Правозахисний рух і криза СРСР. Український національно-визвольний рух як частина світових процесів деколонізації. Революція на граніті. Розпад СРСР та відновлення незалежності України

Освітня галузь / Громадянська та історична / Інтегровані курси історично-громадянської галузі / Інтегрований курс історії та громадянської освіти. 10-12 класи. (11 клас) / Узагальнення / Правозахисний рух і криза СРСР. Український національно-визвольний рух як частина світових процесів деколонізації. Революція на граніті. Розпад СРСР та відновлення незалежності України

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 6. Тема: Правозахисний рух і криза СРСР. Український національно-визвольний рух як частина світових процесів деколонізації. Революція на граніті. Розпад СРСР та відновлення незалежності України

Які результати уроку?

За Державним стандартом учень/учениця:

узагальнює основні зміни та тенденції другої половини ХХ ст. (демографічні, технологічні, політичні, культурні) [12 ГІО 1.3.2-1];
оцінює історичні зміни середини ХХ ст. у довготривалій перспективі (їх вплив на сучасний світ) [12 ГІО 1.3.2-2];
порівнює історичні факти та артефакти за заданими критеріями [12 ГІО 4.1.2-1];
оцінює історичні процеси на основі їх передумов, перебігу і результатів [12 ГІО 4.1.3-1];
верифікує судження з використанням кількох джерел інформації [12 ГІО 4.2.1-1];
формулює судження на основі критеріїв, принципів і цінностей [12 ГІО 4.3.1-1 П];
узагальнює контроверсійні судження і оцінки минулого, сучасних суспільних процесів для формулювання власних висновків та аргументації [12 ГІО 4.3.2-2];
узагальнює результати, формулює висновки і представляє результати дослідження [12 ГІО 4.3.2-3 П];
пропонує ефективні способи розв’язання виявлених проблем, пов’язаних із дослідженими історичними процесами [12 ГІО 6.2.1-2];
робить обґрунтовані судження щодо різних аспектів суспільно-політичного життя в Україні та світі, спираючись на історичний досвід ХХ ст. [12 ГІО 6.3.1-3];
прогнозує можливий розвиток подій на основі вивчених історичних закономірностей (напр. уроків «холодної війни») [12 ГІО 6.3.1-4].

На уроці учні й учениці зможуть:

систематизувати знання про ключові етапи боротьби за українську державність у другій половині XX ст.
розрізняти поняття: дисидентство, самвидав, правозахисний рух, «Революція на граніті», деколонізація, ГКЧП
розуміти вплив Гельсінських угод на активізацію правозахисного руху в СРСР
розвивати навички аналізу першоджерел (тексти дисидентів, документи про незалежність)

Ключові поняття, особистості, концепти

Правозахисний рух — суспільна діяльність, спрямована на захист основних прав і свобод людини, порушуваних радянською владою; включав публікацію самвидаву, звернення до міжнародних організацій, створення дисидентських груп.

Дисиденти — активісти, які виступали проти тоталітарної політики СРСР, захищали права людини, свободу слова, віри, національні права.

Самвидав — нелегальне виготовлення та поширення забороненої літератури, документів та матеріалів у СРСР.

Репресії — каральні дії радянської влади (арешти, депортації, психіатричні лікарні), спрямовані проти інакомислячих.

Національно-визвольний рух — діяльність, спрямована на відновлення державності, захист культурних і політичних прав українців.

Деколонізація — глобальний процес розпаду колоніальних імперій у ХХ ст., унаслідок якого народи Африки, Азії та Європи здобували незалежність.

Українська Гельсінська група (УГГ) — перша легальна правозахисна організація в УРСР (1976), метою якої було дотримання СРСР Гельсінських угод щодо прав людини.

Русифікація — політика нав’язування російської мови й культури, спрямована на знищення національної ідентичності.

Перебудова (перестройка) — комплекс реформ М. Горбачова у 1985–1991 рр., спрямований на модернізацію СРСР, що зрештою пришвидшив його розпад.

Гласність — політика відкритості, яка дозволила громадську критику радянської системи, обговорення замовчуваних тем (репресії, Голодомор, Чорнобиль).

Політичний плюралізм — можливість існування кількох політичних партій та ідей.

Народний Рух України за перебудову (НРУ) — масова громадсько-політична організація, створена 1989 р., яка стала двигуном демократичних перетворень в Україні.

Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) — документ, що проголосив пріоритет українських законів та право народу на власну державність.

Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) — документ, яким Верховна Рада проголосила створення незалежної української держави.

Революція на граніті — студентська мирна протестна акція на Майдані Незалежності (тоді — площа Жовтневої революції) у жовтні 1990 р., яка стала ключовою в боротьбі проти комуністичної влади в Україні.

Голодівка — форма ненасильницького протесту, яку застосували студенти.

Студентське братство — молодіжна організація, що координувала протест.

Ненасильницький спротив — форма боротьби без застосування сили (акції, пікети, страйки).

ГКЧП (Державний комітет з надзвичайного стану) — група радянських консервативних діячів, які в серпні 1991 р. здійснили спробу державного перевороту.

Біловезькі угоди (8 грудня 1991 р.) — домовленості керівників України, Росії та Білорусі про припинення існування СРСР і створення СНД.

Суверенітет — верховенство держави над власною територією та незалежність у зовнішній політиці.

В’ячеслав Чорновіл (1937–1999) – український дисидент, журналіст, політик, засновник УГГ. Багаторазово ув’язнювався за правозахисну діяльність. Один із засновників Народного Руху України та символ боротьби за незалежність.

Левко Лук’яненко (1928–2018) – дисидент, політичний діяч, автор проєкту Акта проголошення незалежності України. Засуджений до страти (згодом заміненої на 15 років ув’язнення). Перший посол незалежної України в Канаді.

Михайло Горбачов (1931–2022) – генеральний секретар ЦК КПРС, ініціатор перебудови, гласності та економічних реформ. Його політика призвела до зростання національних рухів і зрештою до розпаду СРСР.

Олесь Бердник (1926–2003) – письменник і дисидент, один із засновників Української Гельсінської групи, багато років провів у таборах.

Василь Стус (1938–1985) – поет, правозахисник, член УГГ. Переслідуваний радянською владою, загинув у таборі особливого режиму. Один із головних символів українського опору тоталітаризму.

Степан Хмара (нар. 1937) – дисидент, активний учасник опору радянській системі, пізніше — народний депутат незалежної України. Переслідувався КДБ за антикомуністичну діяльність.

Дмитро Павличко (1929–2023) – поет, громадсько-політичний діяч, один із засновників Народного Руху України. Активний учасник процесу відновлення незалежності.

Маркіян Іващишин (1968–2019) – один із лідерів студентського руху кінця 1980-х, співорганізатор Революції на граніті. Символ молодіжного опору комуністичній владі.

Олег Тягий, Олег Барладин, Олесь Доній та інші студенти-організатори революції на граніті – молоді активісти, які у 1990 р. створили перший в історії України масовий студентський протест, що змусив владу піти на поступки.

Леонід Кравчук (1934–2022) – перший Президент незалежної України. У 1991 р. від української сторони підписав Біловезькі угоди, які юридично завершили існування СРСР.

Борис Єльцин (1931–2007) – президент РРФСР/Росії, один із підписантів Біловезьких угод, політичний опонент ГКЧП. Його позиція сприяла краху путчу.

Станіслав Шевченко, Сергій Набока, інші правозахисники 1980-х – журналісти та активісти, які публікували самвидав, проводили мітинги, підтримували демократичні зміни в кінці 1980-х.

Як підготуватися до уроку?

1. Розмежуйте тему на 3 логічні блоки.

Це допоможе учням краще зрозуміти складну історичну епоху:

правозахисний і дисидентський рух (1960–1980-ті);
політична активізація та студентські рухи кінця 1980-х (Революція на граніті);
розпад СРСР і відновлення незалежності України (1990–1991).

2. Підготуйте короткі біографії ключових діячів.

Короткі картки (чорно-білі — для друку) з 5–7 діячами: В. Чорновіл, Л. Лук’яненко, В. Стус, С. Горбачов, Л. Кравчук, організатори революції на граніті.
Учні можуть працювати в групах: кожна група презентує свою персоналію.

3. Зберіть візуальні матеріали:

фото Революції на граніті;
кадри з мітингів Руху;
документальні фото дисидентів;
репродукції самвидаву;
карта світу деколонізації (Африка, Азія, Східна Європа).

4. Використайте порівняння з глобальними процесами.

Дуже ефективно працює питання: «Чим український визвольний рух схожий на рухи в Африці чи Азії?»

Відповідь допоможе учням зрозуміти Україну як частину світової історії.

5. Запропонуйте учням аналіз джерел:

уривки з «З вершин і низин» Чорновола;
виступи студентів 1990 року;
декларація про державний суверенітет України;
повідомлення про ГКЧП.

Порада: розбийте джерела на невеликі уривки по 3–5 речень.

6. Інтерактив «Хронологічна лінія».

Створіть на дошці або в презентації «лінію розпаду СРСР»: 1985 → 1986 → 1988 → 1989 → 1990 → 1991

Запропонуйте учням прикріпити події на стрічку.

7. «Деколонізація», пояснюйте через приклади.

Порівняйте:

Індія (1947);
Алжир (1962);
країни Африки в 1960-х.

Потім запитайте: «Які елементи деколонізації бачимо в Україні 1989–1991?»

8. Правозахисний рух

Розглядайте через особисті історії. Учням легше запам’ятати не поняття, а долю людини.

Наприклад: «Василь Стус помер у таборі», «Левка Лук’яненка засудили до страти».

9. Міні-дебати.

Тема: «Чи могла Україна стати незалежною без краху СРСР?»

10. Рольова гра «Засідання Верховної Ради УРСР, 1991 р.» .

Учні представляють різні позиції депутатів:

за незалежність;
за федерацію;
консервативні комуністи.

11. Робота з відео.

Покажіть короткий сюжет (1–3 хвилини) про Революцію на граніті або серпневий путч. Після перегляду дайте 3 запитання:

Що було причиною події?
Хто був учасником?
Які наслідки?

12. Взаємозв’язок історії та сучасності.

Поясніть, що падіння СРСР — не «раптовий вибух», а наслідок:

політичної кризи;
національних рухів;
тиску знизу (студентів, інтелігенції, громадськості).

13. Головна думка для уроку.

Українська незалежність — результат тривалої боротьби, а не подарунок історії.

14. Підсумкове запитання.

«Який внесок окремих людей у незалежність України? Хто справив на вас найбільше враження і чому?» Це формує особистісне ставлення до теми.

Дизайн уроку

Провокація

Фронтальна робота. «Слово дисидента»

Завдання: Вчитель демонструє коротку цитату, наприклад, Василя Стуса:

“Я належу до покоління, яке зазнало втрат найбільших. Ми жили в час, коли єдина можливість — це не бути брехуном.”

Питання до класу:

Чому боротьба за правду та права стала єдиною можливою формою протесту проти радянської системи?
Як можна боротися проти держави, не маючи зброї?
З чим пов’язаний “найбільший гріх” у тоталітарному суспільстві?

Практика

1. Групова робота. Український вимір світових процесів

Учні об’єднуються у три групи. Кожна група досліджує взаємозв’язок українських подій зі світовими тенденціями.

Група	Український процес	Світовий процес	Зв’язок / Спільна мета
1. Правозахисний рух	Українська Гельсінська група (УГГ)	Гельсінський процес (1975 р.), світовий правозахисний рух	Використання міжнародних зобов’язань СРСР для захисту прав людини і національних прав.
2. Національно-визвольний рух	Дисидентство, самостійницька боротьба	Деколонізація (розпад імперій в Азії та Африці)	Прагнення національної незалежності і вихід із радянської «імперії».
3. Розпад СРСР	«Революція на граніті», Акт про незалежність	«Оксамитові революції» в Східній Європі (1989 р.), розпад комуністичного блоку	Демонтаж тоталітарних режимів і встановлення демократії.

2. Індивідуальна робота. Аналіз джерела: «Акт проголошення незалежності»

Завдання: учням надається ключовий фрагмент Акту проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.):

“Виходячи із смертельної небезпеки, що нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року…”

Питання для аналізу (учням необхідно знайти відповіді в ключових тезах):

Що таке “державний переворот 19 серпня 1991 року”? (Спроба ГКЧП (Державний комітет з надзвичайного стану) зберегти СРСР).
Чому саме ця подія стала каталізатором для проголошення незалежності?
Яка подія підтвердила легітимність Акту? (Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р.).

3. Групове завдання «Оцінка злочину»

Мета: Визначити, які дії комуністичного режиму стимулювали правозахисний рух.

Інструкція: знайдіть та наведіть приклад злочинів, які здійснював комуністичний тоталітарний режим у 1960–1980-х рр. проти дисидентів, і поясніть, які статті Декларації прав людини були порушені:

Злочин комуністичного режиму	Порушені права (Ст. 19 – Свобода слова, Ст. 9 – Заборона свавільного арешту)	Приклад (прізвище)
примусове поміщення дисидентів до психіатричних лікарень	Ст. 5 (заборона катувань), Ст. 9 (заборона свавільного арешту)	Леонід Плющ
засудження за «антирадянську агітацію і пропаганду»	Ст. 19 (Свобода слова), Ст. 20 (Свобода мирних зібрань)	В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус
заборона «самвидаву» (нелегальної літератури)	Ст. 19 (Свобода інформації)	Іван Світличний

4. Фронтальне завдання. Аналіз першоджерела «Мета УГГ»

Мета: зрозуміти ненасильницьку стратегію дисидентів.

Інструкція: прочитайте мету Української Гельсінської групи (УГГ), створеної у 1976 році:

“Сприяти ознайомленню широких кіл громадськості… з фактами порушення прав людини в Україні; домагатися, щоб СРСР виконував статті Заключного Акта Гельсінської наради (1975 р.).”

Питання:

Чому дисиденти не закликали до збройного повстання, а обрали шлях «інформування громадськості»?
Чому саме Гельсінські угоди стали їхньою опорою? (Ці угоди були міжнародним договором, який СРСР зобов’язався виконувати, що дало дисидентам правову основу для протесту).

5. Завдання «Ланцюжок подій та хронологія»

Мета: закріпити знання хронології та розуміння причинно-наслідкових зв’язків між ключовими подіями, що призвели до розпаду СРСР.

Інструкція: розташуйте наведені події в правильній хронологічній послідовності та поясніть, чому попередня подія створила умови для наступної.

Подія	Рік	Послідовність	Зв’язок (Причина → Наслідок)
А. Створення Української Гельсінської Групи (УГГ)	1976	2	Гельсінські угоди (1) дали міжнародно-правову основу для легальної правозахисної діяльності.
Б. Революція на граніті	1990	4	Прийняття Декларації про суверенітет (3) посилило національні настрої, що вилилося у масовий протест молоді та тиск на владу.
В. Прийняття Декларації про державний суверенітет України	1990	3	Криза комунізму і перебудова (2) відкрили «вікно можливостей» для законодавчого оформлення суверенітету республік.
Г. Підписання Гельсінських угод	1975	1	Поклало початок міжнародному контролю за дотриманням прав людини в СРСР, що було використано дисидентами.
Д. Спроба державного перевороту ГКЧП	1991	5	Невдалий путч показав, що СРСР остаточно втратив контроль, що призвело до негайного проголошення незалежності (6).
Е. Акт проголошення незалежності України	1991	6	Логічне завершення прагнення нації та єдина відповідь на смертельну небезпеку після спроби ГКЧП (5).

6. Парне завдання «Порівняння методів боротьби».

Мета: порівняти методи, які використовували різні хвилі українського національно-визвольного руху (УНВР).

Інструкція: заповніть порівняльну таблицю, використовуючи надані ключові поняття.

Критерій	Збройний етап (1940-ті – поч. 1950-х рр.)	Ненасильницький/Правозахисний етап (1960-ті – 1980-ті рр.)
Організації	ОУН, УПА, УГВР	УГГ, самвидавчі групи, «шістдесятники»
Основний метод	збройний опір, підпільна боротьба	ненасильницький протест, публікації (самвидав), апеляції до міжнародних організацій
Головний аргумент	право нації на самовизначення (через силу)	право на права людини та національні права (через міжнародне право)
Ефективність у контексті розпаду СРСР	зберегли традицію боротьби та ідею, але були розгромлені	зруйнували ідеологічну монополію СРСР та мобілізували громадянське суспільство
Світовий аналог	деколонізаційні війни (наприклад, Алжирська)	правозахисний рух (Гельсінський процес)

Питання для обговорення:

Чому в умовах «Холодної війни» ненасильницькі методи виявилися більш ефективними для здобуття незалежності, ніж збройний опір?

7. Групове завдання «Аналіз символів і постатей»

Мета: візуально ідентифікувати ключових діячів правозахисного руху та визначити їхню роль у кризі радянської ідеології.

Інструкція: розгляньте фотографію відомих українських дисидентів (наприклад, В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Левко Лук’яненко).

Ідентифікація: назвіть хоча б двох осіб на фотографії.
Діяльність: який ненасильницький метод боротьби використовувала ця група людей проти СРСР? (Самвидав, публічні листи, створення УГГ).
Зв’язок: як їхня діяльність сприяла «деколонізації» України? (Вони руйнували ідеологічну монополію СРСР, підтверджуючи, що Україна — це окрема нація з правом на самовизначення).

8. Завдання «Події у світлі об’єктива».

Мета: проаналізувати візуальні елементи «Революції на граніті» та оцінити її вплив на політичні рішення.

Інструкція: розгляньте фотографію студентів-протестувальників, які голодують на Майдані Незалежності (тоді — площа Жовтневої Революції) під час «Революції на граніті» (Жовтень, 1990 р.).

Символіка: Що символізує це фото? (Сила громадянського суспільства, воля молоді, ненасильницький протест).
Вимоги: Назвіть одну ключову політичну вимогу, яку висували студенти. (Наприклад: Відставка Голови Ради Міністрів УРСР, проведення багатопартійної системи, націоналізація майна КПРС).
Наслідки: Який законодавчий акт (документ) було прийнято наступного року, що став прямим наслідком успішного тиску національно-демократичних сил? (Акт проголошення незалежності України.

Підсумки і рефлексія

Завдання «Остання ланка в ланцюгу»

Мета: Виявити прямий зв’язок між правозахисним рухом та незалежністю.

Інструкція: Учні мають пояснити, як наступні події послідовно вели до відновлення незалежності:

Гельсінські угоди (1975 р.) / Створення УГГ (1976 р.).
Розпад комуністичного блоку (1989 р.) / Студентська “Революція на граніті” (1990 р.).
Спроба перевороту ГКЧП (серпень 1991 р.) / Акт проголошення незалежності (24 серпня 1991 р.)

Прогрес

Заповнення таблиці “Мій Прогрес”: Учні й учениці самостійно оцінюють власний поступ.

Критерій	Ні	Частково	Так
Я розумію, як правозахисний рух сприяв незалежності.
Я можу пояснити, що таке деколонізація у контексті України.
Я знаю, яка подія призвела до ухвалення Акту про незалежність.
Я усвідомлюю важливість Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 6. Тема: Правозахисний рух і криза СРСР. Український національно-визвольний рух як частина світових процесів деколонізації. Революція на граніті. Розпад СРСР та відновлення незалежності України

Робочий аркуш учнів і учениць

Рефлексія

Мої очікування від вивчення теми

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Чого я прагну досягти під час вивчення теми?

Провокація

Фронтальна робота. «Слово дисидента»

Завдання: Прочитайте коротку цитату Василя Стуса та дайте відповідь на запитання:

Питання до класу:

1. Чому боротьба за правду та права стала єдиною можливою формою протесту проти радянської системи?

2. Як можна боротися проти держави, не маючи зброї?

3. З чим пов’язаний “найбільший гріх” у тоталітарному суспільстві?

Практика

1. Групова робота. Український вимір світових процесів

Дослідіть взаємозв’язок українських подій зі світовими тенденціями.

Група	Український процес	Світовий процес	Зв’язок / Спільна мета
1. Правозахисний рух	Українська Гельсінська група (УГГ)	Гельсінський процес (1975 р.), світовий правозахисний рух	Використання міжнародних зобов’язань СРСР для захисту прав людини і національних прав.
2. Національно-визвольний рух	Дисидентство, самостійницька боротьба	Деколонізація (розпад імперій в Азії та Африці)	Прагнення національної незалежності і вихід із радянської «імперії».
3. Розпад СРСР	«Революція на граніті», Акт про незалежність	«Оксамитові революції» в Східній Європі (1989 р.), розпад комуністичного блоку	Демонтаж тоталітарних режимів і встановлення демократії.

2. Індивідуальна робота. Аналіз джерела: «Акт проголошення незалежності»

Перед вами ключовий фрагмент Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.), прочитайте текст та дайте відповіді на запитання:

“Виходячи із смертельної небезпеки, що нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року…”:

1. Що таке “державний переворот 19 серпня 1991 року”?

2. Чому саме ця подія стала каталізатором для проголошення незалежності?

Яка подія підтвердила легітимність Акту?

3. Групове завдання «Оцінка злочину»

Знайдіть та наведіть приклад злочинів, які здійснював комуністичний тоталітарний режим у 1960–1980-х рр. проти дисидентів, і поясніть, які статті Декларації прав людини були порушені:

Злочин комуністичного режиму	Порушені права (Ст. 19 – Свобода слова, Ст. 9 – Заборона свавільного арешту)	Приклад (прізвище)
примусове поміщення дисидентів до психіатричних лікарень
засудження за «антирадянську агітацію і пропаганду»
заборона «самвидаву» (нелегальної літератури)

4. Фронтальне завдання. Аналіз першоджерела «Мета УГГ»

Прочитайте мету Української Гельсінської групи (УГГ), створеної у 1976 році:

1. Чому дисиденти не закликали до збройного повстання, а обрали шлях «інформування громадськості»?

2. Чому саме Гельсінські угоди стали їхньою опорою?

5. Завдання «Ланцюжок подій та хронологія»

Розташуйте наведені події в правильній хронологічній послідовності та поясніть, чому попередня подія створила умови для наступної.

Подія	Рік	Послідовність	Зв’язок (Причина → Наслідок)
А. Створення Української Гельсінської Групи (УГГ)
Б. Революція на граніті
В. Прийняття Декларації про державний суверенітет України
Г. Підписання Гельсінських угод
Д. Спроба державного перевороту ГКЧП
Е. Акт проголошення незалежності України

6. Парне завдання «Порівняння методів боротьби».

Заповніть порівняльну таблицю, використовуючи надані ключові поняття.

Критерій	Збройний етап (1940-ті – поч. 1950-х рр.)	Ненасильницький/Правозахисний етап (1960-ті – 1980-ті рр.)
Організації
Основний метод
Головний аргумент
Ефективність у контексті розпаду СРСР
Світовий аналог

Питання для обговорення:

7. Групове завдання «Аналіз символів і постатей»

Розгляньте фотографію відомих українських дисидентів (наприклад, В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Левко Лук’яненко).

1. Ідентифікація: назвіть хоча б двох осіб на фотографії.

2. Діяльність: який ненасильницький метод боротьби використовувала ця група людей проти СРСР?

3. Зв’язок: як їхня діяльність сприяла «деколонізації» України?

8. Завдання «Події у світлі об’єктива»

Розгляньте фотографію студентів-протестувальників, які голодують на Майдані Незалежності (тоді — площа Жовтневої Революції) під час «Революції на граніті» (Жовтень, 1990 р.).

1. Символіка: Що символізує це фото?

2. Вимоги: Назвіть одну ключову політичну вимогу, яку висували студенти.

3. Наслідки: Який законодавчий акт (документ) було прийнято наступного року, що став прямим наслідком успішного тиску національно-демократичних сил?

Підсумки і рефлексія

Завдання «Остання ланка в ланцюгу»

Поясніть, як наступні події послідовно вели до відновлення незалежності:

1. Гельсінські угоди (1975 р.) / Створення УГГ (1976 р.).

2. Розпад комуністичного блоку (1989 р.) / Студентська “Революція на граніті” (1990 р.).

3. Спроба перевороту ГКЧП (серпень 1991 р.) / Акт проголошення незалежності (24 серпня 1991 р.)

Прогрес

Заповнення таблиці “Мій Прогрес”: Учні й учениці самостійно оцінюють власний поступ.

Критерій	Ні	Частково	Так
Я розумію, як правозахисний рух сприяв незалежності.
Я можу пояснити, що таке деколонізація у контексті України.
Я знаю, яка подія призвела до ухвалення Акту про незалежність.
Я усвідомлюю важливість Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе