Урок 12. Ідеологія як частина національної ідентичності
Матеріал
Урок 12. Ідеологія як частина національної ідентичності
- Ідеологія
- «Ленінопад»
- 229—270 сторінки роману Анастасії Левкової «За Перекопом є земля»

Мітинги та протести — вагома частина сучасної України. Вони можуть відбуватися в різних місцях, підтримувати різні цінності, бути численними або не дуже, але так чи так всі вони обʼєднують учасників довкола одної ідеї, яку можна почути у їхніх словах та прочитати на плакатах.
Чи впізнаєш ти цитату з плаката? Чому належить цей рядок?
Завдання 1.
Перечитай фрагмент роману «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової та виконай завдання опісля.

Філ наказав водію везти нас у Феодосію, до частини морпіхів. Ми проминули Зую, селище між Сімфі та Карасубазаром. Тиждень тому тут знесли памʼятник Леніну, і я бачила відео: старий дід, витираючи сльози хустиною, з дитячою уразою каже: «Леніна звалили», — каже це так, що хочеться його обійняти і втішити. Видно, що дідові дуже болить, але те, що сме йому болить, здавалось мені смішним. Я знічевʼя розповіла про це Філові й Марку, згадала й про нашу з подругами концепцію щодо Леніна, як ми на другому курсі кружляли довкола памʼятника і нам хотілось якоїсь абстракції, що не несла б жодної ідеології, жодного пропагандистського сенсу. Колись боря мені сказав:
— Це неможливо, Утаєва. Святе місце пустим не буває. Тут не могло не бути ідеологій.
— А якщо поставити Вінні-Пуха?
— Це теж була б ідеологія. Ось ти називаєш Леніна Вінні-Пухом — а знаєш, як називають його в Артеку?
— Знаю. Кінг-Конг.
— А ти знаєш, що його навіть годі знести, бо він утримує схили гори від обвалів?
— Та ну, не вірю.
— А от я вірю. Він 19 метрів. Усе складніше, ніж тобі здається. Тут головне — нічого не міняти, — додав Боря після паузи. — Тому хто розповідає про розвиток, той програє вибори, а хто про стабільність — той виграє.
— Ти вважаєш, ці памʼятники треба демонтувати? — запитав Філ.
— Я думаю, їх треба було демонтувати ще на початку 90-х. Навіть якби тоді обвалились гори. І мій друг насправді теж так думає.
— Але ж люди не були до цього готові?
— Вони багато до чого не були готові. Одним актом більше, одним менше — все одно. Зате не довелось би мучитись їхнім дітям і внукам.
— А натомість? Памʼятники Бандері? — всміхнувсь іронічно.
— Чому це Бандері? Можна нічого не ставити!— Але ти згодна зі своїм другом, що якась ідеологія мала бути?.. — запитав Філ і поставив мене на слизьке: я не мала що відповісти.
1. Подумай, чому повалення памʼятників Леніну — це вагома подія?
(Це дія, яка означає звільнення від радянського минулого, а зараз і від російського впливу у сучасності)
2. Поміркуй над питанням, яке Філ поставив головній героїні, чи можуть порожні постаменти від знесених памʼятників позбавлені ідеології?
(Ні, адже це фактично порожнє місце, яке досі належить тому памʼятнику, який знесли. Тому постаменти варто переосмислювати, перебудовувати, ставити на них інші, цінні для нас меморіали)
3. Чому «головне нічого не міняти», на думку Борі, здається найпереконливішим гаслом на виборах в обставинах тексту? Як це повʼязано із тим, що памʼятники Леніну стояли у багатьох містах незалежної України аж до 2010-х.
(Тому що зміни завжди лякають і щоб ставитися до них позитивно треба знати, чого прагнеш. А стабільність, хай навіть поганенька і не зручна — це те, за що пропаганда хвалить СРСР, і за чим багато хто зі старшого покоління міг ностальгувати)
Поняття «ленінопад» ввійшло в активний вжиток 8 грудня 2013 року у розпал Революції гідності, коли в Києві на Бесарабській площі повалили памʼятник Леніну. Це запустило нову хвилю подібних знесень в решті міст України.

Загалом історія повалень «Ленінів» бере свій початок 1 серпня 1990 року, коли у Червонограді (нині місто Шептицький) Львівської області був зруйнований перший памʼятник. Того ж року були знесені монументи «вождю» в деяких іншим містах Галичини. Нова хвиля «ленінопадів» була вже у 1991 році, коли, зокрема, знесли «Леніна» на Майдані Незалежності у Києві. Наступні роки фіксувалися поодинокі демонтажі памʼятників в різних містах країни, переважно з ініціативи місцевої влади.
Після 8 грудня 2013 року «ленінопад» реактивізувався із новою силою. Лише за лютий 2014 року було знесено 300 памʼятників «Леніну». Цьому сприяли також закони про декомунізацію, які заборонили комуністичну символіку.
Наразі великі памʼятники Леніну продовжують стояти лише на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької області та в анексованому Криму.

А от із територіями, які були окуповані внаслідок повномасштабного вторгнення ситуація складніша, адже окупаційна влада послідовно повертає у міській простір радянські атрибути, на чолі яких, звісно ж, Ленін. Наприклад, у Генічеську на постамент, який стояв порожнім, повернули той самий пам’ятник, який демонтували у 2015 році.
Проте, навіть у таких умовах «ленінопад» триває. Так, у Маріуполі нове погруддя простояло недовго перед тим, як його знищили.
Завдання 2.
– А ти що назнімав? — запитала я Халіла.
– Оооо, він назнімав!.. — вигукнув Боря. — Ти такого в житті не бачила.
На сцену виходять чоловіки з камерами й Режисер. Режисер повільно ходить по сцені, розглядається, чоловіки з камерами займають на сцені місця, ставлять апаратуру. Із залу сходами піднімається хлопець у блакитній куртці, один із Самооборони його спиняє, той показує на мигах, мовляв, спізнився, просить вибачення, його пропускають на сцену, він знаходить зручне для зйомки місце, ставить камеру.
На екрані — відео: на площу з адмінбудівлями підʼїжджає жовтий бус.
На сцену виходять інші дві групи людей: одна — Актори (в чорних шкірянках, джинсах, з автоматами); друга — Самооборона. Стають на позиції. Камери направляють на них. Режисер походжає сценою, обертається в зал:
Режисер: Яка в нас сцена?
Один з камерою: Тридцять друга, «Правосеки».
Режисер: Тридцять друга, «Правосеки». Так. Давай! (махає рукою).
Лунає музика (без слів) із пісні російського гурту «Ленінград» «Дорож-ная». Актори стріляють (чути постріли) і біжать. Їх ловить Самооборона, руки закладають за спину, валять на підлогу. Музика різко обривається.
Режисер підходить до одного з Акторів.
Режисер: Ти… Ти взагалі маєш поняття про те, як падати? Тебе що, не вчили в театральному? Валишся як мішок! Ти нормально падай! Давай ще раз.
Усі стають на вихідні позиції, Режисер махає рукою, сцена повторюється…
Режисер: Так, стоп!
Пісня обривається, усі зупиняються, дивляться на Режисера.
Режисер (походжає сценою, заклавши руки в задні кишені штанів): Ее-сее, не те щоб зовсім погано, але… Як вам пояснити… Тут треба додати емоцій! Емоцій!!! Палкості, пристрасті, злості! Ви (до Акторів) – очима блискайте, а ви (до Самооборони) жовнами працюйте — жовна вам на що?
Сцена повторюється. Грає музика з цієї ж пісні, Режисер у такт ій імітує диригування. Пісня закінчується, всі завмирають, дивляться на Режисера. Той задумливо походжає сценою.
Режисер: Ні, ну, звичайно, таке прочитання цієї пʼєси теж має право на існування… Але! Не про це ми робимо! Не про це!!! Це… як вам пояснити… Ось ви (до одного із Самооборони) розумієте, про що ця пʼєса?
Самооборона (простосердо): Ні.
Режисер: Ця пʼєса — про розлучення! (Далі скрикує): Про розлучення, розумієте?!! Де драматургія розлучення? Й ви (обертається до залу) — чого повсідались? Дайте їм емоцію!!! Бодай крапельку!!!
- Подумай, чому авторка вирішила вставити у цей розділ театральну вставку?
- Як поводяться актори на сцені?
- Як поводиться режисер?
- Метафорою чого, на твою думку, може бути цей фрагмент тексту?
- Як ти проінтерпретуєш сюжет «розлучення», яке намагається поставити на сцені режисер?
Слово «ідеологія» ми найчастіше бачимо у негативних контекстах і поряд із не найкращими термінами на «ізм»: ідеологія нацизму, фашизму, комунізму, соціалізму тощо. Проте, чи означає це, що ідеологія — це однозначно негативне поняття?
Чіткого та єдиноправильного визначення «ідеології» як терміну немає. Натомість існує чимало примарних тлумачень цього поняття, найзагальніше серед них, певне, таке: ідеологія — це система оцінок, яка пояснює наш досвід у найзрозуміліший спосіб.
Визначення цілком нейтрально, то звідки ж береться увесь негативний ореол? Саме через те, що не всі наші досвіди можна раціонально пояснити, ідеологія часто змішується із міфами та емоціями, стає інструментом маніпуляцій, зокрема політичних. Іншими словами, через спокусу замінити складні пояснення простими, хай навіть неправильними, а то й злочинними обґрунтуваннями.
У сучасному світі, наповненому розмаїттям ідеологій (націоналізмом, капіталізмом, фемінізмом, лібералізмом), вони стають можливими інтерпретаціями нашої реальності, шаблонами, які ми можемо на неї накласти, щоб зробити її зрозумілішою. Проте, не варто забувати про критичне ставлення до кожної з них, щоб вона лишалася інструментом у наших руках, а не ставала єдино можливим способом бачити світ.
Завдання 3.
Прочитай можливості ідеології та розділи їх на позитивні, негативні та нейтральні (які можуть обернутися на будь-який бік), обґрунтуй свою думку.
Ідеологія може:
- Гуртувати людей довкола себе
- Давати людям зрозумілі пояснення світу
- Програмувати людей бачити світ саме таким
- Заперечувати інші шляхи пояснення явищ або конфліктів
- Пропонувати людям варіанти, як змінити устрій суспільства
- Визначати суспільні норми, права та обовʼязки
- Пропонувати систему ідеалів та цінностей
- Розділяти людей на класи/раси/типи
- Наперед визначати суспільні ролі для усіх членів спільноти
- Проголошувати вищість своєї спільноти над іншими людьми
- Змінювати усталені погляди на суспільство
- Проголошувати одну з цінностей вищою за всі інші
Додай свої варіанти, якщо вони спадуть тобі на думку.
Дружня порада вчителю
Деякі з пунктів можна тлумачити з абсолютно різних боків, на цьому варто наголосити, адже саме в цьому і підступність визначення ідеології і необхідності повсякчас звертатися до критичного мислення.
Завдання 4 .
Перечитай кілька фрагментів роману та дай відповіді на питання опісля.
1.
— Під Верховною Радою татари готують побоїще! Треба йти захищати наших!
Я глибоко зітхнула — обережно, щоб ніхто не помітив. Здається, зітхнула не одна я. Вся маршрутка мовчала, люди сиділи незрушно.
— Ви що, не мужики?! — істерично волала жінка. — Ви що, не русскіє?! Чому ви не йдете підтримати наших?!
—- Як добре, що я не мужик, — подумалось мимоволі. Ееее, і не русская.
Захотілось істерично сміятись. Я стрималась.
2.
— Наче як прийшов підтримати русскіх, — похмуро докинула Оля.
— Але мене не треба підтримувати, — заперечила я.
— Та яка ти русская, — сказав Ахтем.
— Як яка? Етнічна.
— Все вже. Вже все, — виніс Ахтем вердикт. Я здивовано підняла брову.
- Чому головна героїня остаточно не вважає себе частиною російської ідентичності?
- Що, на твою, означає характеристика «русскіє» в цих фрагментах: позначення етносу чи специфічніші ознаки?
- Поміркуй, чому Ахтем проводить межу, мовляв, головна героїня вже точно не «русская»?
- Пригадай, чи були у твоєму місті радянські памʼятники? Що на їхніх місцях стоїть тепер?
- Подумай, якого монументу тобі бракує у твоєму місті?
Переглянь відео про декомунізацію міського простору Вінниці:
https://www.youtube.com/watch?v=Sz0Qd-S75Gw&t=1963s
- Подумай, чому важливо не лише прибрати з назв вулиць імена російських та радянських діячів, але й назвати їх іменами тих українців, які були замовчувані раніше?
- Чому важливо звертати увагу на регіональну актуальних тих чи тих діячів під час перейменування вулиць?
- Які імена мають вулиці, якими ти щодня ходиш? Чи всіх діячів чи діячок ти знаєш?
Прочитай 271-319 сторінки роману Анастасії Левкової «За Перекопом є земля».
- Левкова Анастасія «За Перекопом є земля». Київ. Лабораторія. 2023. 393 с.: https://www.yakaboo.ua/ua/za-perekopom-e-zemlja.html?gad_source=1&gad_campaignid=20887990244&gbraid=0AAAAADoya-a8Hk797wzSbG42jZbFJA9sZ&gclid=CjwKCAjw4efDBhATEiwAaDBpbtpLkdATttoXSxfi7BBYuFF0tLzpx6tbzObTJm8ot_PbkmLvW-TuXRoClLQQAvD_BwE
- Фото напису на картонці на протесті проти закону 12414:
https://chytomo.com/najpoetychnishi-kartonky-na-mitynhakh-ukraintsiv-2025/ - Фото поваленого памʼятника Леніну на Бесараській площі:
https://sensormedia.com.ua/culture/leninopad-iak-tse-bulo/ - Фото памʼятника Леніну в окупованому Генічеську у 2022 році: https://sensormedia.com.ua/culture/leninopad-iak-tse-bulo/
Урок 12. Ідеологія як частина національної ідентичності
- Ідеологія
- «Ленінопад»
- 229—270 сторінки роману Анастасії Левкової «За Перекопом є земля»

Мітинги та протести — вагома частина сучасної України. Вони можуть відбуватися в різних місцях, підтримувати різні цінності, бути численними або не дуже, але так чи так всі вони обʼєднують учасників довкола одної ідеї, яку можна почути у їхніх словах та прочитати на плакатах.
Чи впізнаєш ти цитату з плаката? Чому належить цей рядок?
Завдання 1.
Перечитай фрагмент роману «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової та виконай завдання опісля.

Філ наказав водію везти нас у Феодосію, до частини морпіхів. Ми проминули Зую, селище між Сімфі та Карасубазаром. Тиждень тому тут знесли памʼятник Леніну, і я бачила відео: старий дід, витираючи сльози хустиною, з дитячою уразою каже: «Леніна звалили», — каже це так, що хочеться його обійняти і втішити. Видно, що дідові дуже болить, але те, що сме йому болить, здавалось мені смішним. Я знічевʼя розповіла про це Філові й Марку, згадала й про нашу з подругами концепцію щодо Леніна, як ми на другому курсі кружляли довкола памʼятника і нам хотілось якоїсь абстракції, що не несла б жодної ідеології, жодного пропагандистського сенсу. Колись боря мені сказав:
— Це неможливо, Утаєва. Святе місце пустим не буває. Тут не могло не бути ідеологій.
— А якщо поставити Вінні-Пуха?
— Це теж була б ідеологія. Ось ти називаєш Леніна Вінні-Пухом — а знаєш, як називають його в Артеку?
— Знаю. Кінг-Конг.
— А ти знаєш, що його навіть годі знести, бо він утримує схили гори від обвалів?
— Та ну, не вірю.
— А от я вірю. Він 19 метрів. Усе складніше, ніж тобі здається. Тут головне — нічого не міняти, — додав Боря після паузи. — Тому хто розповідає про розвиток, той програє вибори, а хто про стабільність — той виграє.
— Ти вважаєш, ці памʼятники треба демонтувати? — запитав Філ.
— Я думаю, їх треба було демонтувати ще на початку 90-х. Навіть якби тоді обвалились гори. І мій друг насправді теж так думає.
— Але ж люди не були до цього готові?
— Вони багато до чого не були готові. Одним актом більше, одним менше — все одно. Зате не довелось би мучитись їхнім дітям і внукам.
— А натомість? Памʼятники Бандері? — всміхнувсь іронічно.
— Чому це Бандері? Можна нічого не ставити!— Але ти згодна зі своїм другом, що якась ідеологія мала бути?.. — запитав Філ і поставив мене на слизьке: я не мала що відповісти.
1. Подумай, чому повалення памʼятників Леніну — це вагома подія?
2. Поміркуй над питанням, яке Філ поставив головній героїні, чи можуть порожні постаменти від знесених памʼятників позбавлені ідеології?
3. Чому «головне нічого не міняти», на думку Борі, здається найпереконливішим гаслом на виборах в обставинах тексту? Як це повʼязано із тим, що памʼятники Леніну стояли у багатьох містах незалежної України аж до 2010-х.
Поняття «ленінопад» ввійшло в активний вжиток 8 грудня 2013 року у розпал Революції гідності, коли в Києві на Бесарабській площі повалили памʼятник Леніну. Це запустило нову хвилю подібних знесень в решті міст України.

Загалом історія повалень «Ленінів» бере свій початок 1 серпня 1990 року, коли у Червонограді (нині місто Шептицький) Львівської області був зруйнований перший памʼятник. Того ж року були знесені монументи «вождю» в деяких іншим містах Галичини. Нова хвиля «ленінопадів» була вже у 1991 році, коли, зокрема, знесли «Леніна» на Майдані Незалежності у Києві. Наступні роки фіксувалися поодинокі демонтажі памʼятників в різних містах країни, переважно з ініціативи місцевої влади.
Після 8 грудня 2013 року «ленінопад» реактивізувався із новою силою. Лише за лютий 2014 року було знесено 300 памʼятників «Леніну». Цьому сприяли також закони про декомунізацію, які заборонили комуністичну символіку.
Наразі великі памʼятники Леніну продовжують стояти лише на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької області та в анексованому Криму.

А от із територіями, які були окуповані внаслідок повномасштабного вторгнення ситуація складніша, адже окупаційна влада послідовно повертає у міській простір радянські атрибути, на чолі яких, звісно ж, Ленін. Наприклад, у Генічеську на постамент, який стояв порожнім, повернули той самий пам’ятник, який демонтували у 2015 році.
Проте, навіть у таких умовах «ленінопад» триває. Так, у Маріуполі нове погруддя простояло недовго перед тим, як його знищили.
Завдання 2.
– А ти що назнімав? — запитала я Халіла.
– Оооо, він назнімав!.. — вигукнув Боря. — Ти такого в житті не бачила.
На сцену виходять чоловіки з камерами й Режисер. Режисер повільно ходить по сцені, розглядається, чоловіки з камерами займають на сцені місця, ставлять апаратуру. Із залу сходами піднімається хлопець у блакитній куртці, один із Самооборони його спиняє, той показує на мигах, мовляв, спізнився, просить вибачення, його пропускають на сцену, він знаходить зручне для зйомки місце, ставить камеру.
На екрані — відео: на площу з адмінбудівлями підʼїжджає жовтий бус.
На сцену виходять інші дві групи людей: одна — Актори (в чорних шкірянках, джинсах, з автоматами); друга — Самооборона. Стають на позиції. Камери направляють на них. Режисер походжає сценою, обертається в зал:
Режисер: Яка в нас сцена?
Один з камерою: Тридцять друга, «Правосеки».
Режисер: Тридцять друга, «Правосеки». Так. Давай! (махає рукою).
Лунає музика (без слів) із пісні російського гурту «Ленінград» «Дорож-ная». Актори стріляють (чути постріли) і біжать. Їх ловить Самооборона, руки закладають за спину, валять на підлогу. Музика різко обривається.
Режисер підходить до одного з Акторів.
Режисер: Ти… Ти взагалі маєш поняття про те, як падати? Тебе що, не вчили в театральному? Валишся як мішок! Ти нормально падай! Давай ще раз.
Усі стають на вихідні позиції, Режисер махає рукою, сцена повторюється…
Режисер: Так, стоп!
Пісня обривається, усі зупиняються, дивляться на Режисера.
Режисер (походжає сценою, заклавши руки в задні кишені штанів): Ее-сее, не те щоб зовсім погано, але… Як вам пояснити… Тут треба додати емоцій! Емоцій!!! Палкості, пристрасті, злості! Ви (до Акторів) – очима блискайте, а ви (до Самооборони) жовнами працюйте — жовна вам на що?
Сцена повторюється. Грає музика з цієї ж пісні, Режисер у такт ій імітує диригування. Пісня закінчується, всі завмирають, дивляться на Режисера. Той задумливо походжає сценою.
Режисер: Ні, ну, звичайно, таке прочитання цієї пʼєси теж має право на існування… Але! Не про це ми робимо! Не про це!!! Це… як вам пояснити… Ось ви (до одного із Самооборони) розумієте, про що ця пʼєса?
Самооборона (простосердо): Ні.
Режисер: Ця пʼєса — про розлучення! (Далі скрикує): Про розлучення, розумієте?!! Де драматургія розлучення? Й ви (обертається до залу) — чого повсідались? Дайте їм емоцію!!! Бодай крапельку!!!
- Подумай, чому авторка вирішила вставити у цей розділ театральну вставку?
- Як поводяться актори на сцені?
- Як поводиться режисер?
- Метафорою чого, на твою думку, може бути цей фрагмент тексту?
- Як ти проінтерпретуєш сюжет «розлучення», яке намагається поставити на сцені режисер?
Слово «ідеологія» ми найчастіше бачимо у негативних контекстах і поряд із не найкращими термінами на «ізм»: ідеологія нацизму, фашизму, комунізму, соціалізму тощо. Проте, чи означає це, що ідеологія — це однозначно негативне поняття?
Чіткого та єдиноправильного визначення «ідеології» як терміну немає. Натомість існує чимало примарних тлумачень цього поняття, найзагальніше серед них, певне, таке: ідеологія — це система оцінок, яка пояснює наш досвід у найзрозуміліший спосіб.
Визначення цілком нейтрально, то звідки ж береться увесь негативний ореол? Саме через те, що не всі наші досвіди можна раціонально пояснити, ідеологія часто змішується із міфами та емоціями, стає інструментом маніпуляцій, зокрема політичних. Іншими словами, через спокусу замінити складні пояснення простими, хай навіть неправильними, а то й злочинними обґрунтуваннями.
У сучасному світі, наповненому розмаїттям ідеологій (націоналізмом, капіталізмом, фемінізмом, лібералізмом), вони стають можливими інтерпретаціями нашої реальності, шаблонами, які ми можемо на неї накласти, щоб зробити її зрозумілішою. Проте, не варто забувати про критичне ставлення до кожної з них, щоб вона лишалася інструментом у наших руках, а не ставала єдино можливим способом бачити світ.
Завдання 3.
Прочитай можливості ідеології та розділи їх на позитивні, негативні та нейтральні (які можуть обернутися на будь-який бік), обґрунтуй свою думку.
Ідеологія може:
- Гуртувати людей довкола себе
- Давати людям зрозумілі пояснення світу
- Програмувати людей бачити світ саме таким
- Заперечувати інші шляхи пояснення явищ або конфліктів
- Пропонувати людям варіанти, як змінити устрій суспільства
- Визначати суспільні норми, права та обовʼязки
- Пропонувати систему ідеалів та цінностей
- Розділяти людей на класи/раси/типи
- Наперед визначати суспільні ролі для усіх членів спільноти
- Проголошувати вищість своєї спільноти над іншими людьми
- Змінювати усталені погляди на суспільство
- Проголошувати одну з цінностей вищою за всі інші
Додай свої варіанти, якщо вони спадуть тобі на думку.
Завдання 4 .
Перечитай кілька фрагментів роману та дай відповіді на питання опісля.
1.
— Під Верховною Радою татари готують побоїще! Треба йти захищати наших!
Я глибоко зітхнула — обережно, щоб ніхто не помітив. Здається, зітхнула не одна я. Вся маршрутка мовчала, люди сиділи незрушно.
— Ви що, не мужики?! — істерично волала жінка. — Ви що, не русскіє?! Чому ви не йдете підтримати наших?!
—- Як добре, що я не мужик, — подумалось мимоволі. Ееее, і не русская.
Захотілось істерично сміятись. Я стрималась.
2.
— Наче як прийшов підтримати русскіх, — похмуро докинула Оля.
— Але мене не треба підтримувати, — заперечила я.
— Та яка ти русская, — сказав Ахтем.
— Як яка? Етнічна.
— Все вже. Вже все, — виніс Ахтем вердикт. Я здивовано підняла брову.
- Чому головна героїня остаточно не вважає себе частиною російської ідентичності?
- Що, на твою, означає характеристика «русскіє» в цих фрагментах: позначення етносу чи специфічніші ознаки?
- Поміркуй, чому Ахтем проводить межу, мовляв, головна героїня вже точно не «русская»?
- Пригадай, чи були у твоєму місті радянські памʼятники? Що на їхніх місцях стоїть тепер?
- Подумай, якого монументу тобі бракує у твоєму місті?
Переглянь відео про декомунізацію міського простору Вінниці:
https://www.youtube.com/watch?v=Sz0Qd-S75Gw&t=1963s
- Подумай, чому важливо не лише прибрати з назв вулиць імена російських та радянських діячів, але й назвати їх іменами тих українців, які були замовчувані раніше?
- Чому важливо звертати увагу на регіональну актуальних тих чи тих діячів під час перейменування вулиць?
- Які імена мають вулиці, якими ти щодня ходиш? Чи всіх діячів чи діячок ти знаєш?
Прочитай 271-319 сторінки роману Анастасії Левкової «За Перекопом є земля».
- Левкова Анастасія «За Перекопом є земля». Київ. Лабораторія. 2023. 393 с.: https://www.yakaboo.ua/ua/za-perekopom-e-zemlja.html?gad_source=1&gad_campaignid=20887990244&gbraid=0AAAAADoya-a8Hk797wzSbG42jZbFJA9sZ&gclid=CjwKCAjw4efDBhATEiwAaDBpbtpLkdATttoXSxfi7BBYuFF0tLzpx6tbzObTJm8ot_PbkmLvW-TuXRoClLQQAvD_BwE
- Фото напису на картонці на протесті проти закону 12414:
https://chytomo.com/najpoetychnishi-kartonky-na-mitynhakh-ukraintsiv-2025/ - Фото поваленого памʼятника Леніну на Бесараській площі:
https://sensormedia.com.ua/culture/leninopad-iak-tse-bulo/ - Фото памʼятника Леніну в окупованому Генічеську у 2022 році: https://sensormedia.com.ua/culture/leninopad-iak-tse-bulo/
Ділись та обговорюй важливе