Тема 9. Розділ 8. Мистецтво в цифрову епоху

матеріал 7

Урок 65. Створення протестного арт-проєкту

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 8.2. Глобальні виклики XXI століття

Урок 65. Створення протестного арт-проєкту

Які результати уроку?

самостійно декодує/аналізує, характеризує, узагальнює, систематизує мистецькі тексти/явища мистецтва, апелює до власних знань і досвіду [12 МИО 2.1.1-1 П]
співпрацює з іншими у процесі мистецької діяльності на засадах командного співробітництва [12 МИО 2.2.1-1]
використовує різні джерела інформації та комунікації у мистецькій діяльності, створює і поширює медіатексти [12 МИО 2.3.1-1]
бере участь у заходах мистецького спрямування, зокрема у сфері креативних індустрій, поширює створений контент/продукт [12 МИО 2.4.1-1]
зіставляє події, явища і процеси української та світової історії; визначає їх взаємовпливи [12 ГІО 4.1.3-2]
обґрунтовує власні судження, висновки, оцінки [12 ГІО 4.2.2-2]
пояснює взаємодію політичних, економічних, соціальних і культурних чинників у розвитку суспільства [12 ГІО 4.3.2-3]

Учні й учениці навчаться:

відрізняти гасло від художньої метафори
формулювати соціально значущу тему
створювати концепцію арт-проєкту
презентувати та захищати ідею

Основні тези для вчительства

Контекст

Що відбувається
ХХІ століття — це час одночасної відкритості й загроз. Війни охоплюють різні регіони планети, кліматична криза загрожує звичному способу життя, масова міграція змінює демографічну карту світу. Цифровий контроль стає все більш тотальним, а інформаційні маніпуляції впливають на свідомість мільйонів людей. Людина живе в постійній напрузі глобальних процесів, відчуваючи себе водночас і частиною планетарної спільноти, і безсилою перед масштабом викликів.

Чому це впливає на мистецтво
Мистецтво перестає бути лише “про красу” або естетичною насолодою. Воно стає способом реакції — швидкої, емоційної, політичної. Художник більше не лише спостерігач, який фіксує дійсність, а активний учасник суспільних процесів. Глядач також змінює роль: він більше не пасивний споживач красивих форм, а співучасник події, свідок, а іноді й частина художнього висловлювання. Це змінює саму природу мистецького діалогу.

Як це виявляється в мистецтві
З’являється мистецтво прямої дії: перформанси, інсталяції, стріт-арт, цифрові кампанії. Художній жест стає формою позиції. Протест у мистецтві — це не просте гасло на плакаті, а складний образ, що змінює спосіб бачення реальності. Мистецтво працює не через пряму агітацію, а через створення візуальних, просторових чи тілесних метафор, які змушують глядача побачити проблему по-новому.

Теорія через практику

Естетика спротиву

Це спосіб художнього висловлювання, у якому форма стає інструментом критики влади, насильства, несправедливості або соціальних норм. Йдеться не лише про політичний протест, а про спротив примусу в будь-якій формі — ідеологічному, культурному, економічному. Від авангарду початку ХХ століття до українського нонконформізму 1960-80-х років і сучасних арт-акцій мистецтво постійно шукає мову незгоди. Спротив може бути гучним або тихим, іронічним або трагічним, тілесним або концептуальним. Він може виявлятися через перебільшення, абсурд, мовчання, порожнечу, повторення або руйнування звичних форм.

Ключове: у мистецтві протест працює через образ, метафору, контекст, а не через пряме гасло. Це різниця між плакатом з написом “Ні війні!” і художнім жестом, який змушує відчути біль або абсурдність конфлікту через форму.

Мистецтво спротиву: тенденції та еволюція

Звідки черпає натхнення
Мистецтво спротиву черпає натхнення від авангардного розриву з традицією на початку ХХ століття, коли дадаїсти відповіли на жахи Першої світової війни абсурдом і руйнуванням класичних форм. Воно спирається на досвід мистецтва нонконформістів 1960–80-х років, які в умовах тоталітарних режимів шукали способи метафоричного спротиву цензурі. Ця традиція живиться також досвідом соціальних революцій і громадянських рухів по всьому світу, де мистецтво завжди ставало голосом тих, хто не міг говорити відкрито.

Сучасне протестне мистецтво створює нові форми художнього висловлювання. По-перше, воно розвиває перформативність — тіло стає інструментом протесту. Яскравий приклад цього — робота Марини Абрамович “Rhythm 0” (1974), у якій вона дозволила глядачам робити з її тілом що завгодно, використовуючи 72 предмети, серед яких були й небезпечні інструменти. Цей жест показав природу влади та насильства без жодного слова, змусивши глядачів стати співучасниками дії та відчути власну відповідальність.

По-друге, мистецтво виходить у публічний простір не для “доступності”, а для конфлікту. Стріт-арт працює там, де немає контролю галереї чи музею — на стінах будинків, мостах, закинутих фабриках. Він існує ризиковано, тимчасово і часто нелегально.

Найвідоміший приклад — Banksy. Його роботи з’являються несподівано і одразу вступають у діалог із контекстом місця. Це не просто “картинка на стіні”, а реакція на конкретну ситуацію: війну, нерівність, міграцію, споживацтво.

«Дівчинка з кулькою» (2002) стала одним із найвідоміших образів сучасного мистецтва. Спершу — як трафарет на лондонській стіні. Потім — як тиражований медійний образ. А у 2018 році під час аукціону Sotheby’s відбувся показовий жест: робота, продана за понад мільйон фунтів, частково самознищилася в рамі через вбудований шредер. Після цього її перейменували на Love is in the Bin (кохання в смітнику).

Бенксі. «Дівчинка з кулькою» (2002, 2018)https://banksyexplained.com/issue/girl-with-balloon-graffiti-legend/

По-третє, інсталяція перетворюється на досвід, у який глядач входить фізично, стаючи частиною роботи. Ай Вейвей у роботі “Соняшникове насіння” (2010) заповнив Турбінний зал галереї Тейт Модерн 100 мільйонами порцелянових насінин соняшника, кожна з яких була розмальована вручну. Цим займалися 1600 китайських ремісників упродовж 2,5 років. Це потужний коментар про масове виробництво, індивідуальність у колективі та китайську культурну традицію. Глядачі спочатку могли ходити по цих насінинах, відчуваючи себе частиною величезної маси, але потім це заборонили — і сам акт заборони став частиною художнього повідомлення про контроль і свободу.

Ай Вейвей. “Соняшникове насіння”. 2010 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=11793563
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=61302833

Український контекст протестного мистецтва має свою особливу траєкторію. Українське протестне мистецтво варто розглядати не як окремий стиль, а як реакцію на конкретні історичні події. Одним із ключових моментів став Майдан 2013–2014 років, коли мистецтво буквально вийшло на барикади. Портрети Шевченка, Лесі Українки та Франка на вулиці Грушевського, плакати, банери, інсталяції з підручних матеріалів перетворили міський простір на територію культурного спротиву. Тут мистецтво діяло не через музей, а через присутність — воно мобілізувало, об’єднувало й формувало нову символіку протесту.

Другий знаковий пласт — радикальні акції FEMEN, які використали перформанс як інструмент прямого політичного висловлювання. Їхні акції проти церковних і державних структур показали, що тіло може стати медіумом протесту.

Олекса Манн. “Нове середньовіччя”
https://life.pravda.com.ua/culture/2021/02/19/243978/

Матвій Вайсберг. “Стіна”.https://life.pravda.com.ua/culture/2023/02/20/252941/

Роботи Юрія Журавляhttps://life.pravda.com.ua/culture/2021/02/19/243978/

Після 2022 року українське мистецтво переходить від протесту до свідчення та мобілізації. Воно не заперечує реальність, а фіксує її й формує міжнародний голос країни. Митці створюють роботи як свідчення (Алевтина Кахідзе), працюють із темою втрати дому (Марія Куліковська), документують зруйновані міста, перетворюють мистецтво на інструмент збору коштів.

Додаткова інформація

Мистецтво спротиву не виникає раптово у ХХІ столітті. Воно має довгу історію. Уже дадаїсти реагували на Першу світову війну абсурдом і руйнуванням форми. Хуго Балль читав звукові поеми у фонетичному костюмі, Марсель Дюшан виставляв писуар як мистецький об’єкт — усе це було формою протесту проти раціоналізму, що призвів до війни. Сюрреалісти працювали з підсвідомим як формою внутрішнього спротиву раціоналізованому суспільству.

У другій половині ХХ століття протест стає більш тілесним і публічним. Перформанс і акціонізм (1960-70-ті) перетворюють мистецтво на подію, що відбувається тут і зараз. Віденські акціоністи (Отто Мюль, Герман Ніч) працювали з шоковими жестами. Йозеф Бойс проголосив, що “кожна людина — художник”, демократизуючи саме поняття мистецтва. Важливо, що акція існує не лише як жест, а як медійний образ — фотографія чи відео стають частиною роботи.

В Україні нонконформісти 1960–80-х працювали в умовах жорсткої цензури. Їхній спротив часто був метафоричним: символ, алегорія, робота з історичною пам’яттю. Федір Тетянич (Фрипулья) працював поза офіційною художньою системою СРСР, створюючи власну космогонічну модель світу. Його перформативні появи в міському просторі, фантастичні костюми й графічні аркуші з образами космосу та міфології були формою внутрішнього спротиву — не прямого політичного протесту, а відмови мислити в межах радянського раціоналізму. Олександр Дубовик працював з міфологією. У 1980–90-х мистецтво українського постмодернізму (Арсен Савадов, Олександр Гнилицький) демонструє розрив із радянською візуальною мовою через іронію та деконструкцію.

Після 2014 року українське мистецтво знову набуває активної громадянської функції. Війна, окупація, втрати — усе це формує нову хвилю естетики спротиву. Художники документують події, працюють з травмою, створюють символи опору. Мистецтво стає способом говорити про гідність і відповідальність. Проєкти, мурали на контрольних пунктах, виставки у бомбосховищах — усе це нові форми мистецького висловлювання в умовах екзистенційної загрози.

Сучасний протестний арт часто працює з мінімальними засобами, але сильним символом. Він може бути локальним (робота в одному місті чи навіть одному будинку), але завдяки цифровим медіа стає глобальним — фото в Instagram чи TikTok може отримати мільйони переглядів. Це змінює саму логіку художнього впливу.

Дизайн уроку

1. Вступ

Урок варто розпочати з чіткого окреслення меж. Ви пояснюєте, що сьогодні йдеться не про політичну агітацію і не про бунт заради бунту, а про дослідження того, як мистецтво працює з незгодою. Протест у художній формі — це не крик і не вимога, а образ, який змінює спосіб бачення проблеми.

Саме тут доцільно ввести поняття естетики спротиву — як способу говорити «ні» через форму, метафору, простір, тілесність або візуальний жест. Наголосіть, що відповідальність і продуманість є обов’язковими умовами такого висловлювання.

2. Актуалізація особистого досвіду

Поставте відкрите запитання: що у сучасному світі або в найближчому середовищі викликає у вас внутрішню незгоду? Учнівство може назвати глобальні проблеми (війна, екологія, цифровий контроль), а може — локальні (шкільні правила, несправедливість, байдужість).

На цьому етапі важливо не оцінювати відповіді, а перевести розмову в іншу площину: чи кожне роздратування є підставою для протесту? Де проходить межа між емоційною реакцією і принциповою позицією? Це допомагає підняти розмову з рівня скарги на рівень осмислення.

3. Формування проєктних груп і вибір теми

Клас об’єднується в невеликі групи, які обирають одну тему для роботи — або з кола глобальних викликів, або з локального середовища. Важливо наголосити, що йдеться не про критику конкретних людей чи адміністрації, а про художню роботу з явищем або проблемою.

4. Розробка концепції

Групи отримують чітке завдання: сформулювати ідею протестного арт-проєкту, який має містити чотири складники — проблему, художній образ, обраний формат і передбачуване місце реалізації.

Ваша роль на цьому етапі — не пропонувати рішення, а ставити уточнювальні запитання. Якщо учнівство формулює гасло, варто запитати, який саме образ його втілює. Якщо пропозиція виглядає як скарга, варто уточнити, у чому її художність. Якщо ідея надто прямолінійна, варто запропонувати пошук метафори.

Доцільно ввести одне обмеження: уникати банальних символів і прямої агітації. Це стимулює мислення і переводить роботу в естетичну площину.

Групи створюють короткий опис проєкту та візуальний ескіз або схему (інсталяції, перформансу, плаката, відео тощо).

5. Презентація і рефлексія

Кожна група коротко презентує концепцію (до 2 хвилин). Після презентації ви ставите три ключові питання: у чому сила цієї ідеї, у чому її ризик і чи може вона вплинути на глядача.

Наприкінці уроку варто поставити спільне питання: чи є серед запропонованих ідей така, яку можна реалізувати в реальному шкільному просторі як мистецьку ініціативу? Це переводить теоретичний проєкт у площину реального громадянського досвіду.

Завершити урок можна короткою рефлексією: що виявилося складнішим — висловити незгоду чи знайти для неї художню форму?

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 8.2. Глобальні виклики XXI століття

Урок 65. Створення протестного арт-проєкту

Робочий аркуш учня / учениці

1. Тема

Яка проблема викликає у тебе внутрішню незгоду?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Чому ця проблема є важливою (2–3 речення)?

2. Від гасла до образу

Наше первинне гасло (якби це був просто плакат):

Тепер опиши художній образ або метафору, яка передає цю ідею без прямого гасла:

3. Концепція проєкту

Назва проєкту:________________________________________________________

Формат (обери або впиши):
☐ інсталяція
☐ перформанс
☐ стріт-арт
☐ плакат / візуальна кампанія
☐ відео
☐ інше: ___________________________

Опис художнього рішення (що саме відбувається?):

Які матеріали або засоби потрібні?

4. Простір і аудиторія

Де має відбутися або з’явитися ця робота?

Хто її побачить?

Яку реакцію ти очікуєш?

5. Самооцінка концепції

Чи є в нашій ідеї:

☐ метафора
☐ несподіваний образ
☐ ризик / провокація
☐ можливість для глядача стати співучасником

Що є найсильнішим у нашій ідеї?

Що потребує доопрацювання?

6. Підготовка до презентації

Сформулюй одну фразу, яка чітко пояснює сенс проєкту:

Наш проєкт — це__________________________________________________________________

Рефлексія

Що виявилося складнішим?

☐ знайти проблему
☐ відмовитися від гасла
☐ придумати образ
☐ продумати форму реалізації

Чому?

Прогрес

Я можу:	Ні	Частково	Так
відрізнити гасло від художньої метафори
сформулювати соціально значущу тему
створити концепцію арт-проєкту
Презентувати та захистити ідею проєкту

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе

Попередній: матеріал 6 Урок 64. Мистецтво та екологія

Твоя поточна позиція

7 матеріал

Тема 9 — матеріал 7 з 7

7 матеріал Ти тут