Тема 5. Розділ 4. Художні напрями XVII-XIX століть

матеріал 3

Урок 27. Тарас Шевченко: художник і поет.

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 4.2. Романтизм і національне відродження.

Урок 27. Тарас Шевченко: художник і поет.

Які результати уроку?

характеризує і порівнює вираження емоцій у творах різних видів мистецтва (музичне, візуальне, сценічне, екранне тощо) [12 МИО 3.1.1-1]
ідентифікує власні емоції від явищ мистецтва, характеризує вплив творів та видів мистецької діяльності на власний емоційний стан [12 МИО 3.1.1-1 П]
використовує мистецтво (культуру) для регуляції власного емоційного стану [12 МИО 3.1.2-1]
визначає, пояснює національну специфіку явищ мистецтва культурних регіонів світу та діалогу культур [12 МИО 1.2.1-2 П]
виявляє зв’язки між минулим і сучасністю (історичне значення факту), взаємовпливи історичних явищ і процесів, висловлює думку щодо ролі історичних осіб [12 ГІО 1.2.1-1]
аргументує власну належність і належність інших осіб до української нації [12 ГІО 5.1.1-2]
використовує різні джерела інформації та комунікації у мистецькій діяльності, створює і поширює медіатексти [12 МИО 2.3.1-1]

Учні й учениці навчаться:

Аналізувати синтез літератури та візуального мистецтва у творчості Шевченка
Пояснювати, як біографія художника стає символом долі народу
Розрізняти періоди творчості Шевченка та їхню специфіку
Інтерпретувати автопортрети як форму самопрезентації
Характеризувати історичне значення творчості Шевченка для української культури та ідентичності

Основні тези для вчительства

1. Контекст

Що відбувається

Тарас Шевченко (1814-1861) живе у часи глибоких трансформацій для Європи, Російської імперії та українських земель. Щойно завершилися наполеонівські війни, у Європі розгортаються національні рухи, а в Росії панує реакційна політика Миколи І.

Українські землі розділені між Російською та Австрійською імперіями. У російській частині кріпосне право лишається ключовою інституцією — мільйони українців юридично належать поміщикам. Декабристське повстання 1825 року жорстоко придушене, будь-які прояви вільнодумства переслідуються. Польське повстання 1830-1831 років посилює репресії у західних губерніях імперії.

Після нього імперська адміністрація ще суворіше регламентує використання мов і локальних культурних практик у західних губерніях. Українська мова фактично витіснена з освіти й офіційних сфер: існує передусім у побуті та усній традиції. Шлях до академічної освіти для вихідця з кріпосного середовища майже закритий.

Водночас у Європі розквітає романтизм з його інтересом до народної культури, національної історії, емоційної щирості. Петербурзька Академія мистецтв, де навчатиметься Шевченко, зберігає академічні традиції, але вже відчуває вплив романтичних ідей. У літературі Пушкін довів, що російською мовою можна створювати високу поезію. Гоголь, українець за походженням, пише російською про Україну, екзотизуючи її для петербурзької публіки.

Чому це впливає на мистецтво

Українські сюжети в академічному мистецтві імперії переважно існували у вигляді “малоросійської екзотики” — барвистого матеріалу для зображення “провінції” в рамках російської культурної норми. Література українською мала обмежену присутність і трактувалася як периферійна. Художник чи письменник, який хотів успіху в імперському центрі, зазвичай переходив на російську мову й працював у стилістиці, що відповідала академічним вимогам.

Шевченко, виходячи з власного досвіду й інтуїтивного художнього вибору, робить інакше. Він не формулює “місію” і не має політичної програми, але послідовно працює з українськими темами та українською мовою, не знижуючи їх до етнографічної декоративності. У контексті імперії такий вибір не був типовим і фактично порушував усталену ієрархію “центр — периферія”.

Митець пише українською, попри відсутність високої літературної традиції, вводить в академічний живопис українські сюжети, не обмежує себе винятково російською культурною рамкою — хоча це, безперечно, на той момент було вигідніше для кар’єри (тим більше з таким нелегким стартом). Це швидше нестримна потреба мати власний голос навіть попри те, що середовище цьому не сприяло.

Як це виявляється в мистецтві

Шевченко-художник досконало володіє академічною технікою: композицією, анатомією, світлотінню, перспективою. Але він застосовує ці навички до тем, які раніше в академічному мистецтві з’являлися переважно як побутові сцени або “місцевий колорит”. У його творах українські сюжети набувають психологічної глибини й композиційної складності.

У поезії він так само працює мовою свого дитинства й середовища — українською, не розглядаючи її як нижчу чи другорядну. Його мова природна, але водночас естетично вибудувана: поезія стає інструментом рефлексії над особистим і суспільним досвідом.

Візуальні та літературні твори Шевченка часто перетинаються: малюнки й тексти формують паралельні наративи. У цьому європейськість його мислення — він працює в різних медіа й створює складну, багатошарову художню мову.

2. Теорія через практику

Синтез слова та образу

Коли художник працює одночасно у візуальному й літературному медіа, виникає ефект взаємного посилення: текст створює наратив, а зображення підкреслює емоційні й матеріальні деталі. У Шевченка це особливо помітно. Його малюнки до “Катерини” або “Гайдамаків” не є традиційними ілюстраціями — це окремі висловлювання, які додають нові сенси, не дублюючи текст. Такий підхід є типовим для мистецької культури романтизму і водночас дуже індивідуальним.

Автопортрет як самовизначення

Автопортрет у XIX столітті — це не просто фіксація зовнішності, а засіб формулювання власної ролі в культурі. Шевченко створює багато автопортретів у різні періоди життя — через них ми можемо спостерігати еволюцію його самосприйняття. У ранніх він експериментує з образом молодого амбітного художника, у пізніших — фіксує ознаки особистого досвіду й внутрішньої зосередженості. Це не культивація страждання, а спосіб чесного погляду на себе в різні моменти життя.

3. Мистецтво періоду: тенденції та еволюція

Звідки Шевченко черпає натхнення

Академічна школа Петербурга — технічна основа: композиція, малюнок, робота з багатофігурними сценами. Вплив вчителя Тараса, Карла Брюллова — не так стилістичний, як професійний: у нього Шевченко переймає увагу до психологічної виразності й драматичної побудови композиції.

Українська народна культура — образи дитинства, народні пісні, візуальний досвід села, архітектури, побуту. Вони формують основу образності творів Шевченка.

Європейський романтизм — в академії Тарас Шевченко знайомиться зі зразками європейського романтичного мистецтва, розвиває інтерес до локальної історії, увагу до внутрішнього світу персонажа, усвідомлення цінності особистого досвіду.

Православна образність — не догматична, а культурна: біблійні сюжети, символи страждання й надії, які Шевченко інтерпретує у власній етичній логіці.

Що нового привносить творчість митця

Українські сюжети в академічному мистецтві

Шевченко не веде боротьбу, щоб довести, що українські теми гідні академічної сцени — він просто працює з ними як із художньо повноцінними. Шевченко показує: українське село, українська історія, українська мова — це не екзотичний матеріал, а повноцінний світ з власною гідністю.

Його рання робота “Катерина” (1842, ілюстрація до однойменної поеми) — не етнографічний типаж української селянки, а особистість, психологічно складний образ. Техніка академічна, але суб’єкт — український. Так формується новий спосіб репрезентації українського досвіду.

Пейзаж як носій локальної чуттєвості

Шевченківські пейзажі — це не топографія, а простір переживання, візуальні образи України. Український степ, Дніпро з його плавнями та кручами, чумаки на степових дорогах, хати під вербами, кургани на обрії — образи, які згодом стануть основою національної візуальної ідентичності, але в Шевченка вони не символічні заздалегідь — вони виростають з особистого досвіду.

Малюнки з серії подорожей (особливо під час заслання у Казахстані та на Аральському морі) показують його майстерність у передачі простору, атмосфери, світла. Але навіть у чужих краях Шевченко повертається думкою до України — його пейзажі часто супроводжуються віршами, що виражають тугу за батьківщиною.

Історичний наратив без ідеалізації

У “Гайдамаках” або історичних малюнках він працює з темними, суперечливими сторонами минулого. Не романтизує насильство й не замовчує складність виборів. Це робить його історичну оптику модерною й чесною.

Шевченко звертається до козацької доби не як до минулого, а як до живої пам’яті, що легітимізує національні прагнення. Його ілюстрації до “Гайдамаків”, малюнки з історії Коліївщини показують народ як історичного актора, здатного до повстання проти гніту.

Важливо: Шевченко не ідеалізує історію. У “Гайдамаках” він показує жорстокість повстання, складність моральних виборів. Це не лубкова картинка, а спроба зрозуміти трагедію — коли поневолений народ вибухає насиллям, жертвами стають невинні люди. Ця етична складність відрізняє оптику Шевченка від примітивного націоналізму.

Портрет як вправа з соціальної антропології

Портрети Шевченка — це не галерея “великих людей”, а зріз епохи: художники, аристократи, офіцери, селяни, солдати. Ця галерея показує соціальну структуру імперії, але також — людську гідність, що не залежить від стану. Він фіксує обличчя з увагою до характеру, без ієрархізації.

Українська поезія як сучасна літературна мова

“Кобзар” показує, що українська може бути мовою великих емоцій, рефлексії, складних сюжетів. Це не “винайдення мови”, а її художнє розкриття. Шевченко не намагається створити літературну норму — він просто пише так, як природно мислить. Шевченко творить на різні теми — пише про особисті переживання, соціальну несправедливість, національну історію, релігійні питання — і українська мова виявляється здатною передати всю складність.

Його мова — особлива, не “простацька” й не літературно необроблена. Шевченко використовує народну лексику та синтаксис, але організовує їх за законами високої поезії — ритм, метафори, алюзії створюють художню цілісність.

Синтез жанрів: поема з ілюстраціями

“Катерина” (1838-1840) існує одночасно як поема та як серія малюнків. Це не ілюстрації у традиційному розумінні — вони створювалися паралельно з текстом, іноді навіть раніше. Візуальний та вербальний наративи взаємодіють, створюючи єдиний художній світ.

У “Катерині” розповідається про селянку, зваблену російським офіцером і кинуту з незаконнонародженою дитиною. Це соціальна драма (кріпачка не може протистояти панові), національна трагедія (українка стає жертвою російського військового), моральна дилема (що робити з нелюбою дитиною?). Текст і малюнки показують розвиток цієї історії у часі, психологічну еволюцію героїні.

Релігійна поезія як етичне висловлювання

Пізня творчість Шевченка включає релігійну тематику — переспіви псалмів, поеми про біблійних пророків (“Неофіти”, “Марія”), роздуми про Христа. Але це не офіційна релігійність — Шевченко бачить у Христі захисника знедолених, пророка справедливості, а не опору деспотизму.

У віршах на зразок “І мертвим, і живим…” (1845) та заповіту “Як умру…” (1845) релігійні образи поєднуються з національним пафосом. Визволення України стає морально-релігійним імперативом, схожим на визволення ізраїльтян з єгипетської неволі.

Вплив творчості Шевченка

Шевченко створює прецедент, що визначить розвиток української культури на століття вперед:

Мова — після нього українська стає легітимною для високої літератури. Попри заборони (Валуєвський циркуляр 1863, Емський акт 1876), українська література продовжує розвиватися, спираючись на Шевченків приклад.

Тематика — українське село, історія, народна культура стають постійними темами мистецтва. Від Шевченка до Івана Франка, від Михайла Коцюбинського до Миколи Хвильового — українська література розвиватиметься у діалозі з Шевченковою спадщиною.

Етична позиція — Шевченко формулює позицію художника як голоса знедолених, захисника справедливості. Ця позиція стане константою української інтелігенції — від народників ХІХ століття до дисидентів ХХ століття.

Національна ідентичність — Шевченко доводить існування української нації. Для імперської ідеології “українці” були “малоросами”, гілкою російського народу без права на окремість. Шевченко показує: українці — окрема нація з власною мовою, історією, культурою, що має право на державність.

У ХХ столітті Шевченко стане найважливішою фігурою української культури — символом боротьби за незалежність, його починають називати “пророком нації”. Це призводить до певної канонізації, коли живий Шевченко з його суперечностями та складністю заміщується монументальним образом. Сучасне прочитання Шевченка прагне повернути його людський вимір, не применшуючи історичного значення.

Творчість Шевченка стала одним із джерел модерної української культури.

4. Додаткова інформація з історії мистецтва

Біографія: від кріпацтва до слави

Тарас Шевченко народився 9 березня (25 лютого за старим стилем) 1814 року в селі Моринці на Київщині у родині кріпосних селян. Батько помер, коли Тарасу було 11 років, мати — ще раніше. Хлопчик залишився сиротою, під опікою родичів та общини. Рано виявилися художні здібності — Тарас малював вугіллям на стінах хат, копіював церковні ікони.

У 1828 році новий поміщик Енгельгардт забрав Шевченка до себе в двір спочатку козачком, потім — помічником живописця, який оздоблював маєток. У 1831 році Енгельгардт переїхав до Петербурга, взявши Шевченка з собою. У столиці імперії Тарас вперше побачив справжнє мистецтво — Ермітаж, Академію мистецтв, роботи визнаних майстрів.

Доля зробила поворот у 1838 році. Художник Карл Брюллов та поет Василь Жуковський, побачивши роботи Шевченка, вирішили викупити його з кріпацтва. Брюллов намалював портрет Жуковського, який розіграли у лотереї. Виручені гроші (2500 крб.) пішли на викуп. Це була унікальна подія — кріпак отримав свободу завдяки мистецтву.

Вільний Шевченко вступив до Академії мистецтв, де навчався у 1838-1845 роках. Він швидко став одним із найуспішніших студентів. Водночас почав писати вірші українською. У 1840 році вийшов перший “Кобзар” — збірка з восьми поем. Успіх був значний — для українців стало відкриттям, що їхньою мовою можна творити високу поезію.

У 1845 році Шевченко закінчив Академію, отримавши звання художника. Того ж року він вперше відвідав Україну після довгої відсутності. Ця подорож стала поверненням до коріння, зустріччю з реальністю, яка надихала його твори. Він побачив село таким, яким воно було — не романтизованим, поневоленим.

Кирило-Мефодіївське братство та заслання

У 1846 році в Києві сформувалося Кирило-Мефодіївське братство — перша таємна організація української інтелігенції, що виступала за скасування кріпацтва, федеративний устрій слов’янських народів, розвиток освіти рідною мовою. До братства входили Микола Костомаров (історик, ідеолог), Пантелеймон Куліш (письменник), Василь Білозерський (педагог), Микола Гулак (юрист) і Тарас Шевченко.

Братство проіснувало недовго — від початку 1846 до квітня 1847 року. Організацію викрили через донос, почалися арешти, допити, суд. Програмні документи братства (написані Костомаровим) влада сприйняла як революційні. Особливо жорстко поставилася до Шевченка — «по возмутительному духу и дерзости, выходящей из всяких пределов, он должен быть признаваем одним из важных преступников».

Микола І особисто визначив покарання: зарахувати рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу на 10 років “з забороною писати і малювати”. Ця додаткова умова була покликана знищити Шевченка як художника. Десять років заслання (1847-1857) — спочатку в Оренбурзі, потім у експедиції на Аральське море, потім у фортеці Новопетровське — стали важким випробуванням.

Незважаючи на заборону, Шевченко продовжував малювати та писати вірші — таємно. Пейзажі Казахстану, Аральського моря, портрети офіцерів та солдатів, сцени з життя казахів — усе це фіксувалося в малюнках. Вірші записувалися в зошити (“захалявні книжечки”), які довелося ховати від начальства.

Заслання підірвало здоров’я Шевченка, але не зламало духу. Коли у 1857 році, після смерті Миколи І, новий цар Олександр ІІ дозволив звільнити засланців, Шевченко повернувся до Петербурга. Останні роки життя (1857-1861) були часом інтенсивної творчості — він малював, писав вірші та прозу, зустрічався з українською громадою, готував нове видання “Кобзаря”.

Помер Тарас Шевченко 10 березня (26 лютого за старим стилем) 1861 року в Петербурзі. Його поховали спочатку на Смоленському кладовищі, але згідно із заповітом (“Як умру, то поховайте / Мене на могилі / Серед степу широкого / На Вкраїні милій…”) домовину перевезли в Україну й поховали на Чернечій горі біля Канева, що відтоді називається Тарасовою горою або Чернечою горою.

Творчий метод: від натури до узагальнення

Шевченко-художник працював у різних техніках: олівець, сепія, акварель, офорт, олія. Він був передусім майстром малюнка — лінія у нього виразна, впевнена, здатна передати і форму, і настрій. Його портрети точні анатомічно, але водночас психологічні — обличчя не маски, а вікна в душу.

У пейзажах Шевченко рідко малював з натури повністю — він робив начерки, записував враження, а потім у майстерні компонував цілісний образ. Такий метод дозволяв узагальнити враження, виокремити головне, створити не документ, а художній образ місця.

Історичні композиції складалися подібно — окремі етюди з постатей, костюмів, архітектури збиралися у фінальну композицію. Це академічний метод, якому Шевченка навчили в Петербурзі. Але що відрізняло його від багатьох академістів — здатність вкласти в композицію емоцію, драму, не втративши при цьому технічної досконалості.

“Кобзар” як культурний феномен

Після смерті Шевченка “Кобзар” став сакральним текстом для української культури — книгою, яку читали в кожній українській домівці, що мала можливість. Назва “Кобзар” символічна — кобзар у традиції це народний співець-мандрівник, що зберігає історичну пам’ять у думах та піснях. Шевченко позиціонує себе як продовжувач цієї традиції — не академічний поет, далекий від народу, а голос самого народу.

Тематика “Кобзаря” широка: кохання (“Тополя”, “Перебендя”), соціальна несправедливість (“Катерина”, “Наймичка”), національна історія (“Гайдамаки”, “Гамалія”), релігійні роздуми (переспіви псалмів), заклики до боротьби (“І мертвим, і живим, і ненародженим…”), біографічні рефлексії (“Мені тринадцятий минало…”).

Мова Шевченка — народна за основою, але літературно оброблена. Він використовує народні ритми, фразеологізми, синтаксичні конструкції, але організовує їх у струнку поетичну форму. Метафори часто беруться з народної поезії, але перероблені, поглиблені. Після Шевченка українська поезія отримала зразок, до якого прагнути.

Шевченко та цензура: боротьба за видання

За життя Шевченка його твори постійно стикалися з цензурою. “Кобзар” 1840 року пройшов порівняно легко — цензори ще не розуміли політичного значення українських текстів. Але після заслання ситуація змінилася. Валуєвський циркуляр 1863 року, Емський акт 1876 року фактично забороняли українську літературу.

Повне зібрання творів Шевченка стало можливим лише після революції 1905 року, коли ослабла цензура. У Радянському Союзі Шевченка канонізували як “революційного демократа”, але при цьому цензурували релігійні мотиви та антиімперські пасажі. Повне неупереджене видання стало можливим лише після 1991 року.

Шевченко у візуальній культурі: пам’ятники та іконографія

Образ Шевченка у пам’ятниках, картинах, ілюстраціях став окремим феноменом української культури. Перші пам’ятники з’явилися наприкінці ХІХ століття (Львів, 1893). У ХХ столітті пам’ятники Шевченку встановлювалися в кожному місті України та у місцях компактного проживання українців у світі. В світі налічується 1384 пам’ятники Шевченку — це найбільша у світі кількість монументів, встановлених діячеві культури.

Іконографія Шевченка спирається на його автопортрети та фотографії (збереглося кілька). Найпопулярніший образ — Шевченко у простому сірому сюртуку з виразним поглядом, що дивиться прямо на глядача. Цей образ тиражувався у мільйонах примірників — портрети висіли в школах, бібліотеках, домівках.

У радянській культурі Шевченко став офіційним символом дружби України з Росією (критика імперської політики на той момент була прийнятною і трактувалася як частина класової боротьби). Монументальні пам’ятники у Києві, Харкові, інших містах показували Шевченка як пророка та борця, але витіснялася складність його особистості.

Сучасна українська культура переосмислює Шевченка — повертає йому людський вимір, досліджує його як особистість з суперечностями, складними стосунками, життєвими кризами. Це не применшує його значення, а робить його ближчим, зрозумілішим для нових поколінь.

Хронологія життя та творчості

1814 — народження в с. Моринці (Київська губернія)
1838 — викуп з кріпацтва, вступ до Академії мистецтв
1840 — перше видання “Кобзаря”
1845 — закінчення Академії, перша поїздка в Україну
1846-1847 — участь у Кирило-Мефодіївському братстві
1847 — арешт і заслання (до 1857)
1857 — звільнення з заслання, повернення до Петербурга
1860 — нове видання “Кобзаря”
1861 — смерть у Петербурзі, поховання на Тарасовій горі

Шевченко у європейському контексті

Творчість Шевченка — не ізольований феномен, а частина широкого європейського романтизму та національних рухів. Його можна порівняти з іншими постатями, що поєднували літературу та візуальне мистецтво (Вільям Блейк в Англії), або з поетами-пророками національних рухів (Адам Міцкевич у Польщі, Петефі Шандор в Угорщині).

5. Швидка довідка

Персоналії

Тарас Шевченко (1814-1861) — український поет, художник, мислитель. Засновник нової української літератури. Викуплений з кріпацтва 1838 року завдяки Брюллову та Жуковському. Навчався у Петербурзькій Академії мистецтв 1838-1845. Член Кирило-Мефодіївського братства. Десять років заслання (1847-1857) за антицарські вірші. Автор “Кобзаря”, сотень віршів, майже тисячі творів образотворчого мистецтва.

Карл Брюллов (1799-1852) — російський живописець, вчитель Шевченка в Академії мистецтв. Автор “Останнього дня Помпеї”. Організував викуп Шевченка з кріпацтва.

Василь Жуковський (1783-1852) — російський поет-романтик, перекладач, вихователь майбутнього імператора Олександра ІІ. Допоміг у викупі Шевченка.

Микола Костомаров (1817-1885) — український історик, письменник, один із засновників Кирило-Мефодіївського братства. Автор програмних документів братства.

Ключові роботи

“Автопортрет” (1840-ві, олія, Національний музей Тараса Шевченка, Київ) — молодий художник з виразним поглядом
https://collection.museumshevchenko.org.ua/documents/22

“Катерина” (1842) — візуальний наратив трагічної долі української селянки
https://collection.museumshevchenko.org.ua/documents/2225

Тарас Шевченко, пейзажі Аральського моря (акварелі, 1848-1849) — створені під час заслання, показують майстерність передачі простору та світла
https://collection.museumshevchenko.org.ua/documents/669

“Кобзар” (перше видання 1840) — перша книга української поезії високого рівня, що довела спроможність української мови
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D0%B7%D0%B0%D1%80_(%D0%B7%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0)#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Kobzar1840.png

“Заповіт” (“Як умру, то поховайте…”) (1845) — найвідоміший вірш Шевченка, заклик до боротьби за волю
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev146.htm

Основні поняття

Синтез літератури та візуального мистецтва — поєднання в одній творчості поезії та живопису/графіки, коли обидва виміри підсилюють одне одного

Автопортрет як самовизначення — зображення себе як спосіб презентувати свою ідентичність, цінності, само-сприйняття

Національна іконографія — набір візуальних образів (пейзажі, типи людей, історичні сцени), що стають символами нації

Кобзар — народний співець-мандрівник, що зберігає історичну пам’ять; метафора для поета як голосу народу

Додаткові джерела

Національний музей Тараса Шевченка (Київ) — найбільша колекція творів художника, його особисті речі, документи
https://museumshevchenko.org.ua/

Цифрова бібліотека української літератури — повні тексти творів Шевченка
https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=1

Google Arts & Culture: Тарас Шевченко
https://artsandculture.google.com/search?q=taras%20shevchenko

Що спільного у Шевченка, Рембрандта і Ван Гога: про Кобзаря-художника у цифрах і фактах (чудова стаття + багато ілюстрацій в хорошій якості)
https://art-holst.com.ua/blog/shcho-spilnogo-u-shevchenka-rembrandta-i-van-goga-pro-kobzarya-hudozhnika-u-cifrah-i-faktah?srsltid=AfmBOoorNx4tcW5ZHGDQF18Qa_X0-tEGs-vmyT3kvKfdR0WhVQ7fZtue

Список картин і малюнків Шевченка у Вікіпедії https://tinyurl.com/twfeuryf

Дизайн уроку

Провокація

Завдання 1 (фронтальне обговорення). Порівняння двох автопортретів.

Шевченко Тарас Григорович. 1845 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=71978221

1857 р.
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/ca/1857_11_-_Shevchenko_-_Selfportrait_-_825_-.jpg/330px-1857_11_-_Shevchenko_-_Selfportrait_-_825_-.jpg

Покажіть поруч два автопортрети Шевченка:

Ранній (близько 1840) — молода людина з амбітним поглядом
Пізній (після заслання, 1850-і) — зріла людина з печаттю страждань

Питання для обговорення:

Що змінилося у зовнішності людини?
Що змінилося у погляді, виразі обличчя?
Як десять років можуть так змінити людину?
Що зберігається незмінним?

Практика

Завдання 2 (групове). Порівняльна таблиця: періоди творчості Шевченка

1861 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=83364349

1847 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=1828187

Офорт з портрета 1843 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=71979783

1849 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=166529461

Примітка: незаповнена таблиця в робочому аркуші.

Критерій	Ранній період (1838–1847)	Пізній період (1857–1861)
Основні теми літератури	Українське село, особисті переживання, соціальна нерівність, ранні історичні сюжети, мотиви молодості й пошуку голосу.	Людська гідність, свобода, моральна відповідальність, осмислення досвіду заслання, універсальні теми справедливості, релігійні та філософські мотиви.
Жанри візуального мистецтва	Академічний портрет, жанрові сцени, побут селян, перші історичні композиції, акварелі та сепії; навчальні й студентські роботи.	Пейзаж (особливо степ і берегові види), офорти, стримані портрети, малюнки з Казахстану та експедицій; менше “академізму”, більше документальності й особистої оптики.
Емоційний тон	Енергійний, іноді романтизований; надія, юнацька прямота, драматизм.	Стриманий, зосереджений, інколи меланхолійний; внутрішня сила, спокійна впевненість, глибоке самоспостереження.
Ставлення до соціальних питань	Критикує кріпацтво, нерівність, несправедливість — але з емоційністю молодого автора; більше “вибухових” реакцій.	Глибше усвідомлення системності проблем; менше гніву, більше етичної рефлексії; універсалізація теми свободи (не лише українська перспектива).
Приклади творів	Поезія: «Катерина», «Гайдамаки», «Думи мої…»; Малярство: «Катерина» (1842), ранні автопортрети, портрети друзів, «Селянська родина».	Поезія: «Неофіти», «Марія», пізні псалми, «І мертвим, і живим…»; Малярство: «У Києві», «На Аральському морі», автопортрети 1858–1859 рр., серія казахських рисунків.

Завдання 2 (парне). Порівняння автопортретів: еволюція самосприйняття.

Проаналізуйте автопортрети Шевченка з різних періодів:

простежте, як змінюється погляд, вираз, композиція;
які риси часу й особистого досвіду можна “зчитати”, не впадаючи у міфологізацію?
чи впізнається тут романтичний герой? модерний інтелектуал?
Подумайте: як автопортрети відображають життєві випробування?

Завдання 3 (групове). Аналіз “Катерини” як літературно-візуального наративу.

Прочитайте поему “Катерина” (можна уривки) та розгляньте картину “Катерина” (1842):

Який епізод обраний для візуалізації?
Що додає картина до розуміння тексту?
Які деталі (одяг, пейзаж, вираз обличчя) підсилюють емоцію?
Як співвідносяться літературний та візуальний наративи?

Повний текст поеми: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=742

Джерело: https://collection.museumshevchenko.org.ua/documents/2225

Завдання 4 (парне/індивідуальне). Шевченко в сучасному культурному просторі.

Зробіть власну добірку 10 кращих мемів про Шевченка звідси https://www.facebook.com/ukrlit.mem/photos (їхній канал у ТГ – https://t.me/faini_memes )
Які ви помічаєте тенденції – які теми, образи, “загальні фразі зі шкільної програми” найчастіше потрапляють до мемів?
Створіть власні 2-3 меми, використайте нову інформацію, яка зацікавила вас на цьому уроці.

Завдання 5 (групове). Три рівні сприйняття Шевченка.

Обговоріть, як сприймався образ і творчість Шевченка за його життя, у масовій культурі ХХ ст. І як він читається сьогодні. Заповніть таблицю:

	Сучасники	ХХ ст.	Зараз
Що не міняється
Ключова особливість, відсутня в інші періоди
Що з’являється нове

Завдання 6 (парне). Шевченківська мова в сьогоденні.

Джерело: https://mcsc.gov.ua/news/boritesya-poborete-vam-bog-pomagaye-taras-shevchenko/

Знайдіть цю фразу в поемі “Кавказ”:
https://mcsc.gov.ua/news/boritesya-poborete-vam-bog-pomagaye-taras-shevchenko/

Доберіть із неї іншу цитату, яка також звучить актуально і сучасно. Створіть до неї візуальний супровід – колаж або плакат.

Завдання 7 (групове/парне). Сучасні візуальні інтерпретації. Шевченко в творчості митців ХХ-ХХІ століть.

Ознайомтеся з добіркою сучасних інтерпретацій образу Тараса Шевченка.

Виберіть 3, які вам найбільше подобаються. https://www.radiosvoboda.org/a/photogallery-11-obraziv-shevchenka/29810622.html

порівняйте 3 сучасні образи Шевченка;
визначте: що художники підкреслюють, що переосмислюють?
бачимо тут “живу людину” чи “символ”?
які риси образу Шевченка виявляються універсальними?

Завдання 8 (групове). Дискусія “Чи можна перевершити Шевченка?”

Обговоріть тезу: “Шевченко — така монументальна постать для української культури, що будь-який наступний письменник чи художник живе у його тіні. Чи можливо створити щось нове, не повторюючи Шевченка?”

Аргументи “за” (тінь Шевченка пригнічує):

Його канонізують, роблячи недосяжним зразком
Національну тематику та мову він уже “зайняв”
Порівняння завжди не на користь наступників

Аргументи “проти” (можна рухатися далі):

Кожна епоха потребує нових голосів
Шевченко відкрив дорогу, але не закрив усі теми
Франко, Леся Українка, Стус та інші довели можливість розвитку

Завдання 9 (групове). Шевченко-революціонер.

Доберіть колекцію образів Шевченка, створених під час Революції Гідності (наприклад, банер “Борітеся – поборете”, графіті з Майдану, зображення Шевченка у шоломі тощо).

Завдання:

визначте, які риси образу Шевченка активуються під час протестів;
чому саме він (а не інший поет/художник) стає символом громадянського спротиву?
які його тексти чи образи могли “працювати” у цьому контексті

Завдання 10 (групове/парне). Дослідження “Шевченко у пам’ятниках: канонізація образу”

Виберіть тут https://tinyurl.com/4bey9vx6 зображення 3-5 пам’ятників Шевченку з різних епох (кінець ХІХ століття, радянський період, сучасність). Проаналізуйте:

Як зображений Шевченко? (поза, одяг, атрибути)
Що пам’ятник хоче сказати про нього?
Як змінюється образ у різні епохи?
Чи допомагає монументалізація зрозуміти справжнього Шевченка?

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 4.2. Романтизм і національне відродження.

Урок 27. Тарас Шевченко: художник і поет.

Робочий аркуш учня / учениці

Завдання 1. Порівняльна таблиця: періоди творчості Шевченка

Критерій	Ранній період (1838–1847)	Пізній період (1857–1861)
Основні теми літератури
Жанри візуального мистецтва
Емоційний тон
Ставлення до соціальних питань
Приклади творів

Завдання 2. Порівняння автопортретів: еволюція самосприйняття.

Проаналізуйте автопортрети Шевченка з різних періодів: Як змінюється погляд, вираз, композиція?

Які риси часу й особистого досвіду можна “зчитати”, не впадаючи у міфологізацію?

Чи впізнається тут романтичний герой? модерний інтелектуал?

Як автопортрети відображають життєві випробування?

Завдання 3. Три рівні сприйняття Шевченка.

	Сучасники	ХХ ст.	Зараз
Що не міняється
Ключова особливість, відсутня в інші періоди
Що з’являється нове

Завдання 4. Мій Шева.

2016 року художня студія “Малювці” запропонувала дітям створити власні копії знаменитих шевченківських автопортретів. Дитячі роботи можна подивитися тут https://www.facebook.com/media/set/?set=a.1081167208611908&type=3

Вибери портрет, який вам відгукується, і створи власний варіант. Спробуй не копіювати оригінал, а зробити варіацію на тему у власному стилі й колористиці.

Завдання 5. Власний автопортрет з рефлексією.

Створи власний автопортрет (малюнок, колаж, фото з обробкою). Подумай:

– Як я хочу себе презентувати?
– Що важливо показати у собі?
– Який настрій передати?

Напиши короткий пояснюваний текст (100-150 слів): чому обираєш саме такий спосіб зображення? Що автопортрет говорить про тебе?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 6. Канонізація Шевченка: користь чи шкода?

Сформулю власну позицію:

Аргументи “за” канонізацію (Шевченко як національний символ):

___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________

Аргументи “проти” (канонізація спотворює справжнього Шевченка):

___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________

Моя позиція:

Прогрес

Я можу:	Ні	Частково	Так
Навести приклади синтезу літератури та візуального мистецтва у творчості Шевченка
Пояснити, як біографія художника стає символом долі народу
Розрізняти періоди творчості Шевченка та їхню специфіку
Інтерпретувати автопортрети як форму самопрезентації
Пояснити історичне значення творчості Шевченка для української культури та ідентичності

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе