Урок 1. Література та ідентичність. Чого чекати від цього курсу?
Матеріал
Урок 1. Література та ідентичність. Чого чекати від цього курсу?

Нація, ідентичність, стереотипи, менталітет, постколоніалізм, ідеологія, асиміляція націоналізм — на перший погляд, складні поняття, без яких, втім, важко зрозуміти сучасний світ.
То що ж із цим робити?
Треба розбиратися разом!
На перший погляд, тема національної ідентичності та повʼязані з нею терміни — це царина соціології чи політології. Проте, якщо придивитися детальніше, то без розуміння культури та історії теж ніяк не обійдешся, адже нації багато в чому побудовані культурними чинниками. Тому розмова про ідентичність завжди має вестися на межі різних дисциплін.

Література у дослідженні ідентичності необхідна тому, що саме у художніх текстах, в яких ми можемо поринути у думки та переживання вигаданих персонажів, якнайкраще зрозумілі всі ті виклики, з якими стикається людина на шляху до порозуміння із самою собою. Саме завдяки художнім романам ми маємо змогу поставити себе на місце людини, чий досвід максимально відмінний від нашого і спробувати його зрозуміти.
Наприклад, щоб емоційно співпереживати Шреку з однойменного мультфільму нам не обовʼязково бути зеленим людожер, що живе на болоті. Достатньо лише розуміти його світогляд та те, чому він саме такий. А ці контексти художня література заповню якнайкраще.
Завдання 1
- Подумай, у яких ще книжках, коміксах, мангах, фільмах, мультфільмах чи серіалах ти співпереживав/співпереживала персонажам або персонажкам, які максимально відмінні від тебе?
- Поясни, чому вони спонукали тебе емпатувати їм попри величезну різницю у досвідах?
Дружня порада вчителю
Складіть із учнями та ученицями мапу із їхніх варіантів, щоб було наочно помітно, яким різним істотам ми можемо емпатувати, якщо це майстерно написана історія.
Протягом курсу ти прочитаєш два сучасні романи.

- «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової (2023) — художній роман, за яким стоять роки досліджень кримськотатарської культури, суспільних настроїв півострова, історії депортації киримли у 1944, подій Революції гідності та окупації Криму. У ньому переплітаються кримськотатарська культура і українська історія.
На сторінках книжки читачі та читачки зустрінуться з кримськими татарами, караїмами, українцями, росіянами, німцями, євреями, греками, вірменами Криму, крок за кроком відкриватиме шафи з родинними скелетами. Разом з головною героїнею та її подругою Аліє пройде шлях від їхнього дитинства — з 1990-х — аж до окупації півострова Росією в 2014-му, з екскурсами в давнішу історію Криму.
Анастасія Левкова — українська письменниця, журналістка, менеджерка літературних проєктів. За освітою літературознавиця. Вона зацікавилася Кримом ще до Євромайдану. Відвідувала півострів і після російської анексії. Саме ці мандрівки та спілкування з місцевими жителями надихнули її написати роман «За Перекопом є земля».
Замість роману спершу міг би бутихудожній репортаж за підсумками численних розмов із кримськими татарами та жителями півострова. Це гібридний жанр, якій повністю спирається на задокументовану реальність, але дозволяє автору чи авторці інтерпретувати події на свій розсуд. Проте, Анастасія Левкова обрала писати все ж художній роман, у якому все одно чимало справжніх фактів.

В інтервʼю для «Локальної історії» авторка ділилася, як тривав процес збирання матеріалів для роману:
«Мені допомогли кілька знайомств. По-перше, з Алімом Алієвим. Він — дуже відкрита й щира людина, все розповідав. Через нього я познайомилася з кількома кримськими татарами, які стали моїми респондентами. Також — Олександра Целіщева. Вона теж не своя у цьому середовищі, але через її відкритість, доброзичливість і багато добрих справ їй довіряють.
Через сестру Оксану в мене з’явилася подруга кримська татарка, яку я 2014-го приймала у своєму львівському помешканні. Відтак вона запросила мене до себе в гості. І я поїхала, хоч Крим вже був окупований. Хотіла побачити на власні очі, як там усе відбувається. Мешкала в будинку цієї приятельки, її батьки — дуже гостинні. Можливо, нашим теплим взаєминам посприяло те, що я не з Криму, а з материка, на який тоді покладали багато надій. Це нівелювало недовіру до мене як до “слов’янки” (цим словом називають усіх не кримських татар). Ця моя приятелька познайомила мене зі ще однією жінкою (не називаю імен з міркувань безпеки), яка допомогла фольклором: примовками, приказками, які я використовую в романі.
Почуватися більш своєю допомогло й те, що я добре запам’ятовую слова з інших мов. Ні, я не володію кримськотатарською, але маю певний запас слів. Також запам’ятовую деталі, нюанси. Коли все це виявляла в розмовах з людьми, то вони, певно, проймалися більшою довірою. Водночас, звичайно, я все одно відчуваю, що не є для них своєю.»

- «Походження» Саші Станішича (2018, український переклад Ганни Гнедкової — 2025) — роман, події якого розгортаються на тлі югославських воєн і вимушеної еміграції сім’ї автора. Від дитини до дорослого чоловіка — він намагається зрозуміти своє походження. Подібно до того, як кожен зустрічний впливає на наше життя, читачі також стають частиною розповіді. Автор надає право вирішити, що буде наприкінці. Адже хоч ми й не можемо вплинути на початок нашої історії, саме нам належить обрати, як вона закінчиться.
Письменник вибудовує оповідь нехронологічно, вона складається ніби із тисячі шматочків мозаїки, які розповідають про невеликі фрагменти життя головного героя та його родини. І лише поглянувши на весь текст сукупно можна скласти картину досвіду підлітка боснійсько-сербського походження, який змушений емігрувати з рідної країни через війну і дорослого чоловіка, який досі не певний, яка його національна ідентичність.

Саша Станішич — автор боснійсько-сербського походження, який із підліткового віку, після того, як він із родиною виїхали із Боснії і Герцоговини, живе у Німеччині, із 2013 року має німецьке громадянство. Він вивчав славістику у Гейдельберзькому університеті, усіх свої твори пише німецькою, хоча й часом звертається у них до досвідів, які не близькі до корінних німців.
В інтервʼю для «Українського тижня» письменник зауважив:
«У своїх творах я часто балансую на без того тонкій межі між фактом і вигадкою. Хоча основою часто є особистий досвід, я дозволяю уяві заповнювати прогалини, збагачуючи й розширюючи оповідь. Деякі істини найкраще передавати крізь призму вигадки, пропонуючи, сподіваюся, глибше розуміння, особливо щодо належності й ідентичності, без обмежень фактичної точності. І навпаки, деякі реалії настільки гострі, що їх подання без прикрас має найбільший вплив. Війна є такою реальністю — я не наважився б змінювати там факти. Вибір між розкриттям, приховуванням чи вигадкою найчастіше визначається емоційною правдою історії та резонансом, якого я хочу досягти із читачем. Вирішуючи, я здебільшого запитую себе, чи може цей особистий спогад / автобіографічний епізод бути актуальним для ширшої аудиторії, і якщо так, то чому. Якщо відповідь «так» і я розумію чому — використовую його.»
Завдання 2.
- Зважаючи на короткі описи книжок та інформацію про їхніх автора та авторку, поміркуй, яких тем торкатимуться романи?
- Поміркуй, чи будуть ці тексти подібними один на одного? У чому можуть бути їхні головні відмінності?
- Які актуальні для нас сьогодні теми виринатимуть у тій чи тій книжці?
- Які у тебе очікування від кожної з цих книжок?
Дружня порада вчителю
Можна запропонувати учням та ученицях записати їхні очікування, а тоді повернутися до них після завершення курсу, щоб зіставити думки перед читання та після.
Прочитай повністю інтервʼю з Анастасією Левковою та Сашою Станішичем. Які думки тобі зрезонували? Чи стали їхні тексти бажанішими для тебе?
- Розмова Анастасії Левкової та Ірини Славінської
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/anastasiia-levkova-ie-zapit-na-teksti-pro-inshii-krim-krim-iakogo-ne-znali/ - Розмова Саші Станішича та Максима Нестелєєва
https://tyzhden.ua/sasha-stanishych-roman-pokhodzhennia-viddzerkaliuie-frahmentarnu-pryrodu-pam-iati-ta-identychnosti/
- Кадр зі «Шреку»:
https://www.imdb.com/title/tt0126029/mediaindex/?ref_=mv?ref_=mv_sm - Фото Анастасії Левкової
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/anastasiia-levkova-ie-zapit-na-teksti-pro-inshii-krim-krim-iakogo-ne-znali/ - Фото Саші Станішича
https://de.wikipedia.org/wiki/Sa%C5%A1a_Stani%C5%A1i%C4%87#/media/Datei:Sa%C5%A1a_Stani%C5%A1i%C4%87,_2024_Ausschnitt.jpg - Левкова Анастасія «За Перекопом є земля». Київ. Лабораторія. 2023. 393 с.: https://www.yakaboo.ua/ua/za-perekopom-e-zemlja.html?gad_source=1&gad_campaignid=20887990244&gbraid=0AAAAADoya-a8Hk797wzSbG42jZbFJA9sZ&gclid=CjwKCAjw4efDBhATEiwAaDBpbtpLkdATttoXSxfi7BBYuFF0tLzpx6tbzObTJm8ot_PbkmLvW-TuXRoClLQQAvD_BwE
- Станішич Саша «Походження». Київ. Комора. 2025. 368 с.:
https://www.yakaboo.ua/ua/pohodzhennja.html?srsltid=AfmBOoofT2rOkLGqBiAppaQkObDFncTC_vt319zr83PyVhurv6KbHaIP
Урок 1. Література та ідентичність. Чого чекати від цього курсу?

Нація, ідентичність, стереотипи, менталітет, постколоніалізм, ідеологія, асиміляція націоналізм — на перший погляд, складні поняття, без яких, втім, важко зрозуміти сучасний світ.
То що ж із цим робити?
Треба розбиратися разом!
На перший погляд, тема національної ідентичності та повʼязані з нею терміни — це царина соціології чи політології. Проте, якщо придивитися детальніше, то без розуміння культури та історії теж ніяк не обійдешся, адже нації багато в чому побудовані культурними чинниками. Тому розмова про ідентичність завжди має вестися на межі різних дисциплін.

Література у дослідженні ідентичності необхідна тому, що саме у художніх текстах, в яких ми можемо поринути у думки та переживання вигаданих персонажів, якнайкраще зрозумілі всі ті виклики, з якими стикається людина на шляху до порозуміння із самою собою. Саме завдяки художнім романам ми маємо змогу поставити себе на місце людини, чий досвід максимально відмінний від нашого і спробувати його зрозуміти.
Наприклад, щоб емоційно співпереживати Шреку з однойменного мультфільму нам не обовʼязково бути зеленим людожер, що живе на болоті. Достатньо лише розуміти його світогляд та те, чому він саме такий. А ці контексти художня література заповню якнайкраще.
Завдання 1
- Подумай, у яких ще книжках, коміксах, мангах, фільмах, мультфільмах чи серіалах ти співпереживав/співпереживала персонажам або персонажкам, які максимально відмінні від тебе?
- Поясни, чому вони спонукали тебе емпатувати їм попри величезну різницю у досвідах?
Протягом курсу ти прочитаєш два сучасні романи.

- «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової (2023) — художній роман, за яким стоять роки досліджень кримськотатарської культури, суспільних настроїв півострова, історії депортації киримли у 1944, подій Революції гідності та окупації Криму. У ньому переплітаються кримськотатарська культура і українська історія.
На сторінках книжки читачі та читачки зустрінуться з кримськими татарами, караїмами, українцями, росіянами, німцями, євреями, греками, вірменами Криму, крок за кроком відкриватиме шафи з родинними скелетами. Разом з головною героїнею та її подругою Аліє пройде шлях від їхнього дитинства — з 1990-х — аж до окупації півострова Росією в 2014-му, з екскурсами в давнішу історію Криму.
Анастасія Левкова — українська письменниця, журналістка, менеджерка літературних проєктів. За освітою літературознавиця. Вона зацікавилася Кримом ще до Євромайдану. Відвідувала півострів і після російської анексії. Саме ці мандрівки та спілкування з місцевими жителями надихнули її написати роман «За Перекопом є земля».
Замість роману спершу міг би бутихудожній репортаж за підсумками численних розмов із кримськими татарами та жителями півострова. Це гібридний жанр, якій повністю спирається на задокументовану реальність, але дозволяє автору чи авторці інтерпретувати події на свій розсуд. Проте, Анастасія Левкова обрала писати все ж художній роман, у якому все одно чимало справжніх фактів.

В інтервʼю для «Локальної історії» авторка ділилася, як тривав процес збирання матеріалів для роману:
«Мені допомогли кілька знайомств. По-перше, з Алімом Алієвим. Він — дуже відкрита й щира людина, все розповідав. Через нього я познайомилася з кількома кримськими татарами, які стали моїми респондентами. Також — Олександра Целіщева. Вона теж не своя у цьому середовищі, але через її відкритість, доброзичливість і багато добрих справ їй довіряють.
Через сестру Оксану в мене з’явилася подруга кримська татарка, яку я 2014-го приймала у своєму львівському помешканні. Відтак вона запросила мене до себе в гості. І я поїхала, хоч Крим вже був окупований. Хотіла побачити на власні очі, як там усе відбувається. Мешкала в будинку цієї приятельки, її батьки — дуже гостинні. Можливо, нашим теплим взаєминам посприяло те, що я не з Криму, а з материка, на який тоді покладали багато надій. Це нівелювало недовіру до мене як до “слов’янки” (цим словом називають усіх не кримських татар). Ця моя приятелька познайомила мене зі ще однією жінкою (не називаю імен з міркувань безпеки), яка допомогла фольклором: примовками, приказками, які я використовую в романі.
Почуватися більш своєю допомогло й те, що я добре запам’ятовую слова з інших мов. Ні, я не володію кримськотатарською, але маю певний запас слів. Також запам’ятовую деталі, нюанси. Коли все це виявляла в розмовах з людьми, то вони, певно, проймалися більшою довірою. Водночас, звичайно, я все одно відчуваю, що не є для них своєю.»

- «Походження» Саші Станішича (2018, український переклад Ганни Гнедкової — 2025) — роман, події якого розгортаються на тлі югославських воєн і вимушеної еміграції сім’ї автора. Від дитини до дорослого чоловіка — він намагається зрозуміти своє походження. Подібно до того, як кожен зустрічний впливає на наше життя, читачі також стають частиною розповіді. Автор надає право вирішити, що буде наприкінці. Адже хоч ми й не можемо вплинути на початок нашої історії, саме нам належить обрати, як вона закінчиться.
Письменник вибудовує оповідь нехронологічно, вона складається ніби із тисячі шматочків мозаїки, які розповідають про невеликі фрагменти життя головного героя та його родини. І лише поглянувши на весь текст сукупно можна скласти картину досвіду підлітка боснійсько-сербського походження, який змушений емігрувати з рідної країни через війну і дорослого чоловіка, який досі не певний, яка його національна ідентичність.

Саша Станішич — автор боснійсько-сербського походження, який із підліткового віку, після того, як він із родиною виїхали із Боснії і Герцоговини, живе у Німеччині, із 2013 року має німецьке громадянство. Він вивчав славістику у Гейдельберзькому університеті, усіх свої твори пише німецькою, хоча й часом звертається у них до досвідів, які не близькі до корінних німців.
В інтервʼю для «Українського тижня» письменник зауважив:
«У своїх творах я часто балансую на без того тонкій межі між фактом і вигадкою. Хоча основою часто є особистий досвід, я дозволяю уяві заповнювати прогалини, збагачуючи й розширюючи оповідь. Деякі істини найкраще передавати крізь призму вигадки, пропонуючи, сподіваюся, глибше розуміння, особливо щодо належності й ідентичності, без обмежень фактичної точності. І навпаки, деякі реалії настільки гострі, що їх подання без прикрас має найбільший вплив. Війна є такою реальністю — я не наважився б змінювати там факти. Вибір між розкриттям, приховуванням чи вигадкою найчастіше визначається емоційною правдою історії та резонансом, якого я хочу досягти із читачем. Вирішуючи, я здебільшого запитую себе, чи може цей особистий спогад / автобіографічний епізод бути актуальним для ширшої аудиторії, і якщо так, то чому. Якщо відповідь «так» і я розумію чому — використовую його.»
Завдання 2.
- Зважаючи на короткі описи книжок та інформацію про їхніх автора та авторку, поміркуй, яких тем торкатимуться романи?
- Поміркуй, чи будуть ці тексти подібними один на одного? У чому можуть бути їхні головні відмінності?
- Які актуальні для нас сьогодні теми виринатимуть у тій чи тій книжці?
- Які у тебе очікування від кожної з цих книжок?
Прочитай повністю інтервʼю з Анастасією Левковою та Сашою Станішичем. Які думки тобі зрезонували? Чи стали їхні тексти бажанішими для тебе?
- Розмова Анастасії Левкової та Ірини Славінської
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/anastasiia-levkova-ie-zapit-na-teksti-pro-inshii-krim-krim-iakogo-ne-znali/ - Розмова Саші Станішича та Максима Нестелєєва
https://tyzhden.ua/sasha-stanishych-roman-pokhodzhennia-viddzerkaliuie-frahmentarnu-pryrodu-pam-iati-ta-identychnosti/
- Кадр зі «Шреку»:
https://www.imdb.com/title/tt0126029/mediaindex/?ref_=mv?ref_=mv_sm - Фото Анастасії Левкової
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/anastasiia-levkova-ie-zapit-na-teksti-pro-inshii-krim-krim-iakogo-ne-znali/ - Фото Саші Станішича
https://de.wikipedia.org/wiki/Sa%C5%A1a_Stani%C5%A1i%C4%87#/media/Datei:Sa%C5%A1a_Stani%C5%A1i%C4%87,_2024_Ausschnitt.jpg - Левкова Анастасія «За Перекопом є земля». Київ. Лабораторія. 2023. 393 с.: https://www.yakaboo.ua/ua/za-perekopom-e-zemlja.html?gad_source=1&gad_campaignid=20887990244&gbraid=0AAAAADoya-a8Hk797wzSbG42jZbFJA9sZ&gclid=CjwKCAjw4efDBhATEiwAaDBpbtpLkdATttoXSxfi7BBYuFF0tLzpx6tbzObTJm8ot_PbkmLvW-TuXRoClLQQAvD_BwE
- Станішич Саша «Походження». Київ. Комора. 2025. 368 с.:
https://www.yakaboo.ua/ua/pohodzhennja.html?srsltid=AfmBOoofT2rOkLGqBiAppaQkObDFncTC_vt319zr83PyVhurv6KbHaIP
Ділись та обговорюй важливе