Урок 35. Німецька, українська та балканська сучасні літератури

Урок 35. Німецька, українська та балканська сучасні літератури

---

• Німецька книжкова премія

• Фрагменти з роману «Походження» Саші Станішича

---

«А що далі?»
Далі — можна продовжувати досліджувати теми ідентичності разом із іншими українськими, німецькими та балканськими авторами та авторками. 

---

Завдання 1.

Пригадай головні конфлікти романів «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової і «Походження» Саші Станішича. Подумай, яка фундаментальна проблема їх обʼєднує, а які проблеми перегукуються у причинах, але не сходяться повністю? Впиши їх у кола.

1. Які запитання не дають спокою Саші та Оксані? Чи збігаються вони повністю?
2. Пригадай, чи виходили протягом останніх років українські книжки на подібні теми? Що це були за тексти?
3. На твою думку, чи часто подібні теми осмислюються у балканській літературі?

---

Роман Саші Станішича «Походження» отримав Німецьку книжкову премію — нагороду для від Спілки видавців та книгарів Німеччини, яку заснували у 2005 році з наміром створити аналог британській Букерівській премії та французькій Гонкурівській. Нагороду вручають найкращій книжці, написаній німецькою мовою. Нагородження відбувається щорічно у жовтні у понеділок перед відкриття Франкфуртського книжкового ярмарку — наймасштабнішої події у видавничому світі.

---

Завдання 2.

Послухай фрагмент подкасту (40:20–46:34) «Висока полиця»  про Німецьку книжкову премію, в якому перекладачка з німецької Роксоляна Свято говорить про фокус нагороди специфіку текстів-переможців останніх років.

https://www.youtube.com/watch?v=miF2DC_9-ts

1. Чому в німецькій літературі так багато текстів про мігрантські досвіди?
2. Чому німецькі критики дещо обережно ставляться до такої літератури?

Дружня порада вчителю

Під час відповідей на друге запитання можна прокласти місток до 30 уроку, де йшлося про мовну дистанцію та підкреслити, що писання не рідною, хоча й добре засвоєною мовою, передбачає певні складнощі.

---

Війни протягом всієї історії літератури були найбільшою спонукою до писання, адже саме під час подібних кризових моментів люди здатні на найгірші або найкращі вчинки, залежно від їхніх світоглядів.Закономірно, що і війни в балканських країнах спонукали письменників кожної з держав спробувати розібратися, які чинники до цього призвели до цього, як поволі розгоралася ненависть до представників іншого народу, чому страх Іншого переріс у етнічну різню. Іншими словами, автори та авторки з Балкан такою намагаються відповісти на питання «Ким я є?» і «Ким я не є?». 

---

Завдання 3.

Сформулюй, що спільного є у кожній з трьох літератур, якщо враховувати, що «Походження» — показовий текст для одразу обох: німецької та балканської.

Завдання 4.

Прочитай короткі описи українських на німецькомовних книжок, автори та авторки яких говорять про ідентичність, та роздивися уважно обкладинки. Обʼєднай обкладинки та короткі описи книжок.
З якими це зробити було простіше, а з якими важче? Подумай, у чому причина такої різниці? 

Українська література

1.
Роман поєднує у собі глибоку особисту історію дорослішання з документальною хронікою життя Криму та його мешканців. Через призму дитинства, юності та першого кохання авторки, яка формується в складному багатокультурному середовищі півострова,  письменниця досліджує питання ідентичності, пам’яті та приналежності. («За перекопом є земля» Анастасія Левкова)

2.
Дія роману розгортається в останні роки радянської влади й у перші роки української Незалежності.
Після навчання у Львові та участі у Революції на граніті головний герой повертається в рідний Ужгород, де одружується з поеткою Марією, що називає себе Фебою.
Львів та Київ — міста з бурхливим політичним життям, Ужгород натомість вирізняється дещо гротескною атмосферою патріархального сімейного укладу та раннього капіталізму по-українськи. («Іван і Феба» Оксана Лучишин) 

3.
Роман про одну львівську квартиру, три покоління родини, яка в ній мешкає, та час великих змін — розпад СРСР та відновлення Україною незалежності. У тексту незвичний та напрочуд щирий оповідач — собака родини Домінік, чи скорочено Дом. Він не обтяжений надмірним аналізуванням та пересторогами, як то часто буває з людьми, і знає всю історію, тоді як інші персонажі — лише якусь її частину. У кожного й кожної з родини Ціликів свої виклики: постравматичний синдром в офіцера радянської армії, марні спроби етнічної росіянки прижитися у Львові, алкоголізм, вибір викладачки історії продавати вигадані приватні спогади. («Дім для Дома» Вікторія Амеліна)

4.
У центрі сюжету — війна та примусовий голод в Ефіопії 1984-1986 років. Головний герой Нікіта дізнається про все з щоденника свого біологічного батька Андрія, який поїхав до Африки у складі гуманітарної місії. Андрій — перекладач, який чудово знає англійську, а також опановує амхарську та тигринья, якими спілкуються місцеве населення. Але комунікації це не сильно допомагає, бо Андрій для них досі чужинець, з яким вони не говоритимуть щиро, та й занадто допитливих радянських військових чекає щонайменше повернення «додому». («Дорога на Асмару» Сергій Сингаївський)

5.
Цілком реалістична історія сімʼї Забобонів, на чию долі випало пережити жахи Другої світової війни, складні умови Ді-Пі таборів та переїзд за океан, перехрещується з міфологізованою генеалогією родини, яка тягнеться корінням до X століття. Тоді жив їхній пращур Тур, який мешкав між річками Рай та Пекло і бачив, як закінчується одна епоха і починається інша. Подібне переживають і його нащадки, які вимушені були тікати від Пекла війни до заокеанського Раю — в США («Що сказано?» Аскольд Мельничук)

6.
Головний герой Габа, подібно на самого Володимира Рафєєнка, через війну переїхав до Києва і має на меті почати говорити українською, а допомагають йому з цим дві казкові персонажки: Кобиляча голова та Оле-Лукоє. Виникає закономірне питання, чому саме такі вчительки та що вони взагалі роблять у тексті? Річ у тім, що дитячі казки, які персонажу читала бабуся, — це єдиний його звʼязок з українською мовою. А тому, коли Габа прагне подолати ту кризу ідентичності, яка загострилася з початком російсько-української війни, він знову звертається до казок. («Мондеґрін. Пісні про смерть і любов» Володимир Рафєєнко)

7.
Текст, який радше схожий на мемуари, ніж на гостросюжетний роман. Він міркує про епоху без поспіху, дає час головній героїні, чиє імʼя стало назвою роману, підростати та формувати власну ідентичність. На цей раз найбільша криза — не всередині персонажки, а у взаємодії з простором. Головна героїня —  та, кого в радянські часи бажали як не викоренити, то за всяку ціну зробити невидимою,  — україномовна одеситка. («Дзвінка» Ніна Курʼята)

Балканська література

1.
В автобіографічній оповіді автор досліджує питання людської ідентичності. Це дослідження свого коріння і того, чи визначає воно людську долю.
Події розгортаються на тлі югославських воєн і вимушеної еміграції сім’ї автора. Від дитини до дорослого чоловіка — він намагається зрозуміти своє походження. Подібно до того, як кожен зустрічний впливає на наше життя, читачі також стають частиною розповіді. Автор надає право вирішити, що буде наприкінці. Адже хоч ми й не можемо вплинути на початок нашої історії, саме нам належить обрати, як вона закінчиться. («Походження» Саша Станішич)

2.
Події роману відбуваються в Сербії 1999 р., під час бомбардування НАТО та після нього. Загальна мобілізація не обминула й Джорджа Узелца – Джоле, екстравагантного міського хлопця, примхливого й поверхового члена самопроголошеної урбаністичної еліти. Він повертається з війни позбавленим усіх ілюзій, і в карколомному слаломі крізь корумповані суспільні структури та боротьбу за голландську візу звільняється від задушливих сімейних і суспільних лещат, потроху пізнаючи себе «справжнього». («Три картини перемоги»  Звонко Каранович)

3. 
Цей твір розповідає про події Югославської війни та її наслідки вустами підлітка, а згодом — дорослого чоловіка. У часі історичних потрясінь і політичних конфліктів буває нелегко визначити, де батьківщина, а де чужа територія, хто друг, а хто ворог. Особливо складно осмислити ці речі підліткові. Надто коли батька, якого вважав захисником і героєм, оголошено воєнним злочинцем і в одну мить руйнується звичний, такий теплий і затишний світ, коли втрачаєш одразу все: друзів, сім’ю, батьківщину. («Югославія, моя батьківщина» Ґоран Войнович)

4.
Щоп’ятниці Джелал Плевляк сідає у свою чоргу «волґу» і їде зі Спліта в Ливно, щоб помолитися в мечеті. П’ятнадцять років він щотижня їздить цією дорогою туди й назад, думає, що знає на ній кожен поворот і кожне дерево, аж поки на кордоні Хорватії й Боснії його не зупиняє раптовий снігопад і пробите колесо. У які двері постукати по допомогу – християнські чи мусульманські? Від цього рішення залежить його подальше життя, і без того багате на пригоди. («Волґа, Волґа» Міленко Єрґович)

5.
Розповідь про еміграцію, в якій екзиль стає зручною лінзою для погляду на власну біографію та країну. Дубравка Уґрешич конструює роман-колаж, що починається в берлінському зоопарку й закінчується в берлінському фітнес-центрі. Але поміж цими точками – наче в сімейному фотоальбомі – з’являються і зникають обличчя, проростає болісна туга за батьківщиною, розриваються бомби нової війни, а в автовідповідачі звучить сумний голос старенької мами, чиї риси з роками лірична героїня все частіше впізнає в собі. А разом з нею й читач починає віднаходити і згадувати у своїй біографії схожі паралелі й сюжети, раптово сам стає героєм власного автобіографічного роману. («Музей безумовної капітуляції» Дубравка Уґрешич)

6.
Що означають спогади про дитинство і юність у Словенії 1960–70-х років? Повернення в час, де не було війни, а була дружба з однокласниками, шоколадки з горішками, футбольні матчі, картаті спіднички і перші закоханості? І так, і ні. Все це було. Але ця збірка оповідань — не історії про золоті безтурботні часи. Це погляд дорослої жінки на своє формування. У ньому багато любові, змішаної з образою, і багато вдячності, змішаної з почуттям провини. Але насамперед у ньому зрілість і готовність, можливо, вперше бути чесною перед іншими і перед самою собою. («Чому я вам брехала» Юліана Матанович)

7.
Мустафа Гусар — колишній солдат і поет-початківець. Унаслідок пережитого й побаченого за роки війни у нього тепер, у мирний час, біполярний розлад, і тільки-но йому вдається зібрати розбиті уламки свого життя докупи, як усе знову розвалюється: на спогади про країну, якої більше не існує, про війну та смерть. Порятунок і вихід із заплутаного лабіринту свого розуму він шукає у письмі. Так він повертається на береги свого дитинства, на береги річки Уни в Боснії і Герцеговині, у бабусин дім. І так він — рік за роком, рибина за рибиною, крапля за краплею — проживає, прокручує своє життя заново, від початків дотепер. («Книга про Уну. Повоєнний роман»  Фарук Шехич)

Німецькомовна література

1.
В автобіографічній оповіді автор досліджує питання людської ідентичності. Це дослідження свого коріння і того, чи визначає воно людську долю.
Події розгортаються на тлі югославських воєн і вимушеної еміграції сім’ї автора. Від дитини до дорослого чоловіка — він намагається зрозуміти своє походження. Подібно до того, як кожен зустрічний впливає на наше життя, читачі також стають частиною розповіді. Автор надає право вирішити, що буде наприкінці. Адже хоч ми й не можемо вплинути на початок нашої історії, саме нам належить обрати, як вона закінчиться. («Походження» Саша Станішич)

2.
Історію цілого грузинського ХХ століття крізь призму однієї родини Яші. Чотири покоління жінок, приречених повторювати одні й ті ж помилки, аж доки наймолодшій із них і вже в ХХІ столітті вдасться розірвати це «зачароване коло». Від Першої світової війни, крізь сталінські репресії і десятиліття Радянського Союзу — аж до проголошення незалежної Грузії, злиденність 1990-х, вторгнення Росії і аж до сьогодення. («Восьме життя (для Брільки)» Ніно Харатішвілі)

3.
Коли Карім Менсі вистрибує з вантажного відсіку фургона, він думає, що знаходиться у Франції. Адже саме туди він заплатив за свою нелегальну подорож. Насправді ж він опинився посеред баварської провінції. І звідси він не зможе вибратися протягом наступних трьох років. Карім мусить вигадати собі нову історію життя, боротися з формами та притулками для біженців, вступати в сумнівні дружні стосунки та авантюрні романи. Аж раптом він отримує відмову і його мають депортувати до Іраку. Тоді він знову опиняється на самому початку і мусить шукати нового контрабандиста. Такого, який вивезе його з Німеччини. («Ляпас» (Ohrfeige) Аббас Хідер)

4.
Авторка поступово занурює нас у життя однієї турецької родини в Німеччині. Тут є батько, який колись став ґастарбайтером і вивіз родину, але так і не облишив мрії про повернення в новий затишний дім на батьківщині. Є мама, яка за всі роки опанувала тільки кількадесят німецьких слів, але привезла з батьківщини всі свої травми, які успішно передає у спадок донькам. Є самі доньки — різного віку і з різними долями, яким, утім, так чи так доводиться брати на себе частину тягаря родинного минулого. Є нарешті син-підліток, який починає усвідомлювати власну гомосексуальність, але геть не розуміє, що робити з нею далі. («Джини» (Dschinns, 2022) Фатьма Айдемір)

5.
Після перевороту 1971 року військові утримують у полоні не тільки життя, а й мрії людей у Туреччині. Оповідачка історії втікає зі Стамбула через море до Європи. У багажі: мрія стати акторкою і безмежне бажання розповісти іншим про раптово знищене культурне багатство своєї країни та зберегти його, не обмежуючись у «зоопарку мов» лише своїм походженням. І там, посеред розділеного Берліна, на бульварах Парижа, у діалозі з шанованими поетами та мислителями, вона нарешті знаходить себе в «перерві пекла», де мистецтво, політика та життя здаються безмежно сумісними. («Простір, відгороджений тінню» (Ein von Schatten begrenzter Raum) Еміне Севґі Оздамар)

6.
У центрі роману неабиякий скандал. Виявляється, професорка Сарасваті з Дюссельдорфського університету, справжня гуру царини постколоніальних студій, насправді — біла, хоча вдавала з себе Persone of colour, а точніше — напівіндійку. Насправді ж вона, виявляється, з цілком звичайної німецької родини, що багато років приховувала від оточення. Але навіщо? І що це за гра (або не гра)? І які взагалі ідентичності можна вільно обирати, а з якими доводиться миритися? Довкола цього клубка запитань вибудовується вся інтрига. Як і питання, чи зуміє шанована професорка відвоювати свою честь і, так би мовити, скасувати своє кенселення? («Ідентіті» (Identiti ) Міту Саньял)

7.
Розкішний «шевроле» шоколадного кольору, ще й зі швейцарськими номерами, з’являється на вулицях містечка, привертаючи здивовані погляди місцевих мешканців. У салоні автомобіля – родина Кочишів, вихідців із угорськомовної меншини Воєводини, які приїжджають у північну Сербію на гостину до родичів. Проте навіть маючи громадянство найбагатшої країни Європи, власний бізнес, можливість хорошої освіти для дітей, назвати Швейцарію домівкою їм непросто… А коли на Балканах починається війна, Кочиші опиняються у непередбачуваній пастці: що вони можуть вдіяти для тих, хто залишився всередині розколотої країни? («Голуби злітають» Мелінда Надь Абоньї)

Завдання 5. 

Переглянь переліки книжок кожної з трьох літератур та короткі описи до них, які так чи так зачіпають тему ідентичності (не обовʼязково національної, будь-якої), та розташуй кожну з них у відповідну комірку за таким принципом:

1 ряд — книжка, яку ми читали протягом курсу (у німецькомовній та балканській нехай це буде «Походження»)
2 ряд — книжки на подібну тематику, але дещо інакше написані (наприклад, одна з них — нонфікшн, а інша — художній роман)
3 ряд — книжки, в яких висвітлюється подібний досвід, але з іншої перспективи (жіночий погляд  на  події, персонажі живуть в іншому регіоні, персонажі не усвідомлюють проблеми того тощо)

1. Українська література

2. Балканська література

3. Німецькомовна література

Дружня порада вчителю

Розміщувати тексти у схемі можна за довільною логікою, головне проаналізувати їхні короткі описи і знати точки перетину (подібні конфлікти, час, оповідач чи оповідачка тощо)

---

1. Чи зацікавила тебе якась із цих книжок? Якщо так, то яка?
2. Чи стала тема ідентичності для тебе зрозумілішою?

Прочитай статтю Роксоляни Свято, у якій вона розповідає про мігрантські досвіди у німецькомовній літературі: 
https://sensormedia.com.ua/books/inshi-nimetski-holosy-romany-avtoriv-i-avtorok-nenimetskoho-pokhodzhennia/

Урок 35. Німецька, українська та балканська сучасні літератури

---

• Німецька книжкова премія

• Фрагменти з роману «Походження» Саші Станішича

---

«А що далі?»
Далі — можна продовжувати досліджувати теми ідентичності разом із іншими українськими, німецькими та балканськими авторами та авторками. 

---

Завдання 1.

Пригадай головні конфлікти романів «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової і «Походження» Саші Станішича. Подумай, яка фундаментальна проблема їх обʼєднує, а які проблеми перегукуються у причинах, але не сходяться повністю? Впиши їх у кола.

1. Які запитання не дають спокою Саші та Оксані? Чи збігаються вони повністю?
2. Пригадай, чи виходили протягом останніх років українські книжки на подібні теми? Що це були за тексти?
3. На твою думку, чи часто подібні теми осмислюються у балканській літературі?

---

Роман Саші Станішича «Походження» отримав Німецьку книжкову премію — нагороду для від Спілки видавців та книгарів Німеччини, яку заснували у 2005 році з наміром створити аналог британській Букерівській премії та французькій Гонкурівській. Нагороду вручають найкращій книжці, написаній німецькою мовою. Нагородження відбувається щорічно у жовтні у понеділок перед відкриття Франкфуртського книжкового ярмарку — наймасштабнішої події у видавничому світі.

---

Завдання 2.

Послухай фрагмент подкасту (40:20–46:34) «Висока полиця»  про Німецьку книжкову премію, в якому перекладачка з німецької Роксоляна Свято говорить про фокус нагороди специфіку текстів-переможців останніх років.

https://www.youtube.com/watch?v=miF2DC_9-ts

1. Чому в німецькій літературі так багато текстів про мігрантські досвіди?
2. Чому німецькі критики дещо обережно ставляться до такої літератури?

---

Війни протягом всієї історії літератури були найбільшою спонукою до писання, адже саме під час подібних кризових моментів люди здатні на найгірші або найкращі вчинки, залежно від їхніх світоглядів.Закономірно, що і війни в балканських країнах спонукали письменників кожної з держав спробувати розібратися, які чинники до цього призвели до цього, як поволі розгоралася ненависть до представників іншого народу, чому страх Іншого переріс у етнічну різню. Іншими словами, автори та авторки з Балкан такою намагаються відповісти на питання «Ким я є?» і «Ким я не є?». 

---

Завдання 3.

Сформулюй, що спільного є у кожній з трьох літератур, якщо враховувати, що «Походження» — показовий текст для одразу обох: німецької та балканської.

Завдання 4.

Прочитай короткі описи українських на німецькомовних книжок, автори та авторки яких говорять про ідентичність, та роздивися уважно обкладинки. Обʼєднай обкладинки та короткі описи книжок.
З якими це зробити було простіше, а з якими важче? Подумай, у чому причина такої різниці? 

Українська література

1. ____________________________________________________________________
Роман поєднує у собі глибоку особисту історію дорослішання з документальною хронікою життя Криму та його мешканців. Через призму дитинства, юності та першого кохання авторки, яка формується в складному багатокультурному середовищі півострова,  письменниця досліджує питання ідентичності, пам’яті та приналежності.

2. ____________________________________________________________________
Дія роману розгортається в останні роки радянської влади й у перші роки української Незалежності.
Після навчання у Львові та участі у Революції на граніті головний герой повертається в рідний Ужгород, де одружується з поеткою Марією, що називає себе Фебою.
Львів та Київ — міста з бурхливим політичним життям, Ужгород натомість вирізняється дещо гротескною атмосферою патріархального сімейного укладу та раннього капіталізму по-українськи.

3. ____________________________________________________________________
Роман про одну львівську квартиру, три покоління родини, яка в ній мешкає, та час великих змін — розпад СРСР та відновлення Україною незалежності. У тексту незвичний та напрочуд щирий оповідач — собака родини Домінік, чи скорочено Дом. Він не обтяжений надмірним аналізуванням та пересторогами, як то часто буває з людьми, і знає всю історію, тоді як інші персонажі — лише якусь її частину. У кожного й кожної з родини Ціликів свої виклики: постравматичний синдром в офіцера радянської армії, марні спроби етнічної росіянки прижитися у Львові, алкоголізм, вибір викладачки історії продавати вигадані приватні спогади.

4. ____________________________________________________________________
У центрі сюжету — війна та примусовий голод в Ефіопії 1984-1986 років. Головний герой Нікіта дізнається про все з щоденника свого біологічного батька Андрія, який поїхав до Африки у складі гуманітарної місії. Андрій — перекладач, який чудово знає англійську, а також опановує амхарську та тигринья, якими спілкуються місцеве населення. Але комунікації це не сильно допомагає, бо Андрій для них досі чужинець, з яким вони не говоритимуть щиро, та й занадто допитливих радянських військових чекає щонайменше повернення «додому».

5. ____________________________________________________________________
Цілком реалістична історія сімʼї Забобонів, на чию долі випало пережити жахи Другої світової війни, складні умови Ді-Пі таборів та переїзд за океан, перехрещується з міфологізованою генеалогією родини, яка тягнеться корінням до X століття. Тоді жив їхній пращур Тур, який мешкав між річками Рай та Пекло і бачив, як закінчується одна епоха і починається інша. Подібне переживають і його нащадки, які вимушені були тікати від Пекла війни до заокеанського Раю — в США

6. ____________________________________________________________________
Головний герой Габа, подібно на самого Володимира Рафєєнка, через війну переїхав до Києва і має на меті почати говорити українською, а допомагають йому з цим дві казкові персонажки: Кобиляча голова та Оле-Лукоє. Виникає закономірне питання, чому саме такі вчительки та що вони взагалі роблять у тексті? Річ у тім, що дитячі казки, які персонажу читала бабуся, — це єдиний його звʼязок з українською мовою. А тому, коли Габа прагне подолати ту кризу ідентичності, яка загострилася з початком російсько-української війни, він знову звертається до казок.

7. ____________________________________________________________________
Текст, який радше схожий на мемуари, ніж на гостросюжетний роман. Він міркує про епоху без поспіху, дає час головній героїні, чиє імʼя стало назвою роману, підростати та формувати власну ідентичність. На цей раз найбільша криза — не всередині персонажки, а у взаємодії з простором. Головна героїня —  та, кого в радянські часи бажали як не викоренити, то за всяку ціну зробити невидимою,  — україномовна одеситка.

Балканська література

1. ____________________________________________________________________
В автобіографічній оповіді автор досліджує питання людської ідентичності. Це дослідження свого коріння і того, чи визначає воно людську долю.
Події розгортаються на тлі югославських воєн і вимушеної еміграції сім’ї автора. Від дитини до дорослого чоловіка — він намагається зрозуміти своє походження. Подібно до того, як кожен зустрічний впливає на наше життя, читачі також стають частиною розповіді. Автор надає право вирішити, що буде наприкінці. Адже хоч ми й не можемо вплинути на початок нашої історії, саме нам належить обрати, як вона закінчиться.

2. ____________________________________________________________________
Події роману відбуваються в Сербії 1999 р., під час бомбардування НАТО та після нього. Загальна мобілізація не обминула й Джорджа Узелца – Джоле, екстравагантного міського хлопця, примхливого й поверхового члена самопроголошеної урбаністичної еліти. Він повертається з війни позбавленим усіх ілюзій, і в карколомному слаломі крізь корумповані суспільні структури та боротьбу за голландську візу звільняється від задушливих сімейних і суспільних лещат, потроху пізнаючи себе «справжнього».

3. ____________________________________________________________________
Цей твір розповідає про події Югославської війни та її наслідки вустами підлітка, а згодом — дорослого чоловіка. У часі історичних потрясінь і політичних конфліктів буває нелегко визначити, де батьківщина, а де чужа територія, хто друг, а хто ворог. Особливо складно осмислити ці речі підліткові. Надто коли батька, якого вважав захисником і героєм, оголошено воєнним злочинцем і в одну мить руйнується звичний, такий теплий і затишний світ, коли втрачаєш одразу все: друзів, сім’ю, батьківщину.

4. ____________________________________________________________________
Щоп’ятниці Джелал Плевляк сідає у свою чоргу «волґу» і їде зі Спліта в Ливно, щоб помолитися в мечеті. П’ятнадцять років він щотижня їздить цією дорогою туди й назад, думає, що знає на ній кожен поворот і кожне дерево, аж поки на кордоні Хорватії й Боснії його не зупиняє раптовий снігопад і пробите колесо. У які двері постукати по допомогу – християнські чи мусульманські? Від цього рішення залежить його подальше життя, і без того багате на пригоди.

5. ____________________________________________________________________
Розповідь про еміграцію, в якій екзиль стає зручною лінзою для погляду на власну біографію та країну. Дубравка Уґрешич конструює роман-колаж, що починається в берлінському зоопарку й закінчується в берлінському фітнес-центрі. Але поміж цими точками – наче в сімейному фотоальбомі – з’являються і зникають обличчя, проростає болісна туга за батьківщиною, розриваються бомби нової війни, а в автовідповідачі звучить сумний голос старенької мами, чиї риси з роками лірична героїня все частіше впізнає в собі. А разом з нею й читач починає віднаходити і згадувати у своїй біографії схожі паралелі й сюжети, раптово сам стає героєм власного автобіографічного роману.

6. ____________________________________________________________________
Що означають спогади про дитинство і юність у Словенії 1960–70-х років? Повернення в час, де не було війни, а була дружба з однокласниками, шоколадки з горішками, футбольні матчі, картаті спіднички і перші закоханості? І так, і ні. Все це було. Але ця збірка оповідань — не історії про золоті безтурботні часи. Це погляд дорослої жінки на своє формування. У ньому багато любові, змішаної з образою, і багато вдячності, змішаної з почуттям провини. Але насамперед у ньому зрілість і готовність, можливо, вперше бути чесною перед іншими і перед самою собою.

7. ____________________________________________________________________
Мустафа Гусар — колишній солдат і поет-початківець. Унаслідок пережитого й побаченого за роки війни у нього тепер, у мирний час, біполярний розлад, і тільки-но йому вдається зібрати розбиті уламки свого життя докупи, як усе знову розвалюється: на спогади про країну, якої більше не існує, про війну та смерть. Порятунок і вихід із заплутаного лабіринту свого розуму він шукає у письмі. Так він повертається на береги свого дитинства, на береги річки Уни в Боснії і Герцеговині, у бабусин дім. І так він — рік за роком, рибина за рибиною, крапля за краплею — проживає, прокручує своє життя заново, від початків дотепер.

Німецькомовна література

1. ____________________________________________________________________
В автобіографічній оповіді автор досліджує питання людської ідентичності. Це дослідження свого коріння і того, чи визначає воно людську долю.
Події розгортаються на тлі югославських воєн і вимушеної еміграції сім’ї автора. Від дитини до дорослого чоловіка — він намагається зрозуміти своє походження. Подібно до того, як кожен зустрічний впливає на наше життя, читачі також стають частиною розповіді. Автор надає право вирішити, що буде наприкінці. Адже хоч ми й не можемо вплинути на початок нашої історії, саме нам належить обрати, як вона закінчиться.

2. ____________________________________________________________________
Історію цілого грузинського ХХ століття крізь призму однієї родини Яші. Чотири покоління жінок, приречених повторювати одні й ті ж помилки, аж доки наймолодшій із них і вже в ХХІ столітті вдасться розірвати це «зачароване коло». Від Першої світової війни, крізь сталінські репресії і десятиліття Радянського Союзу — аж до проголошення незалежної Грузії, злиденність 1990-х, вторгнення Росії і аж до сьогодення.

3. ____________________________________________________________________
Коли Карім Менсі вистрибує з вантажного відсіку фургона, він думає, що знаходиться у Франції. Адже саме туди він заплатив за свою нелегальну подорож. Насправді ж він опинився посеред баварської провінції. І звідси він не зможе вибратися протягом наступних трьох років. Карім мусить вигадати собі нову історію життя, боротися з формами та притулками для біженців, вступати в сумнівні дружні стосунки та авантюрні романи. Аж раптом він отримує відмову і його мають депортувати до Іраку. Тоді він знову опиняється на самому початку і мусить шукати нового контрабандиста. Такого, який вивезе його з Німеччини.

4. ____________________________________________________________________
Авторка поступово занурює нас у життя однієї турецької родини в Німеччині. Тут є батько, який колись став ґастарбайтером і вивіз родину, але так і не облишив мрії про повернення в новий затишний дім на батьківщині. Є мама, яка за всі роки опанувала тільки кількадесят німецьких слів, але привезла з батьківщини всі свої травми, які успішно передає у спадок донькам. Є самі доньки — різного віку і з різними долями, яким, утім, так чи так доводиться брати на себе частину тягаря родинного минулого. Є нарешті син-підліток, який починає усвідомлювати власну гомосексуальність, але геть не розуміє, що робити з нею далі.

5. ____________________________________________________________________
Після перевороту 1971 року військові утримують у полоні не тільки життя, а й мрії людей у Туреччині. Оповідачка історії втікає зі Стамбула через море до Європи. У багажі: мрія стати акторкою і безмежне бажання розповісти іншим про раптово знищене культурне багатство своєї країни та зберегти його, не обмежуючись у «зоопарку мов» лише своїм походженням. І там, посеред розділеного Берліна, на бульварах Парижа, у діалозі з шанованими поетами та мислителями, вона нарешті знаходить себе в «перерві пекла», де мистецтво, політика та життя здаються безмежно сумісними.

6. ____________________________________________________________________
У центрі роману неабиякий скандал. Виявляється, професорка Сарасваті з Дюссельдорфського університету, справжня гуру царини постколоніальних студій, насправді — біла, хоча вдавала з себе Persone of colour, а точніше — напівіндійку. Насправді ж вона, виявляється, з цілком звичайної німецької родини, що багато років приховувала від оточення. Але навіщо? І що це за гра (або не гра)? І які взагалі ідентичності можна вільно обирати, а з якими доводиться миритися? Довкола цього клубка запитань вибудовується вся інтрига. Як і питання, чи зуміє шанована професорка відвоювати свою честь і, так би мовити, скасувати своє кенселення?

7. ____________________________________________________________________
Розкішний «шевроле» шоколадного кольору, ще й зі швейцарськими номерами, з’являється на вулицях містечка, привертаючи здивовані погляди місцевих мешканців. У салоні автомобіля – родина Кочишів, вихідців із угорськомовної меншини Воєводини, які приїжджають у північну Сербію на гостину до родичів. Проте навіть маючи громадянство найбагатшої країни Європи, власний бізнес, можливість хорошої освіти для дітей, назвати Швейцарію домівкою їм непросто… А коли на Балканах починається війна, Кочиші опиняються у непередбачуваній пастці: що вони можуть вдіяти для тих, хто залишився всередині розколотої країни?

Завдання 5. 

Переглянь переліки книжок кожної з трьох літератур та короткі описи до них, які так чи так зачіпають тему ідентичності (не обовʼязково національної, будь-якої), та розташуй кожну з них у відповідну комірку за таким принципом:

1 ряд — книжка, яку ми читали протягом курсу (у німецькомовній та балканській нехай це буде «Походження»)
2 ряд — книжки на подібну тематику, але дещо інакше написані (наприклад, одна з них — нонфікшн, а інша — художній роман)
3 ряд — книжки, в яких висвітлюється подібний досвід, але з іншої перспективи (жіночий погляд  на  події, персонажі живуть в іншому регіоні, персонажі не усвідомлюють проблеми того тощо)

1. Українська література

2. Балканська література

3. Німецькомовна література

---

1. Чи зацікавила тебе якась із цих книжок? Якщо так, то яка?
2. Чи стала тема ідентичності для тебе зрозумілішою?

Прочитай статтю Роксоляни Свято, у якій вона розповідає про мігрантські досвіди у німецькомовній літературі: 
https://sensormedia.com.ua/books/inshi-nimetski-holosy-romany-avtoriv-i-avtorok-nenimetskoho-pokhodzhennia/