Урок 24: Класицизм та імперські амбіції

Тема 4.1. Класицизм та імперські амбіції

Урок 24: Класицизм та імперські амбіції

---

---

Основні тези для вчительства

1. Контекст

Що відбувається

XVIII століття — доба великих імперій та їхнього суперництва за світове домінування. Британська імперія активно розширює колонії в Америці, Індії, Африці; Франція бореться за вплив у Європі та за океаном. Російська імперія поступово обмежує автономію Гетьманщини після Переяславської угоди 1654 року, остаточно скасовує її 1764-го, а 1775 року ліквідує Запорізьку Січ. Австрійська монархія Габсбургів після Першого поділу Речі Посполитої (1772) отримує Галичину (входить до складу імперії як Королівство Галичини й Лодомерії), а через два роки й Буковину. Османська імперія, хоч і слабшає, утримує контроль над Кримом до його анексії Росією в 1783 році.

Просвітництво проголошує культ розуму, раціональності, універсальних законів прогресу. Енциклопедисти (французькі мислителі, письменники та науковці XVIII століття, які створювали «Енциклопедію», зокрема Дені Дідро та Жан Леон Д’Аламбер) формулюють ідеали свободи, рівності, братерства. Парадоксально, але саме в цей час європейські імперії досягають піку експансії: колонізують Америку, Африку, Азію, експлуатують мільйони людей, нищать корінні культури. Упродовж 400 років (XVI-XIX ст.) трансатлантична работоргівля спричинила насильницьке вивезення приблизно 12,5 мільйонів африканців. Колоніальне пограбування забезпечує економічне процвітання метрополій і фінансує розквіт мистецтва та науки.

Французька революція 1789 року руйнує старий порядок, але невдовзі Наполеон створює нову імперію, що охоплює значну частину Європи. Після його поразки Віденський конгрес 1815 року перекроює карту континенту на користь великих монархій. Україна остаточно опиняється поділеною між Російською та Австрійською імперіями, позбавлена державності й прав на культурну автономію.

Чому це впливає на мистецтво

Імперії потребують мистецтва для легітимації влади та демонстрації могутності. Класицизм з його культом античності стає ідеальним інструментом: він апелює до “універсальних” цінностей і раціонального порядку, замовчуючи культурне різноманіття підкорених народів. Архітектура, живопис, скульптура повинні прославляти правителів як спадкоємців римських імператорів і грецьких героїв.

Колоніальні імперії дедалі активніше привозять до Європи екзотичні матеріали, предмети мистецтва й навіть людей. У цей час з’являються перші публічні музеї — Британський музей у Лондоні (1759), Лувр у Парижі (1793). Їхні колекції формуються здебільшого з колоніальних трофеїв: єгипетських обелісків, індійських діамантів, африканських масок, американського золота. Уявлення про «цивілізованих європейців» і «диких тубільців» починає формуватися ще наприкінці XV століття — з початком експансії Іспанії та Португалії в Америку. Вже тоді виникає ідея про те, що європейці нібито несуть «вищу» цивілізацію — і ця теза стає основою раннього колоніалізму. Проте чітка, сформована ідеологія колоніального «цивілізаційного місіонерства» оформлюється у XVII–XVIII століттях і досягає свого апогею у XIX столітті. Вона виправдовує економічну експлуатацію, культурний геноцид (заборону мов, традицій, освіти), а інколи — і фізичне знищення підкорених народів.

Для підкорених націй імперське мистецтво означає культурну колонізацію: нав’язування чужої мови, естетики, ідентичності. Так, Україна після скасування Гетьманщини у 1764 році за наказом Катерини ІІ опиняється в умовах послідовної політики колонізації, спрямованої на примусову асиміляцію, прищеплення відчуття меншовартості та системне стирання місцевих традицій. Забороняється українська мова, література, театр; заборонено відкривати в Україні вищі художні навчальні заклади. Всі, хто прагне отримати професійну художню освіту, змушені їхати до імперських центрів — Петербурга чи Відня, або інших міст Європи.

Козацька старшина втрачає свої права та автономію, натомість отримує можливість інтегруватися в російське дворянство (зокрема завдяки «Жалуваній грамоті дворянству» 1785 року), стаючи частиною імперського панівного класу. У сфері мистецтва поступово насаджується «єдино правильний» стиль — класицизм, що мав уніфікувати імперський простір і водночас символічно підкреслити його «цивілізаційну місію».

У містах Галичини та Буковини класицизм теж стає архітектурним символом влади Габсбургів. На відміну від Російської імперії, австрійська політика була менш репресивною: вона намагалася утримувати лояльність підданих, дозволяючи певну культурну автономію різним народам — чехам, полякам, українцям, угорцям. Водночас українці («русини») мали залишатися вірними імператорові, а будь-які спроби політичного самоствердження придушувалися, як після революції 1848 року. Австрійська та пізніше Австро-Угорська імперії були конституційними монархіями, де формально проголошувалася рівноправність мов, хоча німецька залишалася головною в адміністрації та армії. Для українців ці умови були значно кращими, ніж у Росії, але вони постійно змагалися за свої культурні та політичні права з іншими етнічними групами: у Галичині — з поляками, у Буковині — з румунами, на Закарпатті — з угорцями. Саме в цей час, на початку XIX століття, формується сучасний український національний рух, який вимагав рівноправності мови, доступу до освіти й участі в управлінні краєм.

Як це виявляється в мистецтві

Мистецтво стає інструментом імперської пропаганди. Грандіозні палацові ансамблі (Версаль, Петергоф, Шенбрунн) демонструють абсолютну владу монархів. Тріумфальні арки та колони прославляють воєнні перемоги й інші визначні події, закріплюючи ідею величі імперії в міському ландшафті. Академії мистецтв стандартизують художню освіту, вимагаючи наслідування античних зразків і відкидаючи народні традиції як “грубі” й “нецивілізовані”.

У живописі поширюються теми історичних подвигів, алегорії влади, портрети правителів у героїчних позах. Класицистичний стиль із суворими композиціями, холодним колоритом, ідеалізованими формами створює образ раціонального, упорядкованого світу під контролем освічених монархів

В українські землі класицизм приходить дещо пізніше, ніж у країни Західної Європи, і сприймається як зовнішній, «чужий» стиль, покликаний витіснити козацьке бароко — яскравий прояв національної культурної традиції Гетьманщини. Панські садиби українських і польських магнатів кінця XVIII — початку XIX століття активно будуються вже в класицистичній манері (садиба у Качанівці, Чернігівська область, засн. у 1770-ті рр.).

Автор: D.Rovchak – Власна робота, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=28552971

Київ цього часу також зазнає змін: упорядковується містопланування (регулярна система вулиць на Подолі), споруджуються нові сакральні й цивільні будівлі в дусі класицизму. Найвиразніше ж стиль проявляється на Півдні України, де він стає майже домінантним у формуванні нових міст. В Одесі французький інженер Франц де Воллан розробляє регулярний план із чіткою сіткою кварталів однакових розмірів. Подібні принципи визначають і розвиток Херсона, Дніпра.

2. Теорія через практику

Академізм — художній напрям, що спирається на правила й принципи, встановлені національними академіями мистецтв. На думку академістів, основою професійного мистецтва є вивчення та наслідування класичних взірців античності й Ренесансу. Тому для академічних творів характерні: точний рисунок, увага до деталей, сувора композиція, рівновага форм і колористична гармонія. Художник мав створювати ідеалізовану, “досконалу” красу.

Перші академії виникли в Італії. У 1585 році Лодовіко Карраччі заснував у Болоньї Академію дельї Інкаммінаті, одну з перших шкіл, що систематизувала вивчення класичного мистецтва — зокрема здобутки Високого Ренесансу (Рафаель). Проте справжній розквіт академічної системи припадає на наступні століття, коли академії з’являються у столицях імперій: Парижі (1648), Відні (1692), Мадриді (1752), Петербурзі (1757), Лондоні (1768). Вони виконували подвійну функцію: освітню — готували художників для потреб двору й держави; ідеологічну — визначали, що є “високим мистецтвом”, а що вважається другорядним, “низьким”.

Це спричинило появу ієрархії жанрів, у якій кожен жанр мав свою “цінність”:

1. Історичний живопис (міфологічні, біблійні, алегоричні, героїчні сюжети) – найвищий статус
2. Портрет (від парадного до камерного)
3. Побутовий жанр
4. Пейзаж
5. Анімалістичний жанр
6. Натюрморт

Подібний поділ існував і в літературі: до “високих” належали трагедія, ода, епос; до “низьких” — комедія, сатира, байка.

3. Мистецтво періоду: тенденції та еволюція

Починаючи з XVII століття, чітка послідовність художніх стилів перестає існувати. Мистецькі напрями більше не змінюють один одного лінійно: вони часто виникають паралельно, співіснують, взаємовпливають і розгалужуються на різні течії та школи. Це створює складнішу картину мистецтва.

Класицизм (від лат. classicus — «зразковий») уособлює світогляд, що відображає прагнення людини до краси, гармонії, цілісності, простоти та ясності змісту й форми. Ці риси передусім властиві мистецтву античності, до якого класицисти зверталися, сприймаючи його досягнення як взірець досконалості.

Такі ідеї стали підґрунтям формування класицизму як естетичного і художнього напряму XVII – ХІХ століть. Класицизм як художній напрям об’єднує, немов парасолька, споріднені стилі, течії, школи, напрями (як згаданий вище академізм), а також творчість окремих митців різного часу, аж до сьогодні.

Мистецтво класицизму тяжіє до рівноваги, ясності, логічності, розуму, порядку, суворості форми та дотримання естетичного канону — універсальних правил і норм. Творчість класицисти розуміли насамперед як майстерність, а не як спонтанне самовираження. Вважалося, що митець доби класицизму прагнув створити досконалий твір — шедевр.

В цілому можна виділити такі етапи розвитку класицизму, в межах яких виникали стилі, напрями, художні явища:

• XVII ст. – класицизм або академічний класицизм
• друга половина XVIII – перша половина ХІХ ст. – неокласицизм (від грец. “новий” і “класицизм”, тобто “новий класицизм” у порівнянні із класицизмом XVII ст.)

В Україні в XVII ст. домінує бароко, класицизм з’являється на сцені лише наприкінці XVIII ст. – в ХІХ ст.

Звідки черпає натхнення

Класицизм виникає у XVII столітті паралельно зі стилем бароко як реакція на його емоційність та театральність. Якщо бароко підкреслювало божественну містичність і драматизм, то класицизм звертається до розуму, порядку й гармонії. Водночас обидва стилі служили владі: бароко підтримувало католицьку церкву, а класицизм — монархічні та пізніше революційні режими. Іноді ці два стилі творчо взаємодіяли між собою і виникали такі художні явища, як “бароковий класицизм”, або “класицистичне бароко”. У протестантських країнах (зокрема Північної Європи) класицизм набував стриманіших, суворіших форм.

Класицизм загалом, а особливо неокласицизм XVIII століття, звертався до античності — переважно до її ідеалізованого образу. Розкопки Помпеїв (1748) і Геркуланума (1738) відкрили новий археологічний матеріал, але його часто тлумачили крізь призму сучасних уявлень про «вічну гармонію». Великий вплив мали праці німецького мистецтвознавця і “батька археології” Йоганна Йоахіма Вінкельмана про мистецтво античності. Він проголосив античне мистецтво зразком «благородної простоти і спокійної величі» та закликав до його наслідування.

Європейські неокласицисти (письменники, колекціонери, меценати, художники й скульптори) 1765–1830-х років звеличували насамперед грецький «золотий вік» (V ст. до н. е.), хоча працювали переважно з римськими копіями й мало цікавилися архаїчним або пізньоантичним мистецтвом. Тому великим відкриттям для Європи стали гравюри Пальміри в книзі Роберта Вуда. Вони показали, що античність може бути не лише суворою й симетричною, а й орнаментальною та вишуканою. Оскільки Греція перебувала під владою Османської імперії та вважалася малодоступною й небезпечною, європейці пізнавали її архітектуру насамперед через гравюри художників-мандрівників, які часто ідеалізували побачене.

Неокласицизм розвивався в атмосфері Просвітництва, що утверджувало віру в силу розуму, науковий метод, релігійну терпимість, прогрес і природні права людини. Вони виступали за конституційне правління, відокремлення церкви від держави. Одночасно промислова революція й мода на освітні мандрівки — «Гранд-тури» — сприяли появі численних колекцій старожитностей, зростанню інтересу до античної спадщини та поширенню неокласицистичних ідей по всій Європі.

Що нового створює: мистецтво як державна ідеологія

XVII століття: класицизм або академічний класицизм

Класицизм виникає і формується паралельно зі стилем бароко у XVII ст. Проте на відміну від бароко, класицизм проявляє себе не в усіх видах мистецтва одразу. Він формується поступово: спочатку у живописі (1630-ті), а згодом в архітектурі (1650-ті).

• Живопис

By Nicolas Poussin, Public Domain, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=157589 

На початку XVII століття Рим залишався головним художнім центром Європи, куди з’їжджалися молоді митці з різних країн, щоб вивчати спадщину античності та Відродження. Серед них особливо вирізнявся француз Ніколя Пуссен (1594–1665) — один із найпослідовніших майстрів класицизму, що працював між Римом і Парижем. У своїх картинах на релігійні та міфологічні сюжети він створив взірці раціонально вибудуваної, гармонійної композиції. Творчість Пуссена вирізняють ясність, логічність і внутрішня впорядкованість; він свідомо надавав перевагу лінії над кольором. До ХХ століття творчість Пуссена залишалася одним з найважливіших джерел натхнення для митців класичного спрямування — Жака-Луї Давида, Жана-Огюста-Домініка Енгра та Поля Сезанна. Цікаво, що Пуссен був улюбленим художником української авангардистки Олександри Екстер

Інший француз — Клод Лоррен (1600–1682) — прославився своїми ідеалізованими пейзажами з античними руїнами та міфологічними персонажами. У його картинах із морем, кораблями та заходом сонця, розташованим у точці сходження ліній перспективи, відчутна характерна «пульсація світла», яка робить ці пейзажі напрочуд живими та поетичними.

• Архітектура

Загалом для архітектури класицизму характерні принципи регулярності. Тому основою архітектурної мови цього стилю став ордер та його різновиди, запозичені з античної, передусім римської, спадщини: тосканський, іонічний, коринфський, а в особливо урочистих випадках — композитний. 

Великий палац у Версалі поблизу Парижа (архітектори Луї Лево та Жюль Ардуен-Мансар; парк — Андре Ленотр, 1668–1687) був резиденцією французьких монархів і справжнім тріумфом «великого стилю» («стиль Людовика XIV», див. Додаткову інформацію). У його фасадах відчутний вплив італійського Великого ордера (колони чи пілястри, що охоплюють кілька поверхів), але у Франції ця система набула власних рис. Так, Шарль Лебрен розробив «французький ордер», прикрасивши капітелі колон емблемами Людовіка XIV — ліліями та сонцем.

Par ToucanWings — Travail personnel, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=28506008 

Ансамбль Версаля втілював ідею абсолютної монархії: двір перетворився на центр політичного й культурного життя, а палац із його чіткими та величними формами символізував порядок і централізацію влади. Усі головні магістралі міста й основні алеї парку були спрямовані до королівської резиденції, підкреслюючи її центральне значення для держави.

У композиції церкви Дому Інвалідів у Парижі (1693–1706) архітектор Жюль Ардуен-Мансар уперше продемонстрував так звану «французьку схему»: хрестоподібний план, ідеальну симетрію, колонадні портики, барабан із «римським куполом» та шпиль, розташовані на одній вертикальній осі. Ця схема поєднує різні архітектурні традиції і не має прямого історичного прототипу. Портики та купол відсилають до архітектури Греції та Італії, тоді як шпиль і ліхтар пов’язують композицію з будівельними традиціями Північної Європи.

Par Daniel Vorndran / DXR, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=31548206 

Палладіанство — архітектурний напрям XVII–XVIII століть, який виник на основі творчості видатного італійського архітектора XVI століття Андреа Палладіо, на честь якого й отримав назву. Особливої популярності набув у країнах Північної Європи, зокрема Великій Британії. Цей стиль вирізняється суворим наслідуванням античних зразків, гармонією пропорцій, симетрією та простотою форм. Найвідомішою спорудою Палладіо є Вілла Ротонда (бл. 1561), яка стала еталоном для численних архітекторів епохи класицизму в Європі та Північній Америці. До прикладу, її принципи були використані під час проєктування Білого дому у Вашингтоні архітектором Джеймсом Гобаном у 1792 – 1800 рр.

В Україні видатною пам’яткою доби класицизму та прикладом наслідування палладіанських ідей є палац гетьмана Кирила Розумовського у Батурині. Він був зведений у 1799–1803 роках шотландським архітектором Чарльзом Камероном, який працював на теренах Російської імперії.

Автор: NSayenko – Власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=89995158 

XVIII століття: неокласицизм

У візуальних мистецтвах неокласицизм формується близько 1760 року як реакція на витончене, іноді надмірно декоративне та асиметричне рококо. Сам термін «неокласицизм» виник лише в середині XIX століття. У XVIII — на початку XIX століття стиль називали «справжнім», «оновленим» або «відродженим», при цьому уявлення про те, що саме відроджується, значно варіювалися: антична класика, епоха Відродження чи суворий і величний “стиль Людовіка XIV”.

Найбільш виразно неокласицизм проявив себе в архітектурі, скульптурі та декоративному мистецтві, де античні прототипи були численними й доступними. Давньогрецький живопис був майже втрачений, тому неокласицисти відтворювали його уявно — на основі рельєфів, мозаїк, вазопису, а також живопису Високого Відродження (передусім Рафаеля), фресок Домуса Ауреа (золотого дому імператора Нерона) і розписів Помпеїв і Геркуланума.

Велику роль відігравало також нове захоплення творчістю Ніколя Пуссена. Більшість так званого «неокласичного» живопису є класичним радше за тематикою, ніж за формальними принципами.

Архітектура як демонстрація могутності

Класицистична архітектура перетворює міста на театр влади. Грандіозні палацові ансамблі, широкі проспекти, тріумфальні арки створюють образ упорядкованого простору, де кожен елемент підкреслює величність держави.

Париж: Жак-Анж Габріель будує площу Згоди (1755–1775) як символ королівської влади. Жак-Жермен Суфло створює Пантеон (1758–1790) як церкву Святої Женев’єви. Після революції 1789 року будівля отримує нове призначення: стає урочистим світським похованням видатних осіб Франції, замінюючи традиційні релігійні святині.

Автор: Camille Gévaudan – Власна робота, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=38044545

Берлін: Карл Готтард Лангганс будує Бранденбурзькі ворота (1788–1791) – тріумфальну арку, що прославляє військову міць і славу Пруссії. У цей час Берлін перетворюється на класицистичну столицю, демонструючи амбіції Пруссії стати провідною імперською силою Європи.

Автор: Thomas Wolf, www.foto-tw.de, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=20259626

Київ: Після ліквідації Гетьманщини місто забудовують в імперському стилі. Київ мав перейняти стиль Петербурга. Андріївська церква Бартоломео Растреллі (1747–1762) — ще бароковий шедевр, але вже підкреслює імперську присутність, так само як і Маріїнський палац (1750 – 1755). У XIX столітті з’являються типові класицистичні споруди: Контрактовий дім (1817), будинок Київського університету (1837–1843) за проєктом Вікентія Беретті, а також Арсенал (кінець XVIII — початок XIX ст.), що формує ансамбль із військовим і державним значенням. 

Автор: Uploaded on May 23, 2006 by soylentgreen23 – https://www.flickr.com/photos/soylentgreen23/152093766/, CC BY 2.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=2063338

Колоніальний класицизм: У колоніях імперії будують класицистичні споруди як знак “цивілізаційної місії”. Британці зводять класичні палаци в Індії (Калькутта, Мадрас), іспанці — в Америці. Ці споруди нагадують місцевому населенню про владу метрополії й водночас демонструють “перевагу” європейської культури. 

• Живопис

Класицистичний живопис обирає великі історичні теми, що прославляють чесноти громадянськості, патріотизму, жертовності. Композиції суворі, геометричні; колорит стриманий; драпіровки нагадують античні скульптури.

Жак-Луї Давід (1748-1825) — головний художник Французької революції та імперії Наполеона. “Клятва Гораціїв” (1784) прославляє жертовність заради батьківщини, стає маніфестом революційних цінностей. “Смерть Марата” (1793) перетворює вбитого революціонера на мученика. “Коронація Наполеона” (1805-1807) — грандіозне полотно, що легітимізує узурпацію влади, представляючи Наполеона як спадкоємця римських імператорів. 

Автор: Жак-Луї Давід – photo Shonagon 2025-03-15, Суспільне надбання (Public Domain), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=162458623 

Портретний живопис: Класицистичний портрет ідеалізує моделей, представляючи їх у героїчних позах, часто в античних костюмах або на тлі класичної архітектури. Портрети українських аристократів цього періоду (родини Розумовських, Скоропадських, Галаганів) виконані у стилістиці петербурзької школи, що свідчить про культурну асиміляцію еліти.

У Львові класицистичний портрет з’явився завдяки творчості випускників європейських академій. До того ж Галичина, яка стала частиною Австро-Угорської імперії, увійшла у сферу впливу австрійського художнього життя, яким керувала віденська Академія мистецтв. Носієм типового австрійського варіанта класицизму був Йозеф Пічман, учень Иоганна Баптиста Лампі у віденській Академії мистецтв, які разом працювали наприкінці 1780-х рр. у Варшаві при дворі короля. У 1794 р. Й. Пічман з’явився у Львові, де прославився як портретист переважно польської та австрійської знаті, проте його діяльність стала помітним явищем львівського, а водночас і українського мистецтва кінця XVIII ст. 

Українці, які жили в межах російської імперії, зазвичай здобували освіту в петербурзькій Академії мистецтв, стаючи представниками так званого “катерининського класицизму”. Наприклад, відомими портретистами були Дмитро Левицький, син знаного  київського гравера Григорія Левицького, та уродженець Миргорода, іконописець Володимир Боровиковський (Боровик).

Руденко Павло Якович, 1778. Портрет роботи В. Л. Боровиковського. Дніпропетровський художній музей – File:Руденко Павло Якович, 1778. Портрет роботи В. Л. Боровиковського. Дніпропетровський художній музей.jpg – Wikimedia Commons 

• Скульптура

Якщо неокласичний живопис страждав від нестачі античних зразків, то неокласична скульптура — радше від їхньої надмірної кількості. Хоча автентичних грецьких творів «класичного періоду» (бл. 500 р. до н.е.) тоді було відомо небагато, найвищий авторитет мали переважно римські копії. Провідні неокласичні скульптори XVIII — початку XIX століття користувалися величезною славою, хоча сьогодні їхня спадщина оцінюється менш однозначно — за винятком Жана-Антуана Гудона. Його творчість складалася здебільшого з портретів, насамперед бюстів, у яких він ніколи не приносив індивідуальність моделі в жертву ідеалізації. Протягом довгої кар’єри його стиль поступово ставав більш класичним, плавно переходячи від рокайльної м’якості до стриманості неокласицизму. На відміну від багатьох сучасників, він не вимагав від моделей зображення у римському вбранні чи як оголених героїв античності. Гудон портретував майже всіх провідних діячів європейського Просвітництва і подорожував до Америки, де створив статую Джорджа Вашингтона, а також бюсти Томаса Джефферсона, Бенджаміна Франкліна та інших «батьків-засновників» нової республіки.

Класицистична скульптура відходить від барокового динамізму в бік статичної величності. Скульптури встановлюють на площах як символи влади; створюють надгробки, що прославляють “великих людей”.

Антоніо Канова (1757-1822) — італійський скульптор, що працював на всі європейські двори. Його “Наполеон як Марс” (1806), портретні бюсти аристократів у римських тогах створюють міф про “нову античність”. Канова ідеалізує своїх моделей до античних стандартів краси, позбавляючи їх індивідуальності.

Бертель Торвальдсен (1770–1844) — данський скульптор, один із головних майстрів європейського неокласицизму, який працював переважно в Римі та створював твори для монархічних дворів усієї Європи. Його ідеалізовані, «чисто античні» постаті — від «Ясона» до монументів Папам і імператорам — стали еталоном неокласичної скульптурної мови першої половини ХІХ століття.

4. Академії як “фабрики художників”

Петербурзька академія мистецтв (заснована 1757) стає інструментом культурної русифікації. Українські, польські, фінські, балтійські художники навчаються тут за єдиною програмою, що ігнорує їхні національні традиції. Академія вимагає наслідування античних зразків, вивчення “великих майстрів” (італійських, французьких), повної відмови від місцевих художніх практик.

Система навчання жорстко регламентована: малювання з гіпсових зліпків античних скульптур → копіювання творів майстрів → малювання з натури → конкурс на золоту медаль → пенсіонерська поїздка до Італії. Хто не вписується в канон — той не отримує звання та замовлень.

Академічна система формує художників-чиновників, які обслуговують потреби імперії: пишуть парадні портрети, батальні сцени, ікони для православних церков у “правильному” стилі. Творчість поза академічним каноном не визнається і не фінансується.

5. Колоніальний контекст і “екзотика”

Колоніальна експансія постачає європейському мистецтву нові теми та матеріали. Поширюється мода на орієнталізм — стилізовані зображення Близького Сходу й Північної Африки як «екзотичного» й відмінного світу. Художники створюють сцени гаремів, базарів і пустель, що часто мало пов’язані з реальністю, але формують привабливі фантазії про «Схід», які водночас виправдовують колоніальну політику Європи як нібито «цивілізаційну місію».

Європейські музеї стрімко збагачуються коштом колоніальних вилучень і воєнної здобичі. Британський музей отримує мармури Парфенона (вивезені лордом Елґіном у 1801–1812 роках), єгипетські пам’ятки та африканські артефакти; Лувр за Наполеона перетворюється на скарбницю трофеїв з усієї Європи; Ермітаж поповнює колекції шляхом привласнення культурної спадщини Польщі, Криму та Кавказу.

Попри те, що ці інституції представляють себе як «храми культури», вони водночас є символами імперського привласнення. Експонати вирвані з історичного й культурного контексту та подані як «первісні» або «екзотичні», що підсилює уявлення про нібито вищість європейської цивілізації.

6. Україна в тенетах імперій

Для України класицизм означає втрату культурної автономії. Після розгрому Мазепи (1709), ліквідації Гетьманщини (1764) та Запорозької Січі (1775) російська влада свідомо руйнує українську ідентичність. Бароко — стиль козацької доби — замінюється на “правильний” петербурзький класицизм. Тому на українських землях, які були в складі російської імперії, мали місце: 

• ранній (катерининський) класицизм (1762—1796 рр.)
• ампір або олександрівський класицизм (1801—1825 рр.)
• пізній класицизм або миколаївський (1825—1855 рр.)

Ампір (пізній класицизм) — стиль кінця XVIII — початку XIX ст., урочистий та монументальний (Кругла площа, Полтава; Ніжинський ліцей, арх. Луїджи Руска, 1805 – 1817). Він розвинувся як продовження класицизму і був орієнтований на зведення тріумфальних арок, пам’ятників, обелісків і колон. Стиль пов’язують із наполеонівською епохою, а його основні декоративні мотиви — військові атрибути: масивні портики з барельєфами, фронтони, геральдичні знаки, ампірні урни.

Західна Україна під Австрійською імперією (1804–1867) переживає схожі процеси: Львів отримує класицистичні споруди, що символізують габсбурзьку владу. Занепад магдебурзького права та становлення монархічного режиму сприяли перебудові міщанських кам’яниць під шляхетські резиденції. Типові для бароко вузькі кам’яниці, як на площі Ринок, не відповідали ідеї величності, тому деякі їх перебудовували. Однією з найбільш впізнаваних споруд Львова є Львівська ратуша (1827–1835) — чотириповерхова симетрична будівля в стилі віденського класицизму з великим центральним двором і чотирикутною вежею. Архітектори: Ф. Трешер, Й. Маркль, А. Вондрашка, Є. Ґлоґовський. 

Народне мистецтво: Попри імперський тиск, українське народне мистецтво, що було пов’язано із повсякденним життям, обрядами й традиціями, які не можливо було повністю контролювати чи заборонити, зберігає самобутність. Іконопис, килимарство, вишивка, керамічні кахлі, народна архітектура продовжують традиції, що сягають бароко і навіть візантійських часів. Проте “офіційна” культура ці практики ігнорує або маргіналізує як “грубі” і “неосвічені”.

Куди веде: криза академізму та народження нових стилів

Наприкінці XIX ст. академічна система занепадає. Художники бунтують проти жорстких правил і шукають нових тем та форм. У Франції імпресіоністи відмовляються від салонів і створюють власні виставки; у Росії «передвижники» звертаються до соціальних тем і реалістичного зображення життя народу. В Україні формується національне відродження: художники (Т. Шевченко, М. Мурашко, І. Пимоненко) починають досліджувати українські теми.

Класицизм як імперський стиль поступається модерну, що підкреслює індивідуальність і національну своєрідність. Проте його спадок залишається у формах і символах влади: у плануванні міст як урочистих і монументальних просторів, у музеях і палацах, де класичні принципи симетрії, монументальності та раціональної композиції вплинули на сприйняття простору і мистецтва, а також у самій ідеї «універсальних цінностей», що довго використовувалися для культурної легітимації імперій.

4. Додаткова інформація з історії мистецтва 

«Великий стиль» (Grand Manière)або «стиль Людовика XIV»

Класицизм, на противагу бароко, панував у XVII столітті передусім у Франції — країні, яка першою в Європі утвердила абсолютну монархію на чолі зі «королем-сонцем» Людовиком XIV із династії Бурбонів. Монарх прагнув бути законодавцем загальноєвропейської моди, зокрема через формування «досконалого стилю». Так виникає придворний «Великий стиль» (Grand Manière) або «стиль Людовика XIV», покликаний підносити владу короля.

Цікаво, що цьому стилю властиве органічне поєднання рис класицизму й бароко. Класицизм дозволяв звеличувати монарха, порівнюючи його з римськими імператорами, тоді як бароко додавало пишності, експресії та урочистості. Таке поєднання дослідники назвали «бароковим класицизмом».

За правління Людовика XIV була розгорнута широка державна мистецька програма. У Парижі заснували низку важливих художніх інституцій: Королівську академію живопису (1648), яку очолив перший портретист короля Шарль Лебрен, та Королівську академію скульптури. У 1671 році, з ініціативи Жана-Батіста Кольбера, до неї приєднали також Королівську академію архітектури. Було запроваджено й державну стипендію — Римську премію, яка давала найкращим студентам можливість продовжити навчання у Французькій академії в Римі.

Усе це сприяло формуванню у Франції потужної академічної традиції — академізму, якому в ХІХ столітті рішуче протистоятимуть митці-новатори, зокрема імпресіоністи.

Велика Британія і палладіанство

У 1570 році Андреа Палладіо видав трактат «Чотири книги про архітектуру», доповнений власними кресленнями античних споруд і реконструкціями втраченої архітектури. Праця швидко була перекладена багатьма європейськими мовами, зокрема англійською, і стала одним із основних підручників для архітекторів, особливо в протестантських країнах Північної Європи, насамперед у Великій Британії.

Архітектурний образ Собору Святого Павла в Лондоні (1675–1710), створений видатним англійським архітектором Крістофером Реном, яскраво демонструє вплив палладіанства. Попри очевидні барокові риси — монументальний купол і фланкуючі його вежі з пишними силуетами — загальна композиція виглядає зовсім інакше, ніж у континентальному бароко. Замість вигнутих ліній — чітка геометрія, прямі лінії; замість динамічного руху форм — врівноваженість і стриманість. В основу покладено ренесансні принципи гармонії та пропорцій. Подібний підхід простежується й в інтер’єрах церков Рена: це місткі, добре освітлені молитовні зали, які сприяють внутрішній зібраності, ясності думки та зосередженій молитві, а не викликають захоплених видінь небесного раю, як у барокових храмах.

Парадоксально, але теорія католицького архітектора Палладіо стала ключовим інструментом критики римського бароко (особливо єзуїтського варіанту): його врівноваженість та «антична чистота» протиставлялися пишноті й динамізму барокової архітектури. Палладіанство поширилося по всій Європі й сформувало підґрунтя для розвитку класицизму.

Великого значення поширенню палладіанських ідей у Британії сприяв Річард Бойл, лорд Берлінгтон (1695–1753) — меценат, архітектурний аматор та ідеолог нового стилю. Він профінансував перевидання трактату Палладіо, підтримував талановитих архітекторів і активно впроваджував палладіанські принципи у британську архітектуру. Настанови Палладіо — гармонія з природою, комфорт приватного життя, виразна, але стримана краса житлових будівель — чудово відповідали англійським смакам XVIII століття з їхнім культом маєтку, саду й родинного затишку.

Його соратник архітектор Вільям Кент створив віллу в Чізвіку за мотивами Вілли Ротонда Палладіо та спроєктував перший англійський пейзажний парк, який став еталоном для аристократичних маєтків Британії. Чизвік зробив Кента модним архітектором, а палладіанство — престижним стилем серед англійської знаті.

Згодом архітектори почали творчо інтерпретувати ідеї Палладіо. Наприклад, Джон Вуд Старший, поєднавши палладіанські форми з місцевим міським плануванням, створив впізнаваний архітектурний образ курортного міста аристократів Бат.

*Пейзажний або англійський парк — це парк, створений з урахуванням природного ландшафту, що підкреслює його красу та зберігає природне різноманіття. Він протиставляється регулярному, бароковому чи «французькому» парку, який англійці вважали штучним і нав’язаним природі.

Просвітництво та парадокси “віку розуму”

XVIII століття отримує назву “епохи Просвітництва” — філософи проголошують розум вищою цінністю, критикують релігійні забобони, борються за права людини. Вольтер, Дідро, Руссо створюють “Енциклопедію” (1751-1772), що систематизує всі знання людства. Американська (1776) і Французька (1789) революції проголошують “природні права” людини: свободу, рівність, власність.

Проте ця ж епоха характеризується найжорстокішою колоніальною експлуатацією. Атлантична работоргівля досягає піку: щороку сотні тисяч африканців перевозять до Америки у нелюдських умовах. Плантаційна економіка Карибів і Північної Америки будується на рабській праці. Британія поглинає Індію, перетворюючи її на колонію. Іспанія і Португалія продовжують пограбування Америки.

Як поєднуються гуманістичні ідеали Просвітництва з колоніальним насильством? Європейські мислителі розробляють теорії “расової ієрархії”: африканці, індіанці, азійці проголошуються “нижчими расами”, які потребують “цивілізування”. “Права людини” стосуються лише білих європейців-чоловіків. Жінки, неєвропейці, бідняки виключені з “універсальних цінностей”.

Ця ідеологія втілюється у класицизмі: античність стає символом “білої” цивілізації, “вічних” європейських цінностей. Класичне мистецтво протиставляється “примітивному” мистецтву африканців, азійців, американських індіанців. Музеї та академії створюють канон “великого мистецтва”, що виключає неєвропейські культури.

Наполеонівські війни та поширення класицизму

Наполеон Бонапарт (1769-1821) починає як генерал революції, а стає імператором (1804). Його завоювання охоплюють більшість Європи: Італію, Німеччину, Іспанію, Польщу. Наполеон копіює римських імператорів: носить лаврові вінки, будує тріумфальні арки, створює “Кодекс Наполеона” (1804) як сучасний аналог римського права.

Наполеон використовує мистецтво для пропаганди. Жак-Луї Давід стає офіційним художником імперії, створює грандіозні полотна, що прославляють імператора. “Наполеон на перевалі Сен-Бернар” (1801) зображує його як античного героя на білому коні. “Коронація Наполеона” (1805-1807) — багатофігурна композиція, що легітимізує узурпацію влади.

Архітектурні проєкти Наполеона перетворюють Париж на імперську столицю. Будуються Тріумфальна арка (Жан Шальгрен, 1806–1836) і Колона Вандом (1806–1810) за зразком Колони Траяна. Лувр стає найбільшим музеєм Європи, поповнюючись трофеями з завойованих країн.

Після поразки Наполеона (1815) Віденський конгрес перекроює карту Європи. Консервативні монархії (Росія, Австрія, Пруссія) створюють “Священний союз” для боротьби з революційними ідеями. Проте класицизм як імперський стиль продовжує домінувати: він уже не служить республіканським ідеалам, а легітимізує відновлену монархію.

Хронологія періоду

• 1748 — Початок розкопок Помпеїв
• 1757 — Заснування Петербурзької академії мистецтв
• 1764 — Ліквідація Гетьманщини в Україні
• 1775 — Знищення Запорозької Січі
• 1776 — Американська Декларація незалежності
• 1783 — Анексія Криму Російською імперією
• 1789 — Початок Французької революції
• 1804 — Наполеон проголошує себе імператором
• 1815 — Віденський конгрес, остаточний поділ України між Росією та Австрією
• 1834 — Заснування Київського університету
• 1863 — Валуєвський циркуляр проти української мови
• 1876 — Емський указ, заборона українського друкованого слова

5. Швидка довідка

Персоналії

Ніколя Пуссен (1594–1665) – головний представник французького класицизму в живописі XVII століття. Він вважав, що мистецтво має бути раціональним і гармонійним, спиратися на античні сюжети та чітку композицію. У своїх картинах Пуссен прагнув до “величної простоти”, де емоції стримані, а форми ідеалізовані. Його твори, такі як «Смерть Германіка», «Аркадські пастухи», «Царство Флори», «Тріумф Нептуна і Амфітріти», поєднують історичні та міфологічні сюжети, логічну побудову простору й моральний зміст. Пуссен створив модель академічного стилю, яка вплинула на декілька поколінь європейських художників.

Жюль Ардуен-Мансар (1646–1708) — видатний французький архітектор доби Людовика XIV, один із головних майстрів французького класицизму. Він був архітектором Версаля та брав участь у проєктуванні його палацових ансамблів, працював над інтер’єрами та фасадами Лувру, створював палацові кабінети та монументальні споруди, де поєднував строгий порядок, симетрію й величну монументальність. Його стиль відзначався гармонією пропорцій, чіткістю форм і урочистою масштабністю, що зробило його роботи еталоном для архітектури французького класицизму і вплинуло на подальший розвиток імперського стилю в Європі.

Жак-Луї Давід (1748-1825) — французький художник, офіційний живописець революції та імперії Наполеона. “Присяга Гораціїв” (1784), “Смерть Марата” (1793), “Коронація Наполеона” (1805-1807) — шедеври класицистичного живопису, що поєднують античні форми з сучасною політичною пропагандою.

Жан-Антуан Гудон (1741–1828) — провідний французький скульптор доби Просвітництва, майстер реалістичного портрету. Він прагнув передати не ідеалізований образ, а живу індивідуальність людини, поєднуючи точність анатомії з психологічною глибиною. Гудон створив портрети багатьох ключових діячів епохи: Вольтера (зокрема знаменита сидяча статуя, 1781), Дідро, Руссо, Монтеск’є. Він також виконав статуї Бенджаміна Франкліна та Джорджа Вашингтона (скульптура у Річмонді, 1788–1792), які визначили візуальний канон американських «батьків-засновників». Його роботи стали еталоном неокласичного портрета і вплинули на формування європейської й американської скульптури кінця XVIII — початку XIX століття.

Антоніо Канова (1757-1822) — італійський скульптор, майстер класицистичної скульптури. Працював для всіх європейських дворів, створював портрети у вигляді античних божеств. “Наполеон як Марс” (1806), “Венера Італійська” (1805-1812), надгробки для Климента XIII і Марії-Крістіни.

Ключові роботи

“Присяга Гораціїв”, Жак-Луї Давід (1784)
Маніфест класицистичного живопису: суворі горизонтальні й вертикальні лінії, стриманий колорит, античний сюжет про жертовність заради батьківщини. Картина стала символом революційних цінностей.

«Екорше», Жан-Антуан Гудон (1766 – 1767) 
Екорше — це зображення (або скульптура) фігури без шкіри, з видимими м’язами, що демонструє анатомічну точність і майстерність класицистичного скульптора. Використовується як навчальний зразок для художників і скульпторів, що вивчають анатомію людини. Екорше Гудона (скульптура чоловіка) є однією з найвідоміших у світі. Початкова версія була створена з глини у Римі. Робота стала популярним навчальним інструментом, і її гіпсові копії були  розповсюджені у багатьох країнах. 

Пантеон, Жак-Жермен Суфло, Париж (1758-1790)
https://www.paris-pantheon.fr/en/
Перший світський храм у Європі, призначений для поховання “великих людей” нації. Класичний фронтон, величезний купол, строгі пропорції — архітектура, що прославляє республіканські ідеали.

Український контекст — Контрактовий дім, Київ (1817)
Контрактовий будинок (Київ) — Вікіпедія
Класицистична споруда на Подолі, що замінила старовинну дерев’яну забудову. Символізує інтеграцію Києва в імперську архітектурну систему, витіснення українського бароко петербурзьким класицизмом.

Український контекст — Будинок Київського університету (1837-1843), архітектор Вікентій Беретті
https://knu.ua/ua/geninf/history/
Типовий проєкт класицистичного навчального закладу: червона цегла, колонада, фронтон. Будівля університету, де заборонялося викладання українською мовою, стає символом культурної колонізації.

Основні поняття

Класицизм — художній стиль XVII-XIX ст., що орієнтується на античні (грецькі і римські) зразки. Характеризується суворою композицією, стриманим колоритом, ідеалізованими формами, раціональною структурою. У різних країнах має специфіку: у Франції пов’язаний з абсолютизмом і революцією, в Росії — з імперською експансією.

Академізм — система художньої освіти та творчості, що базується на академічному каноні. Академії мистецтв встановлюють суворі правила: ієрархію жанрів (історичний живопис — найвищий), вимогу наслідування античності та “великих майстрів”, відкидання народних традицій як “грубих”.

Культурна колонізація — нав’язування підкореним народам культури, мови, ідентичності метрополії. Включає заборону місцевих мов, знищення національних традицій, створення освітньої системи, що прищеплює імперську ідеологію. В Україні здійснювалася через заборону української мови (Валуєвський циркуляр 1863, Емський указ 1876), нав’язування російської освіти, русифікацію церкви.

Імперська архітектура — монументальна архітектура, що демонструє могутність держави. Характеризується великими масштабами, симетрією, використанням колонад, куполів, тріумфальних арок. Створює образ упорядкованого простору під контролем влади. Приклади: Версаль,  Будапешт, Петергоф, Петербург, Відень.

Орієнталізм — течія у європейському мистецтві XIX ст., що зображує Близький Схід, Північну Африку, Азію як “екзотичний” інший світ. Створює фантазійні образи гаремів, базарів, пустель, що мало спільного з реальністю, але виправдовує колоніальну експансію як “цивілізаційну місію”. 

Додаткові джерела

Лувр (Париж)
https://collections.louvre.fr/en/recherche?datingStartYear=1600&datingEndYear=1800&collection%5B0%5D=7&collection%5B1%5D=8&collection%5B2%5D=9 

Національний художній музей України (Київ)
Національний художній музей України – namu.ua
Найбільша колекція українського мистецтва. Українське бароко, портрети XVIII-XIX ст., твори Шевченка, академічних художників.

Metropolitan Museum of Art (Нью-Йорк)
https://www.metmuseum.org/art/collection/search?geolocation=Europe&era=A.D.+1600-1800&q=classicism 

Google Arts & Culture
https://artsandculture.google.com/entity/classicism/m0pbzd 

Rijksmuseum
https://www.rijksmuseum.nl/en/collection/search?collectionSearchContext=Art&page=1&sortingType=Popularity&onlyWithImages=true&facets[0].id=827e8dc1e51d2a77e6959d9bad3b8066&facets[0].nodeRelationType=MadeInCentury 

Getty
https://www.getty.edu/art/collection/search/?q=neoclassicism 

---

Дизайн уроку

Завдання 1 (фронтальне обговорення). Чий музей?

Покажіть учням три зображення:

Запитання:

• Де створені ці об’єкти?
• Як вони потрапили в європейські музеї?
• Чи мають право країни-власниці вимагати повернення?
• Унікальні артефакти нашої культури також зберігаються в чужих музеях. Що ви думаєте/відчуваєте з цього приводу?

Запишіть версії учнів на дошці. Повідомте, що класицизм як стиль невіддільний від імперської експансії й колоніального пограбування.

---

Завдання 2 (дискусія): “Академія мистецтв — фабрика художників?”

• Команда А (захист): Академії необхідні для підтримання високих стандартів мистецтва, навчання професіоналів, збереження традицій.
• Команда Б (критика): Академії придушують творчість, нав’язують однаковість, маргіналізують народні традиції та національні стилі.

Очікуваний результат: Учні розуміють подвійну роль академій: з одного боку — освітні заклади, з іншого — інструмент культурного контролю.

Завдання 3 (парне/групове). Простір як демонстрація могутності.

Групи або пари аналізують зображення архітектурних ансамблів і з’ясовують, як архітектура демонструє імперську владу. Тексти до зображень можна використати як орієнтир для вчителя або підказку для слабших учнів/учениць.

	https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=176240968  Версальський палац, Франція, XVII ст. Увесь план підпорядкований ідеї “король — центр світу”. Радіальна структура буквально вибудовує простір навколо особи монарха. Контроль над природою = символ контролю над державою. Колосальний масштаб демонструє ресурси, стабільність і непорушність королівської влади.
	https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=34663455  Шенборнський палац, Австрія, XVIII ст. Ансамбль збудований як імперська резиденція, що підкреслює тяглість династії. Палац = репрезентація “центру Європи”. Глорієтта на пагорбі — символ перемоги й величі, видима з усієї долини. Просторі тераси, регулярний парк, фонтани = порядок, контроль і багатство.
	https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=30352696  Луврський палац, Франція, XVII–XIX ст. Ансамбль перетворений на “місто в місті”, центр, куди сходяться всі політичні осі. Колонада Перро + арка Каррузель + Тріумфальна арка + Гранд-Аксьє — суперчітка, наддовга вісь імперського контролю над Парижем. Архітектура показує не приватного правителя, а силу та амбіцію держави. Лувр стає не лише палацом, а “музеєм влади” — місцем зібраної трофейної культури.
	https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=21769270  Контрактова площа, Київ (кінець XVIII — перша третина XIX ст.) Простір організований як торгово-адміністративний центр, що підпорядковує місто імперській економічній моделі. Класицистична мова архітектури (портики, фронтони, симетрія) є символом державного порядку й “цивілізаторської місії”. Масштабність і стриманість форм відображають політичну установку: контроль, впорядкованість, раціональність. Будівлі, зведені для імперських функцій (контракти, податки, торгівля), візуально структурують міський центр під владу адміністрації.
	https://odesafilmoffice.org.ua/locations/pot-omkins-ki-shodi  Приморські (Потьомкінські/Рішельєвські) сходи та архітектурний комплекс (сер. ХІХ ст.) Сходи — грандіозний “портал” з моря, символ міста, створеного імперією “з нуля”. Перспектива побудована так, щоб нагорі фігурно “виростав” пам’ятник Рішельє — імперського намісника, який уособлював владу. Ефект оптичної ілюзії (звуження догори) = підкреслена монументальність, домінування над простором. Сходи з’єднують порт (ресурси, торгівлю) з адміністративною верхівкою міста — буквально матеріалізований вертикальний контроль.
	https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=44870119 Палац Разумовського (1799–1803) Класицистична резиденція останнього гетьмана — символ не лише багатства, а й політичної суб’єктності еліти. Архітектор використовує строгий класицизм імперського зразка: архітектура говорить мовою “державної величі”. Монументальність, осьова перспектива і симетрія підкреслюють порядок + політичний центр. Палац показує, що українська шляхта мислила себе частиною великої європейської політичної гри.

Проаналізуйте архітектурні ансамблі за критеріями:

1. Масштаб: як розмір споруд впливає на сприйняття?
2. Симетрія і порядок: що символізує регулярність планування?
3. Відкритий простір: чому площі зроблені величезними?
4. Декор: як античні елементи (колони, фронтони) легітимізують владу?

Питання для роздумів:

• Як ви почуваєтесь, дивлячись на ці зображення? Захоплення? Пригніченість?
• Чому палаци й площі такі великі?
• Як би виглядав цей простір “демократизованим” — який би не демонстрував владу, а запрошував до рівності?

Завдання 4 (групове). Аналіз імперських наративів у живописі.

Запропонуйте групам розглянути одну з картин:

Запитання для аналізу:

1. Сюжет: що зображено? Історична/міфологічна подія?
2. Композиція: як розташовані фігури? Хто в центрі?
3. Емоції: які почуття викликає картина? Героїзм? Трагедія?
4. Ідеологія: яку ідею транслює твір? Жертовність заради держави? Величність правителя?
5. Імперський контекст: як картина служить владі?

Завдання 5 (групове). Перші публічні музеї.

У групі виберіть один великий музей і дослідіть:

1. Історія: коли і як заснований? Хто фундатор?
2. Колекція: звідки походять експонати? Які куплені, які награбовані?
3. Ідеологія: як музей представляв себе (храм культури, освіта для народу)?
4. Колоніальний контекст: які експонати здобуті через колоніальну експансію?
5. Сучасність: чи вимагають країни повернення артефактів? Які дебати точаться?

Презентуйте результати дослідження як доповідь (3-5 хв).

Завдання 6 (групове). Презентація: Портрети української аристократії XVII-ХІХ ст. — ознаки культурної асиміляції.

Групи самостійно добирають для аналізу портрети українських аристократів XVII-XІХ ст.(на вибір Розумовські, Скоропадські, Галагани, Капністи, Тарновські, Милорадовичі, Маркевичі, Полуботьки, Безбородьки, Кочубеї, Апостоли, Закревські, Скоропадські, Самойловичі, Чарторийські).

Проаналізуйте портрети за критеріями:

1. Костюм: чи є національні елементи (козацький одяг), чи це європейські/російські обладунки?
2. Атрибути: що зображено поруч (зброя, книги, архітектура)? Які символи статусу?
3. Стиль: чи відрізняються українські портрети від російських, європейських?
4. Мова написів: якою мовою підписані портрети?
5. Ідентичність: як портретовані себе позиціонують — як українці, як росіяни, як “малороси”?

Завдання 7 (групове). Дослідження впливу культурної колонізації на українське мистецтво.

У групі пригадайте, що ви знаєте про Валуєвський циркуляр, Емський указ. Якою була мета видання цих наказів? Обговоріть, яким чином українцям вдалося зберегти власну ідентичність, культуру й мистецтво попри системні заборони, переслідування та русифікацію? Доповніть таблицю:

Методи колонізації	Приклади	Форми опору	Приклади
Заборона мови	Валуєвський циркуляр	Підпільні видання	“Основа”
Контроль освіти	Університет без української мови	Недільні школи	…
Нав’язування стилю	Петербурзький класицизм	Народне мистецтво	…

Запитання для обговорення класом: чому імперія боялася української мови та культури?

Завдання 8 (індивідуальне). Що таке класицизм?

Подивіться відео Classicism Defined in 2 Minutes!(можна увімкнути субтитри українською). Зробіть візуальний конспект — зі схемами, піктограмами тощо.

Тема 4.1. Класицизм та імперські амбіції

Урок 24: Класицизм та імперські амбіції

Робочий аркуш учня / учениці

---

Завдання 1. Порівняльний аналіз стилів.

Заповни таблицю, порівнюючи бароко і класицизм:

Характеристика	Бароко	Класицизм
Емоційність	Висока, драматизм, пафос
Композиція	Динамічна, діагональна
Колорит	Контрастний, яскравий
Форми	Складні, вигнуті лінії
Тематика	Релігійна, міфологічна
Хто замовник	Церква, абсолютні монархи

Завдання 2. Академічна ієрархія жанрів.

Розташуй жанри живопису від найвищого до найнижчого за академічною ієрархією XVIII ст. та поясни, чому послідовність саме така:

№	Жанр	Чому кращий/гірший за інші?
1
2
3
4
5

Завдання 3. Простір як демонстрація могутності.

Архітектурний ансамбль для аналізу:_________________________________________________

Масштаб: як розмір споруд впливає на сприйняття?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Симетрія і порядок: що символізує регулярність планування?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Відкритий простір: чому площі зроблені величезними?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Декор: як античні елементи (колони, фронтони) легітимізують владу?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 4. Аналіз імперських наративів у живописі.

Картина:__________________________________________________________

Сюжет: що зображено? Історична/міфологічна подія?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Композиція: як розташовані фігури? Хто в центрі?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Емоції: які почуття викликає картина? Героїзм? Трагедія?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ідеологія: яку ідею транслює твір? Жертовність заради держави?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Величність правителя?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Імперський контекст: як картина служить владі?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 5. Культурна асиміляція на портретах аристократії.

Портрет:______________________________________________________________

Костюм: чи є національні елементи (козацький одяг), чи це європейські/російські обладунки?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Атрибути: що зображено поруч (зброя, книги, архітектура)? Які символи статусу?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Стиль: чи відрізняються українські портрети від російських, європейських?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Мова написів: якою мовою підписані портрети?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ідентичність: як портретовані себе позиціонують — як українці, як росіяни, як “малороси”?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 6. Дослідження впливу культурної колонізації на українське мистецтво.

У групі пригадайте, що ви знаєте про Валуєвський циркуляр, Емський указ. Якою була мета видання цих наказів? Обговоріть, яким чином українцям вдалося зберегти власну ідентичність, культуру й мистецтво попри системні заборони, переслідування та русифікацію? Доповніть таблицю:

Методи колонізації	Приклади	Форми опору	Приклади
Заборона мови	Валуєвський циркуляр	Підпільні видання	“Основа”
Контроль освіти	Університет без української мови	Недільні школи	…
Нав’язування стилю	Петербурзький класицизм	Народне мистецтво	…

Завдання 7: Візуальний аналіз живопису.

Вибери картину в стилі класицизму, яка тобі подобається.  Заповни:

Назва, автор: ______________________________________________________________________

Дата створення: ___________________________________________________________________

Сюжет (що зображено):

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Центральна фігура (об’єкт), як художник їх виділяє:

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Як організовано простір (перспектива, передній-задній план, ритм і врівноваженість):

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Які кольори домінують?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Чи є помітні контрасти?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Що, здається, переживають персонажі?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Які емоції викликає в тебе картина?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Яку думку чи меседж художник хоче донести?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Чим саме ця картина підтримує владу або певний світогляд? (наприклад, показує порядок, героїзацію, “правильний” спосіб життя)

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 8. Есе “Музеї як храми культури чи сховища награбованого?”

Напиши есе (300-400 слів), відповідаючи на питання:

• Яка функція музеїв у XVIII-XIX ст.?
• Як формувалися колекції великих європейських музеїв?
• Чи має право музей зберігати артефакти, здобуті через пограбування?
• Що ви думаєте про вимоги повернути колоніальні експонати?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

---

Я можу:	Ні	Частково	Так
Навести приклади зв’язку між класицизмом та імперськими амбіціями держав XVIII-XIX ст.
Пояснити, як колоніальна експансія впливала на розвиток європейського мистецтва
Описати  роль академій мистецтв у формуванні єдиної імперської культури
Схарактеризувати вплив російського імперіалізму на розвиток української культури
Аналізувати архітектурні ансамблі як інструмент демонстрації імперської могутності