Локальні конфлікти (Корея, В'єтнам). Війна в Афганістані та участь українських військових

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 12. Тема: Локальні конфлікти (Корея, В’єтнам). Війна в Афганістані та участь українських військових

Які результати уроку?

За Державним стандартом учень/учениця:

Аналізує причини, основні події та наслідки Другої світової війни, робить висновки щодо масштабів змін після війни [12 ГІО 4.1.3-1]
Аналізує аргументацію та пояснює критерії її оцінювання [12 ГІО 4.2.2-1]
Обґрунтовує власні судження, висновки, оцінки [12 ГІО 4.2.2-2]
Висловлює аргументовану думку щодо необхідності міжнародної співпраці заради миру, наводить історичні приклади її успіхів і невдач [12 ГІО 6.3.1-3]

На уроці учні/учениці:

Дослідять феномен локальних конфліктів як складової “холодної війни”
Проаналізують причини, перебіг та наслідки Корейської та В’єтнамської воєн
Розглянуть особливості та етапи радянсько-афганської війни
З’ясують масштаби та характер участі українців у війні в Афганістані
Оцінять вплив локальних конфліктів на міжнародні відносини та внутрішню ситуацію в країнах-учасницях

Ключова компетентність уроку

Громадянські та соціальні компетентності — учні/учениці аналізуватимуть наслідки локальних конфліктів для населення залучених країн, усвідомлюватимуть гуманітарну ціну “замінників” світової війни, розвиватимуть емпатію до жертв воєнних конфліктів та критичне ставлення до використання сили в міжнародних відносинах.

Ключові терміни, особи та концепції

Локальні конфлікти “холодної війни” — обмежені за масштабом військові протистояння в різних регіонах світу, в яких великі держави змагалися за вплив, але уникали прямої конфронтації між собою.
“Війни-заступники” (proxy wars) — конфлікти, в яких наддержави (США і СРСР) протистоять одна одній опосередковано, через підтримку протилежних сторін у локальних конфліктах.
Корейська війна (1950-1953) — збройний конфлікт між Північною Кореєю, підтриманою СРСР і Китаєм, та Південною Кореєю, підтриманою силами ООН на чолі зі США.
38-а паралель — лінія розмежування між Північною та Південною Кореєю, встановлена спочатку як тимчасовий кордон окупаційних зон після Другої світової війни, а після Корейської війни — як демілітаризована зона.
В’єтнамська війна (1955-1975) — тривалий військовий конфлікт у Південно-Східній Азії, в якому США та їх союзники підтримували Південний В’єтнам проти комуністичного Північного В’єтнаму, підтриманого СРСР і Китаєм.
Женевські угоди 1954 року — міжнародні домовленості, які завершили Першу Індокитайську війну, розділили В’єтнам по 17-й паралелі і передбачали проведення загальнов’єтнамських виборів.
“Тонкінський інцидент” (1964) — нібито напад північнов’єтнамських катерів на американські кораблі в Тонкінській затоці, який став приводом для ескалації американського втручання у В’єтнамі.
“Наступ Тет” (1968) — масштабний наступ сил В’єтконгу та Північного В’єтнаму під час Тетського нового року, який хоч і закінчився військовою поразкою, але став психологічним ударом для США та їхньої громадської думки.
“В’єтнамський синдром” — психологічний стан американського суспільства після В’єтнамської війни, що характеризувався небажанням брати участь у закордонних військових конфліктах через негативний досвід.
Радянсько-афганська війна (1979-1989) — військовий конфлікт на території Афганістану, спричинений введенням “обмеженого контингенту” радянських військ для підтримки прорадянського режиму.
“Обмежений контингент радянських військ” — офіційний термін, що використовувався в СРСР для позначення угруповання військ, які брали участь у бойових діях в Афганістані.
Моджахеди — афганські бойовики, які воювали проти радянських військ та прорадянського уряду Афганістану, отримуючи підтримку від США, Пакистану, Саудівської Аравії та інших країн.
Бабрак Кармаль (1929-1996) — афганський політик, лідер фракції “Парчам” Народно-демократичної партії Афганістану, якого привели до влади радянські війська у грудні 1979 року.
Операція “Циклон” — програма ЦРУ з підтримки моджахедів в Афганістані зброєю, фінансами та розвідданими для боротьби проти радянських військ.
“Чорні тюльпани” — неофіційна назва літаків Ан-12, які транспортували тіла загиблих радянських солдатів з Афганістану.

Як підготуватися до уроку?

Урок “Локальні конфлікти (Корея, В’єтнам). Війна в Афганістані та участь українських військових” дозволяє учням зрозуміти, як глобальне протистояння “холодної війни” проявлялося в конкретних збройних конфліктах на периферії, які забрали мільйони життів і стали справжніми трагедіями для залучених країн. Особливу увагу слід приділити війні в Афганістані, в якій брали участь тисячі українців, що робить цю тему особливо актуальною для українських учнів.

Історичний контекст: локальні конфлікти “холодної війни”

Під час “холодної війни” прямий конфлікт між СРСР та США був неможливим через ядерне стримування та загрозу взаємного знищення. Однак протистояння за вплив у світі не припинялося, воно перемістилося в країни “третього світу”, де наддержави підтримували різні політичні сили в локальних конфліктах. Ці “війни-заступники” (proxy wars) дозволяли СРСР та США змагатися за геополітичний вплив без ризику прямого зіткнення.

Локальні конфлікти здебільшого відбувалися в колишніх колоніальних країнах, де процеси деколонізації часто супроводжувалися громадянськими війнами та політичною нестабільністю. США та СРСР використовували ці конфлікти, підтримуючи протилежні сторони зброєю, фінансами, військовими радниками, а іноді — і прямим військовим втручанням.

Корейська війна (1950-1953)

Корейська війна стала першим масштабним локальним конфліктом “холодної війни”. Після капітуляції Японії в 1945 році Корейський півострів був розділений по 38-й паралелі на радянську (північну) та американську (південну) зони окупації. У 1948 році в цих зонах були створені дві держави: Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) на півночі та Республіка Корея на півдні.

25 червня 1950 року північнокорейські війська перетнули 38-у паралель і вторглися до Південної Кореї. Рада Безпеки ООН, скориставшись відсутністю представника СРСР (який бойкотував засідання), санкціонувала військове втручання для захисту Південної Кореї. Основу міжнародних сил ООН складали американські війська.

Після початкових успіхів північнокорейців силам ООН вдалося їх відкинути і вони просунулися далеко на північ, майже до кордону з Китаєм. У цій ситуації до війни вступив Китай, який побоювався американської присутності біля своїх кордонів. Китайські “добровольці” відкинули сили ООН назад до 38-ї паралелі.

Після трьох років виснажливої війни, яка забрала життя близько 4 мільйонів людей, 27 липня 1953 року було підписано перемир’я, що зафіксувало лінію розмежування приблизно по 38-й паралелі. Формально війна не закінчилася, оскільки мирний договір так і не був підписаний.

Корейська війна стала першим випадком, коли світ опинився на межі ядерного конфлікту (під час китайського контрнаступу американське командування розглядало можливість використання ядерної зброї).

В’єтнамська війна (1955-1975)

В’єтнамська війна стала найдовшим і одним із найжорстокіших локальних конфліктів “холодної війни”. Вона розпочалася в контексті деколонізації Індокитаю після поразки Франції у Першій Індокитайській війні (1946-1954).

За Женевськими угодами 1954 року В’єтнам був тимчасово розділений по 17-й паралелі: на півночі було створено комуністичну Демократичну Республіку В’єтнам (ДРВ) на чолі з Хо Ші Міном, а на півдні — прозахідну Республіку В’єтнам. Передбачалося, що в 1956 році будуть проведені загальнов’єтнамські вибори для об’єднання країни, але вони не відбулися через відмову Південного В’єтнаму.

Комуністичний Північ, підтриманий СРСР і Китаєм, прагнув об’єднати країну, тоді як США підтримували південнов’єтнамський режим як частину своєї стратегії “стримування” комунізму в Південно-Східній Азії. На півдні діяв Національний фронт визволення Південного В’єтнаму (В’єтконг), який воював проти південнов’єтнамського уряду за підтримки Півночі.

Спочатку США обмежувалися наданням військової та економічної допомоги Південному В’єтнаму, але після “Тонкінського інциденту” (1964) — нібито нападу північнов’єтнамських катерів на американські кораблі — Конгрес США схвалив пряме військове втручання. До 1968 року в Південному В’єтнамі перебувало понад 500 000 американських військових.

Переломним моментом війни став “Наступ Тет” (1968) — масштабний наступ В’єтконгу, який хоч і закінчився тактичною поразкою, але продемонстрував, що війна далека від завершення, всупереч оптимістичним заявам американського керівництва. Зростання антивоєнних настроїв у США змусило американський уряд шукати шляхи виходу з конфлікту.

У 1973 році США підписали Паризькі мирні угоди, які передбачали виведення американських військ. Без американської підтримки південнов’єтнамський режим швидко слабшав, і 30 квітня 1975 року Сайгон, столиця Південного В’єтнаму, був захоплений північнов’єтнамськими військами. В’єтнам був об’єднаний під комуністичним правлінням.

В’єтнамська війна забрала життя близько 3 мільйонів в’єтнамців і 58 000 американських військових. Вона мала глибокий вплив на американське суспільство, породивши масштабний антивоєнний рух та так званий “в’єтнамський синдром” — небажання брати участь у закордонних військових конфліктах.

Радянсько-афганська війна (1979-1989)

Радянсько-афганська війна стала останнім великим локальним конфліктом “холодної війни” за участю наддержави. Вона розпочалася в грудні 1979 року, коли радянські війська увійшли до Афганістану для підтримки прорадянського режиму Народно-демократичної партії Афганістану (НДПА), який зіткнувся з масштабним опором ісламських сил.

Передумовою конфлікту стала “Квітнева революція” 1978 року, коли до влади в Афганістані прийшла марксистська НДПА, яка розпочала радикальні соціальні, економічні та релігійні реформи. Ці реформи викликали опір традиційного афганського суспільства, особливо в сільській місцевості. До кінця 1979 року режим НДПА контролював лише великі міста, а решта країни була охоплена повстанським рухом.

Радянське керівництво вирішило втрутитися, побоюючись, що падіння прорадянського режиму в Афганістані призведе до посилення впливу США в регіоні та потенційно загрожуватиме південним кордонам СРСР. 27 грудня 1979 року спецпідрозділи КДБ штурмом взяли президентський палац у Кабулі, вбивши президента Хафізуллу Аміна. Новим лідером Афганістану став Бабрак Кармаль, якого привезли з СРСР.

Радянське втручання спровокувало широкий спротив афганського населення. Моджахеди (афганські бойовики, які воювали проти радянських військ) отримували значну допомогу від США, Пакистану, Саудівської Аравії та інших країн. ЦРУ реалізувало операцію “Циклон” — найбільшу та найдорожчу таємну операцію в історії США, спрямовану на постачання зброї, фінансів та розвідданих моджахедам.

Радянські війська контролювали великі міста та основні транспортні артерії, але не змогли встановити контроль над сільською місцевістю. Війна перетворилася на класичне партизанське протистояння, де технологічна та вогнева перевага радянських військ нівелювалася знанням моджахедами місцевості та підтримкою населення.

Після приходу до влади Михайла Горбачова в 1985 році СРСР почав шукати шляхи виходу з “афганської трясовини”. 14 квітня 1988 року в Женеві були підписані угоди про виведення радянських військ з Афганістану. Виведення тривало з 15 травня 1988 року по 15 лютого 1989 року.

Участь українців у війні в Афганістані

Українці (як і представники інших республік СРСР) брали активну участь у радянсько-афганській війні. За різними оцінками, через Афганістан пройшло близько 160 тисяч українців. З них понад 3 000 загинули, близько 8 000 отримали поранення, більше 4 000 стали інвалідами.

Українці служили в складі різних підрозділів “обмеженого контингенту радянських військ”, зокрема в повітрянодесантних військах, мотострілецьких бригадах, авіації. Багато українців були офіцерами та служили за контрактом.

Особливу роль відіграли військовослужбовці з України в спецоперації “Шторм-333” (штурм палацу Аміна 27 грудня 1979 року). Серед учасників цієї операції були представники спецпідрозділу “Альфа” КДБ СРСР, частина яких були вихідцями з України.

На території України (в Чернігові) базувалася 50-та окрема армійська бригада спеціального призначення, яка брала активну участь у бойових діях в Афганістані. Українські льотчики з 368-го транспортного авіаційного полку, базованого в Запоріжжі, забезпечували транспортні перевезення в Афганістані.

Повітряні оператори з “обмеженого контингенту” часто виконували завдання на літаках Ан-12, які отримали неофіційну назву “Чорні тюльпани”, оскільки використовувалися для транспортування тіл загиблих радянських солдатів. З ними пов’язана трагічна сторінка війни — авіакатастрофа 19 жовтня 1984 року, коли в провінції Парван розбився літак Ан-12БП, на борту якого перебувало 234 особи, в тому числі військовослужбовці, які поверталися до СРСР після завершення служби. Це була найбільша авіакатастрофа за всю історію радянсько-афганської війни.

Після виведення радянських військ з Афганістану багато ветеранів зіткнулися з проблемами адаптації до мирного життя, психологічними травмами, відсутністю належної соціальної підтримки. В Україні, як і в інших республіках СРСР, були створені організації ветеранів Афганістану, які відстоювали їхні права та інтереси.

Війна в Афганістані залишила глибокий слід в українському суспільстві та культурі. Їй присвячені численні книги, фільми, пісні. В багатьох українських містах встановлені пам’ятники та меморіали воїнам-“афганцям”.

Методичні рекомендації

Локалізація глобального: Допоможіть учням зрозуміти, як глобальне протистояння “холодної війни” проявлялося в конкретних регіональних конфліктах, та як ці локальні війни впливали на перебіг глобального протистояння.
Багатовимірність конфліктів: Підкресліть, що локальні конфлікти “холодної війни” були не лише зіткненням інтересів наддержав, але й мали внутрішні причини — національно-визвольні рухи, соціальні протиріччя, релігійні та етнічні конфлікти.
Людський вимір війни: Приділіть особливу увагу долям звичайних людей, які опинилися в епіцентрі конфліктів — місцевих жителів, солдатів з обох сторін, їхніх родин. Використовуйте особисті історії, спогади, фотографії.
Зв’язок із сучасністю: Проведіть паралелі між історичними локальними конфліктами та сучасними війнами, підкреслюючи довгострокові наслідки цих конфліктів для залучених регіонів (поділена Корея, проблеми розвитку В’єтнаму, нестабільність в Афганістані).
Критичне мислення: Заохочуйте учнів аналізувати офіційні наративи обох сторін конфліктів, розпізнавати пропаганду, шукати приховані мотиви та інтереси різних акторів.
Міждисциплінарний підхід: Пов’язуйте військово-політичні аспекти конфліктів з їхніми культурними, економічними, соціальними, екологічними наслідками.
Локальний контекст: Акцентуйте увагу на участі українців у війні в Афганістані, досліджуйте місцеві пам’ятники воїнам-“афганцям”, залучайте (де можливо) ветеранів для спілкування з учнями.

Вивчення локальних конфліктів “холодної війни” допомагає учням зрозуміти, що за абстрактними геополітичними термінами та ідеологічними концепціями стоять реальні людські трагедії, страждання мільйонів людей, зруйновані долі. Це розуміння особливо важливе для формування відповідального ставлення до міжнародних відносин та критичного погляду на використання військової сили для вирішення політичних протиріч.

Дизайн уроку

Провокація (10-12 хв)

Аудіовізуальне занурення: “Голоси війни”

Методичний коментар:

Ця активність емоційно залучає учнів через використання автентичних аудіовізуальних матеріалів, які передають атмосферу та реалії локальних конфліктів. Вона створює емоційний зв’язок з темою уроку та підкреслює людський вимір війни.

Матеріали для демонстрації:

Корейська війна:

Кадри з хроніки Корейської війни (1950-1953) (0:27-1:15)
Фотографія: “Біженці переходять зруйнований міст під час Корейської війни”

В’єтнамська війна:

Фрагмент кадрів зйомки з гелікоптера під звуки пісні “Fortunate Son” (0:28-1:25)
Фотографія: “Дівчинка Кім Фук після напалмового бомбардування” (знаменита фотографія Ніка Ута, 1972 р.)

Афганська війна:

Фрагмент документального фільму про радянську війну в Афганістані (1:35-2:35)
Фотографія: “Радянський вертоліт над горами Афганістану”
Аудіо пісні “Чорний тюльпан” (перші 30 секунд пісні у виконанні гурту “Афганський вітер”)

Питання для обговорення:

Які емоції викликали у вас ці кадри?
Чи змінюють такі свідчення ваше сприйняття воєнних конфліктів порівняно з сухими фактами з підручників?
Чому важливо пам’ятати про локальні війни “холодної війни”, які часто залишаються в тіні глобального протистояння?

Завдання (індивідуальна рефлексія):

Швидко запишіть три асоціації, які у вас виникають зі словами “В’єтнамська війна” та “війна в Афганістані”. Поясніть, звідки у вас ці асоціації (фільми, книги, розповіді рідних, тощо).

Практика

“Дослідницькі лабораторії локальних конфліктів”

Методичний коментар:

Ця активність використовує метод “мозаїчного навчання”, який дозволяє учням стати експертами з одного аспекту теми і потім поділитися знаннями з іншими.

Організація роботи:

Клас обʼєднується у три групи (“домашні групи”), кожна отримує для вивчення один із конфліктів:
- Корейська війна (1950-1953)
- В’єтнамська війна (1955-1975)
- Радянсько-афганська війна (1979-1989)
Далі в кожній “домашній групі” учні діляться на три “експертні підгрупи”, кожна з яких досліджує один аспект конфлікту: A. Передумови і причини конфлікту B. Хід бойових дій та ключові події C. Наслідки конфлікту та його історичне значення

Матеріали для кожної експертної групи:

Корейська війна – Група A: Передумови і причини

Фрагмент з історичного документа:

З промови Гаррі Трумена, президента США (27 червня 1950 р.):

“Напад на Корею ясно демонструє, що комунізм переступив межу від підривної діяльності до відкритої збройної агресії… В цих обставинах, бездіяльність Ради Безпеки (ООН) означала б кінець Організації Об’єднаних Націй… Якщо ми дозволимо необґрунтованій агресії проти Республіки Корея залишитися безкарною, це означатиме зелене світло для збройних агресій у всіх куточках світу.”

Із заяви уряду СРСР (4 липня 1950 р.):

“Провокаційна збройна атака влади Південної Кореї проти Корейської Народно-Демократичної Республіки була розпочата після того, як генерал Макартур, головнокомандувач збройними силами США у Східній Азії… та інші представники США відвідали Південну Корею і мали таємні наради з Лі Син Маном…”

Корейська війна – Група B: Хід бойових дій та ключові події

Карта бойових дій Корейської війни з позначенням ключових наступів/відступів Show Image

Статистичні дані:

– Загальні втрати: близько 4 млн осіб

– Військові втрати: Китай – 400 тис., Північна Корея – 215-350 тис., Південна Корея – 137-750 тис., США – 36,5 тис.

– Громадські втрати: понад 2,5 млн осіб (переважно корейців)

Корейська війна – Група C: Наслідки та історичне значення

Фрагмент зі спогадів корейського біженця Кім Юн Су (1955 р.):

“Навіть після підписання перемир’я ми не могли повернутися додому. Я не бачив своїх батьків і братів вже п’ять років. Хтось каже, що війна закінчилася, але для нас, розділених сімей, вона триває і досі. Мій дім лише за 40 кілометрів на північ, але він так само недосяжний, як місяць.”

Із заяви генерала Дугласа Макартура (1954 р.):

“У війні немає замінника перемоги. Тут не можна досягти компромісу… Це означає, що нинішня ситуація у Кореї, яка закінчилася перемир’ям, створює постійну загрозу новим конфліктам.”

Фотографія підписання перемир’я 27 липня 1953 року Show Image

В’єтнамська війна – Група A: Передумови і причини

Із Женевських угод (1954 р.):

“Військові сили обох сторін мають бути перегруповані по різні боки демаркаційної лінії… Остаточне возз’єднання В’єтнаму має бути здійснене мирним шляхом… Загальні вибори будуть проведені в липні 1956 року під наглядом міжнародної комісії.”

З виступу Ейзенхауера щодо теорії “доміно” (1954 р.):

“Ви маєте ряд фігур, поставлених поруч, і штовхнете першу, і вона впаде на другу, і друга на третю, і так далі… Тому ви могли б мати початок процесу, який дійсно означав би втрату Індокитаю, Бірми, Таїланду, півострова і Індонезії.”

Карта поділу В’єтнаму по 17-й паралелі (1954 р.) Show Image

В’єтнамська війна – Група B: Хід бойових дій та ключові події

З промови президента Джонсона (1964 р.) про “Тонкінський інцидент”:

“Повторні акти насильства проти збройних сил Сполучених Штатів мають бути припинені. Ми шукаємо не розширення війни, але безпеку наших військ і підтвердження нашої рішучості… Північний В’єтнам отримав безпомилкове повідомлення.”

Зі звіту агентства Associated Press про “наступ Тет” (1968 р.):

“В’єткон атакував посольство США у Сайгоні сьогодні вранці, проникнувши всередину комплексу… Атака на посольство була частиною скоординованих атак по всьому Південному В’єтнаму… Повстанці напали на президентський палац, штаб-квартиру південнов’єтнамської армії, аеропорти та радіостанції…”

Фотографія: американські солдати під час операції в джунглях В’єтнаму Show Image

В’єтнамська війна – Група C: Наслідки та історичне значення

Зі спогадів американського ветерана В’єтнаму (1985 р.):

“Коли ми повернулися додому, нас не зустрічали як героїв. Ніхто не влаштовував парадів. Деякі люди просто відверталися, інші називали нас вбивцями… Я не розумів, як могло статися, що війна, в якій я ризикував життям, вважалася такою несправедливою.”

Статистичні дані:

– Загальні людські втрати: близько 3 млн в’єтнамців і 58 тис. американців

– Економічні втрати: близько 168 млрд доларів (еквівалент 1 трильйона в цінах 2020 р.)

– Екологічні наслідки: 20 млн галонів гербіцидів (Agent Orange) розпилено на 20% території Південного В’єтнаму

Фотографія: падіння Сайгона 30 квітня 1975 року – евакуація американського посольства Show Image

Афганська війна – Група A: Передумови і причини

З таємної доповіді Ю. Андропова, А. Громико, Д. Устинова, Б. Пономарьова до ЦК КПРС (29 червня 1979 р.):

“Ми знову хотіли б підтвердити нашу думку про те, що воєнне втручання призведе до негативних наслідків для нас. Пряме військове втручання… буде нанесе значну шкоду нашим відносинам з мусульманським світом… підірве розрядку міжнародної напруженості і створить додаткові міжнародні проблеми.”

З таємного засідання Політбюро ЦК КПРС (12 грудня 1979 р.):

“Останні події, особливо дії Аміна, який вбив Таракі, створюють небезпеку втрати революційних завоювань… Якщо втратимо Афганістан, це значно посилить позиції США і Китаю в цьому регіоні. Неможливо не реагувати на дії Аміна, котрий відкрив двері для американського впливу.”

Фотографія: Хафізулла Амін та члени НДПА Show Image

Афганська війна – Група B: Хід бойових дій та ключові події

Зі спогадів радянського військового радника (1982 р.):

“Афганістан – не В’єтнам. Наші супротивники – не в’єтконгівці. У цій війні немає фронту. Моджахеди можуть з’явитися звідусіль – із-за скелі, з селища, яке ми вчора перевіряли, або з-під землі. Вони знають цю місцевість як свої п’ять пальців, а ми почуваємося тут чужинцями.”

Із заяви ЦРУ про операцію “Циклон” (1985 р., розсекречена):

“Постачання переносних ракетних комплексів “Стінгер” повстанцям є наступним логічним кроком у політиці підтримки опору… Ці озброєння можуть значно підвищити вартість радянської участі в конфлікті, особливо зважаючи на їхню стратегію повітряної війни.”

Карта бойових дій в Афганістані з позначенням основних баз, маршрутів та зон контролю Show Image

Афганська війна – Група C: Наслідки та історичне значення (з особливим фокусом на участь українців)

Статистичні дані про участь українців:

– Загальна кількість військовослужбовців з УРСР в Афганістані: близько 160 тис. осіб

– Загинуло: понад 3 тис. українців

– Поранено: близько 8 тис.

– Стали інвалідами: більше 4 тис.

Зі спогадів українського ветерана Афганістану Петра К. (м. Вінниця):

“Мене призвали в 1984-му, прямо з інституту. Я служив у Чернігівській бригаді спецназу, брав участь у багатьох операціях в провінції Кундуз… У грудні 1986 року під час засідки я отримав поранення в ногу, довго лікувався. Коли повернувся додому, було важко звикнути до мирного життя. Ніхто не розумів, що там насправді відбувалося… Ми були ‘афганцями’ – людьми з іншої реальності, якої інші не бачили і не хотіли бачити.”

Фотографія: український пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам в Києві Show Image

Інструкції для роботи:

Учні спочатку працюють у своїх експертних підгрупах (10 хв):
- Вивчають надані матеріали
- Виділяють ключову інформацію
- Готують стислу презентацію для своєї “домашньої групи”
Потім учні повертаються до своїх “домашніх груп” (10 хв):
- Кожен експерт презентує свій аспект конфлікту (по 3-4 хв)
- Інші члени групи ставлять запитання та роблять нотатки
- Разом створюють загальну схему конфлікту на аркуші A3
Презентація результатів (5 хв):
- Представник від кожної “домашньої групи” коротко презентує ключові висновки щодо свого конфлікту

Аналіз першоджерел: “Війна у відображеннях” (10-12 хв)

Методичний коментар:

Ця активність розвиває навички критичного аналізу історичних джерел, порівняння різних точок зору, виявлення упереджень та пропаганди.

Організація роботи:

Клас ділиться на 4 групи, кожна отримує набір першоджерел з конкретною темою:

Група 1: Введення радянських військ в Афганістан

Документ 1: Офіційне повідомлення ТАРС (27 грудня 1979 р.)

“На прохання уряду Демократичної Республіки Афганістан про надання невідкладної політичної, моральної, економічної допомоги, включаючи військову, СРСР відгукнувся позитивно. Це рішення відповідає статті 51 Статуту ООН, яка передбачає невід’ємне право держав на індивідуальну або колективну самооборону, а також договору про дружбу, добросусідство і співробітництво між СРСР та ДРА.”

Документ 2: Із заяви президента США Джиммі Картера (28 грудня 1979 р.)

“Радянські військові дії є серйозною загрозою миру… Це кричуще порушення Статуту ООН та міжнародного порядку. Це є нічим іншим, як відкритою агресією. Подальша поведінка Радянського Союзу буде мати надзвичайно важливий вплив на всю систему міжнародних відносин.”

Документ 3: Зі спогадів радянського солдата (опубліковано 1991 р.)

“Нам говорили, що ми їдемо допомагати афганському народу боротися з бандитами. Коли ми прибули до Кабула, нас зустрічали афганські діти, які кидали в нас каміння… Ми не розуміли, чому люди, яким ми нібито приїхали допомагати, так ненавидять нас.”

Документ 4: З листівки афганських моджахедів (1980 р.)

“Радянські загарбники вдерлися на нашу священну землю. Вони вбивають наших братів і сестер, руйнують наші мечеті, оскверняють Коран… Вставайте на священний джихад проти невірних окупантів! Аллах дарує перемогу віруючим!”

Група 2: “Тонкінський інцидент” і початок активного втручання США у В’єтнамі

Документ 1: З виступу президента Ліндона Джонсона (4 серпня 1964 р.)

“Сьогодні вночі американські кораблі були атаковані у міжнародних водах Тонкінської затоки. США вважають цей напад неспровокованою агресією… Ми відповімо на цей неспровокований напад належним чином.”

Документ 2: Із секретної доповіді Роберта МакНамари (розсекречена у 1995 р.)

“Ми точно не знаємо, що сталося. Наші кораблі звітували про сигнали радарів, які могли бути інтерпретовані як ворожі. Акустичні дані непереконливі… Погодні умови були вкрай несприятливими для точного спостереження.”

Документ 3: З інтерв’ю командира північнов’єтнамського патрульного катера (1995 р.)

“Ми не атакували американські кораблі 4 серпня. Ми отримали наказ не наближатися до них… Це було б самогубством атакувати американський есмінець нашими маленькими катерами.”

Документ 4: З протесту антивоєнного активіста (1967 р.)

“Вся ця війна базується на брехні. Тонкінський інцидент був сфабрикований, щоб дати президенту привід для ескалації… Скільки ще американських хлопців повинні загинути через політичний маневр?”

Група 3: Розділення Кореї та початок війни

Документ 1: Із заяви президента Південної Кореї Лі Син Мана (1950 р.)

“Північнокорейські комуністи, підтримані СРСР, здійснили неспровокований напад на нашу мирну країну. Це частина світової комуністичної змови. Ми закликаємо всі демократичні сили світу допомогти нам у цій боротьбі проти комуністичної агресії.”

Документ 2: З повідомлення агентства новин КНДР (1950 р.)

“Сьогодні війська маріонеткового режиму Лі Син Мана, підтримані американськими імперіалістами, вторглися на територію Корейської Народно-Демократичної Республіки… У відповідь на цей підлий напад народна армія здійснила контрнаступ.”

Документ 3: З резолюції Ради Безпеки ООН №82 (25 червня 1950 р.)

“Рада Безпеки визначає, що збройна атака на Республіку Корея військами з Північної Кореї становить порушення миру… Закликає негайно припинити військові дії… Закликає владу Північної Кореї негайно вивести свої збройні сили до 38-ї паралелі.”

Документ 4: Зі спогадів корейського селянина (1955 р.)

“Коли війна почалася, нікого не цікавило, комуніст ти чи ні. Північнокорейські солдати вбивали тих, хто підтримував Південь, а південнокорейські – тих, хто симпатизував Півночі… Прості люди страждали з обох боків.”

Група 4: Українці в Афганістані

Документ 1: З офіційної радянської газети “Правда” (1985 р.)

“Воїни-інтернаціоналісти з Української РСР з честю виконують свій священний обов’язок, надаючи братню допомогу народу Афганістану у боротьбі з бандами контрреволюціонерів, які фінансуються західними імперіалістами.”

Документ 2: З листа українського солдата додому (1987 р.)

“Мамо, не вір тому, що пишуть в газетах. Тут справжня війна. Вчора ми втратили трьох хлопців з нашої роти… Місцеві нас ненавидять. Я не розумію, навіщо ми тут і кому допомагаємо. Хочу якнайшвидше повернутися додому.”

Документ 3: Зі спогадів українського ветерана Афганістану (опубліковано 1992 р.)

“Нас називали ‘шураві’ – радянськими. Для афганців ми всі були однакові – росіяни. Але в нашому батальйоні близько 40% були українцями. Ми навіть іноді співали українські пісні, і один афганець, якому ми допомогли з ліками для сім’ї, запитав: “А ви з якої частини Росії, де так гарно співають?” Я відповів: “З України”. А він здивувався: “О, ще одна країна?”

Документ 4: З інтерв’ю матері загиблого солдата з Полтавщини (1995 р.)

“Сина забрали до армії у 1984-му. Не встиг закінчити інститут… За два місяці прийшла звістка, що він в Афганістані. Писав рідко, але писав, що все добре… А в травні 1985-го прийшла ‘похоронка’. Привезли цинкову труну, навіть відкрити не дозволили… Сказали, що він ‘загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок’. А який це обов’язок? Чому наші діти мали гинути на чужій землі?”

Завдання для груп:

Учні аналізують отримані документи, використовуючи аналітичну таблицю:

Джерело	Що стверджується	Аргументація	Емоційне забарвлення	Можливі упередження

Після аналізу кожна група готує короткі презентації (3-4 хв), в яких порівнює різні наративи щодо своєї події чи конфлікту, відповідаючи на питання:

Які основні розбіжності в трактуванні подій різними сторонами?
Які факти визнаються всіма сторонами, а які заперечуються?
Яку роль відігравала ідеологія та пропаганда у формуванні цих наративів?
Як на вашу думку, де найбільше правди? Чому?

Поглиблення

Кінопроєкт: “Війна на екрані”

Методичний коментар:

Ця активність досліджує відображення локальних конфліктів у кінематографі, розвиває навички аналізу візуальних джерел та розуміння впливу масової культури на історичну пам’ять.

Матеріали для демонстрації:

Фрагмент фільму про Корейську війну “М.А.Ш.” (1970) або “Таємаллі” (2004) (2-3 хв)
Фрагмент фільму про В’єтнамську війну “Апокаліпсис сьогодні” (1979) або “Взвод” (1986) (2-3 хв)
Фрагмент фільму про Афганську війну “9 рота” (2005) або “Афганський злам” (1991) (2-3 хв)

Питання для обговорення:

Яка точка зору представлена у фільмі (яка сторона конфлікту)?
Які історичні реалії достовірно відображені, а які — спотворені чи ідеалізовані?
Які стереотипи та кліше використовуються у зображенні ворога?
Як фільм розкриває морально-етичні питання війни?

Групова робота:

Клас ділиться на 3 групи. Кожна група отримує завдання розробити концепцію документального міні-фільму про один із локальних конфліктів, враховуючи:

Головні герої та їхні історії (реальні особи)
Ключові події, які будуть показані
Можливі інтерв’ю з учасниками та свідками
Візуальний ряд (архівні кадри, фотографії, місця зйомок)
Питання, які фільм повинен підняти перед глядачами

Групи на аркушах А3 створюють графічну схему свого майбутнього фільму та стисло презентують свої концепції (по 2-3 хв на групу).

Рефлексія

Інтерактивний часопис: “Відлуння локальних конфліктів” (5-7 хв)

Методичний коментар:

Ця активність допомагає учням осмислити довгострокові наслідки локальних конфліктів та їх вплив на сучасний світ.

Організація роботи:

Учні об’єднуються в групи, кожна з яких отримує сучасну новину або факт, пов’язаний з довгостроковими наслідками одного з вивчених конфліктів:

Корейська війна:

Новина: “Південна Корея відмовляється від ідеї об’єднання з Північчю” (BBC, 2023)

“Згідно з результатами соціологічного опитування, вперше за всю історію спостережень більшість молодих південнокорейців (58% серед 20-річних) вважають, що об’єднання з Північною Кореєю не є необхідним. Експерти пов’язують це з тим, що нове покоління не має емоційних зв’язків з Півднем і розглядає КНДР як іншу державу, а не як частину розділеної нації.”

Факт: Економічний розрив між Північчю та Півднем

ВВП на душу населення:

– Південна Корея: ~$34,000

– Північна Корея: ~$1,700

Південна Корея стала 10-ю економікою світу, тоді як Північна Корея залишається однією з найбідніших і найбільш закритих країн.

В’єтнамська війна:

Новина: “США та В’єтнам поглиблюють оборонну співпрацю на тлі спільного занепокоєння щодо Китаю” (Reuters, 2023)

“США та В’єтнам, колишні вороги, які нормалізували відносини лише у 1995 році, сьогодні оголосили про поглиблення стратегічного партнерства. Американський військовий корабель відвідає в’єтнамську базу в бухті Камрань, колишню базу США під час В’єтнамської війни… ‘Це свідчення того, наскільки далеко ми просунулися в процесі примирення,’ – заявив американський дипломат.”

Факт: Екологічні наслідки

Під час війни американські військові розпилили близько 20 мільйонів галонів гербіцидів (включаючи Agent Orange) на території Південного В’єтнаму.

За оцінками, від 2,1 до 4,8 мільйонів в’єтнамців піддалися впливу цих речовин. Більше 3 мільйонів в’єтнамців страждають від захворювань, пов’язаних з Agent Orange, включаючи вроджені дефекти в наступних поколіннях.

Афганська війна:

Новина: “Талібан відзначає п’яту річницю приходу до влади в Афганістані” (Al Jazeera, 2026)

“Через 5 років після повернення Талібану до влади в серпні 2021 року, Афганістан залишається однією з найбідніших країн світу. Попри обіцянки поміркованості, таліби запровадили суворі обмеження для жінок, включаючи заборону на освіту… Експерти відзначають циклічність афганської історії, де зовнішнє втручання (радянське у 1979-1989, американське у 2001-2021) призводить до посилення радикальних ісламістських рухів.”

Факт: Участь українців

Понад 3000 українців загинули під час радянсько-афганської війни. У багатьох містах України встановлені пам’ятники воїнам-“афганцям”.

Сьогодні в Україні діють десятки організацій ветеранів Афганістану, які беруть активну участь у громадському житті.

Досвід українських ветеранів Афганістану був особливо цінним під час російсько-української війни.

Завдання для груп:

Проаналізувати отримані матеріали та створити інфографіку або схему, яка демонструє зв’язок між історичними подіями та сучасною ситуацією, відповідаючи на питання:

Які довгострокові політичні наслідки має цей конфлікт?
Як він вплинув на економіку та суспільство залучених країн?
Які культурні, екологічні, демографічні наслідки війни відчуваються досі?
Які уроки можна винести з цього конфлікту для сучасного світу?

Групи коротко презентують свої висновки (по 1-2 хв).

Підсумкова рефлексія: “Ціна замінників світової війни” (2-3 хв)

Методичний коментар:

Ця індивідуальна письмова рефлексія допомагає учням узагальнити отримані знання та сформувати власне ставлення до вивченої теми.

Організація роботи:

Учні пишуть короткі есе-роздуми (до 10 речень), відповідаючи на одне з запропонованих питань (на вибір):

Чи справді локальні конфлікти були “меншим злом” порівняно з можливою прямою конфронтацією між наддержавами?
Хто несе більшу відповідальність за страждання місцевого населення під час локальних конфліктів: наддержави, які підтримували різні сторони, чи місцеві політичні сили?
Чи можна було уникнути втягнення СРСР у війну в Афганістані? Які альтернативні шляхи можна було б обрати?
Як змінився характер локальних конфліктів після закінчення “холодної війни”? Чи можемо ми говорити про повне припинення “війн-заступників”?

Бажаючі зачитують свої есе (2-3 учні), після чого вчитель/ка підводить підсумки уроку.

Підсумки уроку (2-3 хв)

Учитель/ка підбиває підсумки уроку, підкреслюючи ключові моменти:

Локальні конфлікти були проявом глобального протистояння в умовах неможливості прямого зіткнення наддержав
За абстрактними геополітичними інтересами стояли реальні людські трагедії мільйонів людей
Наслідки цих конфліктів відчуваються у світовій політиці, економіці та культурі й досі
Українці були активними учасниками цих подій, особливо війни в Афганістані

Прогрес

Учнівська самооцінка:

	Так	Частково	Ні
Я знаю основні локальні конфлікти періоду “холодної війни”
Я розумію сутність концепції “війн-заступників”
Я можу пояснити причини, перебіг та наслідки Корейської та В’єтнамської воєн
Я знаю про участь українців у війні в Афганістані
Я можу аналізувати довгострокові наслідки локальних конфліктів для задіяних країн
Я розумію зв’язок між локальними конфліктами та глобальним протистоянням “холодної війни”

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 12. Тема: Локальні конфлікти (Корея, В’єтнам). Війна в Афганістані та участь українських військових

Робочий аркуш учнів і учениць

Провокація

Аудіовізуальне занурення: “Голоси війни”

Які емоції викликали у вас переглянуті кадри та почуті звуки?

Запишіть три асоціації, які у вас виникають зі словами:

“В’єтнамська війна”

________________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________

“Війна в Афганістані”

________________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________

Звідки у вас ці асоціації (фільми, книги, розповіді рідних, тощо)?

Практика

Експертне навчання: “Дослідницькі лабораторії локальних конфліктів”

Моя “домашня група” вивчає конфлікт: ___________________________________

Мій аспект дослідження: _______________________________________________

Ключова інформація з мого аспекту дослідження:

Порівняння мого аспекту в різних конфліктах (спільне і відмінне):

Аналіз першоджерел: “Війна у відображеннях”

Джерело	Що стверджується	Аргументація	Емоційне забарвлення	Можливі упередження

Які основні розбіжності в трактуванні подій різними сторонами?

Які факти визнаються всіма сторонами, а які заперечуються?

Кінопроєкт: “Війна на екрані”

Фільм, який ми аналізували: ___________________________________________

Яка точка зору представлена у фільмі (яка сторона конфлікту)?

Які історичні реалії достовірно відображені, а які — спотворені?

Які стереотипи та кліше використовуються у зображенні ворога?

Концепція нашого документального міні-фільму:

Назва: _______________________________________________________________

Головні герої та їхні історії:

Ключові події, які будуть показані:

Питання, які фільм повинен підняти перед глядачами:

Рефлексія

Інтерактивний часопис: “Відлуння локальних конфліктів”

Довгострокові наслідки конфлікту, який ми досліджували:

Політичні:

Економічні:

Соціальні та демографічні:

Культурні та психологічні:

Підсумкова рефлексія: “Ціна замінників світової війни”

Моє есе-роздум (до 10 речень):

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Прогрес

	Так	Частково	Ні
Я знаю основні локальні конфлікти періоду “холодної війни”
Я розумію сутність концепції “війн-заступників”
Я можу пояснити причини, перебіг та наслідки Корейської та В’єтнамської воєн
Я знаю про участь українців у війні в Афганістані
Я можу аналізувати довгострокові наслідки локальних конфліктів для задіяних країн
Я розумію зв’язок між локальними конфліктами та глобальним протистоянням “холодної війни”

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе