Урок 15. Людина і реальність. Як читати оповідання і розуміти його
Матеріал
Урок 15. Людина і реальність. Як читати оповідання і розуміти його
- Художня деталь
- Метафора
- Інтерпретація
- оповідання Хуліо Кортасара «Захоплений дім»
Подивись на два фото нижче та опиши їх кількома словами: прикметником, дієсловом та іменником, які відбиватимуть емоції, яку у тебе викликає світлина. Обміняйся своїми варіантами із однокласниками та однокласницями. Наприклад, “затишний”, “ніжитися”, “затишок”. Або “мрячно”, “чекати”, “роздратування”.


Завдання 1. Саундтрек до оповідання
Поділися, яку пісню ти підібрав/підібрала для оповідання Кортасара «Захоплений дім». Поясни, чому в тебе виникла саме така асоціація.
Дружня порада вчителю
За підсумками цієї вправи можна зробити мапу асоціацій до оповідання. Зафіксувати ключові слова, якими учнівство пояснює свої вибори, щоб побачити розмаїття можливих вражень від тексту.
Якщо буде змога, то можна навіть зробити плейліст до оповідання з усіма учнівськими варіантами пісень.
Завдання 2. У пошуках важливих деталей
Уважно прочитай фрагмент оповідання та відшукай у ньому деталі, що зможуть допомогти тобі встановити орієнтовний час та місце, де розгортаються події.
Ірене була дівчиною, народженою, щоб нікого не турбувати. Окрім ранкових справ, вона проводила решту дня за плетенням на дивані в своїй спальні. Не знаю, чому вона так багато плела, мені здається, жінки плетуть, бо віднайшли в цьому занятті привід нічого не робити. Ірене ж не була такою, вона завжди плела щось потрібне: светри на зиму, шкарпетки для мене, маньянітас і жилети для себе. Бувало, що вона плела жилет, а тоді якоїсь миті розпускала його, бо їй в ньому щось не сподобалось; було забавно розглядати в кошику гору скрученої вовни, яка не втрачала форми протягом годин. По суботах я ходив до центру, щоб купити вовни; Ірене довіряла моєму смаку, її влаштовували всі кольори, й мені ніколи не доводилося повертати мотки. Я користався з цих виходів, щоб зробити коло по книгарнях і попитати, — марно, — чи не з’явились якісь новинки французької літератури. Від 1939-го до Арґентини не надходило нічого вартісного.
Але саме про дім мені цікаво говорити, про дім та про Ірене, бо я сам нічим не визначний. Не уявляю, що робила б Ірене без плетення. Може, дехто і перечитує книжки, але повторити готовий пуловер з такою ж легкістю не вийде. Одного дня я виявив внизу комода з камфорового дерева шухляду, заповнену хустками — білими, зеленими, бузковими. Пересипані нафталіном, складені, як у ґалантереї; я так і не наважився запитати Ірене, що вона думала робити з ними. Ми не мусили заробляти на життя, щомісяця нам надходила рента з полів, і наші статки щораз зростали. Але Ірене розважало лише плетення, вона виявляла дивовижну спритність, і в мене минали години за спогляданням її рук, що, наче сріблясті їжаки з голками, снували туди-сюди, і за одним чи двома кошиками на підлозі, де невпинно метушилися клубки. Це було прекрасно.
Як же не згадати планування дому. Їдальня, зала з ґобеленами, бібліотека і три великі спальні розташувались у найвіддаленішій частині, яка виходила на вулицю Родріґеса Пеньї. Лише коридор з масивними дубовими дверима відмежовував цю частину від переднього крила, де були ванна, кухня, наші спальні і центральна living, яка поєднувала спальні з коридором. Входили в дім крізь передпокій, оздоблений майолікою, звідки решітчасті двері вели до living. Тобто коли ви ввійшли до передпокою, відчинили решітку й перемістились у living, ви мали обабіч двері до наших спалень, а навпроти — коридор, який вів до віддаленої частини; просуваючись коридором, минали дубові двері, й далі починалась інша частина дому, або ж ви могли повернути ліворуч точнісінько перед дверима й опинитись у вузькому проході, що вів до кухні та ванної. При відчинених дверях видно було, що дім величезний, коли ж їх зачиняли, він справляв враження квартири, з тих, які будують тепер і в яких так тісно, що не поворухнутися; ми з Ірене завжди жили в цій частині дому й майже ніколи не ходили за дубові двері, тільки щоб прибрати, неймовірно, як хутко меблі припадають пилом. Може, Буенос-Айрес і чисте місто, але це завдяки лише його мешканцям і нічому іншому. Занадто багато піску в повітрі, тільки якийсь шквал — і пил збирається на мармурі консолей та між ромбами серветок з макраме; доводиться добряче попрацювати мітелкою з пір’я, щоб прибрати його, а він висить у повітрі й за мить знову покриває меблі й піаніно.
- Які слова допомогли тобі зрозуміти, в якому місті, країні чи місцевості відбувається дія?
*назва міста Буенос-Айрес, а також можна рухатися через імʼя Родріґеса Пеньї, якщо учнівство матиме змогу скористатися гуглом у своїх пошуках. - Як слова дали змогу дізнатися орієнтовний час дії?
Орієнтовний час – після 1939 року. Сама збірка, «Бестіарій», у якій вийшло оповідання, — 1951 року а власне “Захоплений дім” написний у 1946 році, відповідно текст — воєнного або ж навколовоєнного періоду.
Завдання 3. Дізнаємося контексти
Прочитай фрагмент книжки Хуліо Кортасара «Уроки літератури», в якому він розповідає про життя в Аргентині у часи Другої світової війни, та дай відповідь на запитання опісля.
У Буенос-Айресі я проживав віддаля, певна річ, перебіг громадянської війни, в якій іспанський народ боровся і захищався від наступу франкізму*, який врешті його придушить. Між 1939-м і 45-м роками я проживав, також в Буенос-Айресі, Другу світову війну. Як ми з моїми друзями проживали ці війни? У першому випадку ми були відданими прибічниками Іспанської республіки, переконаними антифранкістами. У другому — цілком і повністю були на боці союзників і абсолютно проти нацизму. Але в чому виражалися ці позиції: в читанні газет, у добрій поінформованості про те, що діється на фронтах; вони виливалися в дискусії в кавʼярнях, де ми обстоювали наші погляди перед евентуальними антагоністами, можливими супротивниками. Членам маленького гурту, до якого я належав, який своєю чергою був частиною багатьох інших груп, ніколи не спадало на думку, що війна в Іспанії напряму стосується нас — як аргентинців і як індивідів. Нам ніколи не спадало на думку, що Друга світова війна також стосується нас, — попри те, що Аргентина була нейтральною країною. Ми ніколи не здавали собі справи, що місія письменника, який крім того є людиною, не може обмежуватися просто коментарем чи просто симпатією до однієї з утягнених у протиборство сторін. І саме це, що може бути предметом жорсткої самокритики, на яку я здатен щодо самого себе й усіх мені подібних, значною мірою визначило те, що спершу виходило з-під нашого пера в той час: ми жили у світі, в якому поява значущого роману чи збірки оповідань когось із європейських чи аргентинських авторів мала для нас колосальне значення, у світі, в якому треба було віддати все, що маєш, усі ресурси й усі знання, намагаючись досягти якомога вищого літературного рівня.
*Франкізм — авторитарний політичний режим, що панував в Іспанії з 1939 до 1975, на чолі з диктаторомФрансіско Франко. Він прийшов до влади за підсумками громадянської війни, що тривала 4 роки: з 1936 до 1939.
- Як Друга світова війна та громадянська війна в Іспанії торкнулися Хуліо Кортасара та його оточення?
- Коли до письменника прийшло усвідомлення, щоб ці війни стосуються і його також?
- Поміркуй: чому війна, що триває в одному регіоні світу, може впливати на життя людей у геть іншій частині земної кулі? Наведи приклади подібного впливу з наших реалій.
Завдання 4.
Перечитай фрагмент оповідання та підкресли певні слова:
- дієслова, повʼязані з обмеженням простору та свободи персонажів;
- прикметники та прислівники, які відбивають емоційний стан персонажів.
Я завжди чітко пам’ятатиму це, бо все відбулося просто і без зайвих сцен. Ірене сиділа за плетенням у своїй спальні, була восьма вечора, і раптом мені спало на думку поставити на вогонь чайничок для мате. Коридором я дійшов до прочинених дубових дверей і вже повертав у прохід на кухню, коли почув шум чи то в їдальні, чи то в бібліотеці. Звук був невиразний і глухий, такий, ніби стілець перекинувся на килим або долетіла приглушена розмова. Також я почув ту саму мить або хвильку пізніше шум у глибині коридору, що вів із тієї частини дому до дверей. Я кинувся до них, поки не стало надто пізно, рвучко захряснув їх і підпер своїм тілом; на щастя, ключ стирчав з нашого боку, і для більшої певності я ще й узяв на великий засув.
Пішов на кухню, скип’ятив води і, коли повернувся з мате на таці, сказав Ірене:
— Мені довелося замкнути двері в коридорі. Захопили дальню частину.
Вона впустила плетення і подивилася на мене серйозними втомленими очима.
— Ти певен?
Я підтвердив.
— Що ж, — сказала вона, підбираючи спиці, — доведеться нам жити в цій частині.
Я дуже обережно заварював мате, а їй знадобилося трохи часу, щоб повернутися до роботи. Пригадую, вона плела сірий жилет, мені подобався той жилет.
Перші дні здалися нам важкими, тому що в захопленій частині в нас залишилось багато всього, що ми так любили. Мої книжки з французької літератури, наприклад, всі були в бібліотеці. Ірене бракувало кількох серветок і пари пантофель, які зігрівали взимку. Я сумував за своєю люлькою з ялівцю, а Ірене, напевно, згадувала пляшку «Гесперидини» багаторічної витримки.
Часто (але це траплялося лише в перші дні) ми засували якусь шухляду комода і сумно переглядались:
— Ні, це не тут.
І то була ще одна річ із тих, які ми втратилив іншій частині дому.
Але ми мали й переваги. Прибирання спростилося настільки, що, навіть піднявшись дуже пізно, наприклад о пів на десяту, ще до одинадцятої ми вже сиділи склавши руки. Ірене призвичаїлася ходити зі мною на кухню й допомагати мені готувати обід. Ми поміркували й вирішили: поки я готую обід, Ірене лаштує страви, які ми потім з’їмо холодними ввечері. Ми раділи, тому що завжди дратує потреба залишати спальні надвечір і братися за приготування їжі. А тепер нам вистачало стола в спальні Ірене й таці з холодними закусками. Ірене тішилась, що в неї залишалося більше часу на плетення. Я ж почувався трохи пригніченим через книжки, але, щоб не засмучувати сестру, взявся впорядковувати батькову колекцію марок, і це допомагало мені гаяти час. Ми добре розважались, кожен за своїм заняттям, переважно збираючись в спальні Ірене, де було зручніше.
Часом Ірене казала:
— Поглянь-но, яка петля в мене вийшла. Тобі не схоже на конюшину?
А трохи згодом вже я підносив їй до очей паперовий квадратик, щоб вона побачила красу марки з Ейпена і Мальмеді. Нам велося добре, і мало-помалу ми переставали роздумувати. Можна жити й без роздумів.
(Коли Ірене марила вголос, я миттю прокидався. Я ніяк не міг звикнути до цього голосу, схожого на голос статуї або папуги, голосу, що виринає зі снів, а не з горла. Ірене ж казала, що у сні мене так трусило, аж я часом скидав на підлогу ковдру. Наші спальні розділяла living по центру, але вночі чутно було найменший шерех у домі. Ми чули дихання, кашель одне одного, передчували порух руки, що потягнулася до нічника, наше спільне й часте безсоння. Окрім цього, в домі панувала тиша. Вдень простір наповнювався побутовим гамором, металевим тертям спиць, шурхотом від перегортання сторінок альбому для марок. Дубові двері, я це, здається, вже казав, були масивні. В кухні та ванній, які межували із захопленою частиною, ми починали говорити голосніше або Ірене заводила колискових пісень. На кухні досить шуму від фаянсу і скла, тож інші звуки до неї не проникали. Дуже рідко ми дозволяли там запасти тиші, але коли поверталися до спалень й living, дім поринав у спокій та напівтемряву, ми навіть ступали м’якше, щоб не турбувати одне одного. Думаю, саме тому вночі, коли Ірене починала марити вголос, я миттю прокидався.)
Ми б так і повторювали цей сюжет, якби не розв’язка. Ввечері мені завжди хотілось пити, і, перш ніж лягти, я сказав Ірене, що йду на кухню по склянку води. У дверях спальні (вона саме плела) я почув шум на кухні; чи то на кухні, чи то у ванній, бо вигнутий прохід до них приглушав звук. Ірене зауважила, що я різко зупинився, і підійшла до мене, не зронивши ні слова. Ми слухали шуми і чітко розуміли, що вони долинають з цього боку дубових дверей, з кухні і ванни, або з кривого коридорчика, що вів до них, вже майже на нашій частині дому.
Ми навіть не подивились одне на одного. Я стиснув руку Ірене й, не оглядаючись, потягнув її за собою до решітчастих дверей. Шуми за нашими спинами, хоча й досі глухі, лунали чимраз гучніше. Я захряснув решітку, й ми залишились у передпокої. Тепер вже не було чутно нічого.
— Захопили цю частину, — сказала Ірене. 12
Плетення повисло в її руках, нитки тяглися до решітки й зникали за нею. Коли вона побачила, що мотки залишилися з того боку, то випустила плетення, навіть не глянувши на нього.
— Ти мала час взяти якісь речі? — запитав я марно.
— Ні, нічого.
Ми залишились у чому були. Я пригадав про п’ятнадцять тисяч песо в шафі своєї спальні. Та було вже запізно. Оскільки в мене залишився наручний годинник, я зауважив, що була одинадцята вечора. Я обійняв Ірене за талію (здається, вона плакала), і ми вийшли надвір. Мені стало сумно, і, перш ніж піти, я ретельно замкнув вхідні двері й жбурнув ключа в каналізацію. Навряд чи якомусь волоцюзі заманеться лізти грабувати дім цієї пори. Та й дім вже захоплено.
Дружня порада вчителю
Ця вправа допоможе знайти текстуальні причини, чому цей текст викликає у читацтва певні емоції, або ж зрозуміти, в який спосіб досягається певна атмосфера тексту.
Художня деталь — виразний елемент тексту, який відіграє вагому емоційну, змістову чи ідейну роль у тексті.
Завдання 5. Шукаємо візуальні образи та деталі
Повернися до обох попередніх фрагментів оповідання та відшукай у них ті візуальні образи, себто деталі, які є в просторі тексту або опиняються у ньому, які приносять персонажам комфорт або ж навпаки дискомфорт. Запиши їх нижче. Поміркуй: чому автор підкреслив саме ці деталі? Що вони можуть символізувати? Наприклад, пісок — дискомфорт, чайничок для мате — комфорт.

Дружня порада вчителю
Мета завдання — зафіксувати, якими образами письменник відбиває спершу утопічну ідилію будинку, а тоді поступово її руйнує.
Завдання 6. Розкодовуємо оповідання
Спираючись на попередні завдання, поміркуй: що саме захоплює дім? Обґрунтуй свою версію.
Метафора — відрізання простору.
Дружня порада вчителю
Мета завдання — спробувати проінтерпретувати головну метафору тексту та обґрунтувати свою думку. Доконечно правильної відповіді немає, тому варто зібрати та зафіксувати якнайбільше версій.
Завдання 7. Розкодовуємо назву
Оповідання має назву “Захоплений дім”. На твою думку, що ця назва означає? Сформулюй свою версію одним реченням.
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
На фото нижче — значок із фразою, яка поширилася із початком повномасштабного вторгнення. Поміркуй: чим вона подібна на обставини, в яких опинилися персонажі оповідання Хуліо Кортасара?

Подивись кліп на пісню Кайлі Міноуґ Come Into My World
https://www.youtube.com/watch?v=63vqob-MljQ&t=135s
- Як змінюється світ у кліпі протягом пісні?
- Які зміни натякають нам, що реальність кліпу викривлюється?
- Чи траплялося щось подібне в оповіданні Кортасара?
- Фото з гачка:
unsplash.com - Фото значка «Моя зона комфорту…»:
https://mybookshelf.com.ua/znachok-zona-komfortu?srsltid=AfmBOorwCky6FRqpB07nQYDxhkXtm3zDD5td0hTgmwItcX1MKbsUBpbB
Урок 15. Людина і реальність. Як читати оповідання і розуміти його
- Художня деталь
- Метафора
- Інтерпретація
- оповідання Хуліо Кортасара «Захоплений дім»
Подивись на два фото нижче та опиши їх кількома словами: прикметником, дієсловом та іменником, які відбиватимуть емоції, яку у тебе викликає світлина. Обміняйся своїми варіантами із однокласниками та однокласницями.


| ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Завдання 1. Саундтрек до оповідання
Поділися, яку пісню ти підібрав/підібрала для оповідання Кортасара «Захоплений дім». Поясни, чому в тебе виникла саме така асоціація.
Завдання 2. У пошуках важливих деталей
Уважно прочитай фрагмент оповідання та відшукай у ньому деталі, що зможуть допомогти тобі встановити орієнтовний час та місце, де розгортаються події.
Ірене була дівчиною, народженою, щоб нікого не турбувати. Окрім ранкових справ, вона проводила решту дня за плетенням на дивані в своїй спальні. Не знаю, чому вона так багато плела, мені здається, жінки плетуть, бо віднайшли в цьому занятті привід нічого не робити. Ірене ж не була такою, вона завжди плела щось потрібне: светри на зиму, шкарпетки для мене, маньянітас і жилети для себе. Бувало, що вона плела жилет, а тоді якоїсь миті розпускала його, бо їй в ньому щось не сподобалось; було забавно розглядати в кошику гору скрученої вовни, яка не втрачала форми протягом годин. По суботах я ходив до центру, щоб купити вовни; Ірене довіряла моєму смаку, її влаштовували всі кольори, й мені ніколи не доводилося повертати мотки. Я користався з цих виходів, щоб зробити коло по книгарнях і попитати, — марно, — чи не з’явились якісь новинки французької літератури. Від 1939-го до Арґентини не надходило нічого вартісного.
Але саме про дім мені цікаво говорити, про дім та про Ірене, бо я сам нічим не визначний. Не уявляю, що робила б Ірене без плетення. Може, дехто і перечитує книжки, але повторити готовий пуловер з такою ж легкістю не вийде. Одного дня я виявив внизу комода з камфорового дерева шухляду, заповнену хустками — білими, зеленими, бузковими. Пересипані нафталіном, складені, як у ґалантереї; я так і не наважився запитати Ірене, що вона думала робити з ними. Ми не мусили заробляти на життя, щомісяця нам надходила рента з полів, і наші статки щораз зростали. Але Ірене розважало лише плетення, вона виявляла дивовижну спритність, і в мене минали години за спогляданням її рук, що, наче сріблясті їжаки з голками, снували туди-сюди, і за одним чи двома кошиками на підлозі, де невпинно метушилися клубки. Це було прекрасно.
Як же не згадати планування дому. Їдальня, зала з ґобеленами, бібліотека і три великі спальні розташувались у найвіддаленішій частині, яка виходила на вулицю Родріґеса Пеньї. Лише коридор з масивними дубовими дверима відмежовував цю частину від переднього крила, де були ванна, кухня, наші спальні і центральна living, яка поєднувала спальні з коридором. Входили в дім крізь передпокій, оздоблений майолікою, звідки решітчасті двері вели до living. Тобто коли ви ввійшли до передпокою, відчинили решітку й перемістились у living, ви мали обабіч двері до наших спалень, а навпроти — коридор, який вів до віддаленої частини; просуваючись коридором, минали дубові двері, й далі починалась інша частина дому, або ж ви могли повернути ліворуч точнісінько перед дверима й опинитись у вузькому проході, що вів до кухні та ванної. При відчинених дверях видно було, що дім величезний, коли ж їх зачиняли, він справляв враження квартири, з тих, які будують тепер і в яких так тісно, що не поворухнутися; ми з Ірене завжди жили в цій частині дому й майже ніколи не ходили за дубові двері, тільки щоб прибрати, неймовірно, як хутко меблі припадають пилом. Може, Буенос-Айрес і чисте місто, але це завдяки лише його мешканцям і нічому іншому. Занадто багато піску в повітрі, тільки якийсь шквал — і пил збирається на мармурі консолей та між ромбами серветок з макраме; доводиться добряче попрацювати мітелкою з пір’я, щоб прибрати його, а він висить у повітрі й за мить знову покриває меблі й піаніно.
1. Які слова допомогли тобі зрозуміти, в якому місті, країні чи місцевості відбувається дія?
| ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
2. Як слова дали змогу дізнатися орієнтовний час дії?
| ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Завдання 3. Дізнаємося контексти
Прочитай фрагмент книжки Хуліо Кортасара «Уроки літератури», в якому він розповідає про життя в Аргентині у часи Другої світової війни, та дай відповідь на запитання опісля.
У Буенос-Айресі я проживав віддаля, певна річ, перебіг громадянської війни, в якій іспанський народ боровся і захищався від наступу франкізму*, який врешті його придушить. Між 1939-м і 45-м роками я проживав, також в Буенос-Айресі, Другу світову війну. Як ми з моїми друзями проживали ці війни? У першому випадку ми були відданими прибічниками Іспанської республіки, переконаними антифранкістами. У другому — цілком і повністю були на боці союзників і абсолютно проти нацизму. Але в чому виражалися ці позиції: в читанні газет, у добрій поінформованості про те, що діється на фронтах; вони виливалися в дискусії в кавʼярнях, де ми обстоювали наші погляди перед евентуальними антагоністами, можливими супротивниками. Членам маленького гурту, до якого я належав, який своєю чергою був частиною багатьох інших груп, ніколи не спадало на думку, що війна в Іспанії напряму стосується нас — як аргентинців і як індивідів. Нам ніколи не спадало на думку, що Друга світова війна також стосується нас, — попри те, що Аргентина була нейтральною країною. Ми ніколи не здавали собі справи, що місія письменника, який крім того є людиною, не може обмежуватися просто коментарем чи просто симпатією до однієї з утягнених у протиборство сторін. І саме це, що може бути предметом жорсткої самокритики, на яку я здатен щодо самого себе й усіх мені подібних, значною мірою визначило те, що спершу виходило з-під нашого пера в той час: ми жили у світі, в якому поява значущого роману чи збірки оповідань когось із європейських чи аргентинських авторів мала для нас колосальне значення, у світі, в якому треба було віддати все, що маєш, усі ресурси й усі знання, намагаючись досягти якомога вищого літературного рівня.
*Франкізм — авторитарний політичний режим, що панував в Іспанії з 1939 до 1975, на чолі з диктаторомФрансіско Франко. Він прийшов до влади за підсумками громадянської війни, що тривала 4 роки: з 1936 до 1939.
- Як Друга світова війна та громадянська війна в Іспанії торкнулися Хуліо Кортасара та його оточення?
- Коли до письменника прийшло усвідомлення, щоб ці війни стосуються і його також?
- Поміркуй: чому війна, що триває в одному регіоні світу, може впливати на життя людей у геть іншій частині земної кулі? Наведи приклади подібного впливу з наших реалій.
Завдання 4.
Перечитай фрагмент оповідання та підкресли певні слова:
- дієслова, повʼязані з обмеженням простору та свободи персонажів;
- прикметники та прислівники, які відбивають емоційний стан персонажів.
Я завжди чітко пам’ятатиму це, бо все відбулося просто і без зайвих сцен. Ірене сиділа за плетенням у своїй спальні, була восьма вечора, і раптом мені спало на думку поставити на вогонь чайничок для мате. Коридором я дійшов до прочинених дубових дверей і вже повертав у прохід на кухню, коли почув шум чи то в їдальні, чи то в бібліотеці. Звук був невиразний і глухий, такий, ніби стілець перекинувся на килим або долетіла приглушена розмова. Також я почув ту саму мить або хвильку пізніше шум у глибині коридору, що вів із тієї частини дому до дверей. Я кинувся до них, поки не стало надто пізно, рвучко захряснув їх і підпер своїм тілом; на щастя, ключ стирчав з нашого боку, і для більшої певності я ще й узяв на великий засув.
Пішов на кухню, скип’ятив води і, коли повернувся з мате на таці, сказав Ірене:
— Мені довелося замкнути двері в коридорі. Захопили дальню частину.
Вона впустила плетення і подивилася на мене серйозними втомленими очима.
— Ти певен?
Я підтвердив.
— Що ж, — сказала вона, підбираючи спиці, — доведеться нам жити в цій частині.
Я дуже обережно заварював мате, а їй знадобилося трохи часу, щоб повернутися до роботи. Пригадую, вона плела сірий жилет, мені подобався той жилет.
Перші дні здалися нам важкими, тому що в захопленій частині в нас залишилось багато всього, що ми так любили. Мої книжки з французької літератури, наприклад, всі були в бібліотеці. Ірене бракувало кількох серветок і пари пантофель, які зігрівали взимку. Я сумував за своєю люлькою з ялівцю, а Ірене, напевно, згадувала пляшку «Гесперидини» багаторічної витримки.
Часто (але це траплялося лише в перші дні) ми засували якусь шухляду комода і сумно переглядались:
— Ні, це не тут.
І то була ще одна річ із тих, які ми втратилив іншій частині дому.
Але ми мали й переваги. Прибирання спростилося настільки, що, навіть піднявшись дуже пізно, наприклад о пів на десяту, ще до одинадцятої ми вже сиділи склавши руки. Ірене призвичаїлася ходити зі мною на кухню й допомагати мені готувати обід. Ми поміркували й вирішили: поки я готую обід, Ірене лаштує страви, які ми потім з’їмо холодними ввечері. Ми раділи, тому що завжди дратує потреба залишати спальні надвечір і братися за приготування їжі. А тепер нам вистачало стола в спальні Ірене й таці з холодними закусками. Ірене тішилась, що в неї залишалося більше часу на плетення. Я ж почувався трохи пригніченим через книжки, але, щоб не засмучувати сестру, взявся впорядковувати батькову колекцію марок, і це допомагало мені гаяти час. Ми добре розважались, кожен за своїм заняттям, переважно збираючись в спальні Ірене, де було зручніше.
Часом Ірене казала:
— Поглянь-но, яка петля в мене вийшла. Тобі не схоже на конюшину?
А трохи згодом вже я підносив їй до очей паперовий квадратик, щоб вона побачила красу марки з Ейпена і Мальмеді. Нам велося добре, і мало-помалу ми переставали роздумувати. Можна жити й без роздумів.
(Коли Ірене марила вголос, я миттю прокидався. Я ніяк не міг звикнути до цього голосу, схожого на голос статуї або папуги, голосу, що виринає зі снів, а не з горла. Ірене ж казала, що у сні мене так трусило, аж я часом скидав на підлогу ковдру. Наші спальні розділяла living по центру, але вночі чутно було найменший шерех у домі. Ми чули дихання, кашель одне одного, передчували порух руки, що потягнулася до нічника, наше спільне й часте безсоння. Окрім цього, в домі панувала тиша. Вдень простір наповнювався побутовим гамором, металевим тертям спиць, шурхотом від перегортання сторінок альбому для марок. Дубові двері, я це, здається, вже казав, були масивні. В кухні та ванній, які межували із захопленою частиною, ми починали говорити голосніше або Ірене заводила колискових пісень. На кухні досить шуму від фаянсу і скла, тож інші звуки до неї не проникали. Дуже рідко ми дозволяли там запасти тиші, але коли поверталися до спалень й living, дім поринав у спокій та напівтемряву, ми навіть ступали м’якше, щоб не турбувати одне одного. Думаю, саме тому вночі, коли Ірене починала марити вголос, я миттю прокидався.)
Ми б так і повторювали цей сюжет, якби не розв’язка. Ввечері мені завжди хотілось пити, і, перш ніж лягти, я сказав Ірене, що йду на кухню по склянку води. У дверях спальні (вона саме плела) я почув шум на кухні; чи то на кухні, чи то у ванній, бо вигнутий прохід до них приглушав звук. Ірене зауважила, що я різко зупинився, і підійшла до мене, не зронивши ні слова. Ми слухали шуми і чітко розуміли, що вони долинають з цього боку дубових дверей, з кухні і ванни, або з кривого коридорчика, що вів до них, вже майже на нашій частині дому.
Ми навіть не подивились одне на одного. Я стиснув руку Ірене й, не оглядаючись, потягнув її за собою до решітчастих дверей. Шуми за нашими спинами, хоча й досі глухі, лунали чимраз гучніше. Я захряснув решітку, й ми залишились у передпокої. Тепер вже не було чутно нічого.
—Захопили цю частину, — сказала Ірене. 12
Плетення повисло в її руках, нитки тяглися до решітки й зникали за нею. Коли вона побачила, що мотки залишилися з того боку, то випустила плетення, навіть не глянувши на нього.
— Ти мала час взяти якісь речі? — запитав я марно.
— Ні, нічого.
Ми залишились у чому були. Я пригадав про п’ятнадцять тисяч песо в шафі своєї спальні. Та було вже запізно. Оскільки в мене залишився наручний годинник, я зауважив, що була одинадцята вечора. Я обійняв Ірене за талію (здається, вона плакала), і ми вийшли надвір. Мені стало сумно, і, перш ніж піти, я ретельно замкнув вхідні двері й жбурнув ключа в каналізацію. Навряд чи якомусь волоцюзі заманеться лізти грабувати дім цієї пори. Та й дім вже захоплено.
Художня деталь — виразний елемент тексту, який відіграє вагому емоційну, змістову чи ідейну роль у тексті.
Завдання 5. Шукаємо візуальні образи та деталі
Повернися до обох попередніх фрагментів оповідання та відшукай у них ті візуальні образи, себто деталі, які є в просторі тексту або опиняються у ньому, які приносять персонажам комфорт або ж навпаки дискомфорт. Запиши їх нижче. Поміркуй: чому автор підкреслив саме ці деталі? Що вони можуть символізувати?

Завдання 6. Розкодовуємо оповідання
Спираючись на попередні завдання, поміркуй: що саме захоплює дім? Обґрунтуй свою версію.
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Завдання 7. Розкодовуємо назву
Оповідання має назву “Захоплений дім”. На твою думку, що ця назва означає? Сформулюй свою версію одним реченням.
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
На фото нижче — значок із фразою, яка поширилася із початком повномасштабного вторгнення. Поміркуй: чим вона подібна на обставини, в яких опинилися персонажі оповідання Хуліо Кортасара?

Подивись кліп на пісню Кайлі Міноуґ Come Into My World
https://www.youtube.com/watch?v=63vqob-MljQ&t=135s
- Як змінюється світ у кліпі протягом пісні?
- Які зміни натякають нам, що реальність кліпу викривлюється?
- Чи траплялося щось подібне в оповіданні Кортасара?
- Фото з гачка:
unsplash.com - Фото значка «Моя зона комфорту…»:
https://mybookshelf.com.ua/znachok-zona-komfortu?srsltid=AfmBOorwCky6FRqpB07nQYDxhkXtm3zDD5td0hTgmwItcX1MKbsUBpbB
Ділись та обговорюй важливе