення. Але література – не репродуктор реальності, не стрічка новин і не телевізійний footage. Те, що вона може робити, — це просіювання пережитого так, аби воно набувало значення універсального досвіду. Ось що таке «сито».
Джерело: https://chytomo.com/literatura-osoblyvoho-chasu-ostap-slyvynskyj-pro-poeziiu-pid-chas-vijny/
Щоби більше дізнатися про Ліну Костенко — подивись відео:
- Із цікавими фактами про письменницю: https://www.youtube.com/watch?v=E2SldjBE02k
- Інтервʼю сучасного україснького письменника Сергія Жадана з класикинею літератури: https://www.youtube.com/watch?v=dPYcHKg52XY
Урок 12. Аналіз поезії Ліни Костенко
- Вірші
- Аналіз
- Інтерпретація
Подивись відео з українським актором Богданом Ступкою. Що він робить у цьому відео? Декламує вірш, розповідає історію чи ділиться міркуваннями про життя? Поясни свою думку.
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=kkHMxXsnE5k
Яку функцію виконують паузи та інтонації? Актор Богдан Ступка декламує вірш Ліни Костенко “Крила”. Як ти думаєш, що допомогло актору підготуватися, щоб так добре прочитати текст?
Завдання 1
Сформулюй власні правила: як підготуватися до публічного читання поетичного тексту? Обміняйся ідеями з однокласниками та однокласницями.
Завдання 2
На цьому уроці ми готуватимемося до проєктного уроку та аналізуватимемо поезію Ліни Костенко, застосовуючи схему американського вчителя та письменника Метью Фрайдея.
- Прочитай вірш Ліни Костенко “Очима ти сказав мені: люблю…”
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон,
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова, як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
- Заповни візуальну діаграму Метью Фрайдея із власними враженнями та думками про вірш Ліни Костенко.
- Послухай декламацію цього вірша та пояснення вірша від актора Віталія Ажнова. Від 14:08 до 15:25.
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=SDyDFb1TvWA&t=848s
На чому зосереджується Віталій Ажнов у процесі читання вірша?
Чого саме стосується його пояснення? За яким принципом він його формулює? - Переглянь заповнену діаграму. Яке пояснення до вірша на основі власних вражень та відчуттів ти б надав/надала на місці Віталія Ажнова? Сформулюй та запиши своє пояснення.
Завдання 3
Прочитай вірші Ліни Костенко «Пісенька з варіаціями» та «Життя іде, і все без коректур…» та заповни візуальну діаграму Метью Фрайдея до кожного з них.
Пісенька з варіаціями
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить…
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.
Життя іде, і все без коректур…
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Філософ Теодор Адорно писав: «Після Аушвіцу поезія неможлива». Як ти думаєш, чому філософ так думав? Навіщо потрібна поезія? Чи є ситуації у яких вона можлива чи не можлива?
Щоб підтвердити чи спростувати свою думку — скористайся фрагменом есею українського поета Остапа Сливинського про функцію поезії під час війни.
Чи потрібна взагалі поезія в часи війни, в часи гуманітарних катастроф? Це зовсім не риторичне питання. Адже війна — це особливий час, коли життя оголюється до скелета, залишаючи лише необхідне для виживання.Спрощення, полегшення конструкції життя, яке мусить бути стійким і маневреним. Чи поезія належить до необхідних конструктивних елементів? Чи знайдеться їй місце в тривожному рюкзаку? Поезія не може відвернути війну, поезія не може її завершити. Поезією неможливо говорити з ворогом. Що ж вона може?
Довго шукаючи відповіді на питання, що ж таке поезія серед вибухів і руйнувань, серед дуже великої кількості різноманітних форм страждання, я тимчасово погодився на одне порівняння. Поезія – це сито. Так, у час, коли жодна уява не може зрівнятися з жахливою реальністю, коли самої реальності стає забагато, так що підсилювати її фантазією здається злочином, а тікати від неї – щонайменше безвідповідальністю, єдиним виходом для літератури лишається свідчення. Але література – не репродуктор реальності, не стрічка новин і не телевізійний footage. Те, що вона може робити, — це просіювання пережитого так, аби воно набувало значення універсального досвіду. Ось що таке «сито».
Джерело: https://chytomo.com/literatura-osoblyvoho-chasu-ostap-slyvynskyj-pro-poeziiu-pid-chas-vijny/
Щоби більше дізнатися про Ліну Костенко — подивись відео:
- Із цікавими фактами про письменницю: https://www.youtube.com/watch?v=E2SldjBE02k
- Інтервʼю сучасного україснького письменника Сергія Жадана з класикинею літератури: https://www.youtube.com/watch?v=dPYcHKg52XY
Ділись та обговорюй важливе