Тема 4. Розділ 3. Ренесанс і бароко: нова парадигма мистецтва.

матеріал 5

Урок 20. Бароко: емоція проти розуму

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 3.2. Бароко: мистецтво емоцій

Урок 20. Бароко: емоція проти розуму

Які результати уроку?

знаходить і систематизує мистецьку інформацію в друкованих та електронних джерелах з урахуванням принципів доброчесності [12 МИО 1.1.1]
самостійно декодує/аналізує, характеризує, узагальнює, систематизує мистецькі тексти/явища мистецтва, апелює до власних знань і досвіду [12 МИО 1.2.1-1 П]
визначає, пояснює національну специфіку явищ мистецтва культурних регіонів світу та діалогу культур [12 МИО 1.2.1-2 П]
співпрацює з іншими у процесі мистецької діяльності на засадах командного співробітництва [12 МИО 2.2.1-1]
здійснює взаємодопомогу, дотримується принципів толерантності [12 МИО 2.2.1-2]
характеризує і порівнює вираження емоцій у творах різних видів мистецтва (музічне, візуальне, сценічне, екранне тощо) [12 МИО 3.1.1-1]
ідентифікує власні емоції від явищ мистецтва, характеризує вплив творів та видів мистецької діяльності на власний емоційний стан [12 МИО 3.1.1-1 П]

Учні й учениці навчаться:

Характеризувати особливості барокового мистецтва XVII-XVIII століть як відповіді на кризу Ренесансу
Аналізувати емоційний вплив барокових творів через динаміку, драматизм і театральність
Порівнювати ренесансну гармонію і барокову експресію як різні естетичні системи
Ідентифікувати власні емоції від сприйняття барокових творів різних видів мистецтва

Основні тези для вчительства

Контекст: від єдності до різноманітності

Що відбувається

XVII століття увійшло в історію як епоха глибоких потрясінь і трансформацій. Саме в цей час відбувається перша загальноєвропейська війна — Тридцятилітня війна (1618–1648), яка спричинила великі політичні й територіальні зміни. Вона спустошила значну частину Європи, перетворила розвинені міста на руїни й забрала мільйони життів. Релігійні конфлікти між католицькими та протестантськими державами, спричинені Реформацією, розкололи континент. У відповідь католицька церква розгортає Контрреформацію — рух за оновлення віри й повернення втрачених позицій. Паралельно зміцнюються абсолютні монархії: Людовік XIV у Франції проголошує себе “королем-сонцем”, папський двір у Римі демонструє небачену розкіш, Габсбурги прагнуть утримати контроль над величезними територіями. Триває науково-філософська революція: винайдені мікроскоп і телескоп, Галілей підтверджує геліоцентричну модель Коперника, Декарт формулює принципи раціоналізму, активно розвиваються експериментальна фізика та природознавство. На українських землях цей час пов’язаний із Національною революцією 1648–1676 років, у результаті якої постає Козацька держава — Гетьманщина. Заснування Києво-Могилянської академії (1632) сприяє розквіту освіти, духовності та культури. Барокова традиція в Україні набуває виразних національних рис і стає важливим чинником зміцнення державної ідентичності (про це — в наступному уроці). Це доба драматичної напруги між старим і новим світоглядом, між раціональним і емоційним, між вірою і сумнівом — саме з цих суперечностей постає мистецтво бароко.

Чому це впливає на мистецтво

Ренесансна гармонія і впевненість у людських можливостях уже не відповідають реальності епохи воєн, релігійних конфліктів і катаклізмів. Католицька церква, втративши позиції в протестантських країнах, шукає нові способи емоційного впливу на вірян — мистецтво стає зброєю у боротьбі за душі. Абсолютні монархи в умовах нестабільності потребують мистецтва, яке б емоційно приголомшувало, змушувало забути про розум і критику. Аристократія прагне видовищності, театральності, екстраординарних вражень. Суспільство, виснажене війнами та конфліктами, шукає сильних емоцій, переживань — як втечі від страху і невизначеності. З’являється потреба в мистецтві, яке не просто показує, а вражає, захоплює, переконує зокрема через емоції. Бароко відповідає на хаос епохи не раціональним порядком, а емоційною потужністю: якщо світ нестабільний — мистецтво має вражати сильніше за реальність, створювати ілюзію, що перемагає дійсність.

Як це виявляється в мистецтві

Бароко (від порт. barroco / ісп. barrueco / фр. baroque — “перлина неправильної форми”) — це стиль у мистецтві та архітектурі, який виник у Римі наприкінці XVI століття та панував до середини XVIII століття. Він поширився по всій Європі й навіть поза її межі — наприклад, у Латинську Америку. Бароко охопило різні види мистецтва: архітектуру, живопис, скульптуру, музику, поезію, театр, танець. У кожній країні воно набувало своїх національних особливостей, зокрема і в Україні.

Мистецтво бароко відмовляється від ренесансної статики й раціональної врівноваженості на користь руху, динаміки, драматизму. Замість спокійного споглядання — емоційне захоплення, замість ясної простоти — складність і багатошаровість, замість замкнених композицій — відкриті, що ніби виходять за межі твору. Барокові митці використовують контраст світла й тіні (к’яроскуро), що створює драматичний ефект; насичені, контрастні кольори (особливо гру холодних і гарячих тонів); діагональні композиції, що створюють відчуття руху; ілюзіонізм, що стирає межу між мистецтвом і реальністю. Архітектура прагне вразити масштабом і пишнотою, скульптура передає екстатичні емоції й драматичні моменти, живопис створює ілюзію реальності через світлотінь і перспективу. Формується ідея “тотального твору мистецтва”, де архітектура, скульптура, живопис, музика об’єднуються в єдине видовище. Українське бароко поєднує західноєвропейські стилістичні риси з місцевими традиціями та візантійською спадщиною, створюючи унікальний стиль.

Теорія через практику

Театральність як принцип

Барокова культура в цілому є театральною (пишність, грандіозність, емоційна напруженість — як у сюжетах, так і у виконанні). Театральність у бароко — не просто наслідування театру, а філософський принцип: світ — це сцена, життя — вистава, люди — актори. Цей принцип походить з ідеї “theatrum mundi” (світ-театр), популярної в ту епоху. Найбільш виразним втіленням цієї ідеї може слугувати бароковий храм як синтез архітектури, живопису, скульптури, музики, співу. Простір храму, наповнений грою світла і тіні, що створює відчуття руху та драматизму, коштовними матеріалами, золотом, ліпниною, перетворюється на захопливий спектакль, учасником якого стає відвідувач. Барокові інтер’єри розкриваються повністю лише під час літургії: коли біля вівтаря запалюються свічки, зал наповнюється пахощами ладану, звучить орган і хор — ніби переносишся в інший світ. Протестанти засуджували таку пишноту, але їхня критика лише спонукала католицьку церкву робити храми ще ефектнішими, зміцнюючи мистецьку силу віри.

Chiaroscuro: світло як драма

К’яроскуро (італ. світло-тінь) — техніка різкого контрасту між світлими й темними ділянками, що створює драматичний ефект і виділяє головне. У бароко світло стає активним учасником дії: воно вихоплює фігури з темряви, створює містичну атмосферу, підкреслює емоційні кульмінації. Караваджо доводить цю техніку до досконалості — у його роботах світло падає ніби з прожектора, перетворюючи релігійні сцени на сучасні драми. Світло в бароко — це не просто освітлення, а метафора божественної присутності, одкровення, духовного просвітлення. Воно створює глибину, об’єм в зображенні тривимірних предметів і фігур, ілюзію реального простору і живої плоті.

Мистецтво періоду: тенденції та еволюція

Звідки черпає натхнення

Бароко не відкидає Ренесанс, а трансформує його здобутки. Бере ренесансну перспективу, але посилює її: стелі храмів розмальовуються так, що склепіння ніби зникає, відкриваючи безмежне небо з ангелами та святими. Основні елементи ренесансної архітектури — куполи, колонади — робить вищими, масштабнішими, багатше оздобленими. Такий же процес відбувається в декоративному мистецтві — бароко розвиває орнаменти Відродження, ускладнює їх. Успадковує стиль і античну тематику, але додає їй драматизму — замість спокійних героїв і богів з’являються боги й герої в русі, в пристрасті, у боротьбі. Бароко використовує ренесансну анатомію, але показує тіла не в ідеальному спокої, а в динаміці, напруженні, екстазі. Спирається на пізньоренесансний маньєризм з його експериментами з простором і формою, але доводить ці експерименти до логічного завершення.

Що нового створює

Архітектура руйнує ренесансну лінійність і статику. Фасади церков стають хвилястими, увігнутими й опуклими одночасно — як у римських церквах Борроміні. Інтер’єри перетворюються на театральні простори з багатоярусними іконостасами, розписаними стелями, золотим різьбленням. Колонади, як на площі Святого Петра в Римі, обіймають простір, залучаючи глядача.

Характерні риси барокових храмів:

Великий центральний простір із високим куполом, крізь який ллється світло. Купол — символ єдності неба й землі, його розписи створюють ілюзію, що стеля розчиняється і відкривається прямо в небесний простір

Техніка “di sotto in su” (“знизу вгору”) дає відчуття, ніби дивишся просто в небо. За допомогою тромплею (“обман зору”) художники поєднували мальовані архітектурні елементи (балюстради, колони) з реальними, створюючи оптичну ілюзію об’ємності. Такі стельові розписи називають квадратурами.

Кручена (соломонова) колона всередині храму — одна з характерних ознак бароко. Вона створює відчуття руху вгору.

Відмінність від Ренесансу: барокові плафони розраховані на цілісне сприйняття з єдиної точки зору (усе — одна картина), тоді як ренесансні (наприклад, Сикстинська капела) складаються з окремих сцен, кожна зі своєю перспективою.

У барокових палацах важливим композиційним елементом ставали парадні сходи.

Архітектори бароко активно застосовували так звану вимушену перспективу, створюючи оптичну ілюзію, за якої об’єкт здається більш віддаленим, наближеним, більшим або меншим ніж є насправді. Так, у Палаццо Спада в Римі Франческо Борроміні використав колони, що зменшуються донизу, звужену підлогу та мініатюрну статую в саду, щоб створити ілюзію тридцятиметрової галереї, хоча її довжина становить лише сім метрів. Статуя наприкінці переходу здається натуральної величини, хоча має лише шістдесят сантиметрів. Борроміні працював над цією ілюзією разом із математиком.

Популярні декоративні мотиви доби бароко (в архітектурі, графіці, декоративному мистецтві): картуші, трофеї, зброя, кошики з фруктами, квітами.

Куди веде

Барокова театральність, ілюзіонізм, емоційна експресія готують ґрунт для рококо — ще більш декоративного, граційного, інтимного стилю. Барокові експерименти зі світлом вплинуть на імпресіоністів в ХІХ ст., які теж працюватимуть зі світловими ефектами. Барокова психологічна глибина, особливо у Рембрандта, відкриває шлях до реалізму XIX століття. Українське барокове мистецтво створює фундамент для національної культурної ідентичності, демонструє здатність українських земель продукувати власні культурні форми світового рівня.

Додаткова інформація з історії мистецтва

Назва

Слово barocco португальською означає “перлина неправильної форми”. Пізніше французи почали вживати його в значенні “химерний, дивний”. Спочатку термін “бароко” був образливим. Так критики XVIII століття насміхалися з архітекторів XVII століття, вважаючи, що ті занадто вільно поводяться з класичними формами й порушують гармонію, створену майстрами Ренесансу. Та саме ця сміливість і творчий пошук стали візитівкою епохи бароко. Лише в XIX-XX століттях бароко отримало визнання як самостійний великий стиль.

Італійське бароко

Караваджо (1571–1610) перевернув європейський живопис завдяки роботі зі світлом і натуралізму. Він відкинув ідеали краси, прагнучи правди в мистецтві, якою її бачить. Його герої — прості люди Рима. У “Покликанні святого Матвія” (1599–1600) євангельська сцена відбувається в сучасній для художника таверні: промінь світла з темряви виділяє Христа й момент вибору Матвія. Для Караваджо світло стало силою, що відкриває істину. Його “натуралізм” шокував сучасників — як у “Невір’ї святого Фоми”, де апостол торкається рани Христа. Та художник лише точно тлумачив Писання. Попри критику, його художня практика визначила шлях розвитку мистецтва XVII століття. Т. зв. “караваджизм” швидко поширився Європою — від Італії до Іспанії, Нідерландів і Франції — вплинувши на ціле покоління барокових майстрів. Його послідовниця Артемізія Джентілескі (1593 — після 1654) зображала сильних жінок (“Юдиф убиває Олоферна”, “Сусанна і старці”), стала першою жінкою-членкинею Флорентійської академії мистецтв і мала замовлення по всій Європі, працюючи при дворах Карла І й у Неаполі.

Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680) — архітектор, скульптор, художник, містобудівник, сценограф — втілює універсальність барокового генія. За покровительсьва папи Урбана VIII він створив дивовижну серію монументальних статуй святих і біблійних персонажів, у яких обличчя й жести максимально виразно передають емоції; а також надзвичайно реалістичні портретні бюсти. Для Ватикану він виконував пишні декоративні роботи. Його колонада площі Святого Петра (1656-1667) створює “обійми церкви”, що символічно охоплюють католицький світ. 284 колони у чотири ряди формують овальний простір, в центрі якого — єгипетський обеліск. “Екстаз святої Терези” (1647-1652, церква Санта-Марія-делла-Вітторія, Рим) — вершина барокової скульптури: янгол з золотою стрілою, свята в містичному переживанні, драпірування, що здається живим, приховане вікно з жовтим склом, що створює золотаве сяйво.

Берніні також проєктував фонтани з монументальними скульптурними групами для оздоблення головних площ Рима.

Франческо Борроміні (1599-1667) – один із найяскравіших архітекторів бароко, який вдавався до сміливих експериментів. Його храми легко впізнавані завдяки хвилястим, немов рухливим фасадам, складним поєднанням форм, багатому декору. Його церква Сан-Карло-алле-Куатро-Фонтане в Римі (1638-1641) має звивистий фасад, овальний план, складну геометрію куполів. Внутрішній простір пульсує, стіни ніби дихають, створюючи відчуття живого організму.

Фламандське бароко

Контекст: Внаслідок Нідерландської революції (1568–1648) — боротьби 17 провінцій Нідерландів за незалежність від Іспанської імперії Габсбургів — у 1579 році фактично сформувалася Республіка Сполучених провінцій або Голландська Республіка (майбутні Нідерланди), що об’єднала 7 північних провінцій. Тут переважав протестантизм. Натомість 10 південних провінцій — Південні Нідерланди (сучасні Бельгія, Люксембург і частина півночі Франції) — залишалися під владою Іспанії аж до кінця XVIII століття, і тут панував католицизм.

Фламандський — це назва, що походить від історичного регіону Фландрія на півночі Європи (сучасна Бельгія). У період пізнього Середньовіччя та Відродження саме там утворився один із найвизначніших художніх осередків Європи — міста Брюгге, Гент, Антверпен.

Пітер Пауль Рубенс (1577-1640) — найбільший представник фламандського бароко, дипломат, ерудит, керівник великої художньої майстерні. Як і всі фламандці, він прагнув максимально правдиво передавати матеріальний світ у всій його життєвій повноті — фактуру тканин, живу плоть (пишне жіноче тіло як символ життєвої сили), багатство речей. На відміну від італійців, фламандців менше цікавили ідеали краси та піднесені сюжети — важливішою була реальність, видима й чуттєва. Після навчання в Італії Рубенс привіз до Антверпена блискучу малярську майстерність. На відміну від попередників, які працювали переважно у невеликих форматах, Рубенс перейняв монументальність італійських митців. Він сміливо заповнював великі площини фігурами, посилюючи драматизм композиції світлом і кольором. Його слава швидко зростала, і Рубенс створив велику майстерню: зазвичай він робив ескіз, а учні переносили його на велике полотно, після чого майстер додавав фінальні мазки — оживлював обличчя, надавав блиску тканинам. Його роботи здобули небувалу популярність серед монархів і церкви.

“Зняття з хреста” (1612-1614, собор Антверпена) — монументальний триптих, де центральна композиція побудована на діагоналі тіла Христа, яке підтримують кілька фігур. Драматизм посилюється контрастом світлої плоті на темному тлі, динамікою складок червоного покривала. Його міфологічні сцени, як “Викрадення дочок Левкіппа” (бл. 1618, Alte Pinakothek, Мюнхен), сповнені динаміки: скручені тіла, коні, що рухаються, тканина створює вихор барокової енергії. Рубенс прославляє пишне жіноче тіло як символ достатку, життєвої сили.

Голландське бароко

Рембрандт ван Рейн (1606-1669) — живописець, гравер (офортист), майстер світлотіні (к’яроскуро), ключовий художник золотої доби голландського живопису. На відміну від більшості нідерландських митців XVII століття, він працював у надзвичайно широкому діапазоні жанрів: портрети й автопортрети (понад 40), пейзажі, жанрові сцени, алегоричні та історичні сюжети, біблійні й міфологічні теми, зображення тварин. Він зумів втілити у своїх творах весь спектр людських переживань з разючою емоційною насиченістю. Його “Нічна варта” (1642, Рейксмузеум, Амстердам) — груповий портрет стрілецької роти, перетворений на драматичну сцену з рухом, світловими акцентами, театральною постановкою. Центральні фігури капітана й лейтенанта виділені світлом серед затемненого натовпу. Пізні автопортрети Рембрандта (1660-ті) — вершина психологізму: обличчя, висвітлене теплим світлом, виринає з темряви, передаючи мудрість, самотність, життєвий досвід. Фактура живопису створює мерехтливе світло над поверхнею.

Іспанське бароко

Дієго Веласкес (1599–1660) — придворний художник короля Філіпа IV, майстер портрета й складних багатофігурних композицій. У ранніх творах помітний вплив Караваджо, згодом він виробив власну манеру — вільний, широкий мазок і надзвичайна гра світла. Створив численні портрети королівської родини, придворних і звичайних людей, а також історичні та жанрові сцени. Його творчість поєднує реалістичну точність із внутрішньою глибиною образу, перетворюючи портрет на роздуми про гідність, час і місце людини у світі.

Веласкес підніс жанр портрета до рівня філософського узагальнення, показуючи не статус, а особистість моделі. Він умів передавати психологічну напругу й природність моменту — навіть у зображеннях блазнів і слуг. Його живопис став вершиною іспанського бароко й передвісником імпресіонізму.

Франсіско де Сурбаран (1598-1664) створює монументальні цикли для монастирів з аскетичними святими у білих шатах, що контрастують з темним тлом. Його натюрморти мають майже містичну якість — прості предмети набувають символічного значення.

Пізнє бароко і рококо

До середини XVIII століття бароко еволюціонує в рококо — легший, граційніший, інтимніший стиль. Якщо бароко прагнуло вразити величчю, рококо бажає зачарувати граціозністю. Архітектура стає менш монументальною, інтер’єри — камерними з пастельними кольорами, асиметричним декором у вигляді рокайлів (мушель). Живопис звертається до галантних сцен, пасторалей.

Швидка довідка

Персоналії:

Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680) — італійський скульптор, архітектор, творець площі Святого Петра, “Екстазу святої Терези”.
Мікеланджело Мерізі да Караваджо (1571-1610) — італійський живописець, революціонер світлотіні та натуралізму.
Франческо Борроміні (1599-1667) – один із найяскравіших італійських архітекторів бароко, який довів стиль до межі сміливих експериментів.
Пітер Пауль Рубенс (1577-1640) — фламандський живописець, дипломат, ерудит, керівник великої художньої майстерні.
Рембрандт ван Рейн (1606-1669) — голландський живописець, гравер (офортист), майстер світлотіні (к’яроскуро), ключовий художник золотої доби голландського живопису.
Дієго Веласкес (1599-1660) — придворний художник іспанського короля Філіпа IV, майстер портрета і складних композицій.

Ключові роботи:

Площа Святого Петра, Берніні (1656-1667, Ватикан)
“Екстаз святої Терези”, Берніні (1647-1652, Санта-Марія-делла-Вітторія, Рим)
“Покликання святого Матвія”, Караваджо (1599-1600, Сан-Луїджі-деї-Франчезі, Рим)
“Нічна варта”, Рембрандт (1642, Рейксмузеум, Амстердам)

Основні поняття:

Бароко — художній стиль XVII-XVIII ст., що характеризується динамікою, театральністю, емоційною експресією
Театральність — принцип побудови мистецького твору за законами сценічної дії
К’яроскуро (світлотінь) — техніка різкого контрасту світла і тіні

Додаткові джерела:

Ватиканські музеї (віртуальні тури) — https://www.museivaticani.va/content/museivaticani/en/collezioni/musei/tour-virtuali-elenco.html
Рейксмузеум, Амстердам (колекція голландського бароко) — https://www.rijksmuseum.nl/en
Музей Прадо, Мадрид (іспанське бароко) — https://www.museodelprado.es/en
Google Arts & Culture: Бароко https://artsandculture.google.com/entity/baroque/m0194x

Дизайн уроку

**Зверніть увагу — під час або по завершенні цього уроку починається підготовка до проєкту виставки (урок 22). Ви можете використати для цього завдання 5.

Провокація

Завдання 1 (фронтальне обговорення). Художні зміни.

Порівняйте мадонн Рафаеля та Рубенса. Які емоції викликає кожна з картин? Чим відрізняються образи? Які два слова найкраще описують атмосферу кожного твору? Що змінилося в мистецтві за 100 років?

Сикстинська мадонна. Рафаель Санті, 1512 р.https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=1424854

“Святе сімейство зі святими Єлизаветою та Іоанном” Пітер Пауль Рубенс, 1615 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=74285443

Практика

Завдання 2 (групове). Емоційний барометр бароко.

“Повернення блудного сина”, Рембрандт, 1668 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=7490475

“Медуза Горгона”, Мікеланджело да Караваджо, 1595 р.https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=136501

“Аполлон і Дафна”, Лоренцо Берніні, 1622-1625 рр. https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=70138441

“Автопортрет”, Дієго Веласкес, 1640 р.https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=1963704

Розташуйте ці твори на умовній “шкалі емоційної інтенсивності” від найспокійнішого до найдраматичнішого. Поясніть свій вибір.

Завдання 3 (групове). Театр одного кадру.

Оберіть одну барокову картину (наприклад, звідси). Група має “розморозити” кадр — уявити, що було за 10 секунд до моменту, зображеного на картині, і що буде за 10 секунд після. Створіть сторіборд з трьох кадрів (малюнок або опис).

Завдання 4 (парне/індивідуальне). Світлотіньовий експеримент.

За допомогою телефонного ліхтарика й камери сфотографуйте будь-який предмет (ваза, книга, рослина в горщику тощо) з різним освітленням: рівномірне, бокове, знизу, контрастне. Порівняйте емоційний ефект. Запишіть свої висновки.

Завдання 5. Концепція віртуальної виставки «Бароко в Україні» – Етап 1

Це початок проєкту на кілька уроків. Сьогодні групи обирають одну з концепцій виставки й починають добирати твори.

Концепції на вибір:

“Від Києва до Львова: маршрут українського бароко” — географічний принцип
“Козацька слава: портрети та меморіали” — фокус на репрезентації влади
“Сакральний простір: церкви та іконостаси” — архітектура і церковне мистецтво
“Між Сходом і Заходом: синтез традицій” — культурні впливи
“Барокова книга: ілюстрації та гравюри” — друковане мистецтво

Кожна група:

Обирає концепцію
Знаходить 7-10 творів для виставки (назва, автор, дата, місце зберігання, посилання на зображення)
Розподіляє ролі: куратор, дизайнер, дослідник, PR-менеджер

Очікуваний результат: Обрана концепція, перелік творів із посиланнями, розподіл ролей. На наступному уроці (або між уроками) — написання кураторських текстів.

Завдання 6 (індивідуальне). Мандрівка барокової музики.

Дослідіть, як барокова музика співіснує з візуальним мистецтвом. Послухайте уривки музики Баха, Вівальді, Генделя. Підберіть до кожного музичного фрагмента барокову картину або скульптуру, що відповідає настрою. Обґрунтуйте вибір.

Варіанти музичних творів:

Бах “Токката і фуга ре мінор”
Вівальді “Чотири пори року: Зима”
Гендель “Музика на воді”

Завдання 7 (групове). Реконструкція барокової сцени

Група обирає барокову картину з драматичною сценою (Караваджо, Рубенс). Завдання — відтворити “живу картину” (tableau vivant): поза, освітлення, емоції. Сфотографувати результат.

Завдання 8 (парне). Деконструкція шедевра.

Виберіть один бароковий твір (живопис або скульптура). Проаналізуйте за схемою:

Композиція: як побудований рух?
Світло: звідки падає, що виділяє?
Емоції: які переживання передає?
Контекст: для кого і навіщо створено?

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 3.2. Бароко: мистецтво емоцій

Урок 20. Бароко: емоція проти розуму

Робочий аркуш учня / учениці

Завдання 1. Порівняльний аналіз Ренесансу й бароко:

Параметр	Ренесанс	Бароко
Основний настрій
Композиція
Використання світла
Емоційний вплив
Ставлення до глядача

Завдання 2. Аналіз барокового твору

Обери один бароковий твір (живопис, скульптура або архітектура) і проаналізуйте за схемою:

Назва твору: _________________________________

Автор: ______________________________________

Дата створення: ______________________________

1. Композиція (як побудований рух?):

2. Світло (звідки падає, що виділяє?):

3. Емоції (які переживання передає?):

4. Контекст (для кого і навіщо створено?):

Завдання 3. Театр одного кадру.

Картина, автор:

______________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 4 (парне/індивідуальне). Світлотіньовий експеримент.

Тип освітлення	Емоційний ефект
Рівномірне
Бокове
Знизу
Контрастне

Завдання 5. Селфі в стилі бароко.

Створи автопортретне фото в естетиці бароко: драматичне освітлення (к’яроскуро), виразний жест, емоційна міміка. Можна використати тканини, драпірування. Порівняй з портретами Рембрандта.

Завдання 6. Деконструкція шедевра.

Вибери один бароковий твір (живопис або скульптура). Проаналізуй за схемою:

Назва твору
Композиція: як побудований рух?
Світло: звідки падає, що виділяє?
Емоції: які переживання передає?
Контекст: для кого і навіщо створено?

Завдання 7. Проєкт “Віртуальна виставка «Бароко в Україні»”

Моя роль у проєкті:

______________________________________________________________________________________________________________________________________

Концепція виставки (оберіть або запропонуйте свою):

Варіанти концепцій для вибору:

“Від Києва до Львова: маршрут українського бароко” — географічний принцип
“Козацька слава: портрети та меморіали” — фокус на репрезентації влади
“Сакральний простір: церкви та іконостаси” — архітектура і церковне мистецтво
“Між Сходом і Заходом: синтез традицій” — культурні впливи
“Барокова книга: ілюстрації та гравюри” — друковане мистецтво

Перелік творів для виставки (назва, автор, дата, посилання):

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Прогрес

Я можу:	Ні	Частково	Так
Порівняти Північний Ренесанс з італійським
Схарактеризувати особливості барокового мистецтва XVII-XVIII століть як відповіді на кризу Ренесансу
Проаналізувати емоційний вплив барокових творів через динаміку, драматизм і театральність
Порівнювати ренесансну гармонію і барокову експресію як різні естетичні системи
Ідентифікувати власні емоції від сприйняття барокових творів різних видів мистецтва

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе