Урок 11. Грицько Чубай. “Відшукування причетного”
Матеріал
Урок 11. Грицько Чубай. “Відшукування причетного”
- Сімдесятники
- Грицько Чубай
- Поезія
- Музика
Прочитай вірш Грицька Чубая “Коли до губ твоїх», послухай музичну версію цього вірша у виконанні сина поета – Тараса Чубая та його гурту “Плач Єремії”. Чи можеш cказати, що цей текст належить до інтимної лірики про кохання? Аргументуй свою думку.
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку —
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою душу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
І що ходити вмію забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
Півподиху у горлі застряває.
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається півподиху,
До губ твоїх лишається півкроку.
Пісня: https://www.youtube.com/watch?v=d3kGfbecai0&list=RDd3kGfbecai0&start_radio=1
Завдання 1
Чи пригадуєш ти приклади, коли діти продовжували справу батьків? У мистецтві, моді, бізнесі? Як ти ставишся до родинної справи — це про тяглість традиції, обмеження можливостей дітей чи памʼять?
Дружня порада вчителю
Поміркуйте про приклад, який був би релевантний вашому класу і вашому місту. Можливо є локальний бізнес, який починали ще батьки. Можливо доручно навести приклад поета Василя Стуса та літературознавця і дослідника творчості батька Дмитра Стуса.
Завдання 2
У Грицька Чубая було 2 дітей: Тарас Чубай (1970 року народження) та Соломія Чубай (1979 року народження). 1982 року Грицько Чубай відійшов за межу вічності, а у 2013 році Соломія Чубай упорядкувала нове видання віршів батька «Пʼятикнижжя», яке отримало відзнаку літературного фестивалю «Форум видавців» та широкий відгук в читацької аудиторії. Прочитай фрагмент інтервʼю з Соломією Чубай “Лист у пляшці: розмова з Соломією Чубай про видання «П’ятикнижжя» Грицька Чубая». Спираючись на фрагмент інтервʼю та знання про Грицька Чубая, дай відповіді на питання.
Соломіє, ти часто кажеш, що видання «П’ятикнижжя» стало одним із найважливіших моментів у твоєму житті. З чого все почалося?
— Мабуть варто почати з того, що я дуже довго не усвідомлювала, що Григорій Чубай — мій тато. Для мене він був поет, геній, батько Тараса (Тарас Чубай, лідер гурту «Плач Єремії» — ГШ).
Мені здавалося, що вся татова поезія належить лише Тарасові: він може брати ці тексти, співати, тільки він ближчий до тата. А я — ні, це все не моє. Насправді мені дуже хотілося щось зробити для тата, але постійно над головою висіло те, що я не дотягую ні до його рівня, ні до братового.
…
Коли ти відчула, що Григорій Чубай — не лише геніальний поет, а й твій тато?
— Важливу роль в переосмисленні цього відіграла Маріанна Кіяновська. Пригадую одну з наших розмов. Вона просто сказала:
— Соломіє, Грицько Чубай — твій тато, а ти — його донька. Ти розумієш, що він твій тато?
І мені захотілося нарешті мати свій власний діалог з татом. Повернутися до нього як донька. Бо в свої 33 я ідентифікувала себе так, як мене часто називали з дитинства: мовляв, вона ж не має тата — вона сирота. Оце «вона не має тата» висіло наді мною постійно.
Тато асоціювався хіба з недільними поїздками на його могилу, похиленим хрестом та гіркою землі, яку часто розмивало дощами і ми з мамою її знову і знову насипали… І поки його не перепоховали на Личаківському кладовищі — це й усі спогади: гірка землі з перекошеним хрестом, ну і що він — геній.
Не було відчуття, що я теж можу щось робити для нього і про нього. Та й рідні це не схвалювали: ні мама, ні Тарас.
Як вибудовувався цей діалог із татом?
— Цей шлях був поступовим. Першим кроком, який я собі дозволила, було видання збірки дитячих віршів «Скоромовка не для вовка». Якраз народився мій син Олекса, тож я вважала, що маю на це право. Збірка вийшла шаленим на той час накладом, була успішною і ввійшла в шкільну програму.
Після цього почала організовувати вечори поезії, великі концерти, на яких хедлайнером був Тарас. Збирала на таких подіях батькових друзів, переважно перед Форумом видавців. Для мене важило, щоб вони всі говорили про тата й про те, яким він був.
Потім настав час, коли Олексі поставили діагноз синдром Аспергера (високофункціональний аутизм). Я мала депресію і навіть думки про самогубство, почала відвідувати психолога. Відбувся якийсь внутрішній психологічний злам: або я живу, або помираю. Думала про те, що мені 33 роки, а тато помер у 33. Завдяки терапії змогла вибратися з цього стану і проговорити також питання, які мене мучили з дитинства — те, що було пов’язано з татом.
Це був 2012-2013 рік. Про Грицька Чубая практично ніхто не говорив. Інформаційний простір заполонило російське і російськомовне. Форум вже не збирав стільки відвідувачів, як раніше — публіці стало не так цікаво.
Одного дня я нарешті дістала з полиці той оригінал П’ятикнижжя; знайшла все, що мала: татові листи, фото, вирізки. І вирішила, що маю видати татову книгу.
Олекса пішов у садок, я виїхала з нашого дому на Погулянці й жила за містом. Так змогла цілковито зануритися в роботу: набирала вручну всі тексти, зустрічалася з тими, хто знав Грицька Чубая, розпитувала про нього. Багато спілкувалася з татовим другом Олегом Лишегою: ми гуляли і говорили, говорили, говорили… Намагалася зрозуміти, якою має бути книга.
- Чому донька вирішила видати збірку із батьковими текстами?
- Які перешкоди були на шляху до впорядкування такої книжки?
- Чому та для кого таке видання — важливе?
Джерело: https://movyty.com.ua/rozmova-z-solomiieyu-chubay-pro-vydannya-pyatyknyzhya-grytska-chubaya/
Завдання 3
- Прочитай вірш Грицька Чубая «Відшукування причетного».
На воді, навіть кола по чистій воді
Скороминущі зелені кола
Навіть тоді, навіть тоді,
Як нікого, ніде, ніколи, ніколи…
А що, як і справді раптом ніде,
А що, як і справді раптом нікого,
А що, як і справді раптом ніколи,
І тільки ми, нарочито видимі,
Тільки ми, нарочито існуючі,
Більше всього на світі перелякані
Свого власного небуття
Віримо, що все-таки десь
Віримо, що все-таки хтось
І наше тіло, і наші душі
І дай же нам дне
Бачите, то причинилися двері,
Котрі насправді є.
То прийшов хтось із нас і каже,
Що він бачив сьогодні речі
За видимістю речей,
І що зараз він бачить тіло,
За видимістю нашого тіла,
І, що ми дуже дотепно граємося в живих.
Але стіна, грає в стіну
Іще дотепніше ніж ми.
І тисяча видимих тигрів
Нас менше лякає
Ніж одна невидима зоря,
Хоча саме її нам невистачає далеко попереду,
Щоб до неї дійти.
Хоча саме її нам невистачає далеко позаду,
Щоб до неї повертати.
- Прочитай вірш ще раз та зʼясуй, яким є його зміст, користуючись питаннями-пізказками.
| На воді, навіть кола по чистій воді Скороминущі зелені кола Навіть тоді, навіть тоді, Як нікого, ніде, ніколи, ніколи… | Чому кола на воді скороминущі? Чи завжди вони скороминущі чи можуть залишатися довше? «тоді,/ Як нікого, ніде, ніколи, ніколи…» — коли саме це «тоді»? |
| А що, як і справді раптом ніде, А що, як і справді раптом нікого, А що, як і справді раптом ніколи, І тільки ми, нарочито видимі, Тільки ми, нарочито існуючі, Більше всього на світі перелякані Свого власного небуття Віримо, що все-таки десь Віримо, що все-таки хтось | А якщо виявиться, якщо справді раптом нікого, ніде і ніколи не було? Чи можна замінити слово “нарочито” одним із синонімів — навмисне, свідомо, спеціально, підкресленно, зумисно? Яким? Чи припускає ліричний герой, що у світі може бути лише він? Чи ця думка для нього прийнятна? |
| І наше тіло, і наші душі І дай же нам дне Бачите, то причинилися двері, Котрі насправді є. То прийшов хтось із нас і каже, Що він бачив сьогодні речі За видимістю речей, І що зараз він бачить тіло, За видимістю нашого тіла, І, що ми дуже дотепно граємося в живих. | Що це за “двері” причинились? Чому ліричному героєві потрібен “хтось” зовнішній? |
| Але стіна, грає в стіну Іще дотепніше ніж ми. І тисяча видимих тигрів Нас менше лякає Ніж одна невидима зоря, Хоча саме її нам невистачає далеко попереду, Щоб до неї дійти. Хоча саме її нам невистачає далеко позаду, Щоб до неї повертати. | Що у контексті вірша означає “гратися”? Чому ліричний герой стверджує, що видимі тигри лякають менше, ніж невидима зоря? Чому тисяча — не така страшна, якщо щось одне? Яку функцію виконує “невидима зоря”? |
- Послухай музичну інтерпретацію цього вірша, виконану Тарасом Чубаєм та гуртом «Плач Єремії». Чим музична версія відрізняється від твого сприйняття тексту?
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=3NIF8dOr9y4&list=RD3NIF8dOr9y4&start_radio=1 - Чи перетинаються проблеми, порушені Василем Стусом у вірші “У цьому полі синьому, як льон” із проблемами у вірші Грицька Чубая “Відшукування причетного”? Що у змістах цих текстів подібне, а що відмінне?
- Заповни прогалини, проаналізуй вірш за схемою.
| У вірші Грицька Чубая “Відшукування причетного” йдеться про: 1. __________________________________________________________________________________________________ 2. __________________________________________________________________________________________________ 3. __________________________________________________________________________________________________ Ліричним героєм вірша є __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Цей вірш викликає такі емоції: __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ У вірші є символи, які мають свої значення. Зокрема, _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Вірш є прикладом філософської лірики, бо порушує складні проблеми людського буття, зокрема _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Якби тобі було потрібно сформувати добірку віршів, у якій були б опрацьовані на цих уроках тексти — Василя Стуса, Олега Лишеги, Грицька Чубая — то як би ця добірка називалась?
- Прочитай фрагмент есею Таміли Гептінг «Між піснею та поезіїю: мистецьке співтворення Чубаїв». Спираючись на думку авторки та власні міркування дай відповідь на питання: поезія в пісні чи пісня в поезії.
Поезія в пісні чи пісня в поезії?
Коли журналісти спитали Тараса Чубая, як він вибирав вірші під пісню, той відповів: «Переважно це було таким чином, що коли я читав, я вже чув відразу музику…». Можливо, то була непоясненна музична інтуїція, а може, чуття митця, що приходить разом із надихом. Була якась природність у пошуках музичної форми, невимушеність. Поезія ставала піснею — чи, може, навпаки, пісня була в поезії від самого початку? А раптом музичність криється десь у матриці тексту, у віршовому ритмі, в мелодиці звуків, чи семантиці слів — чи й усе разом має бути закладеним у процесі творення поезії, щоб вона стала піснею?
Мабуть, відповіді на це питання немає, а якщо й є, то в кожного музиканта своя. Однак певним є одне — завдяки пісні репресована українська мова вперше зазвучала гучно зі сцени в нових, несподіваних формах. Новоствореним українським гуртам у кінці 80-х потрібні були поезії для пісень, не лише майстерно та високохудожньо скомпоновані, а передовсім — українською мовою, не спотвореною радянським режимом.
В інтервʼю для «Української правди» Тарас Чубай казав, що виконавці зрозуміли, що «є чудові тексти, які можна покласти на музику», і в цій дії віднайдення ірраціональне (творче, духовне, містичне?) сходилося з раціональним — тож так постали легендарні пісні, і мабуть, немає тих, хто їх не чув. Та чи лише ця проста потреба була головним мотивом?
Іншим було утривалення мовленого у співаному — надто мало прожив Грицько Чубай, проте пісня не дає згаснути його імені. Та, мабуть, найболючіша з усього непочутість — бо її було вдосталь за життя. У 70-ті на квартирниках збиралися тихо у теплому товаристві — ще не час був на великі стадіони. Стадіони будуть уже в «Плачу Єремії», і саме крізь пісні сина для багатьох відкриватимуться вірші батька.
Джерело: https://sensormedia.com.ua/essays/mizh-pisneyu-ta-poeziyeyu-mysteczke-spivtvorennya-chubayiv/
- Подивись фільм «Чубай» режисера Олександра Фразе-Фразенка. Які грані особистості Грицька Чубая він підсвічує?
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=pDce_EVNUsE
Урок 11. Грицько Чубай. “Відшукування причетного”
- Сімдесятники
- Грицько Чубай
- Поезія
- Музика
Прочитай вірш Грицька Чубая “Коли до губ твоїх», послухай музичну версію цього вірша у виконанні сина поета – Тараса Чубая та його гурту “Плач Єремії”. Чи можеш cказати, що цей текст належить до інтимної лірики про кохання? Аргументуй свою думку.
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку —
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою душу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
І що ходити вмію забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
Півподиху у горлі застряває.
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається півподиху,
До губ твоїх лишається півкроку.
Пісня: https://www.youtube.com/watch?v=d3kGfbecai0&list=RDd3kGfbecai0&start_radio=1
Завдання 1
Чи пригадуєш ти приклади, коли діти продовжували справу батьків? У мистецтві, моді, бізнесі? Як ти ставишся до родинної справи — це про тяглість традиції, обмеження можливостей дітей чи памʼять?
Завдання 2
У Грицька Чубая було 2 дітей: Тарас Чубай (1970 року народження) та Соломія Чубай (1979 року народження). 1982 року Грицько Чубай відійшов за межу вічності, а у 2013 році Соломія Чубай упорядкувала нове видання віршів батька «Пʼятикнижжя», яке отримало відзнаку літературного фестивалю «Форум видавців» та широкий відгук в читацької аудиторії. Прочитай фрагмент інтервʼю з Соломією Чубай “Лист у пляшці: розмова з Соломією Чубай про видання «П’ятикнижжя» Грицька Чубая». Спираючись на фрагмент інтервʼю та знання про Грицька Чубая, дай відповіді на питання.
Соломіє, ти часто кажеш, що видання «П’ятикнижжя» стало одним із найважливіших моментів у твоєму житті. З чого все почалося?
— Мабуть варто почати з того, що я дуже довго не усвідомлювала, що Григорій Чубай — мій тато. Для мене він був поет, геній, батько Тараса (Тарас Чубай, лідер гурту «Плач Єремії» — ГШ).
Мені здавалося, що вся татова поезія належить лише Тарасові: він може брати ці тексти, співати, тільки він ближчий до тата. А я — ні, це все не моє. Насправді мені дуже хотілося щось зробити для тата, але постійно над головою висіло те, що я не дотягую ні до його рівня, ні до братового.
…
Коли ти відчула, що Григорій Чубай — не лише геніальний поет, а й твій тато?
— Важливу роль в переосмисленні цього відіграла Маріанна Кіяновська. Пригадую одну з наших розмов. Вона просто сказала:
— Соломіє, Грицько Чубай — твій тато, а ти — його донька. Ти розумієш, що він твій тато?
І мені захотілося нарешті мати свій власний діалог з татом. Повернутися до нього як донька. Бо в свої 33 я ідентифікувала себе так, як мене часто називали з дитинства: мовляв, вона ж не має тата — вона сирота. Оце «вона не має тата» висіло наді мною постійно.
Тато асоціювався хіба з недільними поїздками на його могилу, похиленим хрестом та гіркою землі, яку часто розмивало дощами і ми з мамою її знову і знову насипали… І поки його не перепоховали на Личаківському кладовищі — це й усі спогади: гірка землі з перекошеним хрестом, ну і що він — геній.
Не було відчуття, що я теж можу щось робити для нього і про нього. Та й рідні це не схвалювали: ні мама, ні Тарас.
Як вибудовувався цей діалог із татом?
— Цей шлях був поступовим. Першим кроком, який я собі дозволила, було видання збірки дитячих віршів «Скоромовка не для вовка». Якраз народився мій син Олекса, тож я вважала, що маю на це право. Збірка вийшла шаленим на той час накладом, була успішною і ввійшла в шкільну програму.
Після цього почала організовувати вечори поезії, великі концерти, на яких хедлайнером був Тарас. Збирала на таких подіях батькових друзів, переважно перед Форумом видавців. Для мене важило, щоб вони всі говорили про тата й про те, яким він був.
Потім настав час, коли Олексі поставили діагноз синдром Аспергера (високофункціональний аутизм). Я мала депресію і навіть думки про самогубство, почала відвідувати психолога. Відбувся якийсь внутрішній психологічний злам: або я живу, або помираю. Думала про те, що мені 33 роки, а тато помер у 33. Завдяки терапії змогла вибратися з цього стану і проговорити також питання, які мене мучили з дитинства — те, що було пов’язано з татом.
Це був 2012-2013 рік. Про Грицька Чубая практично ніхто не говорив. Інформаційний простір заполонило російське і російськомовне. Форум вже не збирав стільки відвідувачів, як раніше — публіці стало не так цікаво.
Одного дня я нарешті дістала з полиці той оригінал П’ятикнижжя; знайшла все, що мала: татові листи, фото, вирізки. І вирішила, що маю видати татову книгу.
Олекса пішов у садок, я виїхала з нашого дому на Погулянці й жила за містом. Так змогла цілковито зануритися в роботу: набирала вручну всі тексти, зустрічалася з тими, хто знав Грицька Чубая, розпитувала про нього. Багато спілкувалася з татовим другом Олегом Лишегою: ми гуляли і говорили, говорили, говорили… Намагалася зрозуміти, якою має бути книга.
- Чому донька вирішила видати збірку із батьковими текстами?
- Які перешкоди були на шляху до впорядкування такої книжки?
- Чому та для кого таке видання — важливе?
Джерело: https://movyty.com.ua/rozmova-z-solomiieyu-chubay-pro-vydannya-pyatyknyzhya-grytska-chubaya/
Завдання 3
- Прочитай вірш Грицька Чубая «Відшукування причетного».
На воді, навіть кола по чистій воді
Скороминущі зелені кола
Навіть тоді, навіть тоді,
Як нікого, ніде, ніколи, ніколи…
А що, як і справді раптом ніде,
А що, як і справді раптом нікого,
А що, як і справді раптом ніколи,
І тільки ми, нарочито видимі,
Тільки ми, нарочито існуючі,
Більше всього на світі перелякані
Свого власного небуття
Віримо, що все-таки десь
Віримо, що все-таки хтось
І наше тіло, і наші душі
І дай же нам дне
Бачите, то причинилися двері,
Котрі насправді є.
То прийшов хтось із нас і каже,
Що він бачив сьогодні речі
За видимістю речей,
І що зараз він бачить тіло,
За видимістю нашого тіла,
І, що ми дуже дотепно граємося в живих.
Але стіна, грає в стіну
Іще дотепніше ніж ми.
І тисяча видимих тигрів
Нас менше лякає
Ніж одна невидима зоря,
Хоча саме її нам невистачає далеко попереду,
Щоб до неї дійти.
Хоча саме її нам невистачає далеко позаду,
Щоб до неї повертати.
- Прочитай вірш ще раз та зʼясуй, яким є його зміст, користуючись питаннями-пізказками.
| На воді, навіть кола по чистій воді Скороминущі зелені кола Навіть тоді, навіть тоді, Як нікого, ніде, ніколи, ніколи… | Чому кола на воді скороминущі? Чи завжди вони скороминущі чи можуть залишатися довше? «тоді,/ Як нікого, ніде, ніколи, ніколи…» — коли саме це «тоді»? |
| А що, як і справді раптом ніде, А що, як і справді раптом нікого, А що, як і справді раптом ніколи, І тільки ми, нарочито видимі, Тільки ми, нарочито існуючі, Більше всього на світі перелякані Свого власного небуття Віримо, що все-таки десь Віримо, що все-таки хтось | А якщо виявиться, якщо справді раптом нікого, ніде і ніколи не було? Чи можна замінити слово “нарочито” одним із синонімів — навмисне, свідомо, спеціально, підкресленно, зумисно? Яким? Чи припускає ліричний герой, що у світі може бути лише він? Чи ця думка для нього прийнятна? |
| І наше тіло, і наші душі І дай же нам дне Бачите, то причинилися двері, Котрі насправді є. То прийшов хтось із нас і каже, Що він бачив сьогодні речі За видимістю речей, І що зараз він бачить тіло, За видимістю нашого тіла, І, що ми дуже дотепно граємося в живих. | Що це за “двері” причинились? Чому ліричному героєві потрібен “хтось” зовнішній? |
| Але стіна, грає в стіну Іще дотепніше ніж ми. І тисяча видимих тигрів Нас менше лякає Ніж одна невидима зоря, Хоча саме її нам невистачає далеко попереду, Щоб до неї дійти. Хоча саме її нам невистачає далеко позаду, Щоб до неї повертати. | Що у контексті вірша означає “гратися”? Чому ліричний герой стверджує, що видимі тигри лякають менше, ніж невидима зоря? Чому тисяча — не така страшна, якщо щось одне? Яку функцію виконує “невидима зоря”? |
- Послухай музичну інтерпретацію цього вірша, виконану Тарасом Чубаєм та гуртом «Плач Єремії». Чим музична версія відрізняється від твого сприйняття тексту?
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=3NIF8dOr9y4&list=RD3NIF8dOr9y4&start_radio=1 - Чи перетинаються проблеми, порушені Василем Стусом у вірші “У цьому полі синьому, як льон” із проблемами у вірші Грицька Чубая “Відшукування причетного”? Що у змістах цих текстів подібне, а що відмінне?
- Заповни прогалини, проаналізуй вірш за схемою.
| У вірші Грицька Чубая “Відшукування причетного” йдеться про: 1. __________________________________________________________________________________________________ 2. __________________________________________________________________________________________________ 3. __________________________________________________________________________________________________ Ліричним героєм вірша є __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Цей вірш викликає такі емоції: __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ У вірші є символи, які мають свої значення. Зокрема, _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Вірш є прикладом філософської лірики, бо порушує складні проблеми людського буття, зокрема _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Якби тобі було потрібно сформувати добірку віршів, у якій були б опрацьовані на цих уроках тексти — Василя Стуса, Олега Лишеги, Грицька Чубая — то як би ця добірка називалась?
- Прочитай фрагмент есею Таміли Гептінг «Між піснею та поезіїю: мистецьке співтворення Чубаїв». Спираючись на думку авторки та власні міркування дай відповідь на питання: поезія в пісні чи пісня в поезії.
Поезія в пісні чи пісня в поезії?
Коли журналісти спитали Тараса Чубая, як він вибирав вірші під пісню, той відповів: «Переважно це було таким чином, що коли я читав, я вже чув відразу музику…». Можливо, то була непоясненна музична інтуїція, а може, чуття митця, що приходить разом із надихом. Була якась природність у пошуках музичної форми, невимушеність. Поезія ставала піснею — чи, може, навпаки, пісня була в поезії від самого початку? А раптом музичність криється десь у матриці тексту, у віршовому ритмі, в мелодиці звуків, чи семантиці слів — чи й усе разом має бути закладеним у процесі творення поезії, щоб вона стала піснею?
Мабуть, відповіді на це питання немає, а якщо й є, то в кожного музиканта своя. Однак певним є одне — завдяки пісні репресована українська мова вперше зазвучала гучно зі сцени в нових, несподіваних формах. Новоствореним українським гуртам у кінці 80-х потрібні були поезії для пісень, не лише майстерно та високохудожньо скомпоновані, а передовсім — українською мовою, не спотвореною радянським режимом.
В інтервʼю для «Української правди» Тарас Чубай казав, що виконавці зрозуміли, що «є чудові тексти, які можна покласти на музику», і в цій дії віднайдення ірраціональне (творче, духовне, містичне?) сходилося з раціональним — тож так постали легендарні пісні, і мабуть, немає тих, хто їх не чув. Та чи лише ця проста потреба була головним мотивом?
Іншим було утривалення мовленого у співаному — надто мало прожив Грицько Чубай, проте пісня не дає згаснути його імені. Та, мабуть, найболючіша з усього непочутість — бо її було вдосталь за життя. У 70-ті на квартирниках збиралися тихо у теплому товаристві — ще не час був на великі стадіони. Стадіони будуть уже в «Плачу Єремії», і саме крізь пісні сина для багатьох відкриватимуться вірші батька.
Джерело: https://sensormedia.com.ua/essays/mizh-pisneyu-ta-poeziyeyu-mysteczke-spivtvorennya-chubayiv/
- Подивись фільм «Чубай» режисера Олександра Фразе-Фразенка. Які грані особистості Грицька Чубая він підсвічує?
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=pDce_EVNUsE
Ділись та обговорюй важливе