Традиційні страви різних народів та українська кухня

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 13. Тема. Традиційні страви різних народів та українська кухня

Які результати уроку?

За Державним стандартом

визначає природні та соціальні чинники формування історико-географічних регіонів [12 ГІО 2.2.1-1]
робить висновок про взаємозв’язок суспільства та природи [12 ГІО 1.3.1-1]
порівнює історичні факти та артефакти різних епох за заданими критеріями [12 ГІО 4.1.2-1]

На уроці учні/учениці

дослідять формування національних кухонь під впливом природних та соціальних факторів
проаналізують особливості української традиційної кухні;
розглянуть регіональні відмінності кулінарних традицій України;
порівняють українську кухню з кухнями інших народів.

Ключова компетентність уроку

Культурна компетентність: учні/учениці досліджуватимуть взаємозв’язок між кулінарними традиціями та культурною ідентичністю, аналізуватимуть вплив природного середовища на формування гастрономічних традицій різних народів, розвиватимуть повагу до культурного розмаїття.

Ключові терміни, особи та концепції

Культура харчування — сукупність традицій, звичаїв, правил й інституцій, пов’язаних з приготуванням, споживанням і збереженням їжі в різних народів і соціальних груп.
Агрокультура — спосіб вирощування сільськогосподарських культур, який відображає природно-кліматичні умови регіону, історичні особливості розвитку, інноваційні підходи й екологічні практики.
Монокультура — система землеробства, орієнтована на вирощування однієї сільськогосподарської культури, що часто призводить до виснаження ґрунтів, зменшення біорізноманіття й екологічних проблем.
Місцеві продукти (локаворство) — харчова концепція, що підтримує споживання продуктів, вирощених у радіусі до 160 км від місця проживання, задля зменшення вуглецевого сліду від транспортування та підтримки місцевих виробників.
Сезонне харчування — підхід до харчування, заснований на споживанні продуктів відповідно до природного сезону їхнього дозрівання, що сприяє менш інтенсивному сільському господарству.
Гастрономічна спадщина — кулінарні традиції, рецепти, практики приготування та споживання їжі, що передаються з покоління в покоління та становлять частину нематеріальної культурної спадщини народу.
Марк Курлянський — американський письменник і журналіст, автор знаменитої книги “Cod: A Biography of the Fish That Changed the World” (1997), у якій висвітлюється, як одна продовольча культура вплинула на історію, економіку й екологію цілих регіонів.
Вілла Апіція — давньоримський гурман, якому приписується авторство найдавнішої кулінарної книги “De re coquinaria” (I ст. н.е.), що надає цінні відомості про античні продукти та раціон.
Карло Петріні — італійський громадський діяч, засновник руху Slow Food (1986), що пропагує збереження традиційних методів вирощування та приготування їжі, захист біорізноманіття й екологічно свідоме споживання.
Пермакультура — система проєктування середовища, що імітує природні взаємозв’язки з метою сталого сільського господарства та мінімального втручання в екосистеми.
Харчовий суверенітет — право народів на здорову їжу, вироблену екологічно доцільними методами, та їхнє право визначати власні продовольчі системи.
Вуглецевий слід їжі — загальна кількість парникових газів, що викидаються в атмосферу протягом життєвого циклу харчових продуктів, включаючи вирощування, переробку, зберігання, транспортування й утилізацію.
Їжа як екологічний фактор — концепція, що розглядає продовольство як ключовий елемент взаємодії людини та природи, який впливає на біорізноманіття, клімат і загальний стан екосистем.
Сталі продовольчі системи — комплексний підхід до виробництва, розподілу та споживання продуктів харчування, який забезпечує економічну стабільність, соціальну справедливість і мінімізує негативний вплив на довкілля.

Як підготуватися до уроку?

Урок на тему традиційних страв та української кухні в контексті взаємодії людини та природи потребує комплексного підходу, що поєднує історичний, культурний й екологічний виміри теми.

Структурна підготовка матеріалу

Почніть з визначення основних аспектів теми, які варто висвітлити:

Географічно-кліматичні умови як фактор формування кулінарних традицій.
Історичний розвиток української кухні та її зв’язок з господарською діяльністю.
Порівняльний аналіз традиційних страв різних народів за принципом адаптації до довкілля.
Екологічні аспекти традиційного харчування та сучасні тенденції.
Зв’язок між кулінарними традиціями та біорізноманіттям регіонів.

Кухня кожного народу — це своєрідний “екологічний документ”, який відображає багатовікову історію пристосування людини до природних умов свого регіону. Якщо уважно придивитися до традиційних страв, можна зрозуміти, якими природними ресурсами був багатий край, який клімат там панував, як люди взаємодіяли з довкіллям.

Наприклад, у скандинавських країнах, де короткий вегетаційний період і холодний клімат, традиційно розвинене рибальство, і в кухні переважають риба, морепродукти та ягоди, які можна зібрати в короткий літній період. Натомість у середземноморських країнах — Італії, Греції, Іспанії — кухня базується на оливковій олії, свіжих овочах, фруктах і зелені, які щедро ростуть у теплому кліматі.

В Японії, де землі мало, а населення багато, сформувалася культура харчування, яка максимально використовує морські ресурси та потребує мінімального простору для вирощування (рис на терасованих полях). Тут розвинулись методи, які дозволяють зберегти свіжість продуктів з мінімальною тепловою обробкою.

А тепер погляньмо на українську кухню. Вона формувалася століттями в умовах помірного клімату, родючих чорноземів, багатства річок і лісів. Природні умови України сприяли розвитку землеробства — вирощуванню зернових (жито, пшениця, гречка, просо, ячмінь), овочів (капуста, буряк, цибуля, часник) і згодом — картоплі. Додаткову роль відігравали тваринництво, рибальство, збиральництво (гриби, ягоди, горіхи, дикорослі рослини).

Українська кухня відзначається різноманітністю, але при цьому спирається на кілька основних принципів, які сьогодні ми б назвали “екологічними”:

Сезонність. Традиційна українська кухня була тісно пов’язана з сезонними циклами: використовувались ті продукти, які були доступні в певну пору року. Влітку — свіжі овочі та зелень, восени — урожай зернових й овочів, взимку — запаси квашеної капусти, сушених грибів, варення, консервації.
Локальність. Використовувалися переважно місцеві продукти. Сучасною мовою це називається “локаворство” — харчування продуктами, вирощеними в радіусі до 160 км. Це зменшувало екологічне навантаження, пов’язане з транспортуванням.
Безвідходність. У традиційному господарстві намагалися використати кожну частину продукту. Наприклад, з молока виготовляли сметану, масло, сир, а сироватку додавали в хліб чи використовували для напоїв.
Різноманітність. На відміну від сучасного індустріального землеробства, де часто практикується монокультура (вирощування однієї культури на великих площах), традиційне господарство було багатопрофільним, що сприяло збереженню біорізноманіття.
Збереження. Розвинулись ефективні способи консервації та зберігання продуктів для використання взимку: соління, квашення, сушіння, в’ялення.

Характерними стравами української кухні є борщ, капусняк, куліш, вареники, голубці, деруни, узвар. Але важливо розуміти, що українська кухня має виразні регіональні особливості:

Полісся: страви з грибів, ягід, риби, дичини, традиція використання житнього борошна.
Карпати: страви з кукурудзяного борошна (мамалига), овечого молока (бринза), картоплі (токан).
Центральна Україна: різноманіття зернових страв, борщі, пампушки, галушки.
Південна Україна: страви з овочів, баштанних культур, фруктів, риби та морепродуктів.

Харчування було різним не лише залежно від регіону, але й від пори року та релігійного календаря. Пісні періоди (загалом близько 200 днів на рік) вимагали відмови від тваринних продуктів, а певні свята мали особливий набір ритуальних страв: кутя на Різдво, паска на Великдень, коровай на весілля.

Протягом історії українська кухня зазнавала змін. Деякі продукти, які ми вважаємо традиційними, насправді з’явилися в Україні порівняно недавно. Наприклад, картопля стала широко використовуватися лише з кінця XVIII століття, а помідори та соняшникова олія — з XIX. До цього борщ варили без помідорів, а для смаження використовували переважно тваринні жири або конопляну олію.

Сьогодні, в епоху глобалізації та кліматичних змін, традиційні підходи до харчування набувають нового значення. Принципи сезонного харчування, використання місцевих продуктів, економного ставлення до ресурсів стають важливими елементами сталого розвитку.

Сучасні дослідники вбачають у традиційній кухні джерело натхнення для створення сталих продовольчих систем — таких, що забезпечують економічну стабільність, соціальну справедливість і мінімізують негативний вплив на довкілля.

Один з трендів сучасності — відродження забутих сортів культурних рослин і порід тварин, які були поширені в минулому, але витіснені промисловим сільським господарством. Такий підхід сприяє збереженню біорізноманіття та посиленню стійкості продовольчих систем.

Отже, традиційна кухня — це не просто спосіб задоволення смакових уподобань, а важлива частина екологічної культури народу, яка відображає його взаємодію з природним середовищем. Вивчаючи кулінарні традиції, ми краще розуміємо, як наші предки пристосовувалися до навколишнього світу і як ми можемо використати цей досвід у сучасному контексті глобальних екологічних викликів.

Методичні рекомендації

Доцільно використовувати міждисциплінарний підхід, поєднуючи елементи історії, географії, біології та культурології:

візуалізуйте матеріал. Використовуйте карти поширення культурних рослин, традиційних страв, агротехнологій, що допоможуть учням/ученицям зрозуміти взаємозв’язок між географією та кулінарією.
застосовуйте принцип порівняння. Порівнюйте традиційні страви різних народів, що проживають в однакових кліматичних умовах, та різні регіональні кухні в межах України.
акцентуйте на історичній динаміці. Покажіть, як змінювалась українська кухня з впровадженням нових культур (наприклад, картоплі, томатів), і як це впливало на природне середовище.
фокусуйтеся на сталості. Підкреслюйте екологічну раціональність традиційних методів приготування їжі, сезонність харчування, використання місцевих продуктів.

Пам’ятайте, що цей урок надає чудову можливість не лише розглянути культурні аспекти харчування, але й сформувати в учнівства ціннісне ставлення до природних ресурсів і розуміння принципів сталого розвитку через призму повсякденних практик.

Дизайн уроку

Провокація

Запитання

Чи можна вважати традиційну кухню народу “екологічним документом”, який розповідає про взаємодію людини з природним середовищем протягом століть? Обґрунтуйте свою думку.

Завдання

Пригадайте та запишіть 3-4 традиційні українські страви. Які інгредієнти використовуються для їх приготування? Визначте, які з цих інгредієнтів є місцевими (їх можуть вирощувати в Україні), а які — привізними (екзотичними).

Практика

Індивідуальна робота

Завдання 1. Робота з історичною термінологією.

1-А. Тестові завдання

Яка сільськогосподарська культура НЕ була традиційною для України до XVI століття?
- А) Пшениця
- Б) Жито
- В) Картопля
- Г) Гречка
Що таке локаворство?
- А) Концепція харчування виключно вегетаріанською їжею
- Б) Підхід до споживання продуктів, вирощених у радіусі до 160 км
- В) Система землеробства, орієнтована на одну культуру
- Г) Технологія консервування продуктів
Який регіон України традиційно славиться стравами з кукурудзи?
- А) Полісся
- Б) Слобожанщина
- В) Закарпаття
- Г) Східне Поділля
Яка характеристика НЕ стосується сталих продовольчих систем?
- А) Мінімізація негативного впливу на довкілля
- Б) Економічна стабільність
- В) Інтенсивне використання хімічних добрив
- Г) Соціальна справедливість
Який фактор найбільше вплинув на формування традицій українського хлібопечення?
- А) Релігійні звичаї
- Б) Природно-кліматичні умови
- В) Політичні обставини
- Г) Вплив сусідніх народів
Борщ як традиційна українська страва є прикладом:
- А) Монокультурного харчування
- Б) Сезонного харчування
- В) Імпортозалежного харчування
- Г) Виключно святкового харчування
Який екологічний аспект традиційної української кухні є найбільш цінним з погляду сучасної екології?
- А) Використання сезонних продуктів
- Б) Тривале варіння страв
- В) Вживання великої кількості тваринних білків
- Г) Імпорт екзотичних спецій
Хто з названих дослідників займався вивченням зв’язку кулінарних практик з історичними та екологічними умовами?
- А) Карло Петріні
- Б) Вілла Апіція
- В) Олексій Похльобкін
- Г) Марк Курлянський

Методичний коментар

Тестові завдання дозволяють учням/ученицям швидко перевірити свої знання базових понять і фактів, пов’язаних з традиційним харчуванням та його екологічними аспектами. Вони сприяють розвитку навичок аналізу та критичного мислення, змушуючи учнів/учениць порівнювати й оцінювати різні концепції кулінарних традицій. Особливу увагу приділено розвитку культурної компетентності через усвідомлення зв’язку між кухнею та культурною ідентичністю народу.

Відповідь:

1В, 2Б, 3В, 4В, 5Б, 6Б, 7А, 8В

1-Б. Текст з пропусками

Заповніть пропуски у тексті, використовуючи слова з переліку: біорізноманіття, сезонність, пермакультура, вуглецевий слід, монокультура, локаворство, гастрономічна спадщина.

Традиційна українська кухня сформувалася під впливом природно-кліматичних умов та історичних обставин. Важливими екологічними принципами, які можна побачити в українській кухні, є _________________, тобто використання продуктів відповідно до пори року, та врахування місцевих особливостей вирощування продуктів, що в сучасній термінології називається _________________. Протилежністю традиційного різноманітного землеробства є _________________, яка призводить до виснаження ґрунтів та зменшення _________________. Сукупність кулінарних традицій, рецептів та практик, що передаються від покоління до покоління, становить _________________ народу. Сучасні екологічні підходи до харчування включають систему проєктування середовища _________________, яка імітує природні взаємозв’язки. При виборі продуктів харчування важливо враховувати їхній _________________, тобто кількість парникових газів, викинутих в атмосферу протягом життєвого циклу продукту.

Методичний коментар

Вправа з текстом, що містить пропуски, допомагає учням/ученицям осмислити взаємозв’язок між традиційними харчовими практиками та сучасними екологічними концепціями. Завдання спрямоване на розвиток мовної грамотності, логічного мислення та розуміння екологічної термінології в контексті культури харчування. Воно сприяє розвитку культурної компетентності через усвідомлення зв’язку між кулінарними традиціями й екологічними принципами.

Відповідь:

сезонність, локаворство, монокультура, біорізноманіття, гастрономічна спадщина, пермакультура, вуглецевий слід

1-В. Сполучення термінів та їхніх визначень

З’єднайте терміни (1-10) з їх визначеннями (А-К):

Гастрономічна спадщина
Монокультура
Агрокультура
Локаворство
Сезонне харчування
Пермакультура
Харчовий суверенітет
Культура харчування
Вуглецевий слід їжі
Сталі продовольчі системи

А) Сукупність традицій, звичаїв, правил й інституцій, пов’язаних з приготуванням і споживанням їжі.
Б) Спосіб вирощування сільськогосподарських культур, який відображає природно-кліматичні умови регіону.
В) Система землеробства, орієнтована на вирощування однієї сільськогосподарської культури.
Г) Харчова концепція, що підтримує споживання продуктів, вирощених у радіусі до 160 км від місця проживання.
Д) Підхід до харчування, заснований на споживанні продуктів відповідно до їх природного сезону дозрівання.
Е) Кулінарні традиції, рецепти, практики приготування та споживання їжі, що передаються з покоління в покоління.
Є) Система проєктування середовища, що імітує природні взаємозв’язки з метою сталого сільського господарства.
Ж) Право народів на здорову їжу, вироблену екологічно доцільними методами.
З) Загальна кількість парникових газів, що викидаються в атмосферу протягом життєвого циклу харчових продуктів.
И) Комплексний підхід до виробництва, розподілу та споживання продуктів харчування, який забезпечує економічну стабільність, соціальну справедливість і мінімізує негативний вплив на довкілля.
К) Сільськогосподарська система, що базується на замкнутому циклі та вирощуванні виключно органічних продуктів.

Методичний коментар

Це завдання спрямоване на закріплення розуміння ключових понять, пов’язаних з культурою харчування та її екологічними аспектами. Воно розвиває аналітичні навички учнівства, допомагаючи їм встановити чіткі зв’язки між термінами та їхніми визначеннями. Завдання сприяє розвитку культурної компетентності через поглиблення розуміння взаємозв’язку між гастрономічними традиціями й екологічними концепціями.

Відповідь:

1Е, 2В, 3Б, 4Г, 5Д, 6Є, 7Ж, 8А, 9З, 10И

Завдання 2. Складання таблиці за текстом.

Прочитайте текст та заповніть таблицю відповідно до наведеної інформації.

Українська кухня формувалася протягом століть під впливом природних умов, соціально-економічних факторів та культурних взаємовпливів. Основними зерновими культурами, що вирощувалися на території України, були жито, пшениця, ячмінь, просо, а з XVI століття — гречка. З XVIII століття в українській кухні з’явилася картопля, а з XIX — соняшник та кукурудза.

Традиційними способами приготування їжі були варіння, тушкування, запікання, а смаження використовувалося значно рідше через економію олії та жирів. Для Північної України (Полісся) характерні страви з грибів, ягід, риби, гречки, а також використання житнього борошна. У Карпатському регіоні розповсюджені страви з кукурудзяного борошна, молочних продуктів, картоплі. Центральна Україна славиться різноманіттям зернових страв, борщами, узварами. Південні регіони відомі стравами з овочів, фруктів, баштанних культур та морепродуктів.

Календарний цикл впливав на харчування: пісні періоди вимагали відмови від тваринних продуктів, а святкові дні мали особливий набір ритуальних страв. Традиційна кухня була адаптована до сезонності продуктів та базувалася переважно на місцевій сировині, що робило її екологічно сталою. Сучасна українська кухня зберігає традиції, але адаптується до глобальних викликів та пошуку балансу між традиціями та інноваціями.

Регіон України	Характерні продукти	Типові страви	Екологічні аспекти

Методичний коментар:

Це завдання розвиває навички аналізу тексту та систематизації інформації. Учні/учениці вчаться виділяти ключові факти та структурувати їх за заданими категоріями. Заповнення таблиці допомагає краще зрозуміти регіональні особливості української кухні та їх зв’язок з природними умовами. Завдання розвиває культурну компетентність через усвідомлення впливу географічних і соціальних факторів на формування традицій харчування.

Відповідь:

Регіон України	Характерні продукти	Типові страви	Екологічні аспекти
Полісся (Північна Україна)	Гриби, ягоди, риба, гречка, житнє борошно	Страви з грибів, ягід, риби, житній хліб	Використання продуктів лісових екосистем, сезонність збирання
Карпатський регіон	Кукурудзяне борошно, молочні продукти, картопля	Мамалига, страви з бринзи, молочні продукти	Адаптація до гірських умов, використання продуктів тваринництва
Центральна Україна	Зернові, фрукти, овочі, м’ясо	Борщі, кашї, узвари, зернові страви	Різноманітність культур, сівозміни, сезонні заготовки
Південна Україна	Овочі, фрукти, баштанні культури, морепродукти	Рибні страви, страви з баштанних культур, овочеві страви	Використання теплого клімату, морських ресурсів, посухостійких культур

Завдання 3. Історичне джерело.

Джерело. Уривок з “Опису України” Гійома Левассера де Боплана (середина XVII ст.)

Землі України надзвичайно родючі: посіяне зерно дає звичайний урожай сам-п’ятдесят, а часто і більше. Поля обробляють тут один раз і засівають два роки підряд, а на третій рік дають відпочити […] Хліб, який збирають, сушать у лазнях, а потім б’ють ціпом. Крім зерна, країна багата на мед та віск, а також дичину різного виду […] Риби в Борисфені [Дніпрі] і в інших річках така кількість, що її продають за безцінь. Борисфен багатий на осетрів, які досягають 15 ліктів у довжину. Народ споживає рибу частіше, ніж м’ясо […] Що стосується овочів, то їх тут у достатку, особливо дині, огірки, гарбузи […] Плоди — вишні, яблука, груші, сливи […] У багатьох місцях виноград дуже солодкий, але його не вміють переробляти на вино.

Завдання до джерела

Згідно з джерелом, якою була врожайність зернових на українських землях у XVII столітті?
- А) Удвічі більше посіяного
- Б) У десять разів більше посіяного
- В) У п’ятдесят разів більше посіяного
- Г) Автор не вказує конкретних цифр
Який спосіб обробітку землі описує автор?
- А) Трипільна система
- Б) Монокультурне землеробство
- В) Інтенсивне землеробство з використанням добрив
- Г) Метод нових промислових технологій
Які продукти, згідно з джерелом, були основою харчування населення?
- А) М’ясо та молочні продукти
- Б) Хліб та риба
- В) Овочі та фрукти
- Г) Мед та віск
Яку особливість виноградарства в Україні XVII ст. зазначає автор?
- А) Відсутність винограду через клімат
- Б) Наявність якісного виноробства
- В) Наявність винограду, але відсутність виноробства
- Г) Імпорт винограду з інших країн
Які з названих у тексті продуктів НЕ були відомі в Україні до Колумбового обміну?
- А) Огірки
- Б) Вишні
- В) Гарбузи
- Г) Груші
Який екологічний принцип можна побачити в описаному способі землеробства?
- А) Монокультурне виснаження ґрунтів
- Б) Відновлення родючості ґрунту шляхом ротації
- В) Інтенсивне використання хімічних добрив
- Г) Штучне зрошування полів

Методичний коментар:

Робота з історичним джерелом дає учням/ученицям можливість отримати інформацію про традиційне харчування українців з першоджерела, що підвищує достовірність навчального матеріалу. Аналіз тексту іноземного мандрівника розвиває критичне мислення, навички інтерпретації історичних документів та вміння знаходити в них специфічні деталі. Завдання сприяє розвитку культурної компетентності через дослідження історичних особливостей української кухні та сільського господарства.

Відповідь:

1В, 2А, 3Б, 4В, 5В, 6Б

Завдання 4. Аналіз тексту (розвиток культурної компетентності).

Прочитайте уривок з наукової роботи та виконайте завдання.

Історія кухні не менш давня, ніж історія самого людства, і кожне покоління вносить у неї щось своє, нове. Розвиток кулінарії, з одного боку, залежить від природно-географічних умов, від тих ресурсів, які дає природа, від економічних відносин, які дозволяють ці ресурси використовувати й розподіляти, з іншого — від історичної долі народу, від його культурних контактів.

Географічні умови — клімат, родючість ґрунту, близькість до моря, наявність рік, озер — визначають основне заняття народу, його господарський уклад: землеробство, скотарство чи рибальство, промисли та ремесла. Залежно від історичних умов і географічного середовища один і той самий продукт може стати основою повністю різних кухонь.

Наприклад, рис в Італії з додаванням шафрану перетворюється на вишукану страву — ризото, в Узбекистані з додаванням зірі, часнику та баранини — на ароматний плов, у Японії — на основу для сушімоно. І хоча основний продукт один — рис, іноді в зовсім різних народів процеси кулінарної обробки також схожі, але при цьому використання різних прянощів і приправ веде до різних смакових результатів.

Цікаво також простежити, як відмінності в рельєфі, кліматі та інших природних умовах визначають відмінності в кухні різних частин однієї й тієї ж країни. Так, у гірських районах з прохолодним кліматом і короткім вегетаційним періодом формується більш жирна, гостра та багата на білки їжа, основою якої стають м’ясо, молоко, тваринні жири; в районах з теплим кліматом перевагу надають рослинній їжі та рослинним жирам.

Завдання.

Визначте головну думку тексту.
Назвіть три фактори, які, на думку автора, впливають на розвиток кулінарії.
Знайдіть у тексті приклад, як один і той самий продукт використовується в різних кухнях світу. Чим зумовлені ці відмінності?
Поясніть, як природні умови впливають на формування регіональних особливостей кухні в межах однієї країни.
На основі тексту та власних знань наведіть 2-3 приклади страв з різних регіонів України, що відображають описану автором закономірність.

Методичний коментар

Це завдання розвиває навички аналізу наукового тексту, розуміння причинно-наслідкових зв’язків між природними умовами та кулінарними традиціями. Воно спонукає учнів/учениць до застосування теоретичних знань на практиці, проведення паралелей між інформацією з тексту та власними знаннями про українську кухню. Завдання цілеспрямовано розвиває культурну компетентність, показуючи взаємозв’язок між природним середовищем, способом господарювання та культурними традиціями харчування.

Відповідь.

Головна думка тексту: розвиток кулінарних традицій народів залежить від природно-географічних умов, історичних обставин і культурних контактів, що призводить до різноманітності національних кухонь, навіть за умови використання однакових базових продуктів.
Три фактори, які впливають на розвиток кулінарії:
- природно-географічні умови (клімат, родючість ґрунту, водні ресурси);
- історична доля народу та його культурні контакти;
- економічні відносини, які дозволяють використовувати та розподіляти ресурси.
Приклад використання одного продукту в різних кухнях світу: рис використовується для приготування ризото в Італії, плову в Узбекистані та сушімоно в Японії. Відмінності зумовлені культурними традиціями, доступними додатковими інгредієнтами (спеції, м’ясо, овочі) та усталеними технологіями приготування їжі в кожному регіоні.
Природні умови впливають на регіональні особливості кухні: в гірських районах з прохолодним кліматом і коротким вегетаційним періодом формується більш жирна, гостра й багата на білки їжа з переважанням м’яса, молока та тваринних жирів; у теплих районах переважає рослинна їжа та рослинні жири через більшу доступність овочів, фруктів і рослинних олій.
Приклади з України:
- Карпатський регіон (гірський, прохолодний): бануш (страва з кукурудзяної крупи зі шкварками та бринзою), гуслянка (кисломолочний продукт), юшка грибна — демонструють перевагу жирних, калорійних страв з використанням молочних продуктів;
- Південна Україна (теплий клімат): гаспачо, холодний борщ, різноманітні салати з овочів та зелені, рибні страви — показують перевагу рослинної їжі та морепродуктів, що характерно для теплого клімату.

Робота в парах

Завдання 5. Екологічний слід традиційної страви.

Укладіть таблицю «Вуглецевий слід харчових продуктів» за традиційним рецептом українського борщу.

Нижче наведено таблицю, яка дозволяє оцінити приблизний вуглецевий слід традиційних інгредієнтів українського борщу. Дані представлені у кг CO₂-еквіваленту на 1 кг продукту (або на зазначену одиницю виміру).

Інгредієнт	Вуглецевий слід (кг CO₂-екв/кг)	Кількість у рецепті на 4 порції (г)	Примітки
Буряк (місцевий, сезонний)	0,3	300	вирощений локально, без тепличних умов
Буряк (несезонний, з теплиці)	2,0	300	з опаленої теплиці чи імпортований
Капуста білоголова (місцева, сезонна)	0,2	200	вирощена локально
Капуста (несезонна, імпортована)	1,5	200	транспортована здалеку
Картопля (місцева)	0,3	400	вирощена локально
Картопля (імпортована)	1,2	400	транспортована здалеку
Морква (місцева, сезонна)	0,2	100	вирощена локально
Морква (несезонна, імпортована)	1,3	100	з теплиці чи імпортована
Цибуля (місцева)	0,3	150	вирощена локально
Цибуля (імпортована)	1,0	150	транспортована здалеку
Помідори (сезонні, місцеві)	0,6	200	вирощені у відкритому ґрунті
Помідори (з теплиці)	3,5	200	з опаленої теплиці взимку
Томатна паста (місцева)	1,3	50	вироблена з місцевих помідорів
Томатна паста (імпортована)	2,5	50	імпортована з інших країн
Свинина (ребра)	6,1	300	промислове виробництво
Свинина (органічна, місцева)	4,8	300	невелике органічне господарство
Яловичина	25,0	300	промислове виробництво
Качка/курка	3,8	300	промислове виробництво, в якості альтернативи
Олія соняшникова (місцева)	3,2	30	виробництво в Україні
Олія оливкова (імпортована)	5,1	30	імпортована з південних країн
Часник	0,5	20	місцевий
Петрушка/кріп (сезонні)	0,3	30	місцеві, вирощені у відкритому ґрунті
Петрушка/кріп (з теплиці)	2,0	30	вирощені в теплиці взимку
Сіль	0,2	15	видобута та перероблена в Україні
Перець чорний	2,0	5	імпортований
Лавровий лист	1,8	2	імпортований
Сметана	2,7	100	промислове виробництво
Сметана (від місцевих корів)	2,0	100	з маленького господарства
Вода	0,001	2000	для варіння борщу
ЗАГАЛЬНИЙ ВУГЛЕЦЕВИЙ СЛІД

Інструкція для учнівства

Оберіть один з варіантів для кожного інгредієнта (місцевий чи імпортований), залежно від того, який сценарій ви розглядаєте.
Обчисліть вуглецевий слід для кожного інгредієнта за формулою:
Вуглецевий слід інгредієнта = (Вуглецевий слід на 1 кг) × (Кількість у рецепті в кг) Не забудьте перевести грами в кілограми, поділивши на 1000.
Підсумуйте вуглецевий слід усіх обраних інгредієнтів, щоб отримати загальний вуглецевий слід страви.
Порівняйте результати для різних варіантів:
- борщ з сезонних, місцевих продуктів;
- борщ з несезонних, імпортованих продуктів;
- борщ з використанням різних видів м’яса чи вегетаріанський варіант.

Додаткові завдання.

Обчисліть вуглецевий слід на одну порцію борщу для кожного варіанту.
Розробіть пропозиції щодо зменшення вуглецевого сліду борщу, враховуючи сезонність, локальність інгредієнтів та методи приготування.
Порівняйте вуглецевий слід традиційного українського борщу з іншою популярною стравою (наприклад, пастою з м’ясним соусом або гамбургером).
Дослідіть вплив методу приготування (газова плита, електрична плита, мультиварка) на загальний вуглецевий слід страви.
Обговоріть, як сезонність впливає на вуглецевий слід борщу в різні пори року.

Методичний коментар

Це завдання має практичне спрямування та розвиває навички математичних розрахунків, аналізу даних й екологічного мислення. Учні/учениці усвідомлюють, як вибір інгредієнтів та способу їх вирощування впливає на вуглецевий слід страви. Робота в парах сприяє обміну думками та спільному вирішенню проблем. Завдання розвиває культурну компетентність через усвідомлення екологічних аспектів традиційної української кухні та можливостей її адаптації до сучасних екологічних викликів.

Відповідь:

Обчислення для варіанту сезонного, місцевого борщу (приклад):

буряк (місцевий): 0,3 × 0,3 = 0,09 кг CO₂
капуста (місцева): 0,2 × 0,2 = 0,04 кг CO₂
картопля (місцева): 0,3 × 0,4 = 0,12 кг CO₂
морква (місцева): 0,2 × 0,1 = 0,02 кг CO₂
цибуля (місцева): 0,3 × 0,15 = 0,045 кг CO₂
помідори (місцеві): 0,6 × 0,2 = 0,12 кг CO₂
свинина (місцева): 4,8 × 0,3 = 1,44 кг CO₂
олія соняшникова: 3,2 × 0,03 = 0,096 кг CO₂
часник: 0,5 × 0,02 = 0,01 кг CO₂
зелень (сезонна): 0,3 × 0,03 = 0,009 кг CO₂
сіль: 0,2 × 0,015 = 0,003 кг CO₂
перець: 2,0 × 0,005 = 0,01 кг CO₂
лавровий лист: 1,8 × 0,002 = 0,0036 кг CO₂
сметана (місцева): 2,0 × 0,1 = 0,2 кг CO₂
вода: 0,001 × 2 = 0,002 кг CO₂
загальний вуглецевий слід: ≈ 2,21 кг CO₂

Для варіанту з несезонними, імпортованими інгредієнтами та яловичиною загальний вуглецевий слід буде значно вищим (близько 10-12 кг CO₂).

Завдання 6. Критичний аналіз медіатексту

Прочитайте уривок зі статті та дайте відповіді на запитання.

Екологічна мода чи повернення до коріння? Традиційна українська кухня в сучасному світі

В останні роки спостерігаємо тенденцію “повернення до коріння” — зростає популярність традиційних страв, використання забутих продуктів і давніх технологій приготування. Ресторатори відкривають заклади “автентичної кухні”, видаються кулінарні книги з “прабабусиними рецептами”, а соціальні медіа переповнені фотографіями борщу, вареників та налисників.

Але чи справді це повернення до традицій? Дослідники кулінарної спадщини відзначають, що часто ми маємо справу з “вигаданими традиціями” — стравами, які позиціонуються як автентичні, але насправді є сучасними інтерпретаціями. Наприклад, традиційний український борщ ніколи не містив томатів, адже вони з’явилися в Україні лише у XIX столітті. А картопля, без якої сьогодні неможливо уявити українську кухню, стала популярною лише в кінці XVIII століття.

З іншого боку, звернення до традиційних технологій та продуктів має важливий екологічний аспект. Локальне виробництво, сезонні продукти, мінімальна обробка та безвідходні технології, притаманні традиційній кухні, відповідають принципам сталого розвитку.

“Наші предки не знали термінів “екологія” чи “сталий розвиток”, але їхні практики були саме такими через необхідність максимально ефективно використовувати доступні ресурси”, — пояснює етнолог Марія Петренко. — “Сьогодні ми повертаємося до цих практик уже свідомо, розуміючи їхню екологічну цінність”.

Утім, повне повернення до традиційної кухні навряд чи можливе і, можливо, не потрібне. “Кухня завжди розвивалася, запозичувала нові продукти та технології”, — зазначає шеф-кухар Олег Ковальчук. — “Важливо не консервувати традиції, а розвивати їх, зберігаючи основні принципи та адаптуючи до сучасних викликів.

Завдання:

Визначте основну проблему, яку розглядає автор статті.
Які аргументи наводить автор на користь твердження, що часто ми маємо справу з “вигаданими традиціями”?
Знайдіть у тексті та випишіть цитату, яка пояснює екологічну цінність традиційної кухні.
Які дві точки зору представлені в тексті щодо ставлення до кулінарних традицій? Хто їх висловлює?
Порівняйте свою початкову думку про традиційну українську кухню з інформацією, представленою в тексті. Чи змінилося ваше розуміння?
Виявіть у тексті твердження, які потребують додаткової перевірки чи уточнення.

Методичний коментар

Це завдання розвиває навички критичного аналізу медіатексту, виділення основних аргументів і різних думок щодо цього, а також вміння порівнювати нову інформацію з власними уявленнями. Робота з медіатекстом допомагає учням/ученицям критично оцінювати інформацію про культурні традиції та їх сучасну інтерпретацію. Завдання сприяє розвитку культурної компетентності через аналіз автентичності традицій та їхнього зв’язку з сучасними екологічними концепціями.

Відповідь.

Основна проблема: автентичність сучасного відродження традиційної української кухні та баланс між збереженням кулінарної спадщини та її адаптацією до сучасних умов.
Аргументи щодо “вигаданих традицій”:
- Традиційний український борщ не містив томатів, які з’явилися в Україні лише в XIX столітті.
- Картопля, яка зараз вважається невід’ємною складовою української кухні, стала популярною лише в кінці XVIII століття.
- Те, що сьогодні подається як “автентичні страви”, часто є сучасними інтерпретаціями.
Цитата про екологічну цінність: “Наші предки не знали термінів “екологія” чи “сталий розвиток”, але їхні практики були саме такими через необхідність максимально ефективно використовувати доступні ресурси. Сьогодні ми повертаємося до цих практик уже свідомо, розуміючи їхню екологічну цінність”.
Дві точки зору:
- Марія Петренко (етнолог) наголошує на екологічній цінності традиційних кулінарних практик і їх свідомому відродженні;
- Олег Ковальчук (шеф-кухар): вважає, що кухня має розвиватися, а не консервуватися, зберігаючи основні принципи, але адаптуючись до сучасних викликів.
Порівняння з власними думками: відповіді учнів/ученицям будуть індивідуальними.
Твердження, що потребують перевірки:
- твердження про те, що борщ “ніколи” не містив томатів (потрібно уточнити, коли саме томати почали використовуватися в борщі);
- інформація про те, що картопля стала популярною лише в кінці XVIII століття (варто уточнити, наскільки швидко поширювалася картопля в різних регіонах України);
- твердження про “вигадані традиції” (бажано мати більше конкретних прикладів й історичних джерел).

Завдання 7. Порівняльний аналіз історичних джерел (розвиток культурної компетентності).

Прочитайте два уривки з різних джерел про традиційне харчування українців, зроблених у різні історичні періоди, та виконайте завдання.

Джерело 1. З етнографічних записів Павла Чубинського, 1872 р.

Селянська їжа проста, груба й одноманітна; вона складається переважно з рослинних продуктів. Головну роль відіграє хліб, який споживається щодня. Печуть його з житнього борошна, додаючи іноді гречане. Варена їжа складається з борщу, зварених на олії в піст та на салі у м’ясоїд, галушок і каші різного роду. По неділях та святах вживають також локшину й вареники, останні переважно з сиром. Пісний борщ варять з капусти, буряків, картоплі й інших овочів; у скоромні дні додають сало, м’ясо й сметану. М’ясо споживають дуже рідко, переважно на Різдво та Великдень. Найбільше вживана риба — в’ялена тараня та оселедці.

Джерело 2. З дослідження Лідії Артюх “Українська народна кулінарія”, 1977 р.

На початку ХХ ст. основу харчування українців становили страви з зернових, овочів і борошна: різні каші, куліш, лемішка, квасок (з вівсяного борошна), печений хліб (переважно житній та пшеничний), пшоняні, гречані, кукурудзяні малаї, пироги з різною начинкою. Найпоширенішими овочевими стравами були борщі, капусняки та різноманітні юшки. Значне місце займали також страви з картоплі — печена, варена, смажена, тушкована з салом чи олією, з капустою, грибами тощо. З продуктів тваринництва використовували молоко, сири, сметану, м’ясо, яйця, риба ж на столі селян траплялася порівняно рідко. Помітною є також регіональна специфіка: на Поліссі — меду, грибів, ягід; у Карпатах — страв з кукурудзяного борошна, бринзи; на Півдні — баштанних культур, соняшникової олії, риби.

Завдання.

Визначте спільні продукти харчування, які згадуються в обох джерелах.
Які відмінності в харчуванні українців можна помітити, порівнюючи два джерела? Чим, на вашу думку, вони зумовлені?
Виділіть інформацію про регіональні особливості української кухні, представлену в джерелах.
Які екологічні принципи можна знайти в описаному раціоні (сезонність, використання місцевих продуктів тощо)?
Як би ви оцінили достовірність наведених джерел? Які фактори можуть впливати на об’єктивність інформації, представленої авторами?
Порівняйте раціон, описаний у джерелах, з сучасними харчовими звичками українців. Які зміни відбулися й чим вони зумовлені?

Методичний коментар

Завдання розвиває в учнів/учениць навички порівняльного аналізу історичних джерел, написаних у різні періоди. Воно допомагає виявити спільне та відмінне в традиційному харчуванні українців, зрозуміти причини трансформацій у кулінарних традиціях. Робота з автентичними етнографічними текстами сприяє глибшому розумінню історичних та культурних аспектів української кухні. Завдання розвиває культурну компетентність через дослідження традиційних харчових звичаїв і їхніх регіональних особливостей.

Відповідь.

Спільні продукти харчування: хліб (особливо житній), борщ, каші, овочі (капуста, буряки, картопля), молочні продукти (сметана, сир), м’ясо (як рідкісна страва для селян), риба.
Відмінності в харчуванні:
- У джерелі 1877 року раціон описується як “простий, грубий й одноманітний”, тоді як у дослідженні 1977 року представлено більше різноманіття страв.
- У другому джерелі згадуються додаткові страви: куліш, лемішка, квасок, малаї, різноманітніші способи приготування картоплі.
- Більше уваги приділяється регіональним особливостям у другому джерелі.
  
  Ці відмінності можуть бути зумовлені
- різними методологічними підходами дослідників;
- часовою різницею (понад 100 років) між дослідженнями;
- більш детальним вивченням регіональних особливостей у пізнішому дослідженні;
- змінами в самому харчуванні українців протягом цього періоду.
Регіональні особливості української кухні:
- у першому джерелі є лише загальний опис селянської кухні без виразного регіонального поділу;
- у другому джерелі виділяються особливості Полісся (мед, гриби, ягоди), Карпат (страви з кукурудзяного борошна, бринза) та Півдня (баштанні культури, соняшникова олія, риба).
Екологічні принципи в описаному раціоні:
- сезонність (святкові страви на Різдво та Великдень, використання сезонних овочів);
- використання місцевих продуктів (виражена регіональна специфіка);
- мінімальні відходи (всі частини продуктів використовувалися);
- обмежене споживання м’яса (екологічно менш затратне харчування);
- природні методи консервації (в’ялення, соління, сушіння).
Оцінка достовірності:
- обидва джерела є науковими дослідженнями, проведеними відомими етнографами;
- на об’єктивність могли впливати: методологія збору даних, регіони дослідження, ідеологічні рамки (особливо для радянського періоду), особисті інтереси та фокус дослідників;
- перше джерело відображає спостереження безпосереднього свідка епохи, друге є науковим узагальненням з більшої кількості джерел.
Порівняння з сучасними харчовими звичками:
- зменшилася роль каш і хліба в щоденному раціоні;
- збільшилося споживання м’яса та продуктів тваринного походження;
- з’явилося багато нових продуктів, невідомих в описані періоди (екзотичні фрукти, напівфабрикати, фаст-фуд);
- менш виражена сезонність харчування завдяки глобальній торгівлі та технологіям зберігання;
- стирання регіональних особливостей через глобалізацію та внутрішню міграцію.

Ці зміни зумовлені глобалізацією, технологічним прогресом, урбанізацією, зміною способу життя, підвищенням добробуту, розвитком транспорту та технологій зберігання продуктів.

Групова робота

Завдання 8. Гастрономічна експедиція (розвиток культурної компетентності)

Об’єднайтесь у групи по 4-5 осіб. Кожна група обирає один регіон України.
Дослідіть традиційні страви обраного регіону, їхні інгредієнти та способи приготування.
Проаналізуйте природні ресурси регіону та їхній вплив на формування кулінарних традицій.
Підготуйте презентацію “Природа на тарілці”, яка демонструє взаємозв’язок між екосистемою регіону та його гастрономічною спадщиною.
Запропонуйте концепцію екологічно відповідального ресторану, який би спеціалізувався на регіональній кухні та сприяв збереженню біорізноманіття.

Методичний коментар

Групове дослідження сприяє розвитку навичок пошуку й аналізу інформації, командної роботи, усних презентацій. Проєкт має міждисциплінарний характер, поєднуючи знання з історії, географії, біології та екології. Завдання цілеспрямовано розвиває культурну компетентність учнівства через глибше вивчення регіональних кулінарних традицій та їхнього зв’язку з природним середовищем. Створення концепції ресторану розвиває творчі здібності й екологічне мислення учнівства.

Можливі результати (для групи, яка досліджує Карпатський регіон):

Презентація може містити:

карту регіону з позначенням основних екосистем (ліси, полонини, річки);
типові інгредієнти регіональної кухні та їхній зв’язок з довкіллям (овече молоко з полонин, гриби з лісів, форель з гірських річок);
традиційні методи консервації та зберігання продуктів, пов’язані з кліматичними умовами;
ритуальні страви та їхній зв’язок з природними циклами;
концепція екоресторану “Карпатська полонина” з принципами сезонного меню, підтримки місцевих виробників, мінімальних відходів й освітніх програм про збереження карпатських екосистем.

Завдання 9. Майбутнє на столі.

Об’єднайтеся в кілька груп. Кожна група отримує одну з тем: “Локаворство”, “Пермакультура”, “Органічне землеробство”, “Повернення забутих культур”.
Дослідіть, як ваша тема пов’язана з традиційними харчовими практиками.
Розробіть концепцію шкільного проєкту, який би поєднував обрану сучасну тенденцію з відродженням традиційної української кухні.
Створіть плакат або цифрову презентацію, яка пояснює, як ваш проєкт сприятиме екологічно стійкому розвитку громади.
Презентуйте вашу ідею класу, обґрунтовуючи її екологічну, економічну та культурну цінність.

Методичний коментар

Це завдання розвиває критичне мислення, творчий підхід до вирішення проблем та навички проєктної роботи. Воно допомагає учням/ученицям побачити зв’язок між традиційними практиками та сучасними екологічними концепціями, а також застосувати ці знання для розробки конкретних проєктів. Групова робота сприяє обміну ідеями та розвитку навичок співпраці. Завдання розвиває культурну компетентність через поєднання культурних традицій з інноваційними підходами до вирішення сучасних проблем.

Можливі результати (для групи з темою “Повернення забутих культур”).

Шкільний проєкт “Забуті скарби української грядки” може включати:

створення шкільної ділянки для вирощування традиційних, але забутих сортів овочів і злаків (полба, ячмінь голозерний, стародавні сорти моркви, буряка);
співпрацю з місцевими бабусями для збору інформації про традиційні сорти та рецепти їх приготування;
створення шкільної кулінарної книги з рецептами страв із забутих культур;
організацію сезонних фестивалів традиційної кухні для місцевої громади;
створення насіннєвого банку для збереження та поширення рідкісних сортів;
програму обміну між школами різних регіонів для поширення знань про регіональне різноманіття традиційних культур.

Прогрес

	Так	Частково	Ні
Я знаю особливості традиційних страв різних народів світу
Я знаю характерні риси української кухні та її регіональні відмінності
Я знаю спеціальну термінологію для опису кулінарних традицій
Я можу визначати історичні впливи на формування кулінарних традицій
Я вмію описувати зв’язок між традиційними стравами та природними умовами
Я вмію порівнювати традиційні страви різних народів за спільними критеріями
Я розумію, як формувалась українська кулінарна традиція під впливом географічного положення
Я розумію взаємозв’язок між кулінарними традиціями та культурною ідентичністю

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 13. Тема. Традиційні страви різних народів та українська кухня

Робочий аркуш учнів і учениць

Провокація

Пригадайте та запишіть 3-4 традиційні українські страви. Які інгредієнти використовуються для їх приготування? Визначте, які з цих інгредієнтів є місцевими (можуть вирощуватись в Україні), а які — привізними (екзотичними).

Практика

Завдання 1. Культурна традиція чи екологічна адаптація? (розвиток культурної компетентності)

Проаналізуйте наведені традиційні страви різних народів світу та визначте, які природні фактори вплинули на їхнє формування. Заповніть таблицю:

Страва	Країна/регіон	Основні інгредієнти	Природні фактори, що вплинули на її формування
Суші	Японія
Плов	Узбекистан
Тапіока	Бразилія
Борщ	Україна
Фондю	Швейцарія

Завдання 2. Аналіз тексту.

Прочитайте уривок з наукової роботи та виконайте завдання.

Історія кухні не менш давня, ніж історія самого людства, і кожне покоління вносить у неї щось своє, нове. Розвиток кулінарії, з одного боку, залежить від природно-географічних умов, від тих ресурсів, які дає природа, від економічних відносин, які дозволяють ці ресурси використовувати та розподіляти, з іншого — від історичної долі народу, від його культурних контактів.

Цікаво також простежити, як відмінності у рельєфі, кліматі й інших природних умовах визначають відмінності в кухні різних частин однієї й тієї ж країни. Так, у гірських районах з прохолодним кліматом і короткім вегетаційним періодом формується більш жирна, гостра та багата на білки їжа, основою якої стають м’ясо, молоко, тваринні жири; в районах з теплим кліматом більша перевага віддається рослинній їжі та рослинним жирам.

Завдання:

Визначте головну думку тексту.
Назвіть три фактори, які, на думку автора, впливають на розвиток кулінарії.
Знайдіть у тексті приклад, як один і той самий продукт використовується в різних кухнях світу. Чим зумовлені ці відмінності?
Поясніть, як природні умови впливають на формування регіональних особливостей кухні в межах однієї країни.
На основі тексту та власних знань наведіть 2-3 приклади страв з різних регіонів України, що відображають описану автором закономірність.

Завдання 3. Тестові завдання

Який фактор є основним у формуванні кулінарних традицій народу?
- А) релігійні вірування
- Б) природно-географічні умови
- В) політична система
- Г) дипломатичні відносини з сусідами
Який принцип традиційної української кухні пов’язаний з використанням харчових продуктів, вирощених у радіусі до 160 км?
- А) сезонність
- Б) різноманітність
- В) локальність
- Г) безвідходність
Яку екологічну перевагу має принцип сезонного харчування?
- А) збільшення вживання м’яса
- Б) зменшення використання енергії на зберігання продуктів
- В) збільшення вживання екзотичних продуктів
- Г)зростання споживання напівфабрикатів
Який регіон України традиційно відомий стравами з кукурудзяного борошна та молочних продуктів вівчарства?
- А) Полісся
- Б) Карпати
- В) Центральна Україна
- Г) Південна Україна
Коли картопля стала широко використовуватися в українській кухні?
- А) з давніх часів
- Б) з кінця XVIII століття
- В) з початку XX століття
- Г) після Другої світової війни
Що з переліченого НЕ є принципом традиційної української кухні?
- А) сезонність
- Б) локальність
- В) монокультурне виробництво
- Г) безвідходність
Як називається система землеробства, орієнтована на вирощування однієї сільськогосподарської культури?
- А) пермакультура
- Б) монокультура
- В) локаворство
- Г) агрокультура
Якою була основна зернова культура для виготовлення хліба в Поліссі?
- А) пшениця
- Б) рис
- В) жито
- Г) кукурудза

Прогрес

	Так	Частково	Ні
Я знаю особливості традиційних страв різних народів світу
Я знаю характерні риси української кухні та її регіональні відмінності
Я знаю спеціальну термінологію для опису кулінарних традицій
Я можу визначати історичні впливи на формування кулінарних традицій
Я вмію описувати зв’язок між традиційними стравами та природними умовами
Я вмію порівнювати традиційні страви різних народів за спільними критеріями
Я розумію, як формувалась українська кулінарна традиція під впливом географічного положення
Я розумію взаємозв’язок між кулінарними традиціями та культурною ідентичністю

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе