Урок 24. Інший у чужому просторі
Матеріал
Урок 24. Інший у чужому просторі
- Інший
- Узагальнений інший
- Фрагменти з роману «Походження» Саші Станішича
Буває так, що за певний обставин ми почуваємося дуже іншими від усіх довкола. А деякі з нас почувають себе так постійно.
Чи потрапляв/потрапляла ти в подібні ситуації?
Завдання 1.
Подивись на 6 кадрів із фільмів та мультфільмів. Що їх усі обʼєднує?
- Чим головні герої кадрів відрізняються від решти?
- Поміркуй, чи приймає їх решта, судячи з кадрів?
- Які інші приклади подібних історій ти можеш навести?
Дружня порада вчителю
Тут є простір поговорити, що Інший, якого не приймає соціум — це дуже популярний сюжет в культурі, націлений якраз на те, щоб не дивитися на людей крізь призму стереотипів.
Інший — центральне поняття для кожного з нас, адже визначаючи Інших (тих, ким ми не є) довкола ми заразом формулюємо, ким є ми. У процесі окреслення меж нашої ідентичності ми мимоволі міркуємо про ознаки Інших. Наприклад, Я — жінка, а тому мене, зокрема, сформувала певна низка суспільних правил, очікувань, а часом і упереджень, повʼязаних зі статтю. Тоді як Інший (від якого Я відділяюся, давши відповідь на питання «Ким я не є?») — чоловік і його сформувала інша низка правил, очікувань та упереджень. Поміркувавши про це ми можемо, скажімо, емпатувати проблемам один одного, поставивши себе на місце Іншого. Те саме і зі звʼязками між цілими групами людей, зокрема і націями. Нанизуючи ознаки власної національної ідентичності ми відділяємо себе від культур інших народів — Узагальнених Інших.
Зустріч із Іншим зазвичай супроводжується конфліктом, адже ми стикаємося з чимось нам не притаманним. Цей конфлікт може бути цілком нейтральний, чи то пак продуктивним, коли межі визначені і ми з Іншим можемо спокійно співіснувати далі і межах одної спільноти або групи спільнот. А бувають й деструктивні конфлікти, коли Інший стає Чужим — тим, що відмінний настільки, що мирна взаємодія, здається, не можлива. Такі конфлікти часто бувають підігріті стереотипами або сталими упередженнями. Наприклад, після терактів 11 вересня у Нью-Йорку, скоєних ісламістською організацією «Аль-Каїда», люди арабського походження, або ж навіть ті, кого могли за них візуально прийняти, фіксували, що до них почали ставатися гірше.
Завдання 2.
Подивись фрагмент відео (20:08–-24:51), де співачка Розалі Номбре розповідає про свій досвід усвідомлення, що вона відрізняється від свого оточення, та дай відповіді на питання опісля:
https://www.youtube.com/watch?v=go6mcFttdB0
- За якою ознакою Розалі відрізнялася від людей довкола?
- Коли і чому вона це усвідомила?
Іншування — це цілеспрямована спроба зробити когось «іншим», «чужим» або навіть «ворогом». Часто джерелом іншування стають хибні уявлення, сліпе слідування стереотипам чи фрагментарний погляд, замість того, щоб взяти до уваги усі якості певної людини. Так, наприклад, у нашому суспільстві вкорінилися такі необґрунтовані та навіть ксенофобські шаблони «Інших», до них найчастіше зараховують євреїв, ромів або ж людей змішаного етнічного походження. Іншування часто ґрунтується на візуальному критерії, адже людська зовнішність — найпомітніша ознака відмінності.
Ксенофобія — це страх перед чужинцями, вороже ставлення до іноземців, що часом межує із ненавистю на етнічному підґрунті.
Расизм — антинаукова ідеологія, що проголошує вищість певної раси чи етносу над іншими, чим легітимізує утиски та дискримінацію за цими критеріями.
Завдання 3.
Прочитай фрагмент роману та дай відповіді на питання.
Поза школою я ще довго вважав, що мене можна ідентифікувати і зачепити як мігранта. Наче в мене на писку було написано те, що мені самому заважало, неплавність, ба навіть нестабільність моєї мови, — і, мабуть, їх і справді впізнавали: у моїй невпевненості, в моєму акценті, в моєму одязі. Одного разу я вилаявся сербохорватською під час баскетбольного матчу, і під час наступної атаки хтось грубо збив мене з ніг із грубим покриком. Я забив обидва штрафні кидки.
Закупи з дідусем на касі «Едеки», розмова в черзі: йшлося про те, що салямі була загорнута у фольгу, що йому здалося надзвичайно смішним. «Свободу салямі!» — вигукнув дідусь і підняв салямі над головою, як Деян Савичевич тримав кубок національного чемпіонату. Ми сміялися і пропустили момент, коли черга рушила далі.
«Гей ви, “совок”, чого застигли?»
Я не переклав цього дідусеві. Я озирнувся і вибачився.
- Поміркуй, чому у Саші було враження, що його можна було візуально означити як мігранта?
- Чим ситуація Саші відрізняється від обставин у яких живе Розалі з відео?
- За якими ознаками люди в черзі зрозуміли, що Саша з дідусе мігранти? Чому вони назвати їх «совком»?
Дружня порада вчителю
Тут можна пригадати, що слово «совок» вже було в цьому курсі, адже це саркастична форма Людини Радянської — ідентичності, про яку ми вже говорили на 8 уроці.
Завдання 4.
Прочитай фрагмент роману та дай відповіді на питання.
1.
У наших іменах є пташки. Дехто хотів зробити мені приємне й назвав мої «прикрасою». У Німеччині вони мені частіше заважали, ні допомагали. Вони викликали скептичне ставлення чиновників та орендодавців, а на кордонах паспортний контроль тримав мене довше, ніж Петру переді мною та Інго після мене.
Крім того, в моєму паспорті впродовж дванадцяти семестрів було зазначено, що моє перебування в Німеччині дозволене виключно з метою навчання. Тож найстаранніші із прикордонників розпитували мене про мої навчальні предмети. Їхній список також наводився, але вони все одно запитували.
Це була перевірка: якщо ти плутався у відповідях, бо не знав своїх предметів, можливо, віза підроблена.
В аеропорту Франкфурта перед поїздкою до США, де я мав розпочати роботу асистентом викладача німецької мови, прикордонник возився з моїм паспортом так завзято, що черга позаду мене вже почала схвильовано зиркати на аварійні виходи. У якийсь момент службовець вигукнув, ніби щойно помітивши візу: «Ти. Вчишся. Що! Ти! Вчиш?».
Він кричав. Якось так викрикував кожне слово,
наче воно було найважливішим.
«Славістика!» — крикнув я не менш гучно у відповідь.
Моя відповідь викликала у нього схвальний кивок.
«У вас там, мабуть, купа математики», — вигукнув він. Затим перегорнув сторінку і поцікавився: «Що! Ти! У Тунісі! Робив!».
«Ол! Інклюзів! Найбільше! Мене! Вразив! Шведський стіл!»
Мені мала би бути байдужа екзотичність імен — зрештою, я і сам не без упереджень сприймаю німецькі. У розмові про незнайому мені пару я запитав, хто з них жінка: Гауке чи Зігрід? А виявилося, що обидві — жінки! А мене впіймали на гарячому.
Хай там як: якщо після двадцятого перегляду квартири ти не потрапляєш до шорт-листа, Saša стає Сашею. Це теж зрештою не спрацювало, але цього разу через професію. («У нашому будинку живуть тільки лікарі, юристи та архітектори. І класичний філолог, якого ми ніяк не можемо вигнати»). Потім я отримав літературну премію, і пів року здавалося, ніби я заробляю дуже непогані гроші. Раптом і імʼя, і професія перестали мені перешкоджати.
2.
1980 році мама повернулася до Вишеграда з найкращими оцінками за рік, стала викладачкою марксизму в гімназії і стояла в черзі по товари сумнівної якості з завищеними цінами. Її обурювали некомпетентне керівництво та соціальна нерівність. Вона боялася поширення націоналізму і не сприймала його всерйоз. Криза була терпимою для мами — як і для більшості людей, — доки не стала загрозливою для життя. Доки ця криза не прийшла з дружнім попередженням у поліцейській формі та спортивних штанах.
Мама неромантично страждає від минулого. Вона подолала перешкоди соціального походження — її батьки не були заможними людьми і мусили позичати гроші. Як жінка з неакадемічного середовища вона була єдиною з трьох дітей, хто вступив до університету. У 1990 році, коли це було ще незвично, вона заснувала власний бізнес.
Однак мамине етнічне походження переслідувало
Ії, як наполеглива чутка, через її арабське імʼя. В очах оточення це був недолік. Недолік в очах нових реалій, недолік, якого не можна було виправити ні амбіціями, ні освітою, ні майстерністю.
- Що найбільше вирізняло Сашу у німецькому соціумі?
- Чому ця відмінність спонукала німців ставити йому доволі дивні запитання?
- В який момент це перестала бути проблемою? Поміркуй, чому?
- Чи мала мама Саші подібну проблему?
- Чим її ситуація відрізнялася від Сашиної?
Завдання 5.
Прочитай короткий уривок та дай відповіді на питання.
Потім вдома: що спільного між нами, югославами, і вʼєтнамцями? І в наступний момент я вже шукав серед дещиці своїх знань про Вʼєтнам (читав про вʼєтнамську війну, двічі куштував їжу, знав одного вʼєтнамця зі школи) щось, що могло б викликати ненависть до країни та її народу. І справжній жах: я зважував, чим відрізнявся, чим був кращим, щоб якось запевнити себе, що з нами, хорошими югославами, нічого подібного не може статися.
- Поміркуй, чому ця ситуація викликала у героя жах, а може й сором?
- Чому Саші важливо переконатися, що він чимось кращий за інших у подібній ситуації?
Подумай, чи сприймав/сприймала ти когось за Іншого у своєму життя? Хтось це був/була? Чому у тебе сформувалося таке ставлення?
Дружня порада вчителю
Це може бути час та простір обговорити це питання разом та сформувати певний перелік етносів або соціальних ролей, до яких у нас найбільше упередження в країні. Проте, це також доволі особисті запитання, тому не кожен чи кожна мають обовʼязково висловлюватися.
Подивись відео повністю та поміркуй щодо питань опісля.
https://www.youtube.com/watch?v=go6mcFttdB0
- Який з елементів соціалізації був найважчим для Розалі?
- Де Розалі частіше сприймають як «одну з нас»: в Україні чи в країнах Європи? Чому?
- Які вужчі ідентичності є у Розалі? Чому вони сформувалися?
- Кадри з фільмів та мультфільмів з сайту https://www.imdb.com/
- Станішич Саша «Походження». Київ. Комора. 2025. 368 с.:
https://www.yakaboo.ua/ua/pohodzhennja.html?srsltid=AfmBOoofT2rOkLGqBiAppaQkObDFncTC_vt319zr83PyVhurv6KbHaIP - Мем зі Скідвардом: https://ar.pinterest.com/pin/618541330105561353/
Урок 24. Інший у чужому просторі
- Інший
- Узагальнений інший
- Фрагменти з роману «Походження» Саші Станішича
Буває так, що за певний обставин ми почуваємося дуже іншими від усіх довкола. А деякі з нас почувають себе так постійно.
Чи потрапляв/потрапляла ти в подібні ситуації?
Завдання 1.
Подивись на 6 кадрів із фільмів та мультфільмів. Що їх усі обʼєднує?
- Чим головні герої кадрів відрізняються від решти?
- Поміркуй, чи приймає їх решта, судячи з кадрів?
- Які інші приклади подібних історій ти можеш навести?
Інший — центральне поняття для кожного з нас, адже визначаючи Інших (тих, ким ми не є) довкола ми заразом формулюємо, ким є ми. У процесі окреслення меж нашої ідентичності ми мимоволі міркуємо про ознаки Інших. Наприклад, Я — жінка, а тому мене, зокрема, сформувала певна низка суспільних правил, очікувань, а часом і упереджень, повʼязаних зі статтю. Тоді як Інший (від якого Я відділяюся, давши відповідь на питання «Ким я не є?») — чоловік і його сформувала інша низка правил, очікувань та упереджень. Поміркувавши про це ми можемо, скажімо, емпатувати проблемам один одного, поставивши себе на місце Іншого. Те саме і зі звʼязками між цілими групами людей, зокрема і націями. Нанизуючи ознаки власної національної ідентичності ми відділяємо себе від культур інших народів — Узагальнених Інших.
Зустріч із Іншим зазвичай супроводжується конфліктом, адже ми стикаємося з чимось нам не притаманним. Цей конфлікт може бути цілком нейтральний, чи то пак продуктивним, коли межі визначені і ми з Іншим можемо спокійно співіснувати далі і межах одної спільноти або групи спільнот. А бувають й деструктивні конфлікти, коли Інший стає Чужим — тим, що відмінний настільки, що мирна взаємодія, здається, не можлива. Такі конфлікти часто бувають підігріті стереотипами або сталими упередженнями. Наприклад, після терактів 11 вересня у Нью-Йорку, скоєних ісламістською організацією «Аль-Каїда», люди арабського походження, або ж навіть ті, кого могли за них візуально прийняти, фіксували, що до них почали ставатися гірше.
Завдання 2.
Подивись фрагмент відео (20:08–-24:51), де співачка Розалі Номбре розповідає про свій досвід усвідомлення, що вона відрізняється від свого оточення, та дай відповіді на питання опісля:
https://www.youtube.com/watch?v=go6mcFttdB0
- За якою ознакою Розалі відрізнялася від людей довкола?
- Коли і чому вона це усвідомила?
Іншування — це цілеспрямована спроба зробити когось «іншим», «чужим» або навіть «ворогом». Часто джерелом іншування стають хибні уявлення, сліпе слідування стереотипам чи фрагментарний погляд, замість того, щоб взяти до уваги усі якості певної людини. Так, наприклад, у нашому суспільстві вкорінилися такі необґрунтовані та навіть ксенофобські шаблони «Інших», до них найчастіше зараховують євреїв, ромів або ж людей змішаного етнічного походження. Іншування часто ґрунтується на візуальному критерії, адже людська зовнішність — найпомітніша ознака відмінності.
Ксенофобія — це страх перед чужинцями, вороже ставлення до іноземців, що часом межує із ненавистю на етнічному підґрунті.
Расизм — антинаукова ідеологія, що проголошує вищість певної раси чи етносу над іншими, чим легітимізує утиски та дискримінацію за цими критеріями.
Завдання 3.
Прочитай фрагмент роману та дай відповіді на питання.
Поза школою я ще довго вважав, що мене можна ідентифікувати і зачепити як мігранта. Наче в мене на писку було написано те, що мені самому заважало, неплавність, ба навіть нестабільність моєї мови, — і, мабуть, їх і справді впізнавали: у моїй невпевненості, в моєму акценті, в моєму одязі. Одного разу я вилаявся сербохорватською під час баскетбольного матчу, і під час наступної атаки хтось грубо збив мене з ніг із грубим покриком. Я забив обидва штрафні кидки.
Закупи з дідусем на касі «Едеки», розмова в черзі: йшлося про те, що салямі була загорнута у фольгу, що йому здалося надзвичайно смішним. «Свободу салямі!» — вигукнув дідусь і підняв салямі над головою, як Деян Савичевич тримав кубок національного чемпіонату. Ми сміялися і пропустили момент, коли черга рушила далі.
«Гей ви, “совок”, чого застигли?»
Я не переклав цього дідусеві. Я озирнувся і вибачився.
- Поміркуй, чому у Саші було враження, що його можна було візуально означити як мігранта?
- Чим ситуація Саші відрізняється від обставин у яких живе Розалі з відео?
- За якими ознаками люди в черзі зрозуміли, що Саша з дідусе мігранти? Чому вони назвати їх «совком»?
Завдання 4.
Прочитай фрагмент роману та дай відповіді на питання.
1.
У наших іменах є пташки. Дехто хотів зробити мені приємне й назвав мої «прикрасою». У Німеччині вони мені частіше заважали, ні допомагали. Вони викликали скептичне ставлення чиновників та орендодавців, а на кордонах паспортний контроль тримав мене довше, ніж Петру переді мною та Інго після мене.
Крім того, в моєму паспорті впродовж дванадцяти семестрів було зазначено, що моє перебування в Німеччині дозволене виключно з метою навчання. Тож найстаранніші із прикордонників розпитували мене про мої навчальні предмети. Їхній список також наводився, але вони все одно запитували.
Це була перевірка: якщо ти плутався у відповідях, бо не знав своїх предметів, можливо, віза підроблена.
В аеропорту Франкфурта перед поїздкою до США, де я мав розпочати роботу асистентом викладача німецької мови, прикордонник возився з моїм паспортом так завзято, що черга позаду мене вже почала схвильовано зиркати на аварійні виходи. У якийсь момент службовець вигукнув, ніби щойно помітивши візу: «Ти. Вчишся. Що! Ти! Вчиш?».
Він кричав. Якось так викрикував кожне слово,
наче воно було найважливішим.
«Славістика!» — крикнув я не менш гучно у відповідь.
Моя відповідь викликала у нього схвальний кивок.
«У вас там, мабуть, купа математики», — вигукнув він. Затим перегорнув сторінку і поцікавився: «Що! Ти! У Тунісі! Робив!».
«Ол! Інклюзів! Найбільше! Мене! Вразив! Шведський стіл!»
Мені мала би бути байдужа екзотичність імен — зрештою, я і сам не без упереджень сприймаю німецькі. У розмові про незнайому мені пару я запитав, хто з них жінка: Гауке чи Зігрід? А виявилося, що обидві — жінки! А мене впіймали на гарячому.
Хай там як: якщо після двадцятого перегляду квартири ти не потрапляєш до шорт-листа, Saša стає Сашею. Це теж зрештою не спрацювало, але цього разу через професію. («У нашому будинку живуть тільки лікарі, юристи та архітектори. І класичний філолог, якого ми ніяк не можемо вигнати»). Потім я отримав літературну премію, і пів року здавалося, ніби я заробляю дуже непогані гроші. Раптом і імʼя, і професія перестали мені перешкоджати.
2.
1980 році мама повернулася до Вишеграда з найкращими оцінками за рік, стала викладачкою марксизму в гімназії і стояла в черзі по товари сумнівної якості з завищеними цінами. Її обурювали некомпетентне керівництво та соціальна нерівність. Вона боялася поширення націоналізму і не сприймала його всерйоз. Криза була терпимою для мами — як і для більшості людей, — доки не стала загрозливою для життя. Доки ця криза не прийшла з дружнім попередженням у поліцейській формі та спортивних штанах.
Мама неромантично страждає від минулого. Вона подолала перешкоди соціального походження — її батьки не були заможними людьми і мусили позичати гроші. Як жінка з неакадемічного середовища вона була єдиною з трьох дітей, хто вступив до університету. У 1990 році, коли це було ще незвично, вона заснувала власний бізнес.
Однак мамине етнічне походження переслідувало
Ії, як наполеглива чутка, через її арабське імʼя. В очах оточення це був недолік. Недолік в очах нових реалій, недолік, якого не можна було виправити ні амбіціями, ні освітою, ні майстерністю.
- Що найбільше вирізняло Сашу у німецькому соціумі?
- Чому ця відмінність спонукала німців ставити йому доволі дивні запитання?
- В який момент це перестала бути проблемою? Поміркуй, чому?
- Чи мала мама Саші подібну проблему?
- Чим її ситуація відрізнялася від Сашиної?
Завдання 5.
Прочитай короткий уривок та дай відповіді на питання.
Потім вдома: що спільного між нами, югославами, і вʼєтнамцями? І в наступний момент я вже шукав серед дещиці своїх знань про Вʼєтнам (читав про вʼєтнамську війну, двічі куштував їжу, знав одного вʼєтнамця зі школи) щось, що могло б викликати ненависть до країни та її народу. І справжній жах: я зважував, чим відрізнявся, чим був кращим, щоб якось запевнити себе, що з нами, хорошими югославами, нічого подібного не може статися.
- Поміркуй, чому ця ситуація викликала у героя жах, а може й сором?
- Чому Саші важливо переконатися, що він чимось кращий за інших у подібній ситуації?
Подумай, чи сприймав/сприймала ти когось за Іншого у своєму життя? Хтось це був/була? Чому у тебе сформувалося таке ставлення?
Подивись відео повністю та поміркуй щодо питань опісля.
https://www.youtube.com/watch?v=go6mcFttdB0
- Який з елементів соціалізації був найважчим для Розалі?
- Де Розалі частіше сприймають як «одну з нас»: в Україні чи в країнах Європи? Чому?
- Які вужчі ідентичності є у Розалі? Чому вони сформувалися?
- Кадри з фільмів та мультфільмів з сайту https://www.imdb.com/
- Станішич Саша «Походження». Київ. Комора. 2025. 368 с.:
https://www.yakaboo.ua/ua/pohodzhennja.html?srsltid=AfmBOoofT2rOkLGqBiAppaQkObDFncTC_vt319zr83PyVhurv6KbHaIP - Мем зі Скідвардом: https://ar.pinterest.com/pin/618541330105561353/
Ділись та обговорюй важливе