Урок 16. «За Перекопом є земля» — роман на межі художньої літератури та нонфікшну: що це нам дає?

Урок 16. «За Перекопом є земля» — роман на межі художньої літератури та нонфікшну: що це нам дає?

---

• Нонфікшн
• Художня література

• 375–387 сторінки роману  Анастасії Левкової «За Перекопом є земля»

---

Ми читаємо фентезі або фантастику, коли хочемо опинитися у нових, вигаданих світах, обираємо пригодницьку літературу, коли хочемо опинитися у вирі авантюр та емоцій, звертаємося до історичних романів, коли прагнемо відчути, як це жити у, скажімо, XVII столітті. 

А який тип літератури обрати, коли хочеться дослідити самих себе і людей довкола?

---

Завдання 1.

Подивись на перелік видів, жанрів та стилів тексту та обери, які з них траплялися тобі під час читання роману «За Перекопом є земля».

Художній роман
Етнографічний текст про життя кримських татар
Репортаж з Революції гідності, мітингів у Криму та перебігу окупації
Вірш
Казка/Легенда
Пʼєса
Пісня
Документування спогадів

1. Подумай, навіщо авторка використала стільки різних підходів до оповіді, щоб написати цей роман?
2. Поміркуй, які досвіди персонажів це допомогло краще підсвітити?
3. Які ще стилістичні або оповідні рішення тобі запамʼяталися?

---

Нонфікшн — це тексти не про вигадане, тобто створене уявою автора чи авторки, а про реальний світ. Таке визначення закладене в самій назві — nonfistion — у перекладі з англійської  — не-вигадка. Цей жанр обирають тоді, коли які прагнуть розповісти якнайточніше про реальні події або явища, підкреслити, що у цьому тексті немає містифікацій або вигадки. 

Художня література — це тексти, в який автор чи авторка повністю конструюються новий світ. Він може бути повністю нереалістичним, як це буває із фентезі або фантастикою, а може мати декорації цілком реальної, наприклад, Франції ХІХ століття, або України ХХ століття. Проте, у всякому разі варто памʼятати, що усі події зрежисовані письменником чи письменницею і можуть не відповідати справжній історії. Цей жанр дозволяє читачам та читачкам поринути у внутрішні світи персонажів, краще зрозуміти їхні переживання та досвіди. 

Роман сьогодні — це дуже різноманітний жанр, в який можуть залучатися майже будь-які інші форми, щоб розповісти саме ту історію, яку задума(ла)в автор чи авторка. Наприклад, бути на межі нонфікшну та художньої літератури, як це зробила Анастасія Левкова у «За Перекопом є земля».

Завдання 2.

Перечитай фрагмент роману «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової та виконай завдання опісля.

— Доцю, якщо тобі там буде погано – вертайся, – сказав тато, суперечачи сам собі, бо перед тим, іще вдома, попереджав: якщо поїду — вернутися вже не зможу. Батьки не знали про мою розмову з Дмітрієм та Валєрчиком.

Уже коли я ступила на сходинку поїзда, мама гукнула:

— Оксано!

Я озирнулась. Мама ступила крок ближче. Я спустилася.

Мама піднесла три складених пальці мені до лоба, грудей, плечей — правого й лівого. Уперше в житті. Уперше в житті я побачила, як тато витирав сльози. Добре, що батьки є одне в одного, — вкотре подумала я.

У вагоні було спекотно й задушливо. Я одразу лягла на верхню полицю так, щоб жодна частина тіла не торкалася жодної іншої частини тіла, волосся розклала на подушці. Заходили пасажири, мугикали «Здрасьте» й по тому мовчали, явно цураючись діалогів.

Я мовчала й не сходила вниз, і вперла очі у стелю купе — бо: не хотіла торкатись очима Салгиру, над яким пролягав залізничний міст і який саме тут був неначе струмок, а не річка; не хотіла бачити рідні будинки, що ніби на варті зелених дворів поміж ними; не хотіла шукати очима поля, де вирощують кримські троянди й аніс, — їх із поїзда не було видно, та я знала: вони там є; не хотіла вгадувати за деревами та хрущовками колишній дитячий садок, що в останнє десятиліття був корпусом тну, моїм корпусом.

1. Поміркуй, яка інформація з цього фрагменту найважливіша? Чому?
2. Пригадай, як до того називали головну героїню у тексті?

Завдання 3.

Прочитай фрагмент роману та виконай завдання опісля.

Я різко прокинулась. Сусід унизу голосно сьорбав чай, і кожен сьорб був — неначе схлип. Сусідка навпроти жувала яблуко.

Біля її стегон лежала книжка. На обкладинці — чоловік у чорному капелюсі. «Ф. Достоевский», прочитала я. «Преступление и наказание».

Задзеленькав чужий телефон. Сусідка внизу узяла трубку.

«Вже минули Джанкой» — мовила українською.

Це її внутрішній антрополог, дослідницький інтерес спонукає читати «Злочин і кару», подумала я. Але мене мій внутрішній антрополог уже до такого не змусить, пообіцяла собі. Ні Достоєвського, ні Друніну, ані Бродського й Горького, ні Пелєвіна й Гришковця.

Тепер — ні слова російською, подумала я. Ні слова.

Гарна й багата мова — особливо мені до вподоби кипенно-белый. А ще — занятный, ловкач і ан нет. Та вже досить, спасибі.

Тепер — ані слова.

Іще дитиною я збагнула, що кожна мова дарує мені іншу мене. Кримськотатарська — емоційну й допитливу, англійська — впевнену й переконливу; українська — уважну до нюансів та вдумливу. А російська? Якою я є у своїй рідній, або — тепер назвімо це так — першій мові?

Логічною була б відповідь: різною. Але ніт, пані й панове.

У російській мене опановує вічний сумнів, вічне вагання, тоска й меланхолія — вічна, блядь, достоєвщина, від якої я зараз намагаюся дати драла, хоч вона вперла у мене очі з нижньої полиці купе — дивиться водночас і жалібно, й лиховісно, і мовить:

— Ты не бросишь меня.

Не вступай в діалог, не вступай — заговорить зуби!

— Я же — твоё родное.

Відведи очі, відведи, бо затягне в болото!

— Я же — великое!

— А! — махаю рукою. Не більш ніж маніпуляція — і заспокоююсь.

Сусідка бере в руки книжку, піднімає ліжко-полицю, кладе Достоєвського в торбу, виймає якийсь журнал і виходить у коридор.

1. Подумай, чому Оксана так почувалася, говорячи російською мовою?
2. Чому вона відмовляється від російської культури?
3. Чим, на твою думку, «антропологічний інтерес» відрізняється від «зацікавленості»? 

Завдання 4.

1. Про які теми цього роману тобі б хотілося б ще поговорити?
2. Який конфлікт здався тобі найболючішим? Чому? А про яких хотілося б прочитати більше?

Оксани та Влада
Оксани та її батька
Аліє та Бориса
Оксани з її знайомими, одногрупницями, колегами та викладачами
Родини Аліє та радянської/російської влади
Ахтема та політичної системи Криму
Оксана та Борис

3. Яка сюжетна лінія здалася тобі найцікавішою? Чому?

Походження Оксани
Стосунки між Оксаною та Владом
Стосунки між Оксаною та Борисом
Переплетіння доль групи друзів з дебатного клубу
Історія родини Аліє
Освітні та робочі сторінки життя Оксани
Історії подруг Оксани: Олі та Альони

4. Якщо уявити, що цей роман планують екранізувати, які актори та акторки могли б грати які ролі?

Наприклад, Ахтема міг би зіграти його тезко — Ахтем Сеітаблаєв. А хто — решту персонажів та персонажок?

Ахтем — Ахтем Сеітаблаєв
Оксана
Борис
Влад
Аліє
Альона
Халіл
Ольга

Дружня порада вчителю

Наостанок є простір поговорити про те, що зацікавило учнів та учениць у романі, окрім теми ідентичності, про яку йшлося на всіх попередніх уроках.

---

1. Як ти думаєш, чи стала інформація про родину героїні останньою краплею в її виборі власної ідентичності? Обґрунтуй свою думку.

Послухай розмову Анастасії Левкової із Наріманом Алієвим про «За Перекопом є земля» на читацькому клубі The Ukrainians. У чому ти згодний/згодна зі спікерами, а з чим ні? 

https://youtu.be/zjOaTv3KPHQ?si=SYoRVT22m1iQpFKg

Підготуйся до роботи над проєктами: обери один із діалогів роману, де персонажі дискутують щодо якоїсь із теми, якій були присвячені попередні уроки.

---

1. Левкова Анастасія «За Перекопом є земля». Київ. Лабораторія. 2023. 393 с.: https://www.yakaboo.ua/ua/za-perekopom-e-zemlja.html?gad_source=1&gad_campaignid=20887990244&gbraid=0AAAAADoya-a8Hk797wzSbG42jZbFJA9sZ&gclid=CjwKCAjw4efDBhATEiwAaDBpbtpLkdATttoXSxfi7BBYuFF0tLzpx6tbzObTJm8ot_PbkmLvW-TuXRoClLQQAvD_BwE
2. Запис книжкового клубу про «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової на каналі «The Ukrainians»:
   https://youtu.be/zjOaTv3KPHQ?si=SYoRVT22m1iQpFKg
3. Фото Ахтема Сеітаблаєва:
   https://www.ukrainer.net/akhtem-crimea/

Урок 16. «За Перекопом є земля» — роман на межі художньої літератури та нонфікшну: що це нам дає?

---

• Нонфікшн
• Художня література

• 375–387 сторінки роману  Анастасії Левкової «За Перекопом є земля»

---

Ми читаємо фентезі або фантастику, коли хочемо опинитися у нових, вигаданих світах, обираємо пригодницьку літературу, коли хочемо опинитися у вирі авантюр та емоцій, звертаємося до історичних романів, коли прагнемо відчути, як це жити у, скажімо, XVII столітті. 

А який тип літератури обрати, коли хочеться дослідити самих себе і людей довкола?

---

Завдання 1.

Подивись на перелік видів, жанрів та стилів тексту та обери, які з них траплялися тобі під час читання роману «За Перекопом є земля».

Художній роман
Етнографічний текст про життя кримських татар
Репортаж з Революції гідності, мітингів у Криму та перебігу окупації
Вірш
Казка/Легенда
Пʼєса
Пісня
Документування спогадів

1. Подумай, навіщо авторка використала стільки різних підходів до оповіді, щоб написати цей роман?
2. Поміркуй, які досвіди персонажів це допомогло краще підсвітити?
3. Які ще стилістичні або оповідні рішення тобі запамʼяталися?

---

Нонфікшн — це тексти не про вигадане, тобто створене уявою автора чи авторки, а про реальний світ. Таке визначення закладене в самій назві — nonfistion — у перекладі з англійської  — не-вигадка. Цей жанр обирають тоді, коли які прагнуть розповісти якнайточніше про реальні події або явища, підкреслити, що у цьому тексті немає містифікацій або вигадки. 

Художня література — це тексти, в який автор чи авторка повністю конструюються новий світ. Він може бути повністю нереалістичним, як це буває із фентезі або фантастикою, а може мати декорації цілком реальної, наприклад, Франції ХІХ століття, або України ХХ століття. Проте, у всякому разі варто памʼятати, що усі події зрежисовані письменником чи письменницею і можуть не відповідати справжній історії. Цей жанр дозволяє читачам та читачкам поринути у внутрішні світи персонажів, краще зрозуміти їхні переживання та досвіди. 

Роман сьогодні — це дуже різноманітний жанр, в який можуть залучатися майже будь-які інші форми, щоб розповісти саме ту історію, яку задума(ла)в автор чи авторка. Наприклад, бути на межі нонфікшну та художньої літератури, як це зробила Анастасія Левкова у «За Перекопом є земля».

Завдання 2.

Перечитай фрагмент роману «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової та виконай завдання опісля.

— Доцю, якщо тобі там буде погано – вертайся, – сказав тато, суперечачи сам собі, бо перед тим, іще вдома, попереджав: якщо поїду — вернутися вже не зможу. Батьки не знали про мою розмову з Дмітрієм та Валєрчиком.

Уже коли я ступила на сходинку поїзда, мама гукнула:

— Оксано!

Я озирнулась. Мама ступила крок ближче. Я спустилася.

Мама піднесла три складених пальці мені до лоба, грудей, плечей — правого й лівого. Уперше в житті. Уперше в житті я побачила, як тато витирав сльози. Добре, що батьки є одне в одного, — вкотре подумала я.

У вагоні було спекотно й задушливо. Я одразу лягла на верхню полицю так, щоб жодна частина тіла не торкалася жодної іншої частини тіла, волосся розклала на подушці. Заходили пасажири, мугикали «Здрасьте» й по тому мовчали, явно цураючись діалогів.

Я мовчала й не сходила вниз, і вперла очі у стелю купе — бо: не хотіла торкатись очима Салгиру, над яким пролягав залізничний міст і який саме тут був неначе струмок, а не річка; не хотіла бачити рідні будинки, що ніби на варті зелених дворів поміж ними; не хотіла шукати очима поля, де вирощують кримські троянди й аніс, — їх із поїзда не було видно, та я знала: вони там є; не хотіла вгадувати за деревами та хрущовками колишній дитячий садок, що в останнє десятиліття був корпусом тну, моїм корпусом.

1. Поміркуй, яка інформація з цього фрагменту найважливіша? Чому?
2. Пригадай, як до того називали головну героїню у тексті?

Завдання 3.

Прочитай фрагмент роману та виконай завдання опісля.

Я різко прокинулась. Сусід унизу голосно сьорбав чай, і кожен сьорб був — неначе схлип. Сусідка навпроти жувала яблуко.

Біля її стегон лежала книжка. На обкладинці — чоловік у чорному капелюсі. «Ф. Достоевский», прочитала я. «Преступление и наказание».

Задзеленькав чужий телефон. Сусідка внизу узяла трубку.

«Вже минули Джанкой» — мовила українською.

Це її внутрішній антрополог, дослідницький інтерес спонукає читати «Злочин і кару», подумала я. Але мене мій внутрішній антрополог уже до такого не змусить, пообіцяла собі. Ні Достоєвського, ні Друніну, ані Бродського й Горького, ні Пелєвіна й Гришковця.

Тепер — ні слова російською, подумала я. Ні слова.

Гарна й багата мова — особливо мені до вподоби кипенно-белый. А ще — занятный, ловкач і ан нет. Та вже досить, спасибі.

Тепер — ані слова.

Іще дитиною я збагнула, що кожна мова дарує мені іншу мене. Кримськотатарська — емоційну й допитливу, англійська — впевнену й переконливу; українська — уважну до нюансів та вдумливу. А російська? Якою я є у своїй рідній, або — тепер назвімо це так — першій мові?

Логічною була б відповідь: різною. Але ніт, пані й панове.

У російській мене опановує вічний сумнів, вічне вагання, тоска й меланхолія — вічна, блядь, достоєвщина, від якої я зараз намагаюся дати драла, хоч вона вперла у мене очі з нижньої полиці купе — дивиться водночас і жалібно, й лиховісно, і мовить:

— Ты не бросишь меня.

Не вступай в діалог, не вступай — заговорить зуби!

— Я же — твоё родное.

Відведи очі, відведи, бо затягне в болото!

— Я же — великое!

— А! — махаю рукою. Не більш ніж маніпуляція — і заспокоююсь.

Сусідка бере в руки книжку, піднімає ліжко-полицю, кладе Достоєвського в торбу, виймає якийсь журнал і виходить у коридор.

1. Подумай, чому Оксана так почувалася, говорячи російською мовою?
2. Чому вона відмовляється від російської культури?
3. Чим, на твою думку, «антропологічний інтерес» відрізняється від «зацікавленості»? 

Завдання 4.

1. Про які теми цього роману тобі б хотілося б ще поговорити?
2. Який конфлікт здався тобі найболючішим? Чому? А про яких хотілося б прочитати більше?

Оксани та Влада
Оксани та її батька
Аліє та Бориса
Оксани з її знайомими, одногрупницями, колегами та викладачами
Родини Аліє та радянської/російської влади
Ахтема та політичної системи Криму
Оксана та Борис

3. Яка сюжетна лінія здалася тобі найцікавішою? Чому?

Походження Оксани
Стосунки між Оксаною та Владом
Стосунки між Оксаною та Борисом
Переплетіння доль групи друзів з дебатного клубу
Історія родини Аліє
Освітні та робочі сторінки життя Оксани
Історії подруг Оксани: Олі та Альони

4. Якщо уявити, що цей роман планують екранізувати, які актори та акторки могли б грати які ролі?

Наприклад, Ахтема міг би зіграти його тезко — Ахтем Сеітаблаєв. А хто — решту персонажів та персонажок?

Ахтем — Ахтем Сеітаблаєв
Оксана
Борис
Влад
Аліє
Альона
Халіл
Ольга

---

1. Як ти думаєш, чи стала інформація про родину героїні останньою краплею в її виборі власної ідентичності? Обґрунтуй свою думку.

Послухай розмову Анастасії Левкової із Наріманом Алієвим про «За Перекопом є земля» на читацькому клубі The Ukrainians. У чому ти згодний/згодна зі спікерами, а з чим ні? 

https://youtu.be/zjOaTv3KPHQ?si=SYoRVT22m1iQpFKg

Підготуйся до роботи над проєктами: обери один із діалогів роману, де персонажі дискутують щодо якоїсь із теми, якій були присвячені попередні уроки.

---

1. Левкова Анастасія «За Перекопом є земля». Київ. Лабораторія. 2023. 393 с.: https://www.yakaboo.ua/ua/za-perekopom-e-zemlja.html?gad_source=1&gad_campaignid=20887990244&gbraid=0AAAAADoya-a8Hk797wzSbG42jZbFJA9sZ&gclid=CjwKCAjw4efDBhATEiwAaDBpbtpLkdATttoXSxfi7BBYuFF0tLzpx6tbzObTJm8ot_PbkmLvW-TuXRoClLQQAvD_BwE
2. Запис книжкового клубу про «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової на каналі «The Ukrainians»:
   https://youtu.be/zjOaTv3KPHQ?si=SYoRVT22m1iQpFKg
3. Фото Ахтема Сеітаблаєва:
   https://www.ukrainer.net/akhtem-crimea/