Урок 17. Людина і реальність. Що таке «магічний реалізм»
Матеріал
Урок 17. Людина і реальність. Що таке «магічний реалізм»
- Інтерпретація
- Магічний реалізм
- Латиноамериканська література
Розглянь ілюстрацію. Пригадай, як називається тварина, що на ній зображена? Вона належить до реальних чи до вигаданих істот?
Завдання 1.
Це ілюстрація «Цербер» англійського художника межі XVIII–XIX століть Вільяма Блейка. Цербер — це багатоголовий собака із грецької та римської міфології, що захищав вхід у підземне царство Аїда. Спіймати Цербера було одним із завдань Геракла.
«Захоплений дім» — перше опубліковане оповідання Хуліо Кортасара. Його публікацією опікувався ішний знаний латиноамериканський автор — Хорхе Луїс Борхес, який працював редактором журналу. У Борхеса також був свій бестіарій — «Книга вигаданих істот», яка спершу мала назву «Підручник з фантастичної зоології». За абетковим принципом Борхес розповідає про реальних та фантастичних істот, запозичених із міфів та легенд: серед них сфінкси, тролі, священні риби тощо.
Чи знайомі тобі ще автори латиноамериканської літератури?
Коли ми говоримо про латиноамериканську літературу, то нам ідеться про твори, написані мовами Латинської Америки (зокрема іспанською та португальською) та представниками країн Латинської Америки (Аргентина, Мексика, Чилі, Перу та інші). Переломним моментом у латиноамериканській літературі є 1949 рік, коли водночас виходять два знакові твори — повість кубинця Алехо Карпентьєра «Царство земне» і роман «Маїсові люди» гватемальського письменника Міґеля Анхеля Астуріаса. Обидва твори належать до модерністської течії, яка називається «магічний реалізм». Як і творчість Хуліо Кортасара.
В енциклопедії сучасної України читаємо:
Магічний реалізм — це радикальна форма модернізму, неореалізм, у якому поєднуються елементи реального й фантастичного, побутового та міфічного, дійсного, натуралістичного та уявного, таємничого, варварського й цивілізаційного, чуттєвого і раціонального.
Означення «магічний» вказувало на другу, приховану, загадкову дійсність, яку варто було віднайти і сполучити з першою, поєднуючи таким чином світ, що розпадається. Магічний реалізм був альтернативним класичному реалізму з його намаганням «зобразити життя у формах життя», що змінилося прагненням змальовувати дійсність «не такою, якою її ми бачимо, а такою, якою розуміємо», тобто спростовувалася ідея художньої творчості, що спиралася на візуальний досвід, відбувалася переорієнтація на абстрактні категорії.
Джерело: https://esu.com.ua/article-60224
Завдання 2.
Поєднай книжки латиноамериканського магічного реалізму з анотаціями. Чи випадало тобі чути назви якихось із цих книжок чи імена їхніх авторів?
«Маїсові люди»
Сюжет роману розгортається навколо історії корінного народу Ґватемали, на чиї землі приходять колонізатори. Зухвалість плантаторів спонукаєють місцевого ватажка Ґаспара Ілома підняти повстання. Інша лінія сюжету зосереджена на листоноші Нічо, який шукає зниклу дружину. Ці історії невидимо переплітаютьсячись. «Маїсові люди» поєднують легґенди Ґватемали з драматичними сюжетами реального світу.
«Бестіарій»
Це перша книжка арґентинського письменника. В оповіданнях цієї збірки йдеться про буденні події, які непомітно переходять у вимір незвичайного: дім маленької родини стає місцем моторошного вторгнення. А в іншому будинку ціла родина співіснує з тигром. Головний біль у мешканців околиці межує з мареннями, в яких з’являються невідомі істоти. Дівочий щоденник стає мостом між Буенос-Айресом та Будапештом. Молода дівчина чаклує над цукерками і лікерами в очікуванні нареченого. Двоє чоловіків намагаються віднайти померлу подругу серед нічної мілонґи. Присутній в кожному оповіданні ефект здивування додає гостроти до невимовної насолоди читання. Історії автора мають рідкісну властивість — роблять читача співучасником, безпосереднім спостережником усіх подій. Ці вісім історій — приклад унікального стилю: витонченого, потужного й захопливого.
«Сто років самотності»
Саме за цей твір письменнику присудили Нобелівську премію з літератури. Автор описує історію життя родини Буендіа впродовж ста років. Він використовує у своєму творі елементи та образи світових міфів. Буендіа вирушає на пошуки нової землі для своїх нащадків, а злива не припиняється багато років, як у біблійних історіях. Читач може розпізнати риси античних міфів: невидима доля керує вчинками героїв роману, трагічний фінал визначений наперед. Роман написаний у жанрі «магічного реалізму».
«Повідомлення Броуді»
Культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу та провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу, великий аргентинський письменник створив незвичайне послання. За псевдодокументальністю й алюзіями цього метатексту ховаються загадки історії, глибокі знання про людство, його богів та кумирів, видимі та невидимі світи. Камертоном збірки історій є Біблія, її сюжети й етика, інтерпретована простими словами. А проте: «Істинно кажу вам, Бог лише збирається створити цей світ».
«Свято цапа»
У середині 1990-х сорокадев’ятирічна Уранія Кабраль, переслідувана відчуттям жаху та порожнечі, повертається на батьківщину в Домініканську Республіку і знову переживає події 1961 року, коли столиця ще називалася Сьюдад-Трухільйо, а старіючий Рафаель Трухільйо, хворий і розпусний диктатор, тероризував тримільйонний домініканський народ. Насильство, страх і майстерний шантаж дозволили Трухільйо міцно тримати під контролем своє найближче оточення, внаслідок чого зрада та боягузтво стали способом життя в розкішному президентському палаці. Однак хватка диктатора з віком слабшає, у країні назріває змова, результатом якої стає своєрідна «макіавеллівська революція», яка сама собою матиме криваві наслідки. Творіння одностайно визнане критикою і читачами шедевром латиноамериканської і світової літератури, одним із найкращих будь-коли написаних політичних романів.
«Капітани піску»
Всесвітньо відомий бразильський письменник, громадський і політичний діяч, академік Бразильської Академії мистецтв і літератури написав роман, коли йому було всього 25 років, і в той же час це один з найвідоміших його творів. У ньому розповідається про банду безпритульних підлітків, майже дітей, яких називають “капітанами піску”, тому що їхньою штаб-квартирою стали піщані пляжі гавані. Життя цих жебраків постає перед нами в усіх деталях, іноді кумедних, іноді таких, що викликають відразу. Автор так описував своїх героїв: “Одягнені в лахміття, брудні, голодні, агресивні, вони справжні господарі міста, вони знають його до кінця, вони люблять його до кінця, вони його поети”.
Завдання 3.
У відкритій енциклопедії «Вікіпедія» у статті про магічний реалізм написано:
Шість латиноамериканських авторів були відзначені Нобелівською премією з літератури: чилійська поетеса Ґабріела Містраль (1945), гватемальський прозаїк Міґель Анхель Астуріас (1967), чилійський поет Пабло Неруда (1971), колумбійський письменник Ґабріель Ґарсіа Маркес (1982), мексиканський поет Октавіо Пас (1990) та перуанський письменник Маріо Варґас Льоса (2010).
Чи знаєш ти, що таке Нобелівська премія? Кому та за що її присуджують?
Нобелівська премія з літератури — чи не найпрестижніша світова нагорода в цій галузі. Щоб переконатися у правильності своїх тверджень і припущень, прочитай фрагмент статті Марини Губіної «Нобелівська премія — найбажаніша і найзагадковіша літературна нагорода».
Нобелівська премія — нагорода, яку за заповітом Альфреда Нобеля присуджують у 5 номінаціях: з фізики, хімії, фізіології чи медицини, літератури та за діяльність задля збереження миру. Лауреатів кожної з премій визначають різні установи у Швеції та Норвегії. Так, нагороду з літератури присуджують 18 членів Шведської академії: фахівці та фахівчині з мовознавства, літературознавства, історії та філософії, письменники та письменниці. Проте перед безпосереднім рішенням академії є ще кілька етапів, за які відповідає переважно Нобелівський комітет. До нього входять 4-5 фахівців, які протягом року займаються відбором номінантів та звужуванням списків.
До 31 січня відповідного року інституції та діячі, що мають право на висунення кандидатів, повинні мають подати свої пропозиції. Номінувати можуть представники Шведської академії та аналогічних установ у інших країнах, лауреати Нобеля минулих років, президенти літературних асоціацій (наприклад ПЕНу), університетські професори з філологічним фахом. Після прийому заявок, чия кількість яких зазвичай налічує кілька сотень, Нобелівський комітет затверджує список в академії та береться звужувати перелік спершу до 15-20 авторів та авторок, а зрештою — до 5, з якими вже вся 18-ка знайомиться детальніше і серед яких вуже обирає переможця.
Довгі й короткі списки номінантів та механізм голосування оточені таємницями, як і багато інших внутрішніх процесів премії. Наприклад, не відомо, у якому форматі члени комітету знайомляться з текстами: в оригіналі, чи в перекладі. І якщо все ж ув перекладі (а з частиною текстів так точно трапляється), то в якому саме, і, можливо, варто нагороджувати не лише авторів, але й перекладачів, у чиїй інтерпретації цей текст прочитали йі оцінили. Як це роблять, наприклад, на міжнародній Букерівській премії. Проте, про такі зміни мова принаймні поки що не йдеться, тож це стає однієою з причин для критики.
А підстав для критики загалом чимало. Вони стосуються консерватизму премії, її європоцентризму, вже згаданоїій закритості критеріїв, а найчастіше — окремих виборів. Наприклад, коли 1962 року нагороду присудили американцю Джону Стейнбеку, це рішення назвали найбільшою помилкою академії. Хоч раніше письменника не один раз згадували серед можливих кандидатів на премію, у 1960-х він увже здавався не актуальним і вибір Нобелівського комітету назвала невдалим навіть американська преса. Ще один гучний скандал, повʼязаний зі США, відбувся у 2008 році, коли постійний секретар Академії Горацій Енґгдаль заявив, що американська література ще не на рівні з європейською, тому й лауреатів закономірно менше. Пізніше, вже його наступник Пітер Енґглунд заперечив такий погляд академії на літературу США. З того часу Нобелівську премію отримали американці Боб Ділан та Луїза Ґлік, що дає підстави вважати, що комітет не уникає авторів та авторок з іншого боку Атлантики.
Завдання 4.
Магічний реалізм представлений не лише в літературі, але й у візуальному мистецтві та кіно. Розглянь приклади магічного реалізму в інших видах мистецтва.
Дружня порада вчителю
Кожен учень/учениця може отримати по роботі, або учні можуть виконувати роботу в парах чи у групах. Водночас ви можете піти далі й взяти інші роботи згаданих художників, попросити учнів виконати завдання письмово й опісля влаштувати виставку з роботами та інтерпретаціями.
Обери один та запропонуй власну інтерпретацію твору:
- заповни таблицю, яка допоможе тобі прослідкувати, що у творі цілком реальне, а для чого автор чи авторка використовують «магічність»;
- дай відповідь на опорні запитання;
- сформулюй висновок-пояснення до роботи.
| Реалістичні елементи | Нереалістичні елементи | Як вони співіснують? |
|---|---|---|
- Чи пояснює автор чи авторка роботи, чому відбувається щось нереальне?
- Чи дивуються персонажі «магічному»?
- Як це вливає на відчуття аудиторії?
Будинок Гундертвассера, або Віденський будинок мистецтв — житловий будинок у Відні, побудований за ідеєю Фріденсрайха Гундертвассера.
Фільм «Лабіринт фавна», режисер — Ґільєрмо дель Торо: https://www.youtube.com/watch?v=jVZRnnVSQ8k
Фільм «Амелі», режисер — Жан-П’єр Жене: https://www.youtube.com/watch?v=ZtFt73irKPE
Завдання 5.
Пригадай: чим наукова фантастика відрізняється від фентезі? Поміркуй: чим магічний реалізм відрізняється від фентезі? Чому автори латиноамериканської літератури, зокрема Хуліо Кортасар, звертались не до фентезійного світу, а прагнули залишатися у реальному?
Дружня порада вчителю
Наукова фантастика має науково-технічне підґрунтя, фентезі — цілком вигаданий світ, магічний реалізм передбачає існування вигаданого поруч із реальним.
«Магічність» пропонує таку собі ширму або дистанцію. Коли персонажі можуть проживати таку ж реальність як і читачі, але по-своєму, перетворюючи її на метафори. Країну захоплює ворог під час війни, ніби дім, у якому зникають кімнати. Тобто твір дає можливість у межах звичних реалій усвідомити іншу метафізичну категорію.
Прослідкуй: як змінилося твоє сприняття твору Хуліо Кортасара «Захоплений дім» від першого знайомства до цього моменту.
- Український сучасний художник, який працює у жанрі «магічного реалізму», — Іван Марчук. Подивись фільм «Мистецький феномен Івана Марчука». Повернися до робіт художника і спробуй їх проінтерпретувати знову.
Джерело: https://mediateka.suspilne.media/media/9977 - Прочитай статтю та розглянь твори інших художників, які працювали у жанрі «магічного реалізму». Зроби висновок: що їх обʼєднує?
Джерело: https://gallery101.com.ua/magical-realism/
- https://www.wikiart.org/uk/marchuk-ivan-stepanovich/osin-1994
- https://www.wikiart.org/uk/marchuk-ivan-stepanovich/probudzhennya-1992
- https://www.wikiart.org/uk/frida-kalo/dvi-fridi-1939
- https://www.wikiart.org/uk/frida-kalo/korinnya-1943
- https://www.wikiart.org/uk/arturo-rivera/untitled-5
- https://www.wikiart.org/uk/arturo-rivera/untitled-11
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_D0%93%D1%83%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B0
- https://www.wikiart.org/uk/arturo-rivera/all-works#!%23filterName:all-paintings-chronologically,resultType:masonry
Урок 17. Людина і реальність. Що таке «магічний реалізм»
- Інтерпретація
- Магічний реалізм
- Латиноамериканська література
Розглянь ілюстрацію. Пригадай, як називається тварина, що на ній зображена? Вона належить до реальних чи до вигаданих істот?
Завдання 1.
Це ілюстрація «Цербер» англійського художника межі XVIII–XIX століть Вільяма Блейка. Цербер — це багатоголовий собака із грецької та римської міфології, що захищав вхід у підземне царство Аїда. Спіймати Цербера було одним із завдань Геракла.
«Захоплений дім» — перше опубліковане оповідання Хуліо Кортасара. Його публікацією опікувався ішний знаний латиноамериканський автор — Хорхе Луїс Борхес, який працював редактором журналу. У Борхеса також був свій бестіарій — «Книга вигаданих істот», яка спершу мала назву «Підручник з фантастичної зоології». За абетковим принципом Борхес розповідає про реальних та фантастичних істот, запозичених із міфів та легенд: серед них сфінкси, тролі, священні риби тощо.
Чи знайомі тобі ще автори латиноамериканської літератури?
Коли ми говоримо про латиноамериканську літературу, то нам ідеться про твори, написані мовами Латинської Америки (зокрема іспанською та португальською) та представниками країн Латинської Америки (Аргентина, Мексика, Чилі, Перу та інші). Переломним моментом у латиноамериканській літературі є 1949 рік, коли водночас виходять два знакові твори — повість кубинця Алехо Карпентьєра «Царство земне» і роман «Маїсові люди» гватемальського письменника Міґеля Анхеля Астуріаса. Обидва твори належать до модерністської течії, яка називається «магічний реалізм». Як і творчість Хуліо Кортасара.
В енциклопедії сучасної України читаємо:
Магічний реалізм — це радикальна форма модернізму, неореалізм, у якому поєднуються елементи реального й фантастичного, побутового та міфічного, дійсного, натуралістичного та уявного, таємничого, варварського й цивілізаційного, чуттєвого і раціонального.
Означення «магічний» вказувало на другу, приховану, загадкову дійсність, яку варто було віднайти і сполучити з першою, поєднуючи таким чином світ, що розпадається. Магічний реалізм був альтернативним класичному реалізму з його намаганням «зобразити життя у формах життя», що змінилося прагненням змальовувати дійсність «не такою, якою її ми бачимо, а такою, якою розуміємо», тобто спростовувалася ідея художньої творчості, що спиралася на візуальний досвід, відбувалася переорієнтація на абстрактні категорії.
Джерело: https://esu.com.ua/article-60224
Завдання 2.
Поєднай книжки латиноамериканського магічного реалізму з анотаціями. Чи випадало тобі чути назви якихось із цих книжок чи імена їхніх авторів?
_______________________________________________________
Сюжет роману розгортається навколо історії корінного народу Ґватемали, на чиї землі приходять колонізатори. Зухвалість плантаторів спонукаєють місцевого ватажка Ґаспара Ілома підняти повстання. Інша лінія сюжету зосереджена на листоноші Нічо, який шукає зниклу дружину. Ці історії невидимо переплітаютьсячись. «Маїсові люди» поєднують легґенди Ґватемали з драматичними сюжетами реального світу.
_______________________________________________________
Це перша книжка арґентинського письменника. В оповіданнях цієї збірки йдеться про буденні події, які непомітно переходять у вимір незвичайного: дім маленької родини стає місцем моторошного вторгнення. А в іншому будинку ціла родина співіснує з тигром. Головний біль у мешканців околиці межує з мареннями, в яких з’являються невідомі істоти. Дівочий щоденник стає мостом між Буенос-Айресом та Будапештом. Молода дівчина чаклує над цукерками і лікерами в очікуванні нареченого. Двоє чоловіків намагаються віднайти померлу подругу серед нічної мілонґи. Присутній в кожному оповіданні ефект здивування додає гостроти до невимовної насолоди читання. Історії автора мають рідкісну властивість — роблять читача співучасником, безпосереднім спостережником усіх подій. Ці вісім історій — приклад унікального стилю: витонченого, потужного й захопливого.
_______________________________________________________
Саме за цей твір письменнику присудили Нобелівську премію з літератури. Автор описує історію життя родини Буендіа впродовж ста років. Він використовує у своєму творі елементи та образи світових міфів. Буендіа вирушає на пошуки нової землі для своїх нащадків, а злива не припиняється багато років, як у біблійних історіях. Читач може розпізнати риси античних міфів: невидима доля керує вчинками героїв роману, трагічний фінал визначений наперед. Роман написаний у жанрі «магічного реалізму».
_______________________________________________________
Культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу та провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу, великий аргентинський письменник створив незвичайне послання. За псевдодокументальністю й алюзіями цього метатексту ховаються загадки історії, глибокі знання про людство, його богів та кумирів, видимі та невидимі світи. Камертоном збірки історій є Біблія, її сюжети й етика, інтерпретована простими словами. А проте: «Істинно кажу вам, Бог лише збирається створити цей світ».
_______________________________________________________
У середині 1990-х сорокадев’ятирічна Уранія Кабраль, переслідувана відчуттям жаху та порожнечі, повертається на батьківщину в Домініканську Республіку і знову переживає події 1961 року, коли столиця ще називалася Сьюдад-Трухільйо, а старіючий Рафаель Трухільйо, хворий і розпусний диктатор, тероризував тримільйонний домініканський народ. Насильство, страх і майстерний шантаж дозволили Трухільйо міцно тримати під контролем своє найближче оточення, внаслідок чого зрада та боягузтво стали способом життя в розкішному президентському палаці. Однак хватка диктатора з віком слабшає, у країні назріває змова, результатом якої стає своєрідна «макіавеллівська революція», яка сама собою матиме криваві наслідки. Творіння одностайно визнане критикою і читачами шедевром латиноамериканської і світової літератури, одним із найкращих будь-коли написаних політичних романів.
_______________________________________________________
Всесвітньо відомий бразильський письменник, громадський і політичний діяч, академік Бразильської Академії мистецтв і літератури написав роман, коли йому було всього 25 років, і в той же час це один з найвідоміших його творів. У ньому розповідається про банду безпритульних підлітків, майже дітей, яких називають “капітанами піску”, тому що їхньою штаб-квартирою стали піщані пляжі гавані. Життя цих жебраків постає перед нами в усіх деталях, іноді кумедних, іноді таких, що викликають відразу. Автор так описував своїх героїв: “Одягнені в лахміття, брудні, голодні, агресивні, вони справжні господарі міста, вони знають його до кінця, вони люблять його до кінця, вони його поети”.
Завдання 3.
У відкритій енциклопедії «Вікіпедія» у статті про магічний реалізм написано:
Шість латиноамериканських авторів були відзначені Нобелівською премією з літератури: чилійська поетеса Ґабріела Містраль (1945), гватемальський прозаїк Міґель Анхель Астуріас (1967), чилійський поет Пабло Неруда (1971), колумбійський письменник Ґабріель Ґарсіа Маркес (1982), мексиканський поет Октавіо Пас (1990) та перуанський письменник Маріо Варґас Льоса (2010).
Чи знаєш ти, що таке Нобелівська премія? Кому та за що її присуджують?
Нобелівська премія з літератури — чи не найпрестижніша світова нагорода в цій галузі. Щоб переконатися у правильності своїх тверджень і припущень, прочитай фрагмент статті Марини Губіної «Нобелівська премія — найбажаніша і найзагадковіша літературна нагорода».
Нобелівська премія — нагорода, яку за заповітом Альфреда Нобеля присуджують у 5 номінаціях: з фізики, хімії, фізіології чи медицини, літератури та за діяльність задля збереження миру. Лауреатів кожної з премій визначають різні установи у Швеції та Норвегії. Так, нагороду з літератури присуджують 18 членів Шведської академії: фахівці та фахівчині з мовознавства, літературознавства, історії та філософії, письменники та письменниці. Проте перед безпосереднім рішенням академії є ще кілька етапів, за які відповідає переважно Нобелівський комітет. До нього входять 4-5 фахівців, які протягом року займаються відбором номінантів та звужуванням списків.
До 31 січня відповідного року інституції та діячі, що мають право на висунення кандидатів, повинні мають подати свої пропозиції. Номінувати можуть представники Шведської академії та аналогічних установ у інших країнах, лауреати Нобеля минулих років, президенти літературних асоціацій (наприклад ПЕНу), університетські професори з філологічним фахом. Після прийому заявок, чия кількість яких зазвичай налічує кілька сотень, Нобелівський комітет затверджує список в академії та береться звужувати перелік спершу до 15-20 авторів та авторок, а зрештою — до 5, з якими вже вся 18-ка знайомиться детальніше і серед яких вуже обирає переможця.
Довгі й короткі списки номінантів та механізм голосування оточені таємницями, як і багато інших внутрішніх процесів премії. Наприклад, не відомо, у якому форматі члени комітету знайомляться з текстами: в оригіналі, чи в перекладі. І якщо все ж ув перекладі (а з частиною текстів так точно трапляється), то в якому саме, і, можливо, варто нагороджувати не лише авторів, але й перекладачів, у чиїй інтерпретації цей текст прочитали йі оцінили. Як це роблять, наприклад, на міжнародній Букерівській премії. Проте, про такі зміни мова принаймні поки що не йдеться, тож це стає однієою з причин для критики.
А підстав для критики загалом чимало. Вони стосуються консерватизму премії, її європоцентризму, вже згаданоїій закритості критеріїв, а найчастіше — окремих виборів. Наприклад, коли 1962 року нагороду присудили американцю Джону Стейнбеку, це рішення назвали найбільшою помилкою академії. Хоч раніше письменника не один раз згадували серед можливих кандидатів на премію, у 1960-х він увже здавався не актуальним і вибір Нобелівського комітету назвала невдалим навіть американська преса. Ще один гучний скандал, повʼязаний зі США, відбувся у 2008 році, коли постійний секретар Академії Горацій Енґгдаль заявив, що американська література ще не на рівні з європейською, тому й лауреатів закономірно менше. Пізніше, вже його наступник Пітер Енґглунд заперечив такий погляд академії на літературу США. З того часу Нобелівську премію отримали американці Боб Ділан та Луїза Ґлік, що дає підстави вважати, що комітет не уникає авторів та авторок з іншого боку Атлантики.
Завдання 4.
Магічний реалізм представлений не лише в літературі, але й у візуальному мистецтві та кіно. Розглянь приклади магічного реалізму в інших видах мистецтва.
Обери один та запропонуй власну інтерпретацію твору:
- заповни таблицю, яка допоможе тобі прослідкувати, що у творі цілком реальне, а для чого автор чи авторка використовують «магічність»;
- дай відповідь на опорні запитання;
- сформулюй висновок-пояснення до роботи.
| Реалістичні елементи | Нереалістичні елементи | Як вони співіснують? |
|---|---|---|
- Чи пояснює автор чи авторка роботи, чому відбувається щось нереальне?
- Чи дивуються персонажі «магічному»?
- Як це вливає на відчуття аудиторії?
Будинок Гундертвассера, або Віденський будинок мистецтв — житловий будинок у Відні, побудований за ідеєю Фріденсрайха Гундертвассера.
Фільм «Лабіринт фавна», режисер — Ґільєрмо дель Торо: https://www.youtube.com/watch?v=jVZRnnVSQ8k
Фільм «Амелі», режисер — Жан-П’єр Жене: https://www.youtube.com/watch?v=ZtFt73irKPE
Завдання 5.
Пригадай: чим наукова фантастика відрізняється від фентезі? Поміркуй: чим магічний реалізм відрізняється від фентезі? Чому автори латиноамериканської літератури, зокрема Хуліо Кортасар, звертались не до фентезійного світу, а прагнули залишатися у реальному?
Прослідкуй: як змінилося твоє сприняття твору Хуліо Кортасара «Захоплений дім» від першого знайомства до цього моменту.
- Український сучасний художник, який працює у жанрі «магічного реалізму», — Іван Марчук. Подивись фільм «Мистецький феномен Івана Марчука». Повернися до робіт художника і спробуй їх проінтерпретувати знову.
Джерело: https://mediateka.suspilne.media/media/9977 - Прочитай статтю та розглянь твори інших художників, які працювали у жанрі «магічного реалізму». Зроби висновок: що їх обʼєднує?
Джерело: https://gallery101.com.ua/magical-realism/
- https://www.wikiart.org/uk/marchuk-ivan-stepanovich/osin-1994
- https://www.wikiart.org/uk/marchuk-ivan-stepanovich/probudzhennya-1992
- https://www.wikiart.org/uk/frida-kalo/dvi-fridi-1939
- https://www.wikiart.org/uk/frida-kalo/korinnya-1943
- https://www.wikiart.org/uk/arturo-rivera/untitled-5
- https://www.wikiart.org/uk/arturo-rivera/untitled-11
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_D0%93%D1%83%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B0
- https://www.wikiart.org/uk/arturo-rivera/all-works#!%23filterName:all-paintings-chronologically,resultType:masonry
Ділись та обговорюй важливе