Україна в повоєнному світі: територія та міжнародне представництво

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 9. Тема: Україна в повоєнному світі: територія та міжнародне представництво

Які результати уроку?

За Державним стандартом учень/учениця:

Аналізує причини, основні події та наслідки Другої світової війни, робить висновки щодо масштабів змін після війни [12 ГІО 4.1.3-1]
Характеризує процес деколонізації та наводить приклади нових незалежних держав у середині ХХ ст.; описує виникнення системи міжнародної співпраці після 1945 р. (ООН, перші інтеграційні об’єднання) [12 ГІО 5.1.1-2]
Висловлює аргументовану думку щодо необхідності міжнародної співпраці заради миру, наводить історичні приклади її успіхів і невдач [12 ГІО 6.3.1-3]
Обґрунтовує власні судження, висновки, оцінки [12 ГІО 4.2.2-2]

На уроці учні/учениці:

Проаналізують процес формування повоєнних кордонів України
Дослідять входження Закарпаття до складу УРСР
Розглянуть входження Кримської області до складу УРСР
Охарактеризують правові та політичні аспекти участі УРСР у міжнародних організаціях
З’ясують роль українських дипломатів у міжнародній діяльності УРСР

Ключова компетентність уроку

Громадянські та соціальні компетентності — учні/учениці аналізуватимуть територіальні зміни в Україні, усвідомлюватимуть специфіку міжнародного статусу УРСР, висловлюватимуть власні судження щодо значущості участі України у створенні ООН та інших міжнародних організаціях.

Ключові терміни, особи та концепції

Радянсько-чехословацький договір (29 червня 1945 р.) — договір між СРСР та Чехословаччиною про входження Закарпатської України до складу УРСР.
Закарпатська Україна (Закарпаття) — історична область на південно-західних схилах Українських Карпат, яка після Другої світової війни відійшла від Чехословаччини до УРСР.
Кримська область — адміністративно-територіальна одиниця РРФСР, передана до складу УРСР у 1954 році.
Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 року — нормативно-правовий акт, який оформив передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР.
Операція “Вісла” (28 квітня – 31 липня 1947 р.) — акція польського комуністичного уряду з примусового переселення українців з їхніх етнічних територій (Лемківщина, Надсяння, Холмщина, Підляшшя) на захід і північ Польщі.
Українська РСР як суб’єкт міжнародного права — особливий статус УРСР, який формально дозволяв їй брати участь у міжнародних відносинах, хоча фактично дипломатична діяльність контролювалася Москвою.
Делегація УРСР на конференції в Сан-Франциско (1945 р.) — представники України, які брали участь у створенні ООН. До складу делегації входили: Д. Мануїльський (голова), І. Сенін, О. Палладін, В. Тарасенко, М. Петровський.
Дмитро Мануїльський (1883-1959) — нарком (згодом міністр) закордонних справ УРСР у 1944-1952 рр., голова делегації УРСР на конференції в Сан-Франциско, один із розробників Статуту ООН.
Лев Паламарчук (1906-1985) — український дипломат, міністр закордонних справ УРСР у 1954-1965 рр., який сприяв розширенню участі України в міжнародних організаціях.
Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) — міжнародна угода, підписана в 1947 році, спрямована на регулювання міжнародної торгівлі, попередник Світової організації торгівлі (СОТ).
Бюро інформації комуністичних і робітничих партій (Комінформ) — міжнародна комуністична організація (1947-1956), створена для координації діяльності комуністичних партій під керівництвом ВКП(б).
ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) — спеціалізована установа ООН, заснована 16 листопада 1945 року, членом якої УРСР стала у 1954 році.
Міжнародна організація праці (МОП) — спеціалізована установа ООН, яка займається питаннями регулювання трудових відносин, членом якої УРСР стала у 1954 році.
Обмежений суверенітет УРСР у міжнародних відносинах — фактична підпорядкованість зовнішньополітичного курсу УРСР директивам з Москви, незважаючи на формальне право на самостійну зовнішню політику.
Возз’єднання українських земель — офіційна радянська концепція, яка обґрунтовувала включення західноукраїнських територій до складу УРСР як історично справедливий акт об’єднання українського народу.

Як підготуватися до уроку?

Урок “Україна в повоєнному світі: територія та міжнародне представництво” дає учням можливість зрозуміти процес формування сучасних кордонів України та специфіку міжнародного статусу УРСР у повоєнний період. Важливо показати, що післявоєнний період став часом, коли в основному сформувалася сучасна територія України, а також коли Україна вперше вийшла на міжнародну арену як суб’єкт міжнародного права, хоч і з суттєвими обмеженнями.

Історичний контекст

Друга світова війна спричинила значні зміни на політичній карті Європи, зокрема й стосовно України. На завершальному етапі війни та одразу після неї відбулося юридичне оформлення входження до складу УРСР територій, які були приєднані до СРСР у 1939-1940 роках (Західна Україна, Північна Буковина), а також приєднання нових територій — Закарпаття. Згодом, у 1954 році, до складу УРСР була передана Кримська область. Так завершився процес формування території сучасної України.

Формування повоєнних кордонів України

Процес формування повоєнних кордонів України можна розділити на кілька етапів:

Входження Закарпаття до складу УРСР (1945 р.)

Закарпаття (Підкарпатська Русь) у міжвоєнний період входило до складу Чехословаччини. Восени 1944 року територія Закарпаття була зайнята радянськими військами. 26 листопада 1944 року в Мукачеві відбувся з’їзд народних комітетів Закарпатської України, який ухвалив маніфест про вихід Закарпаття зі складу Чехословаччини та його возз’єднання з УРСР. Було створено тимчасовий орган влади — Народну Раду Закарпатської України, яка фактично підпорядковувалася радянському командуванню.

29 червня 1945 року в Москві було підписано радянсько-чехословацький договір про Закарпатську Україну, згідно з яким Чехословаччина “поступалася” цією територією на користь СРСР. 22 січня 1946 року Указом Президії Верховної Ради СРСР було створено Закарпатську область у складі УРСР. Таким чином, до складу України увійшла територія площею близько 13 тис. кв. км з населенням понад 800 тис. осіб.

Врегулювання кордону з Польщею (1945-1951 рр.)

У 1944-1946 роках відбувся обмін населенням між УРСР та Польщею. З території Польщі (Лемківщина, Надсяння, Холмщина, Підляшшя) було переселено до УРСР близько 500 тис. українців, а з території УРСР до Польщі — близько 800 тис. поляків. Це переселення мало переважно примусовий характер.

16 серпня 1945 року між СРСР і Польщею було підписано договір про радянсько-польський державний кордон, який в основному проходив по “лінії Керзона” з деякими відхиленнями на користь Польщі. УРСР втратила етнічні українські землі — Лемківщину, Надсяння, Холмщину та Підляшшя.

У 1947 році польська влада провела операцію “Вісла” — примусове виселення українців, які ще залишалися в Польщі, з їхніх етнічних територій на захід і північ країни. Це було зроблено з метою асиміляції українського населення.

15 лютого 1951 року відбувся обмін ділянками територій між СРСР і Польщею, в результаті якого УРСР отримала ділянку території у Дрогобицькій області, а Польща — рівноцінну ділянку в Люблінському воєводстві.

Передача Кримської області до складу УРСР (1954 р.)

19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ “Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР”. Офіційною причиною було названо економічну доцільність та територіальну близькість Криму до України, а також спільність економіки, тісні господарські та культурні зв’язки між Кримською областю та УРСР. Передача була приурочена до 300-річчя Переяславської ради.

Юридично передача Криму була оформлена відповідними законами РРФСР (2 червня 1954 р.) та УРСР (17 червня 1954 р.), а також змінами до Конституції СРСР (26 квітня 1954 р.).

Внаслідок цього рішення до складу УРСР було включено територію площею 26,1 тис. кв. км з населенням близько 1,2 млн осіб. Кримська область залишалася у складі УРСР до розпаду СРСР, а в незалежній Україні трансформувалася в Автономну Республіку Крим.

Україна на міжнародній арені

Паралельно з формуванням території України відбувався процес її виходу на міжнародну арену. У 1944-1945 роках СРСР ініціював конституційну реформу, яка надала союзним республікам право на зовнішньополітичну діяльність. 1 лютого 1944 року було ухвалено закон “Про надання союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин та про перетворення у зв’язку з цим Народного комісаріату закордонних справ із загальносоюзного в союзно-республіканський народний комісаріат”. Відповідні зміни були внесені до Конституції СРСР та конституцій союзних республік.

Головною метою цієї реформи було отримання додаткових голосів в ООН для посилення впливу СРСР у цій організації. Й. Сталін намагався домогтися членства в ООН для всіх 16 радянських республік, але зрештою погодився на компроміс — членство в ООН отримали лише УРСР та БРСР (Білоруська РСР), які зазнали найбільших втрат під час німецької окупації.

У квітні-червні 1945 року українська делегація на чолі з Д. Мануїльським взяла участь у конференції в Сан-Франциско, де було розроблено Статут ООН. Україна стала однією з країн-засновниць ООН і підписала Статут організації 26 червня 1945 року.

Попри формальний статус суб’єкта міжнародного права, УРСР не мала реальної зовнішньополітичної самостійності. Українські дипломати діяли строго за директивами з Москви і зазвичай дублювали позицію СРСР. Діяльність УРСР на міжнародній арені була спрямована на посилення впливу СРСР у міжнародних організаціях.

Протягом 1945-1950 років УРСР підписала низку міжнародних договорів, зокрема мирні договори з колишніми союзниками Німеччини — Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією. У 1948-1949 роках Україна брала участь у Дунайській конференції, яка визначила міжнародно-правовий режим судноплавства на Дунаї.

Українська РСР стала членом низки міжнародних організацій: Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) у 1946 році, Всесвітнього поштового союзу в 1947 році, Міжнародного союзу електрозв’язку в 1947 році, Міжнародної організації праці (МОП) у 1954 році, ЮНЕСКО у 1954 році та інших.

Українські представники брали участь у роботі різних органів ООН, зокрема Економічної та Соціальної Ради, Комісії з прав людини, Спеціального комітету ООН з питань апартеїду тощо. У 1948-1949 та 1984-1985 роках УРСР була непостійним членом Ради Безпеки ООН.

Загалом, попри обмежений суверенітет і залежність від Москви, участь УРСР у міжнародних організаціях мала певне позитивне значення. Вона забезпечувала міжнародне визнання України, сприяла накопиченню досвіду дипломатичної роботи, підготовці національних дипломатичних кадрів, а також створювала правову основу для майбутньої незалежної зовнішньої політики України.

Методичні рекомендації

Міждисциплінарний підхід: Підкреслюйте зв’язки між політичними, правовими та соціальними аспектами формування території та міжнародного представництва України. Територіальні зміни мали глибокі наслідки для життя мільйонів людей, етнічного складу населення, економічного розвитку різних регіонів.
Використання карт та візуальних матеріалів: Територіальні зміни в Україні після Другої світової війни краще сприймаються учнями через візуалізацію. Використовуйте карти, які показують етапи формування території сучасної України, а також фотографії українських дипломатів на міжнародних конференціях.
Робота з документами: Аналіз фрагментів міжнародних договорів, документів про передачу територій, виступів українських дипломатів допоможе учням краще зрозуміти правові та політичні аспекти формування території та міжнародного статусу України.
Дискусії та дебати: Організуйте обговорення суперечливих питань, пов’язаних із формуванням території України та її міжнародним статусом. Наприклад, можна обговорити питання реального та формального суверенітету УРСР, мотиви передачі Криму до складу України, наслідки операції “Вісла” тощо.
Зв’язок із сьогоденням: Підкреслюйте, як рішення, прийняті після Другої світової війни, вплинули на сучасну територію та міжнародний статус України. Проводьте паралелі з актуальними територіальними та міжнародно-правовими проблемами України.
Персоналізація історії: Звертайте увагу на роль конкретних особистостей (українських дипломатів, політичних діячів) у процесі формування території та міжнародного представництва України.

Формування території та міжнародного представництва України в повоєнний період — важливий етап національної історії, який мав вирішальний вплив на становлення сучасної української державності. Важливо допомогти учням/ученицям усвідомити значущість цього періоду, його вплив на подальший розвиток України та те, як рішення, прийняті в 1945-1954 роках, визначають сучасні реалії.

Дизайн уроку

Провокація

Запитання:

Уявіть, що ви перенеслися у 1945 рік і берете участь у роботі української делегації на конференції в Сан-Франциско, де створюється ООН. Якими були б ваші аргументи на користь членства України в ООН? Як би ви пояснили представникам інших країн, чому УРСР, будучи частиною СРСР, має право на окреме представництво в міжнародній організації?

Завдання:

Перед вами контурна карта України. Позначте на ній території, які увійшли до складу УРСР у 1939-1954 роках, та вкажіть дати їх приєднання. Які з цих територіальних змін, на вашу думку, були найбільш значущими для формування сучасної України і чому?

Методичний коментар:

Ці завдання спрямовані на емоційне та інтелектуальне залучення учнів/учениць до теми через особисті рефлексії та активізацію просторового мислення. Вони стимулюють історичну емпатію, розвивають аналітичне мислення та підводять до розуміння складності формування території та міжнародного статусу України. Також ця вправа актуалізує наявні знання учнів про територіальні зміни в Україні та її міжнародне становище після Другої світової війни.

Відповідь:

Учні/учениці мають позначити на карті наступні території та дати їх входження до складу УРСР:

Західна Україна (Східна Галичина, Волинь) — 1939 р.
Північна Буковина та Південна Бессарабія — 1940 р.
Закарпаття — 1945 р.
Кримська область — 1954 р.

Щодо значущості цих змін, учні можуть висловлювати різні думки. Найчастіше згадуватимуть приєднання Західної України (яке сприяло об’єднанню більшості українських етнічних земель), Закарпаття (завершення формування західних кордонів) та Криму (стратегічно важлива територія, яка згодом стала об’єктом міжнародного конфлікту).

Практика

Індивідуальна робота

Завдання 1. Аналіз карти “Формування території України в XX столітті” (розвиток громадянських та соціальних компетентностей).

Розгляньте карту формування території України та дайте відповіді на запитання:

Які території були приєднані до УРСР внаслідок Другої світової війни та повоєнного врегулювання? Коли та за яких обставин це відбулося?
Як змінилися кордони України з Польщею після Другої світової війни? Які етнічні українські землі залишилися за межами УРСР?
Які фактори обумовили передачу Криму до складу УРСР у 1954 році? Чи була ця передача юридично обґрунтованою?
Які українські етнічні території не увійшли до складу сучасної України? Де вони розташовані і чому залишилися поза межами України?
Як сформована у повоєнний період територія України вплинула на її етнічний склад, економічний розвиток та подальшу історичну долю?

Методичний коментар:

Це завдання розвиває просторове мислення та громадянські компетентності, оскільки вимагає від учнів/учениць аналізувати територіальні зміни, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між політичними рішеннями та змінами кордонів, оцінювати вплив цих змін на життя народу та розвиток держави. Воно також сприяє розумінню геополітичних процесів та формуванню критичного ставлення до територіальних змін, що відбувалися з Україною в різні історичні періоди.

Відповідь:

До УРСР внаслідок Другої світової війни та повоєнного врегулювання були приєднані: Закарпаття (1945 р.) відповідно до договору між СРСР та Чехословаччиною від 29 червня 1945 р.; юридично оформлено входження Західної України (Східна Галичина, Волинь), яка фактично була приєднана до УРСР у 1939 р. згідно з таємним протоколом до пакту Молотова-Ріббентропа; юридично оформлено входження Північної Буковини та частини Бессарабії, приєднаних у 1940 р. внаслідок ультиматуму СРСР Румунії.
Кордони України з Польщею були встановлені по “лінії Керзона” з деякими відхиленнями на користь Польщі згідно з радянсько-польським договором від 16 серпня 1945 р. За межами УРСР залишилися етнічні українські землі: Лемківщина, Надсяння, Холмщина та Підляшшя. У 1951 р. відбувся обмін ділянками територій між СРСР і Польщею, в результаті якого УРСР отримала ділянку території у Дрогобицькій області (район м. Устрики Долішні).
Фактори, що обумовили передачу Криму до складу УРСР у 1954 році: економічна доцільність (тісні господарські зв’язки півострова з Україною); географічна близькість; необхідність відбудови Криму після війни з використанням ресурсів УРСР; символічне значення (приурочення до 300-річчя Переяславської ради); особисті мотиви М. Хрущова (бажання заручитися підтримкою української партійної еліти). Передача була юридично оформлена через прийняття відповідних нормативно-правових актів: указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р., законів РРФСР та УРСР, змін до Конституції СРСР. З точки зору тогочасного радянського законодавства передача була цілком законною, хоча процедура мала певні недоліки (наприклад, рішення приймалося Президією ВР СРСР, а не Верховною Радою СРСР у повному складі).
За межами сучасної України залишилися такі етнічні українські території: Лемківщина, Надсяння, Холмщина, Підляшшя (сучасна територія Польщі); Північна Буковина, Південна Бессарабія (сучасна територія Румунії); Мармарощина (сучасна територія Румунії); Пряшівщина (сучасна територія Словаччини); Берестейщина, Пінщина (сучасна територія Білорусі); Кубань, Східна Слобожанщина, Донщина (сучасна територія Російської Федерації). Ці території не увійшли до складу України через різні історичні, політичні та геополітичні обставини: рішення великих держав, результати воєн, етнічні чистки, асиміляційні процеси, політичні домовленості.
Вплив сформованої території на Україну: об’єднання більшості українських етнічних земель сприяло консолідації українського народу; включення Західної України з її традиціями національної свідомості та опору тоталітаризму посилило національно-визвольний рух в УРСР; приєднання промислово розвинених регіонів (Донбас, Придніпров’я) та сільськогосподарських областей (Причорномор’я, Центральна Україна) створило потужний економічний потенціал; включення різних історико-культурних регіонів з різними традиціями та ментальністю обумовило певні внутрішні суперечності та відмінності, які проявляються й досі; приєднання Криму стало з одного боку фактором економічного розвитку і туристичного потенціалу, а з іншого — створило підґрунтя для майбутніх територіальних претензій з боку Росії.

Завдання 2. Тестові завдання (перевірка базових знань).

Виберіть правильні відповіді:

Коли було підписано радянсько-чехословацький договір про входження Закарпаття до складу УРСР?
- а) 26 листопада 1944 р.
- б) 29 червня 1945 р.
- в) 22 січня 1946 р.
- г) 19 лютого 1954 р.
В якому році Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР?
- а) 1945 р.
- б) 1954 р.
- в) 1956 р.
- г) 1991 р.
Хто очолював делегацію УРСР на конференції ООН у Сан-Франциско 1945 року?
- а) Микита Хрущов
- б) Дмитро Мануїльський
- в) Лев Паламарчук
- г) Олександр Корнійчук
Операція “Вісла” була спрямована на:
- а) звільнення території Польщі від нацистських окупантів
- б) примусове переселення українців з етнічних українських земель на захід і північ Польщі
- в) переселення поляків з території УРСР до Польщі
- г) обмін населенням між УРСР та Чехословаччиною
У якому році УРСР стала членом ЮНЕСКО?
- а) 1945 р.
- б) 1950 р.
- в) 1954 р.
- г) 1960 р.
Які повноваження у сфері міжнародних відносин отримала УРСР у 1944 році? (виберіть усі правильні відповіді)
- а) право укладати міжнародні договори
- б) право обмінюватися дипломатичними представництвами з іншими країнами
- в) право виходу зі складу СРСР
- г) право входити до складу міжнародних організацій

Методичний коментар:

Це завдання перевіряє базові знання учнів/учениць з теми, їхнє розуміння ключових подій, дат та фактів, пов’язаних із формуванням території та міжнародним представництвом України в повоєнний період.

Відповідь:

1б, 2б, 3б, 4б, 5в, 6а і 6г

Завдання 3. Аналіз історичного джерела (розвиток громадянських та соціальних компетентностей).

Прочитайте уривок з “Указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР” від 19 лютого 1954 року:

“Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв’язки між Кримською областю і Українською РСР, Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік постановляє:

Затвердити спільне подання Президії Верховної Ради РРФСР і Президії Верховної Ради УРСР про передачу Кримської області зі складу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.”

Запитання:

Які офіційні причини передачі Кримської області до складу УРСР вказані в документі?
Чи були, на вашу думку, інші, не згадані в документі, причини цієї територіальної зміни? Які саме?
Який орган державної влади ухвалив рішення про передачу Криму? Чи були дотримані всі юридичні процедури?
Як ставилося населення Криму до цього рішення? Чи враховувалася його думка при ухваленні рішення?
Яке значення мала передача Кримської області до складу УРСР для подальшої долі України?

Методичний коментар:

Це завдання розвиває навички аналізу історичних документів та критичного мислення. Учні/учениці вчаться виокремлювати ключові ідеї документа, розуміти його історичний контекст, оцінювати юридичну обґрунтованість територіальних змін, встановлювати зв’язок між історичними рішеннями та сучасними проблемами. Завдання також сприяє формуванню розуміння важливості правових аспектів територіальних змін та їх впливу на долю держави.

Відповідь:

Офіційні причини передачі Кримської області до складу УРСР, вказані в документі: спільність економіки Криму та України; територіальна близькість; тісні господарські зв’язки між Кримською областю та УРСР; тісні культурні зв’язки між Кримською областю та УРСР.
Інші, не згадані в документі, причини передачі Криму могли включати: символічне відзначення 300-річчя Переяславської ради; особисті мотиви М. Хрущова (бажання заручитися підтримкою української партійної еліти); прагнення перекласти на УРСР тягар економічної відбудови Криму після війни та депортації кримських татар; необхідність вирішення проблем водопостачання, енергозабезпечення та транспортного сполучення Криму, які легше було розв’язати в межах однієї республіки; намагання підвищити частку російського населення в УРСР для посилення інтеграції республіки в СРСР.
Рішення про передачу Криму ухвалила Президія Верховної Ради СРСР. З формальної точки зору тогочасного радянського законодавства не всі процедури були дотримані: рішення мала б ухвалювати Верховна Рада СРСР у повному складі, а не її Президія; не було проведено референдуму серед населення області; зміни до конституції СРСР були внесені лише через два місяці після фактичної передачі. Втім, з урахуванням авторитарного характеру радянської системи, де основні рішення приймалися партійним керівництвом, а потім лише формально затверджувалися державними органами, ці процедурні порушення не вважалися суттєвими.
Думка населення Криму при ухваленні рішення не враховувалася, референдум не проводився. Ставлення населення до передачі Криму було різним: частина мешканців (особливо українці) сприйняла це позитивно; значна частина російського населення — нейтрально, оскільки в умовах СРСР це не впливало суттєво на повсякденне життя; кримські татари, депортовані у 1944 році, не мали можливості висловити свою позицію, оскільки перебували на спецпоселеннях у Середній Азії. Загалом, в умовах тоталітарної системи, де громадська думка не відігравала суттєвої ролі в прийнятті політичних рішень, реакція населення не була визначальним фактором.
Передача Кримської області до складу УРСР мала важливе значення для подальшої долі України: при розпаді СРСР Крим став частиною незалежної України, що було визнано міжнародною спільнотою; включення Криму з його рекреаційними ресурсами посилило економічний потенціал України; наявність у складі України регіону з переважно російським населенням створювала певні виклики для національної єдності та була використана Росією як привід для агресії у 2014 році; статус Криму став одним із ключових питань українсько-російських відносин після 1991 року; анексія Криму Росією у 2014 році стала порушенням міжнародного права та територіальної цілісності України, що призвело до міжнародних санкцій проти Росії та серйозних геополітичних наслідків.

Завдання 4. Аналіз статистичних даних (розвиток громадянських та соціальних компетентностей).

Розгляньте діаграму, що відображає етнічний склад населення Закарпатської області за переписами 1946 та 1959 років:

Етнічна група	1946 рік (%)	1959 рік (%)
Українці	68,1	74,6
Угорці	17,4	15,9
Росіяни	1,5	3,2
Румуни	1,6	2,0
Словаки	3,5	1,4
Чехи	0,9	0,2
Євреї	6,3	1,3
Інші	0,7	1,4

На основі цих даних дайте відповіді на запитання:

Які зміни у етнічному складі Закарпаття відбулися після входження області до складу УРСР?
Які фактори вплинули на збільшення частки українців та росіян у населенні Закарпаття?
Чим можна пояснити різке зменшення частки євреїв, чехів та словаків у населенні області?
Яким чином радянська влада могла використовувати зміни в етнічному складі для інтеграції Закарпаття до складу УРСР?
Як зміни в етнічному складі населення впливали на культурне та соціальне життя регіону?

Методичний коментар:

Це завдання розвиває навички роботи зі статистичними даними та їх інтерпретації в історичному контексті. Учні/учениці вчаться аналізувати числову інформацію, встановлювати зв’язки між статистичними тенденціями та історичними процесами, формулювати обґрунтовані висновки на основі даних. Завдання також сприяє розумінню етнодемографічних змін у повоєнній Україні та їх впливу на суспільно-політичні процеси.

Відповідь:

Зміни в етнічному складі Закарпаття після входження до складу УРСР: збільшення частки українців (з 68,1% до 74,6%); збільшення частки росіян (з 1,5% до 3,2%); зменшення частки угорців (з 17,4% до 15,9%); різке зменшення частки євреїв (з 6,3% до 1,3%); зменшення частки словаків (з 3,5% до 1,4%) та чехів (з 0,9% до 0,2%); незначне збільшення частки румунів (з 1,6% до 2,0%).
Фактори, що вплинули на збільшення частки українців та росіян: цілеспрямована політика радянізації та українізації Закарпаття; міграція кадрів з інших регіонів УРСР та СРСР (вчителі, інженери, партійні та державні службовці); зміна самоідентифікації частини місцевого населення (русини почали ідентифікувати себе як українці); еміграція частини угорського та чехословацького населення до своїх етнічних батьківщин; прибуття російських військових, спеціалістів та їхніх сімей для облаштування прикордонного регіону; природний приріст населення.
Різке зменшення частки євреїв, чехів та словаків можна пояснити: щодо євреїв — наслідками Голокосту під час угорської окупації Закарпаття та подальшою еміграцією вцілілих євреїв до Ізраїлю та інших країн після війни, а також антисемітською політикою сталінського режиму; щодо чехів та словаків — їх репатріацією до Чехословаччини після передачі Закарпаття до складу УРСР, адміністративним тиском радянської влади, бажанням уникнути радянізації та колективізації.
Радянська влада могла використовувати зміни в етнічному складі для інтеграції Закарпаття до складу УРСР через: підкреслення зростання частки українців як доказу “історичної справедливості” приєднання регіону до України; послаблення впливу національних меншин, які могли орієнтуватися на сусідні країни (угорці, румуни); збільшення частки росіян як провідників радянської ідеології та культури; проведення політики асиміляції та “інтернаціоналізації” населення; створення нової радянської ідентичності, яка б витісняла локальні етнічні ідентичності; використання демографічних змін для легітимізації радянської влади в регіоні.
Вплив змін в етнічному складі на культурне та соціальне життя регіону: поступова українізація освіти, культурного життя, засобів масової інформації; русифікація вищої освіти, партійного апарату, силових структур; обмеження культурних прав та можливостей самореалізації для національних меншин; уніфікація культурного життя відповідно до радянських стандартів; втрата частини культурного різноманіття, яке було характерним для Закарпаття; зміна релігійного ландшафту (наступ на греко-католицьку церкву, яка була важливим елементом ідентичності місцевого населення); поступове формування нової ідентичності з елементами радянської, української та локальної закарпатської.

Робота в парах

Завдання 5. Порівняльний аналіз (розвиток громадянських та соціальних компетентностей).

Працюючи в парах, порівняйте участь УРСР та реальної незалежної держави (на прикладі Польщі) в ООН та інших міжнародних організаціях у повоєнний період за наступними критеріями:

Критерій	УРСР	Польща
Юридичний статус
Наявність дипломатичних представництв
Самостійність у прийнятті рішень
Представництво в органах ООН
Участь у міжнародних договорах
Можливості захисту національних інтересів
Міжнародний авторитет
Внесок у діяльність міжнародних організацій

На основі вашого порівняння обговоріть:

У чому полягали основні відмінності між формальним та реальним суверенітетом у міжнародних відносинах?
Які переваги та недоліки мав статус УРСР як засновниці ООН, але несамостійного суб’єкта міжнародних відносин?
Чи можна вважати участь УРСР у міжнародних організаціях кроком до утвердження української державності?

Методичний коментар:

Це завдання розвиває навички порівняльного аналізу та критичного мислення через зіставлення міжнародного статусу УРСР та реально незалежної держави. Учні/учениці вчаться виявляти спільні та відмінні риси, оцінювати реальний суверенітет та міжнародну суб’єктність, розуміти формальні та фактичні аспекти міжнародного статусу. Робота в парах сприяє активному обміну думками, аргументації своєї позиції та досягненню спільних висновків.

Відповідь:

Критерій	УРСР	Польща
Юридичний статус	Формально — суб’єкт міжнародного права, фактично — частина СРСР	Суверенна держава, хоч і з обмеженим суверенітетом у рамках соціалістичного табору
Наявність дипломатичних представництв	Не мала власних посольств в інших країнах, лише представництво при ООН	Мала розгалужену мережу дипломатичних представництв в інших країнах
Самостійність у прийнятті рішень	Мінімальна, всі рішення узгоджувалися з Москвою	Обмежена, але значно більша, ніж в УРСР; мала певну автономію в ухваленні рішень
Представництво в органах ООН	Представники в Генеральній Асамблеї, двічі – в Раді Безпеки ООН (1948-1949, 1984-1985)	Представники в Генеральній Асамблеї, час від часу в Раді Безпеки ООН як непостійний член
Участь у міжнародних договорах	Обмежена, переважно як сторона багатосторонніх договорів	Активна, включаючи двосторонні та багатосторонні договори
Можливості захисту національних інтересів	Мінімальні, підпорядковувалася загальносоюзним інтересам	Обмежені через залежність від СРСР, але могла частково відстоювати власні інтереси
Міжнародний авторитет	Низький, сприймалася як сателіт СРСР	Середній, визнавалася як держава, хоч і залежна від СРСР
Внесок у діяльність міжнародних організацій	Формальний, здебільшого дублювала позицію СРСР	Реальний, брала активну участь у роботі міжнародних організацій

Основні відмінності між формальним та реальним суверенітетом у міжнародних відносинах: формальний суверенітет передбачає юридичне визнання держави як суб’єкта міжнародного права, наявність атрибутів державності, членство в міжнародних організаціях; реальний суверенітет означає фактичну здатність самостійно приймати рішення, проводити незалежну зовнішню політику, відстоювати національні інтереси; у випадку УРСР був яскравий контраст між формальним статусом (член-засновник ООН, суб’єкт міжнародного права) та реальною відсутністю самостійності в міжнародних відносинах; Польща, маючи формальний статус незалежної держави, також мала обмежений реальний суверенітет через залежність від СРСР, але все ж користувалася значно більшою автономією, ніж УРСР.
Переваги та недоліки статусу УРСР як засновниці ООН, але несамостійного суб’єкта міжнародних відносин: переваги — міжнародне визнання України як окремого суб’єкта, що створило правову основу для майбутньої незалежності; можливість набуття досвіду дипломатичної роботи українськими представниками; створення прецеденту участі України в міжнародних організаціях; формування традиції української дипломатії. Недоліки — відсутність можливості реально захищати українські національні інтереси; використання українського представництва як додаткового голосу для посилення позицій СРСР; створення ілюзії міжнародної суб’єктності України при фактичній відсутності суверенітету; обмеженість дипломатичної активності рамками радянської зовнішньої політики.
Участь УРСР у міжнародних організаціях можна вважати кроком до утвердження української державності, але з певними застереженнями: ця участь створила міжнародно-правові підстави для визнання України як окремого суб’єкта міжнародних відносин після здобуття незалежності; сформувала певний дипломатичний досвід та традиції; сприяла підготовці українських дипломатичних кадрів; забезпечила безперервність міжнародної правосуб’єктності України (після розпаду СРСР Україна не вступала до ООН як нова держава, а продовжила своє членство); водночас, ця участь мала здебільшого формальний характер і не відображала реальної самостійності України, а була інструментом радянської зовнішньої політики.

Завдання 6. Аналіз історичного джерела (розвиток громадянських та соціальних компетентностей).

Прочитайте уривок з виступу Дмитра Мануїльського, голови делегації УРСР, на конференції в Сан-Франциско 26 червня 1945 року, під час підписання Статуту ООН:

“Від імені Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки я маю честь підписати історичний документ — Статут Організації Об’єднаних Націй.

Сьогодні Українська Радянська Соціалістична Республіка вступає на міжнародну арену і заявляє про свою готовність співпрацювати з усіма миролюбними державами світу задля забезпечення тривалого миру і колективної безпеки.

Український народ зазнав величезних страждань та жертв у війні проти нацистських загарбників. Більше 5 мільйонів українців загинули у цій війні. Українське господарство зруйноване.

Але трудящі України з ентузіазмом піднімаються з руїн і активно беруть участь у відбудові. Сьогодні Україна демонструє свою волю до міжнародного співробітництва в ім’я миру і безпеки всіх народів.

Статут, який ми підписуємо, є результатом спільних зусиль держав-учасниць у боротьбі проти агресорів. Він відображає реальне співвідношення сил, що склалося в результаті другої світової війни…”

Запитання:

Які аргументи наводить Д. Мануїльський для обґрунтування права України на участь у міжнародних організаціях?
Як у виступі відображено статус УРСР? Чи згадується її залежність від СРСР?
Наскільки самостійною була позиція Д. Мануїльського як представника України? Чи відображала вона українські національні інтереси?
Яке значення мало підписання Україною Статуту ООН для її міжнародного статусу?
У чому полягали відмінності між офіційною радянською версією участі УРСР у створенні ООН та реальними мотивами цієї участі?

Методичний коментар:

Це завдання розвиває навички аналізу історичних джерел та критичного мислення. Учні/учениці вчаться виявляти ключові ідеї документа, розуміти його історичний контекст, оцінювати співвідношення між офіційною риторикою та реальними політичними процесами. Завдання також сприяє розумінню специфіки міжнародного статусу УРСР та формуванню критичного ставлення до історичних джерел пропагандистського характеру.

Відповідь:

Д. Мануїльський наводить такі аргументи для обґрунтування права України на участь у міжнародних організаціях: великі людські втрати України у війні проти нацизму (5 мільйонів загиблих); значні руйнування українського господарства внаслідок війни; активна участь у відбудові та готовність до міжнародного співробітництва; прагнення України до забезпечення миру і колективної безпеки. Ці аргументи мали показати, що Україна як одна з країн, що найбільше постраждали від війни, заслуговує на окреме представництво для захисту своїх інтересів у повоєнному світі.
У виступі УРСР представлено як самостійний суб’єкт міжнародних відносин, окрему державу, яка має власний уряд та “вступає на міжнародну арену”. Залежність України від СРСР не згадується взагалі, що створює враження про УРСР як про повністю суверенну державу. Використовуються такі формулювання як “Уряд Української Радянської Соціалістичної Республіки”, “Україна демонструє свою волю”, що підкреслює суб’єктність України, хоча в реальності така суб’єктність була дуже обмеженою.
Позиція Д. Мануїльського не була самостійною, адже він діяв за чіткими інструкціями з Москви. Його промова відображала загальну радянську позицію, адаптовану до українського контексту, а не специфічні українські національні інтереси. Як високопоставлений радянський дипломат, Мануїльський був лояльним до сталінського режиму і діяв насамперед в інтересах СРСР. Виступ був підготовлений відповідно до загальної радянської стратегії, яка передбачала використання членства УРСР та БРСР в ООН для посилення впливу СРСР в організації.
Підписання Україною Статуту ООН мало велике значення для її міжнародного статусу: УРСР стала країною-засновницею ООН, що створило прецедент її визнання як суб’єкта міжнародного права; було закріплено право України на участь в міжнародних організаціях, що пізніше створило правову основу для членства незалежної України в ООН без необхідності нового вступу; підвищило міжнародний престиж України, попри обмежений суверенітет; створило можливості для набуття дипломатичного досвіду українськими представниками, що було важливо для майбутньої незалежної зовнішньої політики України.
Відмінності між офіційною радянською версією та реальними мотивами участі УРСР у створенні ООН: офіційна версія — визнання особливої ролі України у боротьбі проти нацизму, її великих жертв у війні, необхідність забезпечення представництва українського народу в міжнародних справах; реальні мотиви — прагнення СРСР отримати додаткові голоси в ООН для посилення свого впливу, створення видимості демократичності радянської федеративної системи, використання України як інструменту радянської зовнішньої політики, забезпечення підтримки радянської позиції в Генеральній Асамблеї ООН. Також у офіційній версії підкреслювалася суверенність УРСР, тоді як реально Україна не мала самостійності у зовнішній політиці.

Групова робота

Завдання 7. Дослідницький проєкт “Формування території сучасної України” (розвиток громадянських та соціальних компетентностей).

Об’єднайтеся у групи по 4-5 осіб. Кожна група отримує одну з тем для дослідження процесу формування території сучасної України:

Група 1: “Входження Закарпаття до складу УРСР: передумови, процес, наслідки”

Група 2: “Операція ‘Вісла’ та доля українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя”

Група 3: “Передача Кримської області до складу УРСР: мотиви, юридичні аспекти, наслідки”

Група 4: “Обмін територіями між УРСР та сусідніми республіками у 1940-1950-х роках”

Використовуючи надані матеріали та додаткові джерела, дослідіть тему та підготуйте коротку презентацію, яка має включати:

Історичний контекст територіальних змін
Юридичні документи, що оформили ці зміни
Карту, що ілюструє зміни кордонів
Вплив цих змін на населення відповідних територій
Значення цих змін для формування сучасної України

Після підготовки кожна група презентує свої результати. Разом створіть хронологічну стрічку формування території сучасної України у XX столітті.

Методичний коментар:

Це завдання розвиває дослідницькі навички та громадянські компетентності через поглиблене вивчення конкретних аспектів формування території України. Учні/учениці вчаться працювати з картами, аналізувати геополітичні рішення та їх наслідки для населення, оцінювати вплив територіальних змін на розвиток держави. Групова робота розвиває навички співпраці, розподілу завдань, синтезу інформації та публічної презентації результатів.

Відповідь:

Групи мають підготувати презентації за своїми темами. Ось ключові моменти, які мають бути висвітлені:

Група 1: “Входження Закарпаття до складу УРСР: передумови, процес, наслідки”

Історичний контекст: Закарпаття у складі Чехословаччини у міжвоєнний період, угорська окупація 1939-1944 рр.
Звільнення території радянськими військами восени 1944 р.
З’їзд народних комітетів у Мукачеві 26 листопада 1944 р. та його рішення
Створення Народної Ради Закарпатської України як тимчасового органу влади
Радянсько-чехословацький договір від 29 червня 1945 р.
Створення Закарпатської області у складі УРСР 22 січня 1946 р.
Соціально-економічні та культурні перетворення в регіоні після входження до УРСР
Зміни в етнічному складі населення, русифікація та україніза

Група 2: “Операція ‘Вісла’ та доля українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя”

Історичний контекст: українське населення на території Польщі
Радянсько-польський обмін населенням 1944-1946 рр.
Діяльність УПА на території Польщі
Підготовка та проведення операції “Вісла” (28 квітня – 31 липня 1947 р.)
Масштаби депортації (близько 150 тис. українців)
Умови переселення та життя на нових місцях
Культурні, соціальні, демографічні наслідки операції
Доля українського населення та його культурної спадщини в Польщі
Питання компенсації та історичної справедливості

Група 3: “Передача Кримської області до складу УРСР: мотиви, юридичні аспекти, наслідки”

Історичний контекст: Крим у складі РРФСР, депортація кримських татар
Економічні та інфраструктурні проблеми Криму після війни
Процес підготовки рішення про передачу Кримської області
Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р.
Юридичне оформлення передачі (закони РРФСР та УРСР, зміни до Конституції СРСР)
Зміни в управлінні та економічному розвитку Криму після 1954 р.
Етнодемографічні процеси на півострові
Значення входження Криму до складу України
Проблеми Криму в незалежній Україні та анексія півострова Росією у 2014 р.

Група 4: “Обмін територіями між УРСР та сусідніми республіками у 1940-1950-х роках”

Встановлення кордону між УРСР та БРСР після війни
Обмін територіями між УРСР та Польською Народною Республікою у 1951 р.
Передача Ізмаїльської області до складу Одеської області
Зміни у адміністративно-територіальному поділі УРСР
Вплив територіальних змін на етнічний склад населення прикордонних регіонів
Економічні наслідки змін кордонів
Значення цих змін для формування сучасних кордонів України

Хронологічна стрічка формування території сучасної України у XX столітті має включати такі ключові події:

1917-1920 рр. – спроби створення української державності (УНР, ЗУНР)
1922 р. – утворення СРСР, до якого увійшла УСРР
1924 р. – створення Молдавської АСРР у складі УСРР
1939 р. – приєднання Західної України (Східна Галичина, Волинь) за пактом Молотова-Ріббентропа
1940 р. – приєднання Північної Буковини та Південної Бессарабії
1940 р. – передача Молдавської АСРР (без лівобережних районів) до новоствореної Молдавської РСР
1945 р. – входження Закарпаття до складу УРСР
1945-1951 рр. – встановлення кордону з Польщею по “лінії Керзона” з відхиленнями
1947 р. – операція “Вісла” та виселення українців з етнічних українських територій у Польщі
1951 р. – обмін територіями між УРСР і Польщею
1954 р. – передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР
1991 р. – проголошення незалежності України з територією, сформованою в УРСР

Завдання 8. Дискусія “Міжнародне представництво УРСР: здобутки та обмеження”.

Об’єднайтеся у 4 групи, кожна з яких представлятиме одну з точок зору на значення міжнародного представництва УРСР у повоєнний період:

Група 1: “Офіційна радянська позиція”

Група 2: “Позиція західних країн”

Група 3: “Позиція української діаспори”

Група 4: “Сучасна українська історіографія”

Підготуйте аргументи для дискусії за такими питаннями:

Чи мала УРСР реальну міжнародну суб’єктність у повоєнний період?
Яку роль відігравали українські дипломати в ООН та інших міжнародних організаціях?
Чи можна вважати міжнародну діяльність УРСР кроком до незалежності України?
Як вплинуло членство УРСР в ООН на міжнародний статус незалежної України після 1991 року?

Проведіть дискусію, дотримуючись правил поваги до різних точок зору та аргументації на основі фактів. Після дискусії обговоріть, як різні оцінки міжнародного представництва УРСР відображають складність цього історичного феномену.

Методичний коментар:

Це завдання розвиває критичне мислення, вміння формулювати та відстоювати аргументовану позицію, розглядати проблему з різних перспектив. Дискусія допомагає учням/ученицям зрозуміти складність оцінки міжнародного статусу УРСР, усвідомити протиріччя між формальним та реальним суверенітетом, побачити різні інтерпретації одних і тих самих історичних фактів. Завдання також сприяє розвитку толерантності до різних думок та вміння вести конструктивний діалог.

Відповідь:

Орієнтовні аргументи для кожної групи:

Група 1 (Офіційна радянська позиція):

УРСР мала конституційне право на зовнішньополітичну діяльність та була визнана міжнародною спільнотою як суб’єкт міжнародного права
Членство в ООН та інших міжнародних організаціях було визнанням важливої ролі України у боротьбі проти нацизму
Українські дипломати активно працювали в різних органах ООН, відстоюючи інтереси миру та соціальної справедливості
Участь УРСР у міжнародних відносинах сприяла утвердженню престижу українського народу
Входження Закарпаття до складу УРСР завершило процес об’єднання українських земель
Радянська федеративна система забезпечувала представництво республік на міжнародній арені

Група 2 (Позиція західних країн):

Членство УРСР в ООН було результатом компромісу з СРСР і не відображало реальної незалежності України
Українські представники в міжнародних організаціях діяли виключно за інструкціями з Москви і дублювали радянську позицію
УРСР не мала власних дипломатичних представництв в інших країнах, що свідчило про відсутність реальної міжнародної суб’єктності
Конституційні повноваження УРСР у сфері зовнішньої політики були фіктивними
Територіальні зміни в Україні (приєднання Закарпаття, передача Криму) відбувалися за рішеннями, прийнятими в Москві, без реальної участі українського керівництва
Фактично УРСР була інструментом радянської зовнішньої політики

Група 3 (Позиція української діаспори):

УРСР не мала реального суверенітету, була окупована радянським режимом
Українські дипломати були представниками не України, а комуністичного режиму
Участь УРСР у міжнародних організаціях використовувалася для легітимізації радянської окупації України
Справжні інтереси українського народу на міжнародній арені намагалися представляти організації діаспори та еміграційні уряди
Територіальні зміни в Україні були результатом імперіалістичної політики СРСР і не враховували думки українського народу
Формальне членство УРСР в ООН створювало хибне враження про добровільність входження України до СРСР

Група 4 (Сучасна українська історіографія):

Міжнародний статус УРСР був суперечливим: формально – суб’єкт міжнародного права, фактично – залежна від СРСР територія
Попри обмеження суверенітету, членство в ООН та інших міжнародних організаціях мало позитивне значення для майбутньої української державності
Українські дипломати, діючи в рамках радянської системи, все ж накопичували досвід міжнародної діяльності та підтримували традицію української дипломатії
Територіальні зміни (особливо приєднання Закарпаття та Криму) сформували сучасну територію України
Досвід УРСР як формального суб’єкта міжнародного права створив юридичну основу для континуїтету (безперервності) міжнародної правосуб’єктності України після 1991 року
Членство УРСР в ООН забезпечило автоматичне визнання незалежної України як держави-наступниці

Після дискусії обговорення може включати такі висновки:

міжнародний статус УРСР був складним і суперечливим феноменом, який не можна оцінювати однозначно;
різні інтерпретації відображають реальні протиріччя між формальним та фактичним станом речей;
радянський період, попри всі обмеження, залишив важливу спадщину для сучасної України – визначені кордони та міжнародно-правову суб’єктність;
оцінка цього періоду має бути збалансованою, враховуючи як негативні (обмеження суверенітету), так і позитивні (територіальне оформлення, міжнародне визнання) аспекти;
важливо розрізняти радянську пропаганду та реальні факти, але також уникати спрощених “чорно-білих” оцінок складних історичних процесів.

Прогрес

	Так	Частково	Ні
Я знаю основні етапи формування території сучасної України
Я розумію процес входження Закарпаття до складу УРСР
Я знаю обставини передачі Кримської області до складу УРСР
Я можу пояснити особливості міжнародного статусу УРСР
Я розумію юридичні аспекти участі УРСР у міжнародних організаціях
Я можу оцінити вплив повоєнних змін на подальшу долю України

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 9. Тема: Україна в повоєнному світі: територія та міжнародне представництво

Робочий аркуш учнів і учениць

Провокація

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Позначте на контурній карті України території, які увійшли до складу УРСР у 1939-1954 роках, та вкажіть дати їх приєднання. Які з цих територіальних змін, на вашу думку, були найбільш значущими для формування сучасної України і чому?

Практика

Завдання 1. Аналіз карти “Формування території України в XX столітті”.

Розгляньте карту формування території України та дайте відповіді на запитання:

Які території були приєднані до УРСР внаслідок Другої світової війни та повоєнного врегулювання? Коли та за яких обставин це відбулося?

Як змінилися кордони України з Польщею після Другої світової війни? Які етнічні українські землі залишилися за межами УРСР?

Які фактори обумовили передачу Криму до складу УРСР у 1954 році? Чи була ця передача юридично обґрунтованою?

Які українські етнічні території не увійшли до складу сучасної України? Де вони розташовані і чому залишилися поза межами України?

Як сформована у повоєнний період територія України вплинула на її етнічний склад, економічний розвиток та подальшу історичну долю?

Завдання 2. Тестові завдання.

Виберіть правильні відповіді:

Коли було підписано радянсько-чехословацький договір про входження Закарпаття до складу УРСР?
- а) 26 листопада 1944 р.
- б) 29 червня 1945 р.
- в) 22 січня 1946 р.
- г) 19 лютого 1954 р.
В якому році Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР?
- а) 1945 р.
- б) 1954 р.
- в) 1956 р.
- г) 1991 р.
Хто очолював делегацію УРСР на конференції ООН у Сан-Франциско 1945 року?
- а) Микита Хрущов
- б) Дмитро Мануїльський
- в) Лев Паламарчук
- г) Олександр Корнійчук
Операція “Вісла” була спрямована на:
- а) звільнення території Польщі від нацистських окупантів
- б) примусове переселення українців з етнічних українських земель на захід і північ Польщі
- в) переселення поляків з території УРСР до Польщі
- г) обмін населенням між УРСР та Чехословаччиною
У якому році УРСР стала членом ЮНЕСКО?
- а) 1945 р.
- б) 1950 р.
- в) 1954 р.
- г) 1960 р.
Які повноваження у сфері міжнародних відносин отримала УРСР у 1944 році? (виберіть усі правильні відповіді)
- а) право укладати міжнародні договори
- б) право обмінюватися дипломатичними представництвами з іншими країнами
- в) право виходу зі складу СРСР
- г) право входити до складу міжнародних організацій

Завдання 3. Аналіз історичного джерела.

Запитання:

Які офіційні причини передачі Кримської області до складу УРСР вказані в документі?

Чи були, на вашу думку, інші, не згадані в документі, причини цієї територіальної зміни? Які саме?

Який орган державної влади ухвалив рішення про передачу Криму? Чи були дотримані всі юридичні процедури?

Як ставилося населення Криму до цього рішення? Чи враховувалася його думка при ухваленні рішення?

Яке значення мала передача Кримської області до складу УРСР для подальшої долі України?

Завдання 4. Аналіз статистичних даних.

Етнічна група	1946 рік (%)	1959 рік (%)
Українці	68,1	74,6
Угорці	17,4	15,9
Росіяни	1,5	3,2
Румуни	1,6	2,0
Словаки	3,5	1,4
Чехи	0,9	0,2
Євреї	6,3	1,3
Інші	0,7	1,4

На основі цих даних дайте відповіді на запитання:

Які зміни у етнічному складі Закарпаття відбулися після входження області до складу УРСР?

Які фактори вплинули на збільшення частки українців та росіян у населенні Закарпаття?

Чим можна пояснити різке зменшення частки євреїв, чехів та словаків у населенні області?

Яким чином радянська влада могла використовувати зміни в етнічному складі для інтеграції Закарпаття до складу УРСР?

Як зміни в етнічному складі населення впливали на культурне та соціальне життя регіону?

Завдання 5. Порівняльний аналіз участі УРСР та Польщі в міжнародних організаціях.

Порівняйте участь УРСР та реальної незалежної держави (на прикладі Польщі) в ООН та інших міжнародних організаціях у повоєнний період за наступними критеріями:

Критерій	УРСР	Польща
Юридичний статус
Наявність дипломатичних представництв
Самостійність у прийнятті рішень
Представництво в органах ООН
Участь у міжнародних договорах
Можливості захисту національних інтересів
Міжнародний авторитет
Внесок у діяльність міжнародних організацій

На основі вашого порівняння зробіть висновки:

У чому полягали основні відмінності між формальним та реальним суверенітетом у міжнародних відносинах?

Які переваги та недоліки мав статус УРСР як засновниці ООН, але несамостійного суб’єкта міжнародних відносин?

Чи можна вважати участь УРСР у міжнародних організаціях кроком до утвердження української державності?

Завдання 6. Аналіз історичного джерела.

Запитання:

Які аргументи наводить Д. Мануїльський для обґрунтування права України на участь у міжнародних організаціях?

Як у виступі відображено статус УРСР? Чи згадується її залежність від СРСР?

Наскільки самостійною була позиція Д. Мануїльського як представника України? Чи відображала вона українські національні інтереси?

Яке значення мало підписання Україною Статуту ООН для її міжнародного статусу?

У чому полягали відмінності між офіційною радянською версією участі УРСР у створенні ООН та реальними мотивами цієї участі?

Прогрес

	Так	Частково	Ні
Я знаю основні етапи формування території сучасної України
Я розумію процес входження Закарпаття до складу УРСР
Я знаю обставини передачі Кримської області до складу УРСР
Я можу пояснити особливості міжнародного статусу УРСР
Я розумію юридичні аспекти участі УРСР у міжнародних організаціях
Я можу оцінити вплив повоєнних змін на подальшу долю України

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе