Урок 27. Людина та інша людина. Інтерпретації любовної історії
Матеріал
Урок 27. Людина та інша людина. Інтерпретації любовної історії
- Поезія
- Кохання
- Інтерпретація
- Інтимна лірика
- «О панно Інно» Павла Тичини, «Любов» Майка Йогансена, «Інна» Ігоря Калинця
Що таке любов? Дай своє визначення. Поміркуй: до кого чи до чого можна відчувати любов?
Завдання 1.
Словниковий синонімічний ряд до слова «любов» — широкий. Прочитай синоніми та згрупуй: які з цих слів належать до стосунків пари, а які можуть стосуватися й чогось іншого.
| кохання | жага | почуття | пристрасть |
| роман | фіглі-міглі | шури-мури | амури |
| інтерес | уподобання | відданість | хобі |
| слабість | прихильність | прагнення | потяг |
| тяжіння | жадання | порив | приязнь |
Завдання 2.
Спробуй пригадати вірш про кохання. Що тобі спадає на думку?
Яку функцію виконує інтимна поезія? Що вона дає читачам і читачкам? Чого від неї очікують?
Дружня порада вчителю
Допоможіть учнівству пригадати вірш, який ви з ними вивчали, або музичну інтерпретацію якого вони можуть знати. Це завдання передбачає формулювання читацьких очікувань — а чого ми чекаємо від поезії про кохання? Але водночас нагадує, що все починається із нашого запиту — нам цікава щаслива любовна історія й внутрішнє наповнення, чи історія нещасливого кохання, вагань чи зрад та спустошення.
Завдання 3.
Прочитай один із найвідоміших поетичних текстів Павла Тичини «О панно Інно» (1915). Яку історію розповідає цей вірш? Історію щасливого чи нещасливого кохання? Перед яким вибором стоїть ліричний герой?
О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги…
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги…
О люба Інно, ніжна Iнно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги…
Я Ваші очі пам’ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо… шепіт гаю…
О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив…
Завдання 4.
Прочитай вірш Майка Йогансена «Любов» (1929). Дай відповіді на питання.
В березні міліціонер свистав,
У воді шумів трамвай і плавав
Межи рейок вечір і не знав,
Як уранці народяться трави.
Стала хмара у вікні — агов,
Агов, хмаро, підожди хвилину.
Всяка хмара в березні — любов,
І від мене і до неї лине.
Всяка вулиця веде до тих дверей,
Де я не посмію подзвонити.
За водою вечір плив до неї,
І за неї хвилювався вітер.
Я ж стояв в калюжі, мов в огні,
Коливались тротуари п’яні,
Із старих англійських книг
Повиходили на вулицю романи.
І сідлали коні і вели
За Гурон, за Мічіган, за Ері;
Соколиним оком вечір плив
У простори пам’яті і прерій.
Гей, як кречет, міліціонер свистав,
У траві гримів трамвай, і марив
В березні поет і забував,
Що в калюжах загасали хмари.
Що він так і не посміє увійти
І сказати ясно: івнінг, Інно,
Чи не хочете, чи хочеш ти…
Чи не підеш ти зі мною в кіно?
- Як змінюється ситуація у поетичному тексті, порівняно із описаною Павлом Тичиною?
- Чи про ту ж пору року йдеться?
- Чи про подібні сценарії та вибори?
- Чи однаково ліричні герої не можуть визначитися з планом дій?
- Чи може бути щаслива розвʼязка любовного трикутника?
Завдання 5.
Я ще не чув такої гри!
Я глянув іншими очима,
коли за пультом рим
став молодий Тичина…
Далека музика очей
спурхнула ніжно, голубино…
І раптом — стій!
Це погляд чий,сестри чи Ваш,
кохана Інно?
Я пригадав. Той вечір. Ми.
Вона і ви. І я надвоє.
А вітер вороний сурмив
надсніговим сумним сувом.
…Мила, скрипка вмерла.
Годі. Годі. Годі.
Золотава мерва
зі старих мелодій.
Гей, чудовний світе!
Слава, слава, слава!
Хай струмує вітер
через всі октави!
Я ваш тоді покинув дім,
кохання білотінні стіни
заслав доріг червоний дим.
І Ви не Інна. Ви не Інна.
Я все забув. Чекала інша.
І вже не дві, одна, єдина
не лебедина і не ніжна
революційна Україна!
Я ще не чув такої гри,
дивлюся іншими очима
Стоїть за пультом рим
Павло Тичина.
- Яку ситуацію описує цей текст?
- Як вона переплітається із віршем Павла Тичини?
- Як змінюється вибір ліричного героя?
- Що для нього головне, а що — другорядне?
Завдання 6.
Поміркуй: як змінюється вірш, коли його кладуть на музику? Чим музична інтерпретація відрізняється від того, що ми читаємо?
Щоб підтвердити чи спростувати свою думку, ознайомся з акторським читанням поетичного тексту, а також двома музичними версіями вірша Павла Тичини «О панно Інно» та порівняй. Які настрої цих виконань? Які акценти розставляють виконавці?
- У виконанні акторки Лілії Ребрик.
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=Zj3NcHYi6Lo - У виконанні гурту Dakh Daughters.
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=YPCRRE1iQhQ&list=RDYPCRRE1iQhQ&start_radio=1 - У виконанні гурту гурту «The Вуса».
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=7egk1oND8x8&list=RD7egk1oND8x8&start_radio=1
Сьогодні ми ознайомилися з трьома версіями вірша про почуття до панни Інну — Павла Тичини, Майка Йогансена та Ігоря Калинця. Уяви, що у тебе зʼявилася можливість написати власний текст, який міг би бути відповіддю одному з трьох поетів, усім трьом чи розвʼязком дилеми з почуттями до панни Інни. Про що був би твій текст? З якої позиції тобі би хотілося подивитися на цю ситуацію?
- Чи є у тебе добірка улюблених віршів про кохання? Сформуй її. Скористайся бібліотекою, звернися до поетів й поеток, із чиєю творчістю тобі вже випадало знайомитися. Подивись на поетичні антології, присвячені поезії.
- Послухай пісню «Вона» у виконанні гурту «Плач Єремії» на слова поета Костя Москальця. Та прочитай фрагмент есею Віктора Неборака «”Вона” — про те, що буде завтра» з інтерпретацією вірша. Чи ти погоджуєшся з версією, яку пропонує есеїст?
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=w_QwoMNJQ2A&list=RDw_QwoMNJQ2A&start_radio=1
Незворушний Майстер заварює доброго зеленого чаю і, поволі куштуючи його, спостерігає, як ця дзенівська дія впливає на хід подій.
А я ще раз розгортаю «Мисливців на снігу» (яка актуальна для цієї зими назва!) на 184 сторінці, де затишно розмістилась таємнича «Вона».
Цей прозорий вірш, звичайно ж, про любов. І про невблаганний час, який загрожує любові, бо його проминання ще нікому не вдалося подолати.
«Я» (ліричний герой) зустрінуся завтра зі своєю коханою, та не зможу залишитися з Нею – мені про це добре відомо – бо час осені нас розлучить.
«Ми» приречені розбігтися «по русифікованих містах» – осінь нас до цього змусить. «Я» і «ми» залишимо Її в самотності, покинемо Її. «Я» можу про це продовжую кричати. Кричу.
Наприкінці вірша час зупиняється, застигає і забирає в мене й найменшу можливість пережити те, що має статися завтра: «Ніч безмежна і пуста». Невже не перебути цієї ночі?
Печальна дівчина – це сама Любов, та між «мною» і Нею – безмежна і пуста ніч (теж – вона), стан зануреного у Ніщо спорожнілого світу, в якому губиться мій крик.
Урок 27. Людина та інша людина. Інтерпретації любовної історії
- Поезія
- Кохання
- Інтерпретація
- Інтимна лірика
- «О панно Інно» Павла Тичини, «Любов» Майка Йогансена, «Інна» Ігоря Калинця
Що таке любов? Дай своє визначення. Поміркуй: до кого чи до чого можна відчувати любов?
Завдання 1.
Словниковий синонімічний ряд до слова «любов» — широкий. Прочитай синоніми та згрупуй: які з цих слів належать до стосунків пари, а які можуть стосуватися й чогось іншого.
| кохання | жага | почуття | пристрасть |
| роман | фіглі-міглі | шури-мури | амури |
| інтерес | уподобання | відданість | хобі |
| слабість | прихильність | прагнення | потяг |
| тяжіння | жадання | порив | приязнь |
Завдання 2.
Спробуй пригадати вірш про кохання. Що тобі спадає на думку?
Яку функцію виконує інтимна поезія? Що вона дає читачам і читачкам? Чого від неї очікують?
Завдання 3.
Прочитай один із найвідоміших поетичних текстів Павла Тичини «О панно Інно» (1915). Яку історію розповідає цей вірш? Історію щасливого чи нещасливого кохання? Перед яким вибором стоїть ліричний герой?
О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги…
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги…
О люба Інно, ніжна Iнно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги…
Я Ваші очі пам’ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо… шепіт гаю…
О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив…
Завдання 4.
Прочитай вірш Майка Йогансена «Любов» (1929). Дай відповіді на питання.
В березні міліціонер свистав,
У воді шумів трамвай і плавав
Межи рейок вечір і не знав,
Як уранці народяться трави.
Стала хмара у вікні — агов,
Агов, хмаро, підожди хвилину.
Всяка хмара в березні — любов,
І від мене і до неї лине.
Всяка вулиця веде до тих дверей,
Де я не посмію подзвонити.
За водою вечір плив до неї,
І за неї хвилювався вітер.
Я ж стояв в калюжі, мов в огні,
Коливались тротуари п’яні,
Із старих англійських книг
Повиходили на вулицю романи.
І сідлали коні і вели
За Гурон, за Мічіган, за Ері;
Соколиним оком вечір плив
У простори пам’яті і прерій.
Гей, як кречет, міліціонер свистав,
У траві гримів трамвай, і марив
В березні поет і забував,
Що в калюжах загасали хмари.
Що він так і не посміє увійти
І сказати ясно: івнінг, Інно,
Чи не хочете, чи хочеш ти…
Чи не підеш ти зі мною в кіно?
- Як змінюється ситуація у поетичному тексті, порівняно із описаною Павлом Тичиною?
- Чи про ту ж пору року йдеться?
- Чи про подібні сценарії та вибори?
- Чи однаково ліричні герої не можуть визначитися з планом дій?
- Чи може бути щаслива розвʼязка любовного трикутника?
Завдання 5.
Я ще не чув такої гри!
Я глянув іншими очима,
коли за пультом рим
став молодий Тичина…
Далека музика очей
спурхнула ніжно, голубино…
І раптом — стій!
Це погляд чий,сестри чи Ваш,
кохана Інно?
Я пригадав. Той вечір. Ми.
Вона і ви. І я надвоє.
А вітер вороний сурмив
надсніговим сумним сувом.
…Мила, скрипка вмерла.
Годі. Годі. Годі.
Золотава мерва
зі старих мелодій.
Гей, чудовний світе!
Слава, слава, слава!
Хай струмує вітер
через всі октави!
Я ваш тоді покинув дім,
кохання білотінні стіни
заслав доріг червоний дим.
І Ви не Інна. Ви не Інна.
Я все забув. Чекала інша.
І вже не дві, одна, єдина
не лебедина і не ніжна
революційна Україна!
Я ще не чув такої гри,
дивлюся іншими очима
Стоїть за пультом рим
Павло Тичина.
- Яку ситуацію описує цей текст?
- Як вона переплітається із віршем Павла Тичини?
- Як змінюється вибір ліричного героя?
- Що для нього головне, а що — другорядне?
Завдання 6.
Поміркуй: як змінюється вірш, коли його кладуть на музику? Чим музична інтерпретація відрізняється від того, що ми читаємо?
Щоб підтвердити чи спростувати свою думку, ознайомся з акторським читанням поетичного тексту, а також двома музичними версіями вірша Павла Тичини «О панно Інно» та порівняй. Які настрої цих виконань? Які акценти розставляють виконавці?
- У виконанні акторки Лілії Ребрик.
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=Zj3NcHYi6Lo - У виконанні гурту Dakh Daughters.
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=YPCRRE1iQhQ&list=RDYPCRRE1iQhQ&start_radio=1 - У виконанні гурту гурту «The Вуса».
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=7egk1oND8x8&list=RD7egk1oND8x8&start_radio=1
Сьогодні ми ознайомилися з трьома версіями вірша про почуття до панни Інну — Павла Тичини, Майка Йогансена та Ігоря Калинця. Уяви, що у тебе зʼявилася можливість написати власний текст, який міг би бути відповіддю одному з трьох поетів, усім трьом чи розвʼязком дилеми з почуттями до панни Інни. Про що був би твій текст? З якої позиції тобі би хотілося подивитися на цю ситуацію?
- Чи є у тебе добірка улюблених віршів про кохання? Сформуй її. Скористайся бібліотекою, звернися до поетів й поеток, із чиєю творчістю тобі вже випадало знайомитися. Подивись на поетичні антології, присвячені поезії.
- Послухай пісню «Вона» у виконанні гурту «Плач Єремії» на слова поета Костя Москальця. Та прочитай фрагмент есею Віктора Неборака «”Вона” — про те, що буде завтра» з інтерпретацією вірша. Чи ти погоджуєшся з версією, яку пропонує есеїст?
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=w_QwoMNJQ2A&list=RDw_QwoMNJQ2A&start_radio=1
Незворушний Майстер заварює доброго зеленого чаю і, поволі куштуючи його, спостерігає, як ця дзенівська дія впливає на хід подій.
А я ще раз розгортаю «Мисливців на снігу» (яка актуальна для цієї зими назва!) на 184 сторінці, де затишно розмістилась таємнича «Вона».
Цей прозорий вірш, звичайно ж, про любов. І про невблаганний час, який загрожує любові, бо його проминання ще нікому не вдалося подолати.
«Я» (ліричний герой) зустрінуся завтра зі своєю коханою, та не зможу залишитися з Нею – мені про це добре відомо – бо час осені нас розлучить.
«Ми» приречені розбігтися «по русифікованих містах» – осінь нас до цього змусить. «Я» і «ми» залишимо Її в самотності, покинемо Її. «Я» можу про це продовжую кричати. Кричу.
Наприкінці вірша час зупиняється, застигає і забирає в мене й найменшу можливість пережити те, що має статися завтра: «Ніч безмежна і пуста». Невже не перебути цієї ночі?
Печальна дівчина – це сама Любов, та між «мною» і Нею – безмежна і пуста ніч (теж – вона), стан зануреного у Ніщо спорожнілого світу, в якому губиться мій крик.
Ділись та обговорюй важливе