Урок 43. Тоталітаризм і мистецтво

Тема 6.1. Тоталітаризм і мистецтво

Урок 43. Тоталітаризм і мистецтво

---

---

Основні тези для вчительства

1. Контекст: коли мистецтво стає зброєю

Що відбувається

У 1920-1930-х роках у Європі та СРСР формуються тоталітарні режими нового типу. У СРСР після смерті Леніна 1924 року Йосип Сталін поступово концентрує необмежену владу, перетворюючи країну на жорстко централізовану систему. В Італії 1922 року Беніто Муссоліні створює фашистську державу, а в Німеччині 1933 року влада переходить до Адольфа Гітлера. Ці режими використовують новітні технології — радіо, кіно, масові видання, монументальну архітектуру — для формування нової людини, повністю підпорядкованої ідеології. Україна переживає особливо трагічний період: після культурного розквіту 1920-х, коли діяла політика українізації та працювали численні мистецькі об’єднання, настає час жорстоких репресій. Голодомор 1932-1933 років забирає мільйони життів селян, а тисячі митців, письменників, театральних діячів або розстрілюють, або відправляють до таборів.

Чому це впливає на мистецтво

Тоталітарні режими розуміють фундаментальну істину: той, хто контролює образи, контролює свідомість. Мистецтво стає найпотужнішим інструментом пропаганди, оскільки звертається не до раціо, а до емоцій, формує колективну ідентичність, визначає, що є гарним і правильним. Митці опиняються перед жорстким вибором: співпраця з режимом дає доступ до ресурсів, замовлень, визнання, але вимагає повного підкорення ідеології; опір означає ізоляцію, небезпеку, часто загибель. Багато хто на початку щиро вірить в ідеї нового суспільства, особливо молоді художники. Українські митці 1920-х мріють про розвиток незалежної національної культури, але врешті стають жертвами системи, яку частково самі допомагали будувати.

Як це виявляється в мистецтві

Формується офіційна естетика з чіткими функціями: уславляти вождя, створювати образ ворога, показувати світле майбутнє. Відбувається стандартизація художніх засобів — мистецтво має бути зрозумілим масам, викликати контрольовані емоції, не залишати простору для власної інтерпретації. Модернізм та авангард оголошуються “дегенеративними” у Німеччині чи “формалістськими” у СРСР. Величезні кошти вкладаються у монументальну архітектуру, масові видовища, кінопропаганду. Водночас існує підпільне мистецтво — митці малюють у шухляду, пишуть тексти, які ніколи не будуть опубліковані, зберігають пам’ять про репресованих. Особливо трагічною стає роль мистецтва у замовчуванні злочинів: Голодомор в Україні супроводжується офіційною пропагандою про щасливе колгоспне життя, плакатами з усміхненими колгоспницями саме в той час, коли села вимирають від голоду.

2. Теорія через практику: мистецтво як пропаганда

Як працює пропагандистське мистецтво

Пропагандистське мистецтво будується на кількох психологічних механізмах. По-перше, воно апелює до базових емоцій: страху перед ворогом, гордості за країну, надії на краще майбутнє. По-друге, використовує простоту й повторюваність образів — один і той самий візуальний код повторюється у плакатах, скульптурах, фільмах, поки не стає єдино можливим способом бачення реальності. По-третє, створює альтернативну реальність: художники зображують не те що є, а те, що має бути згідно з ідеологією. 

Особливо цинічним є використання мистецтва для замовчування злочинів. Голодомор 1932-1933 років, організований радянською владою геноцид українського селянства, супроводжується потужною пропагандистською кампанією. Поки в селах люди помирають від голоду, художники малюють радісні сцени збирання врожаю, кіностудії знімають фільми про щасливе колгоспне життя, плакатисти створюють образи ситих, здорових селян. Ця візуальна брехня не просто приховує злочин — вона створює паралельну реальність, у якій злочину не існує. Коли через десятиліття почнуться спроби говорити правду, саме ці пропагандистські образи використовуватимуться для заперечення Голодомору: як же так, адже ось зображення щасливих людей.

Падалка Іван. “Збирання помідорів”. 1932 р.https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=64709122

3. Мистецтво періоду: тенденції та еволюція

Звідки черпає натхнення

Обидва провідні тоталітарні режими звертаються до класичного спадку, але селективно. Радянська влада присвоює традиції критичного реалізму ХІХ століття — Рєпіна, Перова — але вилучає соціальну критику, залишаючи тільки увагу до простих людей та монументальність форм. Нацизм експлуатує образи античної Греції та Риму, Ренесансу, проголошуючи їх втіленням арійської культури. Парадокс полягає в тому, що модернізм початку ХХ століття, який виникає як пошук нових художніх мов та свободи самовираження, у деяких своїх проявах породжує тоталітарні естетики, які відкидають будь-які експерименти та вільне мислення. Українські митці 1920-х спиралися на досягнення авангарду — кубофутуризм Олександра Богомазова, конструктивізм Анатоля Петрицького — але ця лінія різко обривається з початком репресій.

Що нового створює

Соціалістичний реалізм у СРСР

У 1934 році на Першому з’їзді радянських письменників соціалістичний реалізм проголошується єдиним дозволеним методом у мистецтві СРСР. Це не просто художній стиль, а ідеологічна доктрина з трьома основними принципами: народність (мистецтво має бути зрозумілим простим людям), ідейність (служити комуністичним ідеалам), конкретність (показувати дійсність у її революційному розвитку). На практиці це означає героїчні постаті на тлі індустріальних пейзажів, усміхнених колгоспниць, портрети вождів, які нагадують ікони. Техніка максимально реалістична, але зміст ідеалізований — показується не реальність, а те, якою вона повинна бути.

У живописі формується чіткий канон: великі за розміром полотна, героїчні сюжети, оптимістична колористика. Карпо Трохименко в картині “Дніпрострой” (1937) формує зразковий образ радянської індустріалізації: монументальний формат, величезний масштаб будови та піднесена тональність перетворюють будівельників у героїв соціалістичного проєкту. Борис Йогансон у роботі “Допит комуністів” (1933) будує максимально однозначне протиставлення героїв і ворогів.

Карпо Трохименко. “Дніпрострой”. 1937 р.
https://www.wikiart.org/uk/trokhimenko-karpo-demyanovich/dniprostroy-1937 
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Interrogation_of_the_Communists_by_Boris_Ioganson.jpg 

В Україні Федір Кричевський змушений змінити свою манеру: від близької до модерну декоративної манери у триптиху Життя (1925-1927) він переходить до монументального соцреалізму у роботі Переможці Врангеля (1934-1935), хоча й зберігає чітку композицію та виразні силуети, напрацьовані у попередній період.

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Krichevsky_Life_Return.jpg 
https://arthive.com/artists/66012~Fedor_Grigorievich_Krichevsky/works/471014~Wrangel_Winners

Віталій Тихов “Стахановки заводу ім. ОДПУ”, 1931-39 рр.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=25858153 

Нацистська естетика

Нацистська Німеччина розвиває героїчний реалізм зі схожими, але відмінними акцентами. Центральні теми: расова чистота через ідеалізовані арійські тіла, зв’язок з землею, мілітаризм. Скульптор Арно Брекер створює гігантські бронзові фігури атлетів — втілення нової раси. Художники вихваляють селянську працю, материнство, військову звитягу. Обидві системи використовують класичні форми античності, але переосмислюють їх через свою ідеологію. Обидві ненавидять абстракцію та індивідуалізм модернізму. Ключова відмінність: радянське мистецтво прославляє колективну працю, нацистське — расову винятковість.

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:ArnoBrekerDiePartei.jpg

Архітектура як демонстрація влади

Держпром, Харків: 
https://vue.gov.ua/images/3/3b/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC_%D1%83_%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%965.JPG?download
Будинок Наркомфіну, Москва,1930:
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BC_%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%84%D0%B8%D0%BD%D0%B0#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Moscow,_Narkomfin_building_in_May_2021_03.jpg

Архітектура стає головним засобом демонстрації могутності та залякування. У СРСР 1930-х років розвивається конструктивізм — архітектурний стиль, що поєднує функціональність із революційною естетикою. Найяскравішим прикладом є будинок Держпрому в Харкові (1925-1928, архітектори Сергій Серафімов, Самуїл Кравець, Марк Фельгер) — перший хмарочос на теренах СРСР, символ індустріалізації та технологічного прогресу. Його вертикалі та горизонталі, скляні поверхні та залізобетонні конструкції втілюють ідею нової раціональної організації життя. Однак поступово конструктивізм витісняється сталінським ампіром — монументальними будівлями з класичними колонами, ліпниною. 

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%94%D0%BA%D1%82_%D0%BF%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%B2_%D0%A3%D0%A6.jpg
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:%D0%9B%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4_%D0%A3%D0%A6_%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C_(1936).jpg
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:%D0%A0%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B0_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80%D1%8F_%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%B8%D0%B2%D1%83_14_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%BF%D0%BD%D1%8F_1937_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.jpg

Проєкт урядового центру в Києві стає трагічним символом радянської політики щодо української культури. У 1934 році, після повернення Києву статусу столиці УРСР, оголошується конкурс на проєкт нового урядового центру. Перемогу здобуває проєкт ленінградського архітектора Йосипа Лангбарда. Згідно з планом, на Старокиївській горі мали постати монументальні урядові будівлі, передбачалося встановлення над Дніпром гігантської скульптурної фігури Леніна. Реалізація проєкту вимагала розчищення території, що спричинило масштабне знищення історичної забудови: було знесено Михайлівський Золотоверхий монастир (1934-1936), Трьохсвятительську церкву та інші пам’ятки. Київ втратив своє унікальне історичне обличчя. Це знищення не було випадковим — воно символізувало знищення української історії, заміну її радянською версією минулого.

Архітектура нацистської Німеччини вибудовувала візуальну мову влади через монументальність, симетрію та гігантоманію. Наймасштабнішим проєктом став нюрнберзький комплекс для з’їздів НСДАП — колосальне поле для партійних зборів із трибунами, маршовими площами, гігантським Конгресовим залом і “Скеляним трибуналом” Шпеєра, спроєктованими для масових постановочних ритуалів. У самому Берліні з амбітних планів “Світової столиці Германії” реалізувалися лише окремі об’єкти: Нова рейхсканцелярія, Олімпійський стадіон і кілька магістралей. Решта залишилася на кресленнях через війну, ресурси й утопічний масштаб задумів.

Кіно як пропаганда

Кіно в тоталітарних режимах перетворюється на найдієвіший інструмент пропаганди. У СРСР Сергій Ейзенштейн знімає фільми “Броненосець Потьомкін” (1925) та “Олександр Невський” (1938) — кінострічки з новаторським монтажем і масштабними батальними сценами, проте цілком підпорядковані державній ідеології. Олександр Довженко у фільмі “Земля” (1930) ще зберігає поетичний стиль і метафоричність, але у наступних роботах демонструє перехід до пропагандистського наративу.

Джерело: https://www.kino-teatr.ru/movie/posters/big/4/7/174.jpg 
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Odessastepsboots.jpg 

У нацистській Німеччині Лені Ріфеншталь створює “Тріумф волі” (1935) — документальний фільм про партійний з’їзд у Нюрнберзі, який вважається одним із найвпливовіших пропагандистських фільмів. Гітлер спускається літаком наче божество, крокують нескінченні колони, факельні процесії створюють містичну атмосферу. Усе це формує грандіозний образ влади та єдності. Після війни Ріфеншталь заперечуватиме причетність до злочинів режиму, стверджуючи, що просто знімала гарні кадри.

Плакат як оперативна пропаганда

Плакат переживає особливий розквіт, стаючи найоперативнішим засобом пропаганди. У СРСР Густав Клуцис створює динамічні фотомонтажі з гігантськими постатями вождів. Дмитро Моор у плакаті “Ти записався добровольцем?” створює лаконічний, але ефективний заклик до дії. Український агітаційний плакат 1930-х також стає частиною загальної пропагандистської системи. Євген Мей та Абрам Старчевський створюють роботи, що поєднують виразну графічність із чітким ідеологічним меседжем. Особливо цинічно виглядають плакати про щасливе колгоспне життя, створені саме у роки Голодомору, коли села вимирають.

Важливою особливістю радянської плакатної продукції 1930–40-х років є активне використання іноземних візуальних моделей: багато композицій прямо спираються на прийоми німецької та американської масової графіки 1910–1920-х років (зокрема військових рекрутських плакатів), а окремі сюжети — як-от вказівний жест у “Ти записався добровольцем?” — відтворюють уже усталені міжнародні іконографічні формули. Це не одиничні запозичення, а типовий механізм роботи пропагандистської індустрії, яка швидко адаптувала найефективніші образи незалежно від їхнього первісного походження.

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:USSR_%E2%80%93_shock_brigade_of_the_world_proletariat_-_Gustavs_Klucis.jpg
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:%D0%9C%D0%BE%D0%BE%D1%80._%D0%A2%D1%8B_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BB%D1%81%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%86%D0%B5%D0%BC.jpg

Куди веде

Репресії: знищення через мистецтво, знищення мистецтва

У СРСР 1937-1938 роки стають піком Великого терору, під час якого розстріляно або переслідувано тисячі митців. Те саме відбувається і в інших тоталітарних режимах. Роботи вилучаються, знищуються, а мистецький процес ретельно контролюється. У нацистській Німеччині у 1937 році в Мюнхені відкривається виставка “Дегенеративне мистецтво”, де 650 творів модерністів — Кандинського, Кірхнера, Нольде — демонструються як хибний шлях розвитку культури. Виставку відвідало понад 2 мільйони людей. Багато хто приходив подивитися на роботи авангардистів востаннє: частину вилучених творів було продано за кордон, решту знищено.

Тоталітарна естетика створює парадокс: претендуючи на створення мистецтва майбутнього, вона законсервовує форми минулого. Відкидаючи авангард, режими відрізають себе від живого розвитку мистецтва. Після Другої світової війни у західному світі домінуватиме абстрактний експресіонізм як символ свободи. У СРСР соцреалізм збережеться до 1980-х, але поступово втрачатиме переконливість. Водночас досвід тоталітарного мистецтва назавжди змінює розуміння: мистецтво не є нейтральною сферою, воно може служити злочину. Це породжує етичні питання, актуальні досі: чи має митець моральну відповідальність за свої твори? Чи можна насолоджуватись естетикою, створеною для пропаганди геноциду?

4. Додаткова інформація з історії мистецтва

Формування соціалістичного реалізму

Соціалістичний реалізм оформився як офіційна художня доктрина СРСР у 1932-1934 роках. У квітні 1932 року ЦК ВКП(б) прийняв постанову “Про перебудову літературно-художніх організацій”, яка ліквідувала всі тодішні мистецькі групи та створила нові об’єднані спілки. У 1934 році на Першому всесоюзному з’їзді радянських письменників Максим Горький та Андрій Жданов сформулювали основні принципи нового методу. Соцреалізм мав поєднувати революційний романтизм з життєвою правдивістю, показувати дійсність у її революційному розвитку. На практиці це означало жорстку цензуру та ідеологічний контроль.

Живопис соцреалізму розвивався кількома тематичними лініями. Індустріальні сюжети прославляли масштабне будівництво заводів, шахт і гребель. Колгоспна тематика показувала щасливе життя на селі — ідилічні сцени, які контрастували з реальним голодом та репресіями. Історико-революційні полотна створювали  міфологію комуністичного руху. Портрети вождів формували культ особистості — найкращі майстри працювали над іконографією Сталіна.

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Isaak_Brodsky_stalin02.jpg
ttps://commons.wikimedia.org/wiki/File:Brodski_lenin.jpg

Голодомор і мистецтво: злочин і його замовчування

Голодомор 1932-1933 років став геноцидом українського народу, організованим радянською владою через вилучення продовольства, заборону пересування та блокування допомоги. За різними оцінками, загинуло від 4 до 10 мільйонів людей. Водночас радянська пропагандистська машина створювала паралельну реальність через мистецтво. Кіностудії знімали фільми про щасливе колгоспне життя, художники малювали радісні сцени збирання врожаю, плакатисти створювали образи здорових, ситих селян. Ця візуальна брехня не просто приховувала злочин — вона створювала альтернативну версію подій, яка потім десятиліттями використовувалася для заперечення Голодомору.

Фотографи, які знімали реальність голоду, ризикували життям. Більшість їхніх знімків було знищено. Офіційні фотографії показували лише те, що відповідало пропагандистській лінії. Митці, які відмовлялися брати участь у цій брехні, ставали ворогами народу. Система вимагала повного підкорення: треба було не просто мовчати про злочин, а активно створювати образи щастя на тлі масової загибелі людей.

Нацистська естетика та дегенеративне мистецтво

Прихід Гітлера до влади 1933 року означав радикальну зміну культурної політики Німеччини. Створено Імперську палату культури під керівництвом Йозефа Геббельса, яка контролювала всі сфери мистецтва. Митці, які хотіли працювати, мусили бути членами палати. Євреї, комуністи, модерністи автоматично позбавлялися можливості членства, а відтак і праці.

Працівники сховища замку Нідершенхаузен тримають фрагмент конфіскованої картини Еміля Нольде  Das Leben Christi, написаної в 1911/12 роках.  Берлін, приблизно 1938–1939 роки. ttps://encyclopedia.ushmm.org/content/en/article/degenerate-art-1

У липні 1937 року в Мюнхені одночасно відкрилися дві виставки. Велика німецька художня виставка у новозбудованому Будинку німецького мистецтва показувала офіційно схвалені роботи — ідеалізовані зображення селян, воїнів, оголених жінок. День потому поруч відкрилася виставка “Дегенеративне мистецтво”, де 650 конфіскованих з музеїв робіт експресіоністів, дадаїстів, абстракціоністів супроводжувалися зневажливими коментарями та порівняннями з роботами психічно хворих. Виставку відвідало понад 2 мільйони людей — у п’ять разів більше, ніж офіційну. Багато хто приходив подивитися на роботи авангардистів востаннє: частину вилучених творів було продано за кордон, а решту знищено. Багато художників зазнали переслідувань: Кірхнер скоїв самогубство, Нольде отримав заборону на творчість, інші емігрували.

Архітектура тоталітаризму: Альберт Шпеєр

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Welthauptstadt_germania_11.jpg

У 1930-х роках Альберт Шпеєр як головний архітектор режиму отримав завдання перебудувати Берлін на столицю світу: Welthauptstadt Germania. Широкий проспект завдовжки 5 кілометрів мав завершуватися гігантським куполом Народного залу діаметром 250 метрів — у 16 разів більшим за купол Пантеону в Римі. Шпеєр використовував теорію руїн — будівлі мали бути зведені так, щоб навіть зруйновані виглядали величними, як античні пам’ятки. З його проєктів було реалізовано небагато, але масштаб амбіцій демонструє Zeppelinfeld — простір для партійних з’їздів у Нюрнберзі розміром у 11 квадратних кілометрів, який вміщував 200 тисяч людей.

Лені Ріфеншталь: мистецтво і моральна відповідальність

Джерело: https://www.deutschlandfunkkultur.de/leni-riefenstahl-doku-maischberger-andres-veiel-100.html

Лені Ріфеншталь — одна з найскладніших і найсуперечливіших постатей тоталітарного мистецтва. Вона поєднала акторський і режисерський досвід із винятковою формальною майстерністю, створивши два фільми, що заклали основу сучасної візуальної мови політичної пропаганди. “Тріумф волі” (1935), знятий під час партійного з’їзду в Нюрнберзі, запровадив нові стандарти масової естетики: ритмізовані колони, симетрія, панорамні крани, монтаж як інструмент знеособленої величі та колективного екстазу. “Олімпія” (1938) продовжила ці експерименти — уповільнена зйомка, рухомі камери, підкреслення тілесності й атлетичної пластики створювали образ ідеалізованого людського тіла як носія політичного міфу.

Після війни Ріфеншталь наполягала, що її цікавила лише форма, а не ідеологія. Але документи доводять, що вона була добре знайома з Гітлером, отримувала необмежені ресурси, використовувала працю в’язнів концтаборів для масовок. Роботи режисерки  демонструють, наскільки художні інновації можуть бути інтегровані в апарат масового впливу. Її фільми стали класичними прикладами того, як естетика й техніка можуть працювати на конструювання авторитарного наративу навіть без прямих заяв чи слоганів.

Життя й творчість Ленні Ріфеншталь поставили фундаментальне питання: чи можна відділити художню майстерність від служіння злочинній ідеології? І чи несе митець моральну відповідальність за те, як використовують його роботи — навіть через багато років після їх створення?

Хронологія

• 1922 — Прихід Муссоліні до влади в Італії, початок фашизму
• 1924 — Смерть Леніна, початок боротьби за владу в СРСР
• 1925-1928 — Будівництво Держпрому в Харкові
• 1927-1930 — Малевич викладає в Київському художньому інституті
• 1932 — Постанова Про перебудову літературно-художніх організацій у СРСР
• 1932-1933 — Голодомор в Україні
• 1933 — Прихід Гітлера до влади в Німеччині
• 1934 — Перший з’їзд радянських письменників, затвердження соцреалізму як єдиного методу
• 1934-1936 — Знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві
• 1935 — Прем’єра фільму “Тріумф волі” Лені Ріфеншталь
• 1937 — Виставка “Дегенеративне мистецтво” у Мюнхені
• 1937-1938 — Великий терор у СРСР, розстріл Курбаса, Бойчука, Семенка та тисяч інших митців
• 1938 — Прем’єра фільму “Олександр Невський” Ейзенштейна

5. Швидка довідка

Персоналії:

Йосип Сталін (1878-1953) — диктатор СРСР, під керівництвом якого здійснювалися масові репресії, Голодомор, формувався культ особистості через мистецтво

Адольф Гітлер (1889-1945) — диктатор нацистської Німеччини, ініціатор Другої світової війни та Голокосту

Лені Ріфеншталь (1902-2003) — німецька кінорежисерка, створила пропагандистські фільми нацистського режиму, після війни заперечувала відповідальність

Сергій Ейзенштейн (1898-1948) — радянський кінорежисер, автор фільмів “Броненосець Потьомкін” та “Олександр Невський”.

Густав Клуцис (1895-1938) — художник-графік, майстер революційного фотомонтажу, розстріляний під час репресій

Йосип Лангбард (1897-1976) — радянський архітектор, автор проєкту урядового кварталу у Києві

Ключові роботи:

• Лені Ріфеншталь “Тріумф волі” (1935): https://www.youtube.com/watch?v=V6a2p6I4nYU
• Сергій Ейзенштейн Броненосець Потьомкін (1925): https://www.youtube.com/watch?v=ZLZBt_TZ7mo
• Виставка Дегенеративне мистецтво (1937, Мюнхен): hhttps://www.vam.ac.uk/articles/entartete-kunst-the-nazis-inventory-of-degenerate-art
• Знесення Михайлівського монастиря (1934-1936):  http://vgosau.kiev.ua/novyny/proekty/1320-vypusk-22
• Голодомор у мистецтві  https://holodomormuseum.org.ua/hololomor/tema-holodomoru-v-mystetstvi/ 

---

Тоталітаризм — політичний режим, що претендує на повний контроль усіх сфер життя суспільства

Соціалістичний реалізм — офіційна художня доктрина СРСР

Дегенеративне мистецтво — нацистський термін для позначення модернізму

Культ особистості — надмірна героїзація вождя через мистецтво та пропаганду

Голодомор — геноцид українського народу 1932-1933 років, організований радянською владою

Пропаганда — маніпулятивна комунікація, спрямована на формування потрібних владі поглядів

---

Дизайн уроку

Завдання 1 (фронтальне обговорення). Порівняння плакатів.

Покажіть поруч два зображення — радянський і нацистський плакат 1933 року.

Питання: 

• Що спільного у цих зображеннях? 
• Чому вони виглядають схоже, хоча створені ворожими один одному режимами? 
• Як ви думаєте, чи відповідали ці зображення реальності?

---

Завдання 2 (групове).  Порівняльний аналіз пропаганди

Кожна група отримує набір плакатів радянської та нацистської пропаганди.

 Радянський пропагандистський плакат:
https://www.gettyimages.com/photos/soviet-propaganda

Німецький пропагандистський плакат: 
https://research.calvin.edu/german-propaganda-archive/posters3.htm

Завдання:

• Заповніть таблицю порівняння за категоріями: колористика, композиція, образ людини, символи, емоційний вплив.
• Визначте спільні риси та відмінності.

Завдання 3 (групове). Декодування пропагандистського меседжу.

Проаналізуйте один із пропагандистських фільмів за фрагментом (3-5 хв).
Тріумф волі  Triumph of the Will – Riefenstahl’s Hitler Propaganda (усі промови мають українські субтитри, але чимала частина фільму – кадри під урочисту музику; можна подивитися з 6.30, наприклад)
Иван (1932) фильм смотреть онлайн(фільм О. Довженка українською, можна фрагмент з 25 хв або інший на вибір вчителя)

Завдання: визначити, які технічні засоби (монтаж, ракурси, музика) використані для впливу на глядача. 

Запитання:

• Який емоційний стан мав викликати фільм? 
• До кого звертається режисерка? Опишіть “ідеального глядача”.
• Що ви відчуваєте, коли дивитеся? Як ви вважаєте, що б відчували, якби стояли того дня в Нюрнберзі в тому натовпі?

Завдання 4 (групове/парне). Візуальний код Ленні Ріфеншталь.

Роздивіться кадри. Дайте відповідь на запитання:

• Яку задачу ставила перед собою Ленні Ріфеншталь, коли будувала цей кадр?
• Чому режисери його запозичують? Що вони хочуть показати?
• Як ви вважаєте, для вашого покоління “працює” відсилка до “Тріумфу волі”? Чи можете ви зчитати, яку ідею закладає режисер, використовуючи такий впізнаваний відеоряд?

Завдання 5 (парне). Голодомор і візуальна брехня.

Дослідіть контраст між пропагандою та реальністю часів Голодомору. Поясніть, як мистецтво використовувалося для замовчування геноциду. Поясніть механізм: чому ці образи були ефективні для приховування злочину?Матеріали: Радянські плакати 1932-1933 років про щасливе колгоспне життя, матеріали про Голодомор https://uinp.gov.ua/aktualni-temy/materialy-pro-golodomor-1932-1933

Завдання 6 (групове). Вибір митця: етичні дилеми.

Розіграйте ситуацію вибору митця за тоталітаризму. Виберіть одну з ситуацій. Обговоріть у групі можливі варіанти дій митця та їхні наслідки. Чи є моральне виправдання для співпраці з режимом?

1. Митець отримує замовлення на плакат про щасливе колгоспне життя у 1933 році.
2. Художник-модерніст дізнається про заборону виставляти свої роботи.
3. Режисер має зняти фільм про мудрість вождя.

Завдання 7 (індивідуальне). Контрпропагандистський плакат.

Матеріали: Папір формату А3, довільні матеріали для малювання, приклади радянських і нацистських плакатів.

Створіть плакат, який розкриває механізми тоталітарної пропаганди. Він має візуально показати, як працює пропаганда (наприклад, контраст між образом і реальністю).

Завдання 8 (групове). Архітектура як залякування.

Проаналізуйте проєкт урядового центру в Києві Йосипа Лангбарда.

Матеріали: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80_%D1%83_%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D1%96_(1930-%D1%82%D1%96)

Генеральний план забудови Києва: 
https://shron1.chtyvo.org.ua/Buniak_Olena/Heneralnyi_plan_rekonstruktsii_mista_Kyieva_1935_r_za_materialamy_periodychnykh_vydan.pdf

Питання для обговорення: 

• Який образ мав створювати урядовий центр? Що “повідомляти” пересічній людині?
• Навіщо для реалізації проєкту знесли Михайлівський монастир? Що символізувало це знищення?

Тема 6.1. Тоталітаризм і мистецтво

Урок 43. Тоталітаризм і мистецтво

Робочий аркуш учня / учениці

---

Завдання 1.  Порівняльний аналіз пропаганди.

Критерій	Радянська пропаганда	Нацистська пропаганда	Спільні риси
колористика
композиція
образ людини
символи
емоційний вплив

Завдання 2. Анатомія пропагандистського плаката.

Обери один радянський плакат 1920-30-х рр. Проаналізуй його:

Назва, автор, рік: ______________________________________________________________

Цільова аудиторія: _____________________________________________________________

Які емоції має викликати:_______________________________________________________

Яка дія очікується від глядача:____________________________________________________

Завдання 3. Культ вождя.

Знайди 3 приклади зображення Сталіна та 3 приклади зображення Гітлера 1940-х рр. Які спільні візуальні прийоми використані для створення культу особистості?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 4. Жінка у пропаганді.

Порівняй образи жінок у радянській і нацистській пропаганді. Які ролі їм відводилися? 

Роль+приклад: ________________________________________________________________

Роль+приклад: ________________________________________________________________

Роль+приклад: ________________________________________________________________

Завдання 5. Технології впливу.

Назви 5 технологій, які тоталітарні режими використовували для поширення пропаганди (кіно, радіо тощо). Яка була найефективнішою і чому?

Технології:

1.  ________________________________________________________________
2.  ________________________________________________________________
3.  ________________________________________________________________
4.  ________________________________________________________________
5.  ________________________________________________________________

На мою думку, найефективніша технологія — це (поясни, чому): 

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 6. Есе.

Напиши есе-роздум: Чи несе митець моральну відповідальність за створення пропагандистського контенту? Розглянь різні варіанти: щира віра в ідеологію, робота під примусом, кар’єризм. (400 слів)

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 7. Мистецтво опору.

Як би виглядала робота, яку митець малював би у шухляду, не для офіційних виставок? Створи ескіз твору мистецтва, який би міг існувати як опір тоталітаризму. 

Завдання 8. Альтернативна кінцівка історії.

Уяви, що українське мистецтво 1920-х років розвивалося без репресій. Напиши короткий текст (150-200 слів): яким могло би стати українське мистецтво до кінця 1930-х років?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

---

Я можу:	Ні	Частково	Так
Проаналізувати механізми використання мистецтва для тоталітарної пропаганди та контролю суспільної свідомості.
Порівняти естетичні принципи нацистського та радянського офіційного мистецтва, визначаючи спільні риси та відмінності.
Розрізнити в мотивах митців, які співпрацювали з тоталітарними режимами, примус, опортунізм та ідеологічну переконаність.
Пояснити роль мистецтва у формуванні ідеології та його потенціал для опору тоталітаризму.