Урок 20. Людина і суспільство. Як читати нехудожню літературу
Матеріал
Урок 20. Людина і суспільство. Як читати нехудожню літературу
- Нонфікшн
- Обкладинка
- Анотація
- фрагмент нонфікшну Дарʼї Анцибор «Дреди, батли і “стіли”. Два століття субкультур в Україні».
Розглянь обкладинки двох книжок. Чим вони відрізняються? Зверни увагу на 2 рівні: естетики та призначення.
Книжка про мистецтво має вказівку на вікову категорію — 8 клас, відповідно призначена для вивчення мистецтва. Візуальне оформлення спрямовує до видів мистецтв та епох, про що йтиметься у підручнику — мистецтво античності (статуя), золота рама (бароко), скрипка (романтизм).
Книжка про Собор, вірогідно, є твором художньої літератури, тож її мета естетична і розважальна, адже написана автором художньої літератури Віктором Гюго. На обкладинці зображено ключові образи твору — власне Собор та головних персонажів книжки.
Дружня порада вчителю
На цьому уроці ми зʼясовуємо відміність між художньою і нехудожньою літературою саме на цьому матеріалі, оскільки на наступних уроках говоритимемо про готів, готику, готичне. Тож фрагмент про готичну архітектуру і Собор Паризької Богоматері — вступ до теми.
Завдання 1.
Прочитай 2 фрагменти текстів. Чим вони відрізняються? Один з них — художній, інший — науково-популярний? Чи вони обидва художні або науково-популярні? Свою думку аргументуй.
Фрагмент 1
Отож Собор Паризької богоматері — не суто романського походження, як перші, і не суто арабського походження, як другі. Це будівля перехідного періоду. Саксонський архітектор закінчував споруджувати перші стовпи нефа, коли стрілчасте склепіння, принесене з хрестових походів, переможно лягло на широкі романські капітелі, призначені тримати тільки півкруглі арки. Стрілчасте склепіння, неподільно пануючи відтоді, визначило стиль побудови Собору. Скромне й боязке спочатку, це склепіння розвертається, збільшується, але ще стримує себе, ще не сміє злетіти в небо своїми гострими шпилями, як це воно зробило згодом у безлічі чудових соборів. Його ніби ще стримує сусідство важких романських колон.
А втім, ці будови перехідного періоду, від романського стилю до готики, не менш цінні для вивчення, ніж будови чистого стилю. Вони відображають той відтінок у мистецтві, який без них був би втрачений. Це — прищеплення стрілчастого склепіння до півкруглого.
Собор Паризької богоматері є особливо цікавим зразком такої різновидності. Кожен бік, кожен камінь цієї поважної пам’ятки є сторінкою не тільки історії країни, але й
історії науки та мистецтва. Звернімо увагу хоча б на головні деталі: тоді як малі Червоні врата і стовпи нефа є чи не найвитонченішим взірцем готики п’ятнадцятого століття, стовпи нефа своїм обсягом і вагою схожі ще на будівлю каролінгського абатства Сен-Жермен-де-Пре, ніби між часом спорудження врат і стовпів нефа ліг проміжок щонайменше шість століть. І навіть герметики вбачали у символічних оздобах великого порталу скорочений зміст їхньої науки, досконалим виразом якої була церква Сен-Жак-де-ла-Бушрі. Отже, романське абатство, філософічна церква, готичне мистецтво, мистецтво саксонське, важкі круглі колони часів Григорія VII, символіка герметиків, де Ніколя Фламель передував Лютерові, папське єдиновладдя, розкол церкви Сен-Жер-мен-де-Пре, Сен-Жак-де-ла-Бушрі — усе розплавилося, змішалося, злилося в Соборі Паризької богоматері. Ця головна церква, церква прамати, серед старих церков Парижа є чимось подібним до химери: вона має голову однієї церкви, кінцівки другої, торс — третьої і щось спільне з усіма.
Фрагмент 2
Розвиток мистецтва готики повʼязаний зі зростанням і зміцненням міст — нових центрів середньовічної культури (XII-XVI ст.).
Це період зародження європейських держав, виникнення цехових спілок ремісників, які зіграли важливу роль у формуванні нового стилю.
Архітектура, монументальний живопис і скульптура. Готичний стиль зародився у Франції. Саме тут було зведено перший готичний
собор Нотр-Дам де Парі (собор Паризької Богоматері). Поступово новий стиль витіснив попередній романський стиль і поширився Західною, Центральною та частково Східною Європою, відображаючи панівний християнський світогляд. Набуло поширення сакральне і світське будівництво (ратуші, університети, палаци).
Готичний собор — це зразок синтезу архітектури, скульптури й монументального живопису. Високі, стрімкі готичні конструкції ніби ринуть у небо, долаючи силу земного тяжіння.Замість куполів дах прикрашають високі ажурні вежі зі шпилями. На фасаді зазвичай розміщене вікно: у Франції — круглої форми, з поетичною назвою роза, у Німеччині та інших країнах — стрілчасте. Видовжені вікна, загострені арки, вигадливий декор створюють враження казкового камʼяного мережива.
Перший текст — фрагмент роману «Собор Паризької Богоматері» Віктора Гюго. Приклад художньої літератури.
Другий текст — фрагмент підручника «Мистецтво» для 8 класу, авторка — Людмила Масол. Приклад нехудожньої літератури.
Завдання 2.
Спираючись на свій читацький досвід та наведені у попередньому завданні фрагменти, поміркуй:
- Чим художня і не художня література відрізняються?
- Чи обидва тексти орієнтовані на широке коло читачів?
- Яка функція кожного з текстів?
Завдання 3.
Книжка Дарʼї Анцибор — науково-популярне видання або ж наукпоп. Це підвид нехудожньої літератури або ж нонфікшну, яка пояснює і розкриває певну тему, а саме — тему субкультур. На полицях українських книгарень та бібліотек ти знайдеш безліч прикладів нехудожньої літератури на будь-які теми: біографії видатних людей, книжки про тайм-менеджмент, історії про інші країни абощо. Розглянь книжку Дарʼї Анцибор зблизька й проаналізуй інформацію про це видання, яка лежить наповерхні. Це принцип, за яким ти можеш аналізувати будь-який нонфікшн. Безумовно, два прочитані розділи з книжки тобі допоможуть.
1) Обкладинка — це перше, з чим ми знайомимося, коли беремо книжку в руки.
Що на зображено на фронтальній (передній) частині обкладинки цієї книжки? До чого можуть відсилати графічні елементи й візуальні символи на ній? (Візуальні символи, як-от ноти, гітара, знак “кози” (концерти), натякають, що субкультури в Україні починаються з музики).
2) Яку інформацію містить зворотня частина обкладинки? Яка функція цієї інформації? (Біографія авторки, 2 бльорба (рекламний текст, коротка схвальна анотація). Тобто ми ще не відкрили книжку, але вже маємо про неї багато вичерпної інформації).
3) Проаналізуй зміст книжки. Про що вона розповідає? Про який період книжка? Яких розділів у ній бракує, якщо ми говоримо про сучасні субкультури?
4) Пригадай, що таке анотація. Напиши власну анотацію до книжки Дарʼї Анцибор, спираючись на наявну інформацію — прочитаний розділ, обкладинку, зміст, рекомендації фахівців сфери.
5) На якій полиці в книгарні мала би стояти книжка Дарʼї Анцибор? Як мала би називатися ця полиця? Чи знаєш ти книжки, які мали би стояти поруч? Який набір тем або ж ключових слів чи хештегів вона зачіпає?
Завдання 4.
Розглянь інші книжки, які ставлять питання і дають відповіді на тему культури. Поєднай обкладинку книжки з її анотацією. Чи є ті, які тебе зацікавили? Книжки на які теми з рубрики «культура» тобі були б цікавими?
«Це вам не естрада»
Нас підтримує і супроводжує музика: в навушниках дорогою до роботи чи в колонках власного авто, із динаміків ноутбука чи під гітару з друзями на відпочинку, акапельно в укритті під звуки воєнної реальності чи у власних думках. І чи не вперше за столітній період російської культурної експансії, ми нарешті по-справжньому витісняємо чуже і відроджуємо та переосмислюємо власне.
Від питомих мелодій XX століття до їх обробки та сучасних хітів — українська музика стає гучнішою. Здається, що кожен хоча б раз в житті чув і мугикав «Червону руту» або ж «Чорнобривці», але настав час дізнатися більше про те, ховається за знайомими мелодіями радянського укрпопу.
“Твоя книга про кіно»
Як з’явилося і еволюціонувало кіно? Як воно відзеркалює наші страхи і мрії, а також впливає на масову свідомість? Як працює сучасна кіноіндустрія? І які професії необхідні у кіновиробництві? Про усе це та багато іншого розповість книга. Та ще й порекомендує цікаві фільми до перегляду й розкаже, як створити власні колекції улюблених стрічок. Ця книжка точно прокачає ваші глядацькі навички та емоційний інтелект, надихне довідатися про кіномистецтво більше!
“Що це взагалі таке?”
Іронічний нон-фікшн, який пояснить чому ліжко Трейсі Емін – це мистецтво, а ваше – ні. Через сотні прикладів Ґомперц формує нове бачення та усвідомлення сучасного мистецтва, перетворюючи його на «живу» та «жваву» історію, а не мовчазну музейну колекцію.
«Під подушку чи під Ялинку?”
Кінець року неможливо уявити без прикрашання ялинок, шарудіння подарунків, запаху мандаринів, заспіву колядок, вертепної ходи, тематичного декору і відчуття дива. Ми віримо, що до нас завітає святий Миколай і залишить гостинець. Байдуже, під подушкою, під ліжком чи на підвіконні…
Згодом ми зберемося родиною на Різдво — з кутею, дванадцятьма стравами й колядками: хтось на 25 грудня, хтось іще звично на 7 січня. На Новий рік дехто, можливо, ще чекатиме на Діда Мороза, хтось на Санту, а інші просто обміняються подарунками, привітаннями й побажаннями. Але для кожного це особливий період, коли підбиваємо підсумки року, намагаємося намітити цілі на наступні 365 днів і відчути магію єднання, надії й любові.
«Як розмовляти з дітьми про мистецтво»
Простими словами і в зручній формі авторка підказує, як навчити дітей «бачити» картину, розуміти її і відчувати. На найпоширені й найактуальніші питання запропоновано лаконічні відповіді, покликані задовольнити цікавість і заохотити до нових пошуків. Це конспект, путівник, довідник і мистецький альбом водночас, який можна ретельно вивчати вдома, нашвидкуруч гортати у транспорті чи розглядати в парку.
Книгу адресовано не лише натхненним батькам і педагогам, які прагнуть змалку зацікавити дітей світом мистецтва, – вона й для тих допитливих читачів і читачок, які ніяк не знаходили часу його пізнати.
«Це Далі»
ХХ століття було сповнене експериментів у науці, літературі та, звичайно ж, образотворчому мистецтві. Одним з найяскравіших представників цього дивовижного періоду був Сальвадор Далі — іспанський художник, скульптор, режисер та письменник.
Витвори мистецтва Сальвадора Далі настільки ж пізнавані, як і вуса на його портретах. Але що стояло за цією великою постаттю?
Біографічна книга змогла вмістити найяскравіші та значущі фрагменти з життя цієї людини щоб дати зрозуміти читачам яким він був — ексцентричним диваком, революціонером мистецтва, самотньою та незрозумілою дитиною. Далі боявся коників, колекціонував милиці, цікавився мурахами та носив взуття на пружинах, але це лише мала частина його багатогранної та надзвичайної особистості…
“Сміх”
Сміх як характерний акт вітальності не перестають вихваляти за його цілющі властивості, однак залишаються дуже сильними і забобони, пов’язані з ним. Чому ж ми сміємося? Що таке сміх? Ця розвідка намагається проаналізувати всі грані смішного, щоб зрозуміти його рушійні сили та механізми, звертаючись до знань психоаналізу, фізіології, етології, літератури, філософії, антропології…
Завдання 5.
На попередньому уроці ми почали розмову про субкультури. Проте, якою є передісторія їхньої появи? Звідки виростає потреба єднатися, якщо зазирнути в минуле українців? Щоб знайти відповіді — прочитай розділ книжки Дарʼї Анцибор «Дреди, батли і “стіли”. Два століття субкультур в Україні». Дай відповіді на питання.
Передісторія виникнення субкультур
Століттями молодь об’єднувалася в групи. Іще сто років тому в селах формувалися так звані парубочі й дівочі громади зі своїм набором правил і традицій. У теплу пору року спільні гуляння сільської молоді відбувалися на вулиці. У холодну — на вечорницях і досвітках.
Досвітки так називають через те, що тривали до світанку. Для цього спеціально шукали в найм хату. Часто її здавала або вдова, або солдатка — жінка, чоловік якої пішов на довгу службу в солдати, або просто дуже бідна сім’я. Нерідко хату вибирали десь поодаль, щоб уночі село не чуло гамору. Молодь платила продуктами, прядивом чи рядном. Річ у тім, що одяг раніше не купляли, а робили з вирощених конопель і льону. Хлопці наймали музикантів, дівчата приносили частування, пряли й вишивали. Потім починалися танці, співи, ігри, залицяння, а як навеселялися, то розходилися на світанку або всі разом лягали спати. З різними наслідками для дівчат.
Кожен гурт мав свої звичаї. Наприклад, коли молодь зустрічалася влітку, дівчата традиційно були менш мобільними, тож збиралися на своєму кутку, а хлопці, навпаки, мог ли відвідувати різні вулиці. Тож дівчата всіляко заохочували парубків прийти саме до них. Для цього красиво співали або приносили смаколики, а могли й «приворожувати» місце. Наприклад, вірили, що якщо закопати кашу в яєчній шкаралупі на початку сезону вулиць, то саме на їхньому кутку молодь буде кипіти. Або ставили витушку — пристрій для змотування пряжі, щоб як вона, так і їхня вулиця крутилася.
У селах життя було однорідним і зосередженим на традиційному устрої. Тутешня молодь об’єднувалася за статево-віковим і за професійним (наймити, косарі, бурлаки, підмайстри тощо) принципами.
Спільне проведення дозвілля допомагало молоді роззнайомитися та підшукати собі майбутню подружню пару. А вільного часу мали значно менше, ніж ми тепер. Молодіжні спільноти села об’єднувалися за територією і дозвіллям, але не через протест чи за ідеологією. Вони просто орієнтувалися на інші потреби, ніж субкультури міста.
Мешканці міст не живуть так згуртовано, як у селах. Звісно, чи не найголовнішим розрізненням є кількість населення. Як доводять науковці, ми можемо комфортно почуватися в колективі чисельністю до 150 людей.
Це так зване число Данбара. Англійський антрополог Робін Данбар займається вивченням суспільної поведінки приматів. Він виявив, що ці тварини активно будують стосунки з іншими членами зграї за допомогою грумінгу. Процес пошуку бліх сприяє утримуванню міцних зв’язків усередині зграї. Але для цього потрібно докладати значних інтелектуальних зусиль. Усіх так просто не запам’ятаєш. Імовірно, тому, припустив Данбар, у приматів активніше розвинувся неокортекс (нові ділянки кори головного мозку, які в людини становлять основну частину). Дослідник вивів математичну залежність між розвитком неокортексу й розміром зграї. Він розрахував ідеальний розмір «людської зграї» на основі середнього розміру нашого неокортексу. Вийшло майже 150. Це число постійних соціальних зв’язків, які людина може підтримувати. Данбар припускає, що в людей мова виникла як «дешева» альтернатива грумінгу. Замість шукати бліх, люди можуть писати повідомлення, телефонувати, надсилати листівки, обмінюватися мемами чи коментувати дописи в соцмережах.
Наш мозок просто не може підтримувати якісні стосунки з більшою кількістю. Ну не вийде в нас запам’ятовувати стільки інформації про всіх довкола! Тому в сільських громадах із цим справді простіше. Менше людей і водночас більше схожого: наприклад, зазвичай селяни мають господарство, город і сад. Тому об’єднавчих тем для спілкування із самого початку буде більше. А отже, легше порозумітися, розвинути тісніші зв’язки й почуватися «своїми». Містяни натомість часом не знають навіть сусідів із власного поверху, але знаходять інші способи набрати ту саму магічну «стоп’ятдесятку». Вони мають виразніший поділ на різні групи: за майновим станом, за родом занять, за рівнем освіти, за походженням, за місцем проживання тощо. Усе це породжує неоголошене протистояння груп інтересів і боротьбу за утвердження довіри. Водночас молодь особливо активно долучається до життя міста. Є різні думки про те, коли й чому з’явилися перші молодіжні субкультури.
У 1970-х Стюарт Голл, Тоні Джефферсон, Пол Вілліз, Дік Гебдідж зазначали, що субкультури масово виникають у суспільствах, де починається перехід від розвинутого індустріалізму до постіндустріалізму. Одна з вагомих причин тут — збільшення терміну навчання молоді, що водночас дає доступ до освіти й вивільнення часу для дозвілля. Тоді ж назагал усталилося датування молодіжних субкультур від післявоєнних 1940–1950-х років, інколи — з 1920-х (як реакція на кризу після Першої світової війни).
З іншого боку, перше таке вивільнення часу в молоді й масове наповнення міст почалися з кінця ХVІІІ століття, тому дослідники урбаністичної культури, серед яких Володимир Окаринський, Девід Маґґлтон і Елізабет Вілсон, дедалі частіше говорять, що молодіжні субкультури як явище зароджувалися значно раніше. То кого ж уважати першим в історичному андеграунді?
- Чому молоді у селах простіше підтримувати звʼязок, аніж молоді в містах?
- Скільки у тебе друзів? Як тобі здається, число Данбара — завелике, замале чи оптимальне?
- Що для тебе означає «якісний звʼязок» з друзями?
- Чому «субкультури» є частиною розділу «культура»?
Якби тобі було потрібно знайти книжку для друзів-іноземців на подарунок, яка найкраще би пояснювала життя в Україні? Що би це була за книжка? На яку тему? Можливо, ти знаєш конкретне видання?
Подивись відео про Собор Паризької Богоматері. Поміркуй: чи збігається те, що ти бачиш на відео з описом Віктора Гюго?
Урок 20. Людина і суспільство. Як читати нехудожню літературу
- Нонфікшн
- Обкладинка
- Анотація
- фрагмент нонфікшну Дарʼї Анцибор «Дреди, батли і “стіли”. Два століття субкультур в Україні».
Розглянь обкладинки двох книжок. Чим вони відрізняються? Зверни увагу на 2 рівні: естетики та призначення.
Завдання 1.
Прочитай 2 фрагменти текстів. Чим вони відрізняються? Один з них — художній, інший — науково-популярний? Чи вони обидва художні або науково-популярні? Свою думку аргументуй.
Фрагмент 1
Отож Собор Паризької богоматері — не суто романського походження, як перші, і не суто арабського походження, як другі. Це будівля перехідного періоду. Саксонський архітектор закінчував споруджувати перші стовпи нефа, коли стрілчасте склепіння, принесене з хрестових походів, переможно лягло на широкі романські капітелі, призначені тримати тільки півкруглі арки. Стрілчасте склепіння, неподільно пануючи відтоді, визначило стиль побудови Собору. Скромне й боязке спочатку, це склепіння розвертається, збільшується, але ще стримує себе, ще не сміє злетіти в небо своїми гострими шпилями, як це воно зробило згодом у безлічі чудових соборів. Його ніби ще стримує сусідство важких романських колон.
А втім, ці будови перехідного періоду, від романського стилю до готики, не менш цінні для вивчення, ніж будови чистого стилю. Вони відображають той відтінок у мистецтві, який без них був би втрачений. Це — прищеплення стрілчастого склепіння до півкруглого.
Собор Паризької богоматері є особливо цікавим зразком такої різновидності. Кожен бік, кожен камінь цієї поважної пам’ятки є сторінкою не тільки історії країни, але й
історії науки та мистецтва. Звернімо увагу хоча б на головні деталі: тоді як малі Червоні врата і стовпи нефа є чи не найвитонченішим взірцем готики п’ятнадцятого століття, стовпи нефа своїм обсягом і вагою схожі ще на будівлю каролінгського абатства Сен-Жермен-де-Пре, ніби між часом спорудження врат і стовпів нефа ліг проміжок щонайменше шість століть. І навіть герметики вбачали у символічних оздобах великого порталу скорочений зміст їхньої науки, досконалим виразом якої була церква Сен-Жак-де-ла-Бушрі. Отже, романське абатство, філософічна церква, готичне мистецтво, мистецтво саксонське, важкі круглі колони часів Григорія VII, символіка герметиків, де Ніколя Фламель передував Лютерові, папське єдиновладдя, розкол церкви Сен-Жер-мен-де-Пре, Сен-Жак-де-ла-Бушрі — усе розплавилося, змішалося, злилося в Соборі Паризької богоматері. Ця головна церква, церква прамати, серед старих церков Парижа є чимось подібним до химери: вона має голову однієї церкви, кінцівки другої, торс — третьої і щось спільне з усіма.
Фрагмент 2
Розвиток мистецтва готики повʼязаний зі зростанням і зміцненням міст — нових центрів середньовічної культури (XII-XVI ст.).
Це період зародження європейських держав, виникнення цехових спілок ремісників, які зіграли важливу роль у формуванні нового стилю.
Архітектура, монументальний живопис і скульптура. Готичний стиль зародився у Франції. Саме тут було зведено перший готичний
собор Нотр-Дам де Парі (собор Паризької Богоматері). Поступово новий стиль витіснив попередній романський стиль і поширився Західною, Центральною та частково Східною Європою, відображаючи панівний християнський світогляд. Набуло поширення сакральне і світське будівництво (ратуші, університети, палаци).
Готичний собор — це зразок синтезу архітектури, скульптури й монументального живопису. Високі, стрімкі готичні конструкції ніби ринуть у небо, долаючи силу земного тяжіння.Замість куполів дах прикрашають високі ажурні вежі зі шпилями. На фасаді зазвичай розміщене вікно: у Франції — круглої форми, з поетичною назвою роза, у Німеччині та інших країнах — стрілчасте. Видовжені вікна, загострені арки, вигадливий декор створюють враження казкового камʼяного мережива.
Завдання 2.
Спираючись на свій читацький досвід та наведені у попередньому завданні фрагменти, поміркуй:
- Чим художня і не художня література відрізняються?
- Чи обидва тексти орієнтовані на широке коло читачів?
- Яка функція кожного з текстів?
Завдання 3.
Книжка Дарʼї Анцибор — науково-популярне видання або ж наукпоп. Це підвид нехудожньої літератури або ж нонфікшну, яка пояснює і розкриває певну тему, а саме — тему субкультур. На полицях українських книгарень та бібліотек ти знайдеш безліч прикладів нехудожньої літератури на будь-які теми: біографії видатних людей, книжки про тайм-менеджмент, історії про інші країни абощо. Розглянь книжку Дарʼї Анцибор зблизька й проаналізуй інформацію про це видання, яка лежить наповерхні. Це принцип, за яким ти можеш аналізувати будь-який нонфікшн. Безумовно, два прочитані розділи з книжки тобі допоможуть.
1) Обкладинка — це перше, з чим ми знайомимося, коли беремо книжку в руки.
Що на зображено на фронтальній (передній) частині обкладинки цієї книжки? До чого можуть відсилати графічні елементи й візуальні символи на ній?
2) Яку інформацію містить зворотня частина обкладинки? Яка функція цієї інформації?
3) Проаналізуй зміст книжки. Про що вона розповідає? Про який період книжка? Яких розділів у ній бракує, якщо ми говоримо про сучасні субкультури?
4) Пригадай, що таке анотація. Напиши власну анотацію до книжки Дарʼї Анцибор, спираючись на наявну інформацію — прочитаний розділ, обкладинку, зміст, рекомендації фахівців сфери.
5) На якій полиці в книгарні мала би стояти книжка Дарʼї Анцибор? Як мала би називатися ця полиця? Чи знаєш ти книжки, які мали би стояти поруч? Який набір тем або ж ключових слів чи хештегів вона зачіпає?
Завдання 4.
Розглянь інші книжки, які ставлять питання і дають відповіді на тему культури. Поєднай обкладинку книжки з її анотацією. Чи є ті, які тебе зацікавили? Книжки на які теми з рубрики «культура» тобі були б цікавими?
______________________________________________________
Нас підтримує і супроводжує музика: в навушниках дорогою до роботи чи в колонках власного авто, із динаміків ноутбука чи під гітару з друзями на відпочинку, акапельно в укритті під звуки воєнної реальності чи у власних думках. І чи не вперше за столітній період російської культурної експансії, ми нарешті по-справжньому витісняємо чуже і відроджуємо та переосмислюємо власне.
Від питомих мелодій XX століття до їх обробки та сучасних хітів — українська музика стає гучнішою. Здається, що кожен хоча б раз в житті чув і мугикав «Червону руту» або ж «Чорнобривці», але настав час дізнатися більше про те, ховається за знайомими мелодіями радянського укрпопу.
______________________________________________________
Як з’явилося і еволюціонувало кіно? Як воно відзеркалює наші страхи і мрії, а також впливає на масову свідомість? Як працює сучасна кіноіндустрія? І які професії необхідні у кіновиробництві? Про усе це та багато іншого розповість книга. Та ще й порекомендує цікаві фільми до перегляду й розкаже, як створити власні колекції улюблених стрічок. Ця книжка точно прокачає ваші глядацькі навички та емоційний інтелект, надихне довідатися про кіномистецтво більше!
______________________________________________________
Іронічний нон-фікшн, який пояснить чому ліжко Трейсі Емін – це мистецтво, а ваше – ні. Через сотні прикладів Ґомперц формує нове бачення та усвідомлення сучасного мистецтва, перетворюючи його на «живу» та «жваву» історію, а не мовчазну музейну колекцію.
______________________________________________________
Кінець року неможливо уявити без прикрашання ялинок, шарудіння подарунків, запаху мандаринів, заспіву колядок, вертепної ходи, тематичного декору і відчуття дива. Ми віримо, що до нас завітає святий Миколай і залишить гостинець. Байдуже, під подушкою, під ліжком чи на підвіконні…
Згодом ми зберемося родиною на Різдво — з кутею, дванадцятьма стравами й колядками: хтось на 25 грудня, хтось іще звично на 7 січня. На Новий рік дехто, можливо, ще чекатиме на Діда Мороза, хтось на Санту, а інші просто обміняються подарунками, привітаннями й побажаннями. Але для кожного це особливий період, коли підбиваємо підсумки року, намагаємося намітити цілі на наступні 365 днів і відчути магію єднання, надії й любові.
______________________________________________________
Простими словами і в зручній формі авторка підказує, як навчити дітей «бачити» картину, розуміти її і відчувати. На найпоширені й найактуальніші питання запропоновано лаконічні відповіді, покликані задовольнити цікавість і заохотити до нових пошуків. Це конспект, путівник, довідник і мистецький альбом водночас, який можна ретельно вивчати вдома, нашвидкуруч гортати у транспорті чи розглядати в парку.
Книгу адресовано не лише натхненним батькам і педагогам, які прагнуть змалку зацікавити дітей світом мистецтва, – вона й для тих допитливих читачів і читачок, які ніяк не знаходили часу його пізнати.
______________________________________________________
ХХ століття було сповнене експериментів у науці, літературі та, звичайно ж, образотворчому мистецтві. Одним з найяскравіших представників цього дивовижного періоду був Сальвадор Далі — іспанський художник, скульптор, режисер та письменник.
Витвори мистецтва Сальвадора Далі настільки ж пізнавані, як і вуса на його портретах. Але що стояло за цією великою постаттю?
Біографічна книга змогла вмістити найяскравіші та значущі фрагменти з життя цієї людини щоб дати зрозуміти читачам яким він був — ексцентричним диваком, революціонером мистецтва, самотньою та незрозумілою дитиною. Далі боявся коників, колекціонував милиці, цікавився мурахами та носив взуття на пружинах, але це лише мала частина його багатогранної та надзвичайної особистості…
______________________________________________________
Сміх як характерний акт вітальності не перестають вихваляти за його цілющі властивості, однак залишаються дуже сильними і забобони, пов’язані з ним. Чому ж ми сміємося? Що таке сміх? Ця розвідка намагається проаналізувати всі грані смішного, щоб зрозуміти його рушійні сили та механізми, звертаючись до знань психоаналізу, фізіології, етології, літератури, філософії, антропології…
Завдання 5.
На попередньому уроці ми почали розмову про субкультури. Проте, якою є передісторія їхньої появи? Звідки виростає потреба єднатися, якщо зазирнути в минуле українців? Щоб знайти відповіді — прочитай розділ книжки Дарʼї Анцибор «Дреди, батли і “стіли”. Два століття субкультур в Україні». Дай відповіді на питання.
Передісторія виникнення субкультур
Століттями молодь об’єднувалася в групи. Іще сто років тому в селах формувалися так звані парубочі й дівочі громади зі своїм набором правил і традицій. У теплу пору року спільні гуляння сільської молоді відбувалися на вулиці. У холодну — на вечорницях і досвітках.
Досвітки так називають через те, що тривали до світанку. Для цього спеціально шукали в найм хату. Часто її здавала або вдова, або солдатка — жінка, чоловік якої пішов на довгу службу в солдати, або просто дуже бідна сім’я. Нерідко хату вибирали десь поодаль, щоб уночі село не чуло гамору. Молодь платила продуктами, прядивом чи рядном. Річ у тім, що одяг раніше не купляли, а робили з вирощених конопель і льону. Хлопці наймали музикантів, дівчата приносили частування, пряли й вишивали. Потім починалися танці, співи, ігри, залицяння, а як навеселялися, то розходилися на світанку або всі разом лягали спати. З різними наслідками для дівчат.
Кожен гурт мав свої звичаї. Наприклад, коли молодь зустрічалася влітку, дівчата традиційно були менш мобільними, тож збиралися на своєму кутку, а хлопці, навпаки, мог ли відвідувати різні вулиці. Тож дівчата всіляко заохочували парубків прийти саме до них. Для цього красиво співали або приносили смаколики, а могли й «приворожувати» місце. Наприклад, вірили, що якщо закопати кашу в яєчній шкаралупі на початку сезону вулиць, то саме на їхньому кутку молодь буде кипіти. Або ставили витушку — пристрій для змотування пряжі, щоб як вона, так і їхня вулиця крутилася.
У селах життя було однорідним і зосередженим на традиційному устрої. Тутешня молодь об’єднувалася за статево-віковим і за професійним (наймити, косарі, бурлаки, підмайстри тощо) принципами.
Спільне проведення дозвілля допомагало молоді роззнайомитися та підшукати собі майбутню подружню пару. А вільного часу мали значно менше, ніж ми тепер. Молодіжні спільноти села об’єднувалися за територією і дозвіллям, але не через протест чи за ідеологією. Вони просто орієнтувалися на інші потреби, ніж субкультури міста.
Мешканці міст не живуть так згуртовано, як у селах. Звісно, чи не найголовнішим розрізненням є кількість населення. Як доводять науковці, ми можемо комфортно почуватися в колективі чисельністю до 150 людей.
Це так зване число Данбара. Англійський антрополог Робін Данбар займається вивченням суспільної поведінки приматів. Він виявив, що ці тварини активно будують стосунки з іншими членами зграї за допомогою грумінгу. Процес пошуку бліх сприяє утримуванню міцних зв’язків усередині зграї. Але для цього потрібно докладати значних інтелектуальних зусиль. Усіх так просто не запам’ятаєш. Імовірно, тому, припустив Данбар, у приматів активніше розвинувся неокортекс (нові ділянки кори головного мозку, які в людини становлять основну частину). Дослідник вивів математичну залежність між розвитком неокортексу й розміром зграї. Він розрахував ідеальний розмір «людської зграї» на основі середнього розміру нашого неокортексу. Вийшло майже 150. Це число постійних соціальних зв’язків, які людина може підтримувати. Данбар припускає, що в людей мова виникла як «дешева» альтернатива грумінгу. Замість шукати бліх, люди можуть писати повідомлення, телефонувати, надсилати листівки, обмінюватися мемами чи коментувати дописи в соцмережах.
Наш мозок просто не може підтримувати якісні стосунки з більшою кількістю. Ну не вийде в нас запам’ятовувати стільки інформації про всіх довкола! Тому в сільських громадах із цим справді простіше. Менше людей і водночас більше схожого: наприклад, зазвичай селяни мають господарство, город і сад. Тому об’єднавчих тем для спілкування із самого початку буде більше. А отже, легше порозумітися, розвинути тісніші зв’язки й почуватися «своїми». Містяни натомість часом не знають навіть сусідів із власного поверху, але знаходять інші способи набрати ту саму магічну «стоп’ятдесятку». Вони мають виразніший поділ на різні групи: за майновим станом, за родом занять, за рівнем освіти, за походженням, за місцем проживання тощо. Усе це породжує неоголошене протистояння груп інтересів і боротьбу за утвердження довіри. Водночас молодь особливо активно долучається до життя міста. Є різні думки про те, коли й чому з’явилися перші молодіжні субкультури.
У 1970-х Стюарт Голл, Тоні Джефферсон, Пол Вілліз, Дік Гебдідж зазначали, що субкультури масово виникають у суспільствах, де починається перехід від розвинутого індустріалізму до постіндустріалізму. Одна з вагомих причин тут — збільшення терміну навчання молоді, що водночас дає доступ до освіти й вивільнення часу для дозвілля. Тоді ж назагал усталилося датування молодіжних субкультур від післявоєнних 1940–1950-х років, інколи — з 1920-х (як реакція на кризу після Першої світової війни).
З іншого боку, перше таке вивільнення часу в молоді й масове наповнення міст почалися з кінця ХVІІІ століття, тому дослідники урбаністичної культури, серед яких Володимир Окаринський, Девід Маґґлтон і Елізабет Вілсон, дедалі частіше говорять, що молодіжні субкультури як явище зароджувалися значно раніше. То кого ж уважати першим в історичному андеграунді?
- Чому молоді у селах простіше підтримувати звʼязок, аніж молоді в містах?
- Скільки у тебе друзів? Як тобі здається, число Данбара — завелике, замале чи оптимальне?
- Що для тебе означає «якісний звʼязок» з друзями?
- Чому «субкультури» є частиною розділу «культура»?
Якби тобі було потрібно знайти книжку для друзів-іноземців на подарунок, яка найкраще би пояснювала життя в Україні? Що би це була за книжка? На яку тему? Можливо, ти знаєш конкретне видання?
Подивись відео про Собор Паризької Богоматері. Поміркуй: чи збігається те, що ти бачиш на відео з описом Віктора Гюго?
Ділись та обговорюй важливе