Урок 31. Конфлікти, яких не уникнути. Підготовка до проєкту

Урок 31. Конфлікти, яких не уникнути. Підготовка до проєкту

---

• Конфлікт

• Фрагменти з роману «Походження» Саші Станішича

---

• Чий улюблений футболіст краще виступав цього року?
• Який серіал заслуговує більшої глядацької уваги?
• Чи справді Тейлор Свіфт найкраща співачка сучасності?
• Ананаси в піці: смачно чи збочення?
• Читання корисніше за перегляд фільмів чи відео?
• Apple чи Android?
  
  

Чи зачепило твою увагу одне з цих питань?
Що ж, тоді це могло б бути початком конфлікту.

---

Конфлікт — це зіткнення кількох різних думок, поглядів, інтересів чи навіть цілих світоглядів, що часом супроводжується вибухом емоцій та запеклим відстоюванням кожної з позицій. 

Конфлікти як явище не є чимось однозначно поганим, вони є природними, адже усі ми різні та маємо різні досвіди. Проте, важливо вміти переводити їх у дискусію та діалог, адже конфлікти стають небезпечними саме тоді, коли тверезе мислення заступають емоції та бажання довести свою субʼєктивну правду. Тоді виникають непорозуміння і конфлікт може лише дійти до мертвої точки, чи ще гірше — загостритися. 

---

Завдання 1.

Подивись на схеми конфліктів. Стрілочками позначені протилежні думки, які і створюють конфлікт. Спробуй зрозуміти, які особливості конфліктів зображені на кожній зі схем.

1. (просто схема конфлікту)

2. (конфлікт внаслідок якого ви розумієте, що варто обрати третій погляд на подію)

3. (конфлікт, розвʼязок якого — компроміс між двома поглядами)

4. (конфлікт, який розвʼязується на підвищених тонах, але спільний знаменник все ж знаходиться)

5. (конфлікт на підвищених тонах, який не призводить до порозумінь)

6. (конфлікт, який не можливо розвʼязати через упередження або критичні непорозуміння)

1. Наведи приклади з власного досвіду, буднів вашого класу, історії або політики на кожен із наведених вище типів конфлікту. 
2. Поміркуй, який із цих видів найбільш небезпечний? Чому? 
3. Пригадай конфлікти з роману, які так і не були розвʼязані. Який з них здається тобі найбільш критичним? Чому?

Завдання 2.

Розглянь перелік конфліктів, які розгоралися у романі «Походження». Спробуй класифікувати їх відповідно до схем, наведених вище. 

1. Сутички футбольних фанатів різного походження.
2. Незадоволення Саші з міграційною політикою європейських країн.
3. Переслідування за етнічною ознакою в Боснії і Герцоговині.
4. Конфлікт Саші та його родини із корінними німцями.
5. Конфлікт Саші із родиною, які поводилася «занадто» як жителі Балкан.
6. Діалог батьків Саші із поліціянтом на шляху до Оскошурі.
7. Конфлікт Саші із тими, хто приділяє багато уваги походженню. 
8. Внутрішній конфлікт Саші, який не хотів одразу називати своє точне походження і статус біженця.
9. Конфлікт за столом в Оллі вдома, де гостя неправильно почула і подумала, що Саша з Бостону, а не з Боснії.
10. Непорозуміння Саші та його бабусі, коли та почала втрачати памʼять.
11. Неозвучений конфлікт мами Саші із Сретоє в Оскоруші.
12. Розмова Саші та Мартека про барбекю, якого соромився Саша і прагнув Мартек.
13. Конфлікт всередині родини Станішичів щодо того, чи можна переселяти бабусю у будинок літніх людей.

1. Поміркуй, які з цих конфліктів не мають розвʼязку? Чому так трапилося?
2. Які з цих конфліктів здаються неможливими до розвʼязку? А які обриваються на пів слова, бо оповідь роману іде далі?
3. Які ще конфлікти з роману ти можеш пригадати?

Дружня порада вчителю

Мета цього завдання — зрозуміти, як багато конфліктів впираються у те, що якась зі сторін не хоче побачити проблему, а також побачити простір для дописування тих конфліктів, яким Саша Станішич поклав початок у романі.

Завдання 3.

Прочитай фрагменти двох рецензій на «Походження» та зверни увагу, на яких темах роману вони зосереджені. Чи багато з них збігаються?

1.
Отже, походження важливе? Саша Станішич, щонайменше його сконструйована версія у романі, здається, за всяку ціну не хоче це визнавати. Його ідеальний світ дитинства був побудований на ігноруванні відмінностей у національності та вірі, а коли на це почали звертати увагу — вся гармонія зруйнувалася. Поки кордони та незалежність власних ідентичностей на Балканах відновлювалися на крові, у Саші був інший конфлікт — як вписати своє походження у німецьке суспільство.  

Погляд Саші на поняття походження — це погляд людини, чия ідентичність разом із ним самим опинилася в еміграції. Всі її атрибути, що він встиг вмістити у валізу, лишися з ним, інші — які його сусіди чи однокласники, що лишилися у Вишеграді, здобували й загострювали протягом війни та після неї, — лишилися для нього недоступними. У підлітковому віці він понад усе прагнув не виділятися: не говорити про війну, не наголошувати на відмінному, навіть не запрошувати друзів на сімейну вечерю, бо ціле смажене ягня на грилі – це «саме те, що очікують побачити від них німці». Пристосування стало його підлітковим бунтом:

«Мій опір був спрямований проти фетишизації походження й фантому національної ідентичності. Я був за приналежність. Скрізь, де мене хотіли бачити і де я хотів бути. Знайти найнижчий спільний знаменник: і досить».
…

У сплетінні фрагментів життя Саші можна виокремити дві часові лінії: дорослішання персонажа, яке переважно тривало у Німеччині, та повернення вже дорослого героя до Вишеграда, щоб разом із бабусею відвідати місця, звідки походить їхня родина. Здається, що ці лінії відбивають рух у зворотних напрямках: перша — це шлях Саші від власної ідентичності до розчинення, друга — дорога до власного коріння. Можна сказати, що Саші неабияк поталанило: у нього є бабуся, яка може розповісти про минуле, є рідне село, де розташоване кладовище із цілими поколіннями Станішичів, є те, що дозволить намацати власну ідентичність. І він, певною мірою, цінує це, адже бачить у цьому спосіб краще познайомитися із власною родиною, заповнити схематичний образ дідуся важливими деталями, провести більше часу з бабусею, яка губиться у своїх спогадах і живе водночас у теперішньому та минулому. Та все ж Саша не визнає, що це все його суттєво визначає. Зрештою, після усіх поїздок він залишиться розгубленим і міркуватиме про речі, що для нас сьогодні можуть звучати як виклик:

«Я не розумію наполягання на національному принципі і любителів попкорну. Я не розумію, що походження несе з собою певні риси, і не розумію, що дехто готовий йти в бій в імʼя цього походження».

Джерело: https://kultkrytyky.com/naczionalne-samoviznachennya-yak-vibir-i-virok-u-romani-pohodzhennya-sashi-stanishicha/

2.
Опинитися на межі історії, ще й на чужині, — важке випробування, адже емігранти зазвичай визначають себе через спільне коріння. Як визначити себе через те, чого більше не існує? Для цих людей роки правління Тіто були найкращими, і сучасне життя вони сприймають як перемогу пекла над раєм. Бабуся Крістіна до кінця життя триматиме портрет Тіто вдома — не тому, що він був хорошим керівником, а тому, що добре їв і піклувався про власну родину, а це найголовніше.

Оскоруша, рідне село бабусі Крістіни, розташована неподалік від Вишеграда, просто посеред гір. Із плином часу Оскоруша маліє, але тринадцять мешканців лишаться там до останнього. Їхні діти «не дбатимуть про них, їхні щастя та хрусткі суглоби». У цій картині, змальованій вже дорослим оповідачем, є щось глибоко міфологічне: останні люди Оскоруші лишаються хранителями традиції, відрізаними від решти цивілізації. Навіть їжа та питво там набувають магічних властивостей: cамогон сліпить зрячих і повертає зір сліпцям, м’ясо об’єднує мертвих та живих. Паркани не розділяють, поля лишаються необробленими — все втрачає свою ужиткову функцію, аби стати символом остаточного тріумфу природи. З посаджених рослин шанс вижити має хіба ожина, біблійний кущ. Існує версія, що неопалимою купиною, яка явилася Мойсею, була саме колюча ожина. Народ, що опинився посеред пустелі і визначає своє місце в історії, потребує орієнтирів, власного неопалимого куща, своєї ожини та полум’я навколо неї.
…
Оскоруша — село, засноване трьома бунтівними братами, один із яких вкрав у османського воєводи чи то коня, чи то жінку, чи то коштовності, а далі піднявся у повітря, аби оглянути місцину. Тут ми вже розуміємо, що це не троє братів, а один дракон, і не коня чи жінку він вкрав, а таки золото. Саме село засноване драконами, тому змії там безсмертні: якщо розіб’єш одній голову каменем, на її місці виросте інша. Станішич описує міф «про пращурів і нащадків», тобто про братів-драконів, про яких «ніде не згадувалося». Всі сучасні мешканці села — і живі, і мертві, і ненароджені — є родичами або принаймні якось пов’язані між собою, а отже, й з драконами. Ґавріло, провідник, пояснює Саші, хто він, такими словами: «Я Ґавріло. Ми з тобою родичі — я міг би тобі розказати, наскільки близькі, але краще покажу», — і вказує на могильні плити.

…
Вода із криниці, побудована Сашиним прадідом, стає причастям, способом долучитися до великої родини. Наповнивши пляшку з криниці, оповідач міркує, чи тепер він теж місцевий, чи досить цього, аби стати частиною Оскоруші. Випивши води зі старої криниці, Крістіна і Ґавріло занурюються у спогади — це вода пам’яті. Пам’ятати слід насамперед мертвих: прабабу й прадіда Сульйо і Румшу, бабусю Нену, найдобрішого дідуся у світі Мухамеда, незграбного танцюриста діда Петара. Про мертвих в Оскоруші не кажуть погано, особливо при них, тобто на кладовищі. У 2009-му, коли Саша відвідує село, найсвіжішим небіжчиком є Мирослав Станішич — вкрай пунктуальний чоловік, який точно передбачив власну смерть, пречудово грав у доміно і навчив отару овець жити самостійно, аби ті не пропали після його смерті.

Джерело:
https://www.goethe.de/prj/lek/uk/chy/ziehen.html

1. На яких проблемах зосереджується кожна з рецензій?

2. Чи помітив/помітила ти їх протягом читання роману?

3. Чому, на твою думку, про один текст можна написати такі доволі різні рецензії?

---

1. Які з проговорених сьогодні конфліктів найбільше відгукуються тобі?
2. Продовження який підсюжетів ти б хотів/хотіла прочитати?

Підготуйся до презентації проєкту.

Для цього обери один із конфліктів роману, якому, на твою думку, бракує завершення, і вигадай його фінал власноруч у той же спосіб, який використав Саша Станішич — у форматі інтертексту. 

Подібне завдання ти вже виконував/виконувала на уроці про оповідь роману. Цього разу варіантів розвитку подій буде більше, так само як і можливих фіналів конфлікту. Усе залежатиме від реплік та вчинків персонажів, а вони — від твоєї фантазії. 

Варіанти розвитку подій можуть бути зосереджені на діалогах, діях, думках (внутрішніх діалогах героїні). 

Формат подачі: 

• Це може бути презентація, під час якої клас обирає наступних хід і таким чином відбуватиметься рух сюжетом. 
• Може бути роздрукований текст, в якому кожен шукатиме свій фінал. 
• Можуть бути інтерактивніші формати: із ілюстраціями, сценками тощо. 

У всякому разі підготуй невеликий виступ-пояснення, чому ти обрала саме цей діалог і саме такі шляхи його розвʼязання.

---

1. Станішич Саша «Походження». Київ. Комора. 2025. 368 с.:
   https://www.yakaboo.ua/ua/pohodzhennja.html?srsltid=AfmBOoofT2rOkLGqBiAppaQkObDFncTC_vt319zr83PyVhurv6KbHaIP
2. Картинка про конфлікт: shutterstock.com/search/conflict-resolution-funny

Урок 31. Конфлікти, яких не уникнути. Підготовка до проєкту

---

• Конфлікт

• Фрагменти з роману «Походження» Саші Станішича

---

• Чий улюблений футболіст краще виступав цього року?
• Який серіал заслуговує більшої глядацької уваги?
• Чи справді Тейлор Свіфт найкраща співачка сучасності?
• Ананаси в піці: смачно чи збочення?
• Читання корисніше за перегляд фільмів чи відео?
• Apple чи Android?
  
  

Чи зачепило твою увагу одне з цих питань?
Що ж, тоді це могло б бути початком конфлікту.

---

Конфлікт — це зіткнення кількох різних думок, поглядів, інтересів чи навіть цілих світоглядів, що часом супроводжується вибухом емоцій та запеклим відстоюванням кожної з позицій. 

Конфлікти як явище не є чимось однозначно поганим, вони є природними, адже усі ми різні та маємо різні досвіди. Проте, важливо вміти переводити їх у дискусію та діалог, адже конфлікти стають небезпечними саме тоді, коли тверезе мислення заступають емоції та бажання довести свою субʼєктивну правду. Тоді виникають непорозуміння і конфлікт може лише дійти до мертвої точки, чи ще гірше — загостритися. 

---

Завдання 1.

Подивись на схеми конфліктів. Стрілочками позначені протилежні думки, які і створюють конфлікт. Спробуй зрозуміти, які особливості конфліктів зображені на кожній зі схем.

1. ___________________________________________________________________

2. ____________________________________________________________________________________

3. ____________________________________________________________________________________

4. ____________________________________________________________________________________

5. ____________________________________________________________________________________

6. ____________________________________________________________________________________

1. Наведи приклади з власного досвіду, буднів вашого класу, історії або політики на кожен із наведених вище типів конфлікту. 
2. Поміркуй, який із цих видів найбільш небезпечний? Чому? 
3. Пригадай конфлікти з роману, які так і не були розвʼязані. Який з них здається тобі найбільш критичним? Чому?

Завдання 2.

Розглянь перелік конфліктів, які розгоралися у романі «Походження». Спробуй класифікувати їх відповідно до схем, наведених вище. 

1. Сутички футбольних фанатів різного походження.
2. Незадоволення Саші з міграційною політикою європейських країн.
3. Переслідування за етнічною ознакою в Боснії і Герцоговині.
4. Конфлікт Саші та його родини із корінними німцями.
5. Конфлікт Саші із родиною, які поводилася «занадто» як жителі Балкан.
6. Діалог батьків Саші із поліціянтом на шляху до Оскошурі.
7. Конфлікт Саші із тими, хто приділяє багато уваги походженню. 
8. Внутрішній конфлікт Саші, який не хотів одразу називати своє точне походження і статус біженця.
9. Конфлікт за столом в Оллі вдома, де гостя неправильно почула і подумала, що Саша з Бостону, а не з Боснії.
10. Непорозуміння Саші та його бабусі, коли та почала втрачати памʼять.
11. Неозвучений конфлікт мами Саші із Сретоє в Оскоруші.
12. Розмова Саші та Мартека про барбекю, якого соромився Саша і прагнув Мартек.
13. Конфлікт всередині родини Станішичів щодо того, чи можна переселяти бабусю у будинок літніх людей.

1. Поміркуй, які з цих конфліктів не мають розвʼязку? Чому так трапилося?
2. Які з цих конфліктів здаються неможливими до розвʼязку? А які обриваються на пів слова, бо оповідь роману іде далі?
3. Які ще конфлікти з роману ти можеш пригадати?

Завдання 3.

Прочитай фрагменти двох рецензій на «Походження» та зверни увагу, на яких темах роману вони зосереджені. Чи багато з них збігаються?

1.
Отже, походження важливе? Саша Станішич, щонайменше його сконструйована версія у романі, здається, за всяку ціну не хоче це визнавати. Його ідеальний світ дитинства був побудований на ігноруванні відмінностей у національності та вірі, а коли на це почали звертати увагу — вся гармонія зруйнувалася. Поки кордони та незалежність власних ідентичностей на Балканах відновлювалися на крові, у Саші був інший конфлікт — як вписати своє походження у німецьке суспільство.  

Погляд Саші на поняття походження — це погляд людини, чия ідентичність разом із ним самим опинилася в еміграції. Всі її атрибути, що він встиг вмістити у валізу, лишися з ним, інші — які його сусіди чи однокласники, що лишилися у Вишеграді, здобували й загострювали протягом війни та після неї, — лишилися для нього недоступними. У підлітковому віці він понад усе прагнув не виділятися: не говорити про війну, не наголошувати на відмінному, навіть не запрошувати друзів на сімейну вечерю, бо ціле смажене ягня на грилі – це «саме те, що очікують побачити від них німці». Пристосування стало його підлітковим бунтом:

«Мій опір був спрямований проти фетишизації походження й фантому національної ідентичності. Я був за приналежність. Скрізь, де мене хотіли бачити і де я хотів бути. Знайти найнижчий спільний знаменник: і досить».
…

У сплетінні фрагментів життя Саші можна виокремити дві часові лінії: дорослішання персонажа, яке переважно тривало у Німеччині, та повернення вже дорослого героя до Вишеграда, щоб разом із бабусею відвідати місця, звідки походить їхня родина. Здається, що ці лінії відбивають рух у зворотних напрямках: перша — це шлях Саші від власної ідентичності до розчинення, друга — дорога до власного коріння. Можна сказати, що Саші неабияк поталанило: у нього є бабуся, яка може розповісти про минуле, є рідне село, де розташоване кладовище із цілими поколіннями Станішичів, є те, що дозволить намацати власну ідентичність. І він, певною мірою, цінує це, адже бачить у цьому спосіб краще познайомитися із власною родиною, заповнити схематичний образ дідуся важливими деталями, провести більше часу з бабусею, яка губиться у своїх спогадах і живе водночас у теперішньому та минулому. Та все ж Саша не визнає, що це все його суттєво визначає. Зрештою, після усіх поїздок він залишиться розгубленим і міркуватиме про речі, що для нас сьогодні можуть звучати як виклик:

«Я не розумію наполягання на національному принципі і любителів попкорну. Я не розумію, що походження несе з собою певні риси, і не розумію, що дехто готовий йти в бій в імʼя цього походження».

Джерело: https://kultkrytyky.com/naczionalne-samoviznachennya-yak-vibir-i-virok-u-romani-pohodzhennya-sashi-stanishicha/

2.
Опинитися на межі історії, ще й на чужині, — важке випробування, адже емігранти зазвичай визначають себе через спільне коріння. Як визначити себе через те, чого більше не існує? Для цих людей роки правління Тіто були найкращими, і сучасне життя вони сприймають як перемогу пекла над раєм. Бабуся Крістіна до кінця життя триматиме портрет Тіто вдома — не тому, що він був хорошим керівником, а тому, що добре їв і піклувався про власну родину, а це найголовніше.

Оскоруша, рідне село бабусі Крістіни, розташована неподалік від Вишеграда, просто посеред гір. Із плином часу Оскоруша маліє, але тринадцять мешканців лишаться там до останнього. Їхні діти «не дбатимуть про них, їхні щастя та хрусткі суглоби». У цій картині, змальованій вже дорослим оповідачем, є щось глибоко міфологічне: останні люди Оскоруші лишаються хранителями традиції, відрізаними від решти цивілізації. Навіть їжа та питво там набувають магічних властивостей: cамогон сліпить зрячих і повертає зір сліпцям, м’ясо об’єднує мертвих та живих. Паркани не розділяють, поля лишаються необробленими — все втрачає свою ужиткову функцію, аби стати символом остаточного тріумфу природи. З посаджених рослин шанс вижити має хіба ожина, біблійний кущ. Існує версія, що неопалимою купиною, яка явилася Мойсею, була саме колюча ожина. Народ, що опинився посеред пустелі і визначає своє місце в історії, потребує орієнтирів, власного неопалимого куща, своєї ожини та полум’я навколо неї.
…
Оскоруша — село, засноване трьома бунтівними братами, один із яких вкрав у османського воєводи чи то коня, чи то жінку, чи то коштовності, а далі піднявся у повітря, аби оглянути місцину. Тут ми вже розуміємо, що це не троє братів, а один дракон, і не коня чи жінку він вкрав, а таки золото. Саме село засноване драконами, тому змії там безсмертні: якщо розіб’єш одній голову каменем, на її місці виросте інша. Станішич описує міф «про пращурів і нащадків», тобто про братів-драконів, про яких «ніде не згадувалося». Всі сучасні мешканці села — і живі, і мертві, і ненароджені — є родичами або принаймні якось пов’язані між собою, а отже, й з драконами. Ґавріло, провідник, пояснює Саші, хто він, такими словами: «Я Ґавріло. Ми з тобою родичі — я міг би тобі розказати, наскільки близькі, але краще покажу», — і вказує на могильні плити.

…
Вода із криниці, побудована Сашиним прадідом, стає причастям, способом долучитися до великої родини. Наповнивши пляшку з криниці, оповідач міркує, чи тепер він теж місцевий, чи досить цього, аби стати частиною Оскоруші. Випивши води зі старої криниці, Крістіна і Ґавріло занурюються у спогади — це вода пам’яті. Пам’ятати слід насамперед мертвих: прабабу й прадіда Сульйо і Румшу, бабусю Нену, найдобрішого дідуся у світі Мухамеда, незграбного танцюриста діда Петара. Про мертвих в Оскоруші не кажуть погано, особливо при них, тобто на кладовищі. У 2009-му, коли Саша відвідує село, найсвіжішим небіжчиком є Мирослав Станішич — вкрай пунктуальний чоловік, який точно передбачив власну смерть, пречудово грав у доміно і навчив отару овець жити самостійно, аби ті не пропали після його смерті.

Джерело:
https://www.goethe.de/prj/lek/uk/chy/ziehen.html

1. На яких проблемах зосереджується кожна з рецензій?

2. Чи помітив/помітила ти їх протягом читання роману?

3. Чому, на твою думку, про один текст можна написати такі доволі різні рецензії?

---

1. Які з проговорених сьогодні конфліктів найбільше відгукуються тобі?
2. Продовження який підсюжетів ти б хотів/хотіла прочитати?

Підготуйся до презентації проєкту.

Для цього обери один із конфліктів роману, якому, на твою думку, бракує завершення, і вигадай його фінал власноруч у той же спосіб, який використав Саша Станішич — у форматі інтертексту. 

Подібне завдання ти вже виконував/виконувала на уроці про оповідь роману. Цього разу варіантів розвитку подій буде більше, так само як і можливих фіналів конфлікту. Усе залежатиме від реплік та вчинків персонажів, а вони — від твоєї фантазії. 

Варіанти розвитку подій можуть бути зосереджені на діалогах, діях, думках (внутрішніх діалогах героїні). 

Формат подачі: 

• Це може бути презентація, під час якої клас обирає наступних хід і таким чином відбуватиметься рух сюжетом. 
• Може бути роздрукований текст, в якому кожен шукатиме свій фінал. 
• Можуть бути інтерактивніші формати: із ілюстраціями, сценками тощо. 

У всякому разі підготуй невеликий виступ-пояснення, чому ти обрала саме цей діалог і саме такі шляхи його розвʼязання.

---

1. Станішич Саша «Походження». Київ. Комора. 2025. 368 с.:
   https://www.yakaboo.ua/ua/pohodzhennja.html?srsltid=AfmBOoofT2rOkLGqBiAppaQkObDFncTC_vt319zr83PyVhurv6KbHaIP
2. Картинка про конфлікт: shutterstock.com/search/conflict-resolution-funny