Тема 5. Розділ 4. Художні напрями XVII-XIX століть

матеріал 7

Урок 31. Постімпресіонізм: шляхи до модернізму.

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 4.4. Імпресіонізм та постімпресіонізм.

Урок 31. Постімпресіонізм: шляхи до модернізму.

Які результати уроку?

зіставляє мистецькі тексти/образи з різними сферами життєдіяльності людини [12 МИО 1.2.2-1]
визначає, пояснює національну специфіку явищ мистецтва культурних регіонів світу і діалогу культур [12 МИО 1.2.1-2 П]
формулює задум і пропонує способи його реалізації в художньо-практичній діяльності відповідно до обраної мистецької спеціалізації [12 МИО 2.1.1-1 П]
співпрацює з іншими у процесі мистецької діяльності на засадах командного співробітництва [12 МИО 2.2.1-1]
використовує різні джерела інформації та комунікації у мистецькій діяльності, створює і поширює медіатексти [12 МИО 2.3.1-1]
експериментує у сфері мистецтва, креативних індустрій відповідно до обраної мистецької спеціалізації [12 МИО 2.4.1-2 П]
інтерпретує та оцінює мистецькі тексти/явища, пояснює їх значення для життя людини і культури, аргументує власну позицію [12 МИО 3.2.1-1 П]

Учні й учениці навчаться:

Характеризувати творчий шлях постімпресіоністів та їхню роль у формуванні модернізму
Аналізувати, як постімпресіонізм трансформує набутки імпресіоністів у пошуку глибших художніх значень
Порівнювати різні напрямки всередині постімпресіонізму та їхній вплив на мистецтво ХХ століття
Інтерпретувати символічний зміст творів постімпресіоністів
Визначати український контекст сприйняття постімпресіоністичних ідей

Основні тези для вчительства

1. Контекст

Що відбувається

Кінець 1880-х років у Європі — час надій і розчарувань. Промислова революція досягає свого апогею, міста ростуть космічними темпами, нові технології змінюють повсякденність. Але разом із прогресом приходить відчуження: індустріалізація руйнує традиційні спільноти, урбанізація створює нові соціальні проблеми, матеріалізм і позитивізм не дають відповідей на екзистенційні питання. Паризькі всесвітні виставки демонструють технологічні чудеса, але філософи та художники дедалі більше говорять про кризу сенсу.

У 1886 році відбувається остання виставка імпресіоністів — група розпадається, їхня революція вичерпала себе. Водночас у літературі набирає сили символізм: Бодлер, Малларме, Верлен шукають за видимим світом приховані смисли. Ніцше проголошує смерть Бога й переоцінку всіх цінностей. Фрейд починає свої дослідження несвідомого. Ван Гог і Гоген покидають Париж, шукаючи справжності — один у провінційному Арлі, другий на Таїті. Цей час готує ґрунт для культурних потрясінь наступного століття.

Чому це впливає на мистецтво

Імпресіоністи показали, що можна писати не те, що ми знаємо, а те, що бачимо — миттєві враження світла й кольору. Але для нового покоління цього вже недостатньо. Поверхня життя, як би блискуче вона не була відображена, не задовольняє. Художники хочуть передавати не тільки зовнішнє, а й внутрішнє — емоції, ідеї, духовні прозріння. Виникає напруга між об’єктивним спостереженням і суб’єктивним переживанням, між науковим підходом і духовним пошуком.

Водночас розширюється культурний горизонт: колоніальна експансія відкриває європейцям мистецтво Океанії, японські гравюри стають популярними серед паризької богеми, інтерес до “примітивного” мистецтва зростає. Художники шукають альтернативи європейській традиції, яка, як їм здається, вичерпала себе — у дитячих малюнках, народному мистецтві, неєвропейських культурах.

Як це виявляється в мистецтві

Замість єдиної групи з маніфестами виникають індивідуальні пошуки. Сезанн аналізує природу через геометричні форми, шукаючи вічної структури за мінливими враженнями. Ван Гог перетворює колір на емоційну силу, що передає не вигляд речей, а внутрішній стан художника. Гоген відмовляється від європейського раціоналізму, звертаючись до символізму, декоративності, синтезу. Сера застосовує науку про колір із математичною точністю, розкладаючи живопис на елементи.

Ці різні шляхи об’єднує одне: незадоволення поверховістю враження і прагнення до глибших смислів. Постімпресіоністи не формують школу, але саме їхні індивідуальні експерименти відкривають двері в мистецтво ХХ століття — до кубізму, експресіонізму, фовізму, абстракції.

2. Теорія через практику

У постімпресіонізмі ключовим стає поняття художньої правди — розуміння, що варто зберігати вірність не зовнішньому вигляду, а внутрішньому змісту. Імпресіоністи прагнули передати миттєве враження від побаченого, постімпресіоністи йдуть далі: для них важливіше те, що відчуває душа, думає розум, бачить уява.

Друге важливе поняття — синтез. Замість аналітичного роздроблення реальності на кольорові плями виникає прагнення до узагальнення, до цілісної форми. Гоген синтезує колір у великі плями, Сезанн — форму в геометричні об’єми, Сера — враження в наукову систему.

Третє — експресія як спосіб вираження. Колір, лінія, форма стають не просто засобами відображення, а носіями емоційного й символічного значення. Жовтий у Ван Гога — це не просто жовтий, це екстаз і відчай водночас. Саме цей крок — від зображення до вираження — відкриває дорогу модернізму.

3. Мистецтво періоду: тенденції та еволюція

Звідки черпає натхнення

Постімпресіонізм виростає безпосередньо з імпресіонізму, успадковуючи його головне завоювання — свободу від академічних правил і право художника бачити по-своєму. Технічні відкриття імпресіоністів — розділення кольору, робота на пленері, відмова від чорного — стають відправною точкою. Але якщо імпресіоністи прагнули максимальної об’єктивності в передачі миттєвого враження, то постімпресіоністи повертаються до суб’єктивності, до художника як творця смислів.

Важливим джерелом стає романтична традиція з її культом геніальної особистості та увагою до емоційного переживання. Ван Гог — прямий спадкоємець Делакруа в розумінні кольору як емоційної сили. Символісти в літературі (Бодлер, Рембо, Малларме) надихають Гогена на пошуки прихованих значень за видимою реальністю.

Неочікувано актуальними стають ранньоренесансні майстри з їхньою увагою до конструкції. Сезанн захоплюється твердістю форм у Пуссена. Японське мистецтво, яке вже відкрили імпресіоністи, тепер цікавить не стільки плоскими колірними плямами, скільки декоративними можливостями та іншою просторовою логікою.

Що нового створює

Поль Сезанн (1839-1906): архітектура природи

Сезанн ставить собі амбітну мету: “зробити з імпресіонізму щось міцне й тривале, як музейне мистецтво”. Він бачить у природі не мінливі враження, а вічні геометричні структури. Кожен об’єкт можна звести до простих форм — кулі, конуса, циліндра. Його натюрморти, пейзажі, портрети — це аналітичні дослідження просторових відношень і кольорових модуляцій.

У серії картин, що зображують гору Сент-Віктуар, Сезанн розглядає один і той самий мотив знову і знову, шукаючи досконалу конструкцію. Він відмовляється від лінійної перспективи, показуючи об’єкт водночас з різних точок зору — те, що згодом переросте в кубізм. У “Гравцях у карти” фігури перетворюються на монументальні об’єми, позбавлені індивідуальності, але наділені архітектурною вагомістю.

Вінсент ван Гог (1853-1890): колір як емоція

Ван Гог радикалізує колір, перетворюючи його на головний засіб вираження внутрішнього стану. Його кольори — крик душі: кричущий жовтий “Соняхів”, тривожна синява “Зоряної ночі”, драматичні контрасти “Нічного кафе”.

Його мазок стає експресивним — густі рельєфні лінії створюють відчуття пульсації, руху, напруги. Світ у картинах Ван Гога ніби живе власним життям: кипариси тягнуться вгору як полум’я, пшеничні поля хвилюються, зірки обертаються. Це не об’єктивна реальність, а суб’єктивне переживання світу людиною на межі божевілля й осяяння. Саме Ван Гог відкриває дорогу експресіонізму.

Поль Гоген (1848-1903): символізм і примітивізм

Гоген тікає від європейської цивілізації спочатку в Бретань, потім на Таїті, шукаючи втрачену справжність. Він створює декоративний стиль з великими площинами кольору, обмеженими чіткими контурами — клуазонізм (від французького “cloisonné” — перегородчаста емаль). У “Видінні після проповіді” реальність і видіння зливаються в єдиному просторі, а червоний колір землі має чисто символічне значення.

На Таїті Гоген створює свою версію “благородного дикуна”: “Звідки ми? Хто ми? Куди йдемо?” — філософське полотно про екзистенційні питання людства. Він синтезує європейську традицію з океанійським мистецтвом, християнську іконографію з місцевими віруваннями, створюючи універсальну мову символів.

Жорж Сера (1859-1891): наука і мистецтво

Сера йде протилежним шляхом — він вірить, що мистецтво можна поставити на наукову основу. Його пуантилізм (від французького “point” — крапка) — це застосування наукової теорії кольору: він розкладає зображення на дрібні крапки чистих кольорів, які змішуються в оці глядача. “Недільний день на острові Гранд-Жатт” — монументальна композиція, де сучасне паризьке життя набуває майже єгипетської застиглості.

Анрі де Тулуз-Лотрек (1864-1901): хроніка Монмартру

Тулуз-Лотрек поєднує постімпресіоністичну свободу з гострою соціальною спостережливістю. Його афіші для кабаре “Мулен Руж” стають окремим жанром мистецтва. Він ухоплює характерні жести й пози, використовує японське відчуття площини та силует. Це новий тип зображення міста — не пейзажі, а життя кабаре, театрів, борделів. Тулуз-Лотрек закладає основи мистецтва плаката ХХ століття.

Український контекст

До України постімпресіоністичні ідеї проникають у 1900-1910-х роках. Олександр Мурашко, навчаючись у Парижі, засвоює постімпресіоністичний підхід до кольору й форми, що видно в його картині “Дівчата на мосту”. Абрам Маневич поєднує українські пейзажні мотиви з постімпресіоністичною виразністю в роботах “Землетрус” та пейзажах Києва.

Найглибше впливає постімпресіонізм на художників “Київської рисувальної школи” Миколи Мурашка: вони бачать у Сезанні, Ван Гозі та Гогені не тільки нові техніки, а й етичну позицію художника — незалежність від академічних норм і комерційного успіху, вірність власному баченню.

Куди веде

Постімпресіонізм — це не стиль, а момент індивідуальних пошуків, що стає фундаментом усього модернізму ХХ століття. Геометричний аналіз Сезанна переросте в кубізм Пікассо і Брака. Експресивний колір Ван Гога дасть життя експресіонізму та фовізму Матісса. Символізм і декоративність Гогена вплинуть на “Наббі” та модерн. Пуантилізм Сера стане одним із джерел футуризму з його увагою до оптичних ефектів.

Найголовніше: постімпресіоністи довели, що реальність можна інтерпретувати по-різному, що художник має право деформувати видиме заради вираження невидимого. Це розуміння стає основою всіх авангардних рухів наступного століття.

4. Додаткова інформація з історії мистецтва за темою

Термінологія та хронологія

Сам термін “постімпресіонізм” запропонував у 1910 році англійський критик Роджер Фрай для виставки французького мистецтва в Лондоні. Це ретроспективне визначення, яке об’єднує художників різних естетичних переконань, котрі працювали приблизно між 1886 (остання виставка імпресіоністів) і 1905 роками (поява фовізму). Самі художники не вважали себе учасниками єдиного руху і часто були у складних стосунках один з одним.

Хронологічно можна виділити кілька ліній розвитку:

1880-1886: перехідний період, коли імпресіонізм досягає зеніту й водночас починають з’являтися перші ознаки незадоволення ним;
1886-1891: найінтенсивніший період постімпресіоністичних пошуків, смерть Сера (1891);
1891-1906: період зрілості, смерть Гогена (1903) і Сезанна (1906), після якої їхні роботи стають широко впізнаваними

Поль Сезанн: від романтика до аналітика

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Paul_C%C3%A9zanne_-_La_Tentation_de_Saint_Antoine_-_B%C3%BChrle.jpg
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Nature_morte_aux_pommes_et_aux_oranges,_par_Paul_C%C3%A9zanne.jpg
https://en.wikipedia.org/wiki/File:Paul_C%C3%A9zanne,_French_-_The_Large_Bathers_-_Google_Art_Project.jpg

Ранній Сезанн був близький до романтиків і малював драматичні, часто еротичні сцени темними кольорами (“Спокуса святого Антонія”, 1870-ті). Зустріч з Піссарро у 1872 році радикально змінює його підхід: він починає працювати на пленері, освітлює палітру, вивчає імпресіоністичну техніку. Але невдоволення “хаотичністю” імпресіонізму швидко приводить його до власних пошуків.

У 1880-х Сезанн формулює своє кредо: “Трактувати природу через циліндр, сферу і конус”. Він працює повільно, іноді місяцями над однією картиною, нашаровуючи тонкі мазки, будуючи форму через кольорові модуляції. Його портрети (зокрема серія портретів дружини Гортензії) позбавлені психологізму — це дослідження форми й простору, де людина стає об’єктом аналізу нарівні з яблуком чи горщиком.

Особливе значення мають його натюрморти. “Яблука та апельсини” (1899) демонструє множинність точок зору: стіл нахилений, кожен предмет показаний з найвигіднішого кута, простір згортається й розгортається. Це руйнування ренесансної перспективи стане ключовим для кубізму.

Останнє десятиліття життя Сезанн проводить на самоті в Екс-ан-Провансі, працюючи над серіями: гора Сент-Віктуар (понад 80 варіантів), купальниці. У “Великих купальницях” (1906) людські фігури вписуються в ритм дерев, утворюючи майже абстрактну архітектурну композицію.

Вінсент ван Гог: від соціального до екзистенційного

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Vincent_Willem_van_Gogh_128.jpg
https://en.wikipedia.org/wiki/The_Starry_Night#/media/File:Van_Gogh_-_Starry_Night_-_Google_Art_Project.jpg
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Vincent_Willem_van_Gogh_138.jpg

Ван Гог починає як художник-самоук із соціальною місією: його ранні роботи в Нідерландах (“Їдці картоплі”, 1885) темні, важкі, написані під впливом Мілле й голландських реалістів XVII століття. Приїзд до Парижу у 1886 році відкриває йому імпресіонізм і японське мистецтво — палітра освітлюється, мазок стає динамічнішим.

Але справжня революція відбувається в Арлі (1888-1889), де Ван Гог мріє створити “майстерню Півдня” — утопічне братство художників. Він пише з одержимістю: до 200 картин і малюнків за рік. Серія “Соняхи” (1888-1889), “Кав’ярня вночі” (1888), “Спальня в Арлі” (1888) — у цих роботах колір досягає максимальної інтенсивності, простір стає експресивним.

Через трагічний епізод з Гогеном і відрізаним вухом (грудень 1888) митець потрапляє до психіатричної лікарні в Сен-Ремі. Тут народжуються найдраматичніші роботи: “Зоряна ніч” (1889) з її космічним вихором, пейзажі з кипарисами, автопортрети з напруженим поглядом. Ван Гог використовує жовтий, синій, фіолетовий у крайніх проявах — це вже не відображення реальності, а візуалізація внутрішнього стану.

Поль Гоген: від біржі до Таїті

Джерело: https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/35/Gauguin_Il_Cristo_giallo.jpg
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/09/Paul_Gauguin-_Manao_tupapau_%28The_Spirit_of_the_Dead_Keep_Watch%29.JPG

Гоген починає як успішний біржовий маклер і художник-аматор, друг Піссарро. У 1883 році він кидає роботу, залишає родину й присвячує себе мистецтву — рішення, що призведе до злиднів і відчуження. У Бретані (1886-1891) він формує клуазонізм: великі площини кольору, обмежені чіткими контурами, відмова від світлотіні на користь декоративності.

“Жовтий Христос” (1889) — ключова робота періоду: розп’яття в бретонському пейзажі стає символом страждання взагалі, жовтий колір створює містичну атмосферу. Гоген експериментує з керамікою, різьбленням, прагнучи “примітивної” безпосередності.

У 1891 році він їде на Таїті, розчарований у європейській цивілізації. Але і там він не знаходить міфічного “раю”: колоніальна адміністрація, християнізація, хвороби. Його таїтянські картини — це не реалістичні портрети, а створення власного міфу: “Дух мертвих не спить” (1892) поєднує таїтянську фігуру з європейською “Олімпією” Мане, створюючи нову універсальну іконографію.

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Paul_Gauguin_-_D%27ou_venons-nous.jpg

Фінальні роки на Маркізьких островах (1901-1903) — період ізоляції та хвороб. “Звідки ми приходимо? Хто ми? Куди йдемо?” (1897-1898) — його філософський заповіт: панорама життя від народження до смерті, сповнена символів з різних культур. Гоген помирає у 54 роки в самоті, але його спадщина живитиме примітивізм, символізм, модерн.

Жорж Сера і неоімпресіонізм

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Georges_Seurat_004.jpg https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Georges_Seurat_-_Un_dimanche_apr%C3%A8s-midi_%C3%A0_l%27%C3%8Ele_de_la_Grande_Jatte.jpg https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Georges_Seurat_-_The_Circus_-_Google_Art_Project.jpg

Сера прагне систематизувати імпресіоністичні відкриття через науку. Він вивчає праці Шеврьоля, Руда, Гельмгольца про оптичне змішування кольорів і розробляє дивізіонізм (від французького “division” — поділ) чи пуантилізм. Ідея проста: замість змішувати фарби на палітрі, наносити на полотно чисті кольори крапками, які змішуються в оці глядача, створюючи більш яскраві й вібруючі тони.

“Купання в Ан’єрі” (1884) — перша велика робота в новій техніці, ще недосконала. “Недільний день на острові Гранд-Жатт” (1884-1886) — маніфест стилю: величезне полотно (2×3 метри), на якому дозвілля парижан перетворюється на застиглу панораму. Фігури схематичні, позбавлені індивідуальності, простір розгортається паралельними планами. Це імпресіонізм, пропущений через раціональний аналіз.

Сера працює також над теорією емоційного впливу ліній і кольорів: горизонтальні лінії заспокоюють, вертикальні — надихають, висхідні діагоналі радіють, низхідні — засмучують. “Цирк” (1891), незавершена через раптову смерть художника у 31 рік, демонструє застосування цих теорій.

Його послідовник Поль Синьяк систематизує неоімпресіонізм у трактаті “Від Делакруа до неоімпресіонізму” (1899), але сам стиль виявляється надто трудомістким і обмеженим у виразних можливостях. Проте його вплив на пізніший футуризм і оп-арт буде значним.

Анрі де Тулуз-Лотрек: хроніст Монмартру

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Jane_Avril_by_Toulouse-Lautrec.jpeg https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Lautrec_the_clownesse_cha-u-kao_at_the_moulin_rouge_1895.jpg https://commons.wikimedia.org/wiki/File:(Albi)_Au_Salon_de_la_rue_des_Moulins_-_Henri_de_Toulouse-Lautrec_1894_MTL.inv180_(small).jpg

Тулуз-Лотрек, аристократ, який після травми у підлітковому віці назавжди залишився з інвалідністю, знаходить себе у вирі богемного Монмартру кінця XIX століття. Його картини, малюнки, літографії фіксують життя кабаре, театрів, борделів з позиції швидше співчутливого спостерігача, ніж поліції моралі.

Його афіші для “Мулен Руж” (1891-1895) революціонізують жанр: великі площини чистого кольору, виразні силуети, динамічна композиція. Він вивчає японські гравюри, особливо за роботами Утамаро, переймаючи їхню здатність схопити характерний жест однією лінією. “Танцівниця Джейн Авріль” (1893), “Аристід Брюан у кабаре Амбасадорів” (1892) — це не просто реклама, а художні твори, що піднімають статус плаката на небувалу раніше височину.

У живописі він створює психологічні портрети акторів і танцівниць: “Дівчина-клоун” (1895), серія про співачку Іветт Гільбер (1894). Особлива серія — картини з паризьких борделів (1892-1895), де він жив кілька тижнів: це сцени інтимного життя без прикрас, сповнені співчуттям до жінок.

Алкоголізм і сифіліс підривають його здоров’я. Останні два роки він марно бореться з хворобою. Помирає у 1901 році в 36 років. Залишає понад 700 полотен, 350 літографій, тисячі малюнків — унікальну хроніку Монмартру 1890-х.

5. Швидка довідка

Персоналії

Поль Сезанн (1839-1906) — “батько модернізму”, аналіз структури через геометричні форми, множинність точок зору

Вінсент ван Гог (1853-1890) — експресивний колір як носій емоції, символізм, провісник експресіонізму

Поль Гоген (1848-1903) — символізм, примітивізм, клуазонізм, синтез культур

Жорж Сера (1859-1891) — неоімпресіонізм, пуантилізм, застосування наукових теорій кольору

Анрі де Тулуз-Лотрек (1864-1901) — хроніст Монмартру, революція в мистецтві плаката

Український контекст: Олександр Мурашко (1875-1919), Абрам Маневич (1881-1942)

Ключові роботи

Поль Сезанн, “Гора Сент-Віктуар” (1902-1904)

Вінсент ван Гог, “Зоряна ніч” (1889)

Поль Гоген, “Звідки ми? Хто ми? Куди йдемо?” (1897-1898)

Жорж Сера, “Недільний день на острові Гранд-Жатт” (1884-1886)

Анрі де Тулуз-Лотрек, “Мулен Руж: Ла Гулю” (1891)

Олександр Мурашко, “Дівчата на мосту”

Основні поняття

Постімпресіонізм — умовна назва для різноманітних індивідуальних пошуків після імпресіонізму (1886-1905)

Художня правда — вірність не зовнішньому вигляду, а внутрішньому змісту, емоційному та духовному досвіду

Синтез — узагальнення реальності, перехід від аналізу до цілісної форми

Експресія — вираження внутрішнього стану через деформацію зовнішнього світу

Клуазонізм — стиль з великими площинами чистого кольору, обмеженими чіткими контурами (від “cloisonné” — перегородчаста емаль)

Пуантилізм/дивізіонізм — техніка нанесення дрібних крапок чистих кольорів, що змішуються в оці глядача

Примітивізм — звернення до “первісних” форм мистецтва (дитяче, народне, неєвропейське) як альтернативи європейському академізму

Додаткові джерела

Музей д’Орсе, Париж (найбільша колекція постімпресіонізму): https://www.musee-orsay.fr/en/collections

Музей Ван Гога, Амстердам: https://www.vangoghmuseum.nl/en/collection

Музей сучасного мистецтва (MoMA), Нью-Йорк (Ван Гог, Сезанн): https://www.moma.org/collection/

Метрополітен-музей, Нью-Йорк: https://www.metmuseum.org/art/collection

Google Arts & Culture https://artsandculture.google.com/entity/post-impressionism/m015xrq

Дизайн уроку

Провокація

Завдання 1 (фронтальне обговорення). Запропонуйте учням роздивитися ці три картини:

Клод Моне “Враження. Схід сонця” (1872) https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=23750619

Поль Сезанн “Гора Сент-Віктуар” (1902-1904)
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=149077

Вінсент ван Гог “Зоряна ніч” (1889)
https://en.wikipedia.org/wiki/The_Starry_Night#/media/File:Van_Gogh_-_Starry_Night_-_Google_Art_Project.jpg

Питання для обговорення:

Яка з цих робіт найбільше схожа на те, що ви могли б побачити на власні очі?
Яка найменше схожа на реальність, але найбільше впливає емоційно?
Чи можна назвати всі три картини “реалістичними”? Що таке реалізм у мистецтві?

Практика

Завдання 2 (групове). “Чотири шляхи після імпресіонізму”.

4 групи отримують набір репродукцій одного художника (Сезанн, Ван Гог, Гоген, Сера). Група аналізує роботи за планом:

Які імпресіоністичні підходи художник зберігає?
Які новації/ідеї пропонує цей художник?
Яка головна ідея його мистецтва?

Кожна група презентує “свого” художника за 2-3 хвилини, інші доповнюють і ставлять питання. У підсумку складається мозаїка різних відповідей на імпресіонізм.

Завдання 3 (групове). Дебати “Колір чи форма?”

Група А “Колористи” — підтримують підхід Ван Гога і Гогена

Група В “Конструктивісти” — підтримують підхід Сезанна

Команди готують 3-4 аргументи, чому їхній шлях важливіший для розвитку мистецтва, використовуючи конкретні приклади робіт.

Очікуваний результат: Розуміння, що обидва шляхи рівноцінні й ведуть до різних напрямків модернізму (експресіонізм/фовізм vs кубізм)

Завдання 4 (групове). Від враження до вираження: трансформація мотиву”.

Групи по 3 особи отримують 1 простий об’єкт/предмет для малювання (наприклад, дерево, обличчя, стілець).

Завдання: намалювати його у трьох варіантах:

імпресіоністично (як бачить око);
як Ван Гог (емоційно, експресивно);
як Сезанн (аналітично, геометрично).

Матеріали: папір для малювання, фарби або інші матеріали для малювання.

Наприкінці уроку можна влаштувати мікровиставку робіт і створити “кластери” чи окремі зали за стилями.

Завдання 5 (індивідуальне). Листи Ван Гога.

Гліб Вишеславський, “Листи Ван Гога брату Тео”, інсталяція. 1992 р.
https://archive.pinchukartcentre.org/works/glib-visheslavskij-1992-listi-van-goga-br

Цитати з листів Ван Гога брату Тео:
«Я шукаю не реалістичність, а те, що горить усередині».
«У природі є жовтий такої сили, що його неможливо сплутати ні з чим».
«Картина не робиться пензлем — її робить терпіння».
«Коли я працюю, я забуваю все — і тоді я найменш нещасний».
«Ніколи не перестаю дивуватися тому, як кольори люблять один одного».

Завдання:
Ван Гог багато писав брату Тео. Роздивіться інсталяцію Гліба Вишеславського.
Чому саме лист стає художнім об’єктом?
Що це говорить про значення текстів у творчому житті художника?

Виберіть одну з його робіт і одну з цитат з листів брату. Напишіть уявний лист про цю роботу:

Почніть зі звернення: «Дорогий Тео…»
Опишіть емоційний стан, у якому ви (як Ван Гог) почали малювати цю роботу.
Використайте одну цитату як ключ до пояснення:
- чому саме цей мотив?
- що в ньому болить/гріє/живе?
Додайте 2–3 деталі опису творчого процесу: світло, колір, мазок, час доби.

Завдання 6 (групове/парне). Аналіз техніки: крок за кроком.

Оберіть одну роботу (Мурашко, Маневич, Тулуз-Лотрек, Гоген).
Проаналізуйте за схемою:

Композиція і простір
Колір і світло
Техніка нанесення фарби
Емоційний вплив
Зв’язок із темою або контекстом художника.

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 4.4. Імпресіонізм та постімпресіонізм.

Урок 31. Постімпресіонізм: шляхи до модернізму.

Робочий аркуш учня / учениці

Завдання 1. “Чотири шляхи після імпресіонізму”.

Художник для аналізу:______________________________________________________________

Які імпресіоністичні підходи художник зберігає?

Які новації/ідеї пропонує цей художник?

Яка головна ідея його мистецтва?

Додай інформацію інших груп і заповни порівняльну таблицю:

Критерій	Поль Сезанн	Вінсент ван Гог	Поль Гоген	Жорж Сера
Головна мета
Ставлення до кольору
Ставлення до форми
Техніка
Головна ідея
Вплив на ХХ ст.

Завдання 2. “Колір чи форма?”

Моя команда:_______________________________________

Група А “Колористи”
Група В “Конструктивісти”

Аргументи:

____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________

Завдання 3. Постімпресіонізм в Україні: дослідження впливів.

Вибери одного з українських художників кінця ХІХ — початку ХХ століття (Мурашко, Маневич, Бурлюк, Єкстер), які зазнали впливу постімпресіонізму.

Завдання: створити цифрову презентацію (5-7 слайдів), що міститиме:

біографічний контекст
приклади робіт
аналіз впливів
власну інтерпретацію — як митець/мисткиня адаптували постімпресіоністичні ідеї до українського контексту

Завдання 4. Лист Ван Гога.

Вибери одну з робіт художнка та одну з цитат з листів брату. Напиши уявний лист про цю роботу:

Почни зі звернення: «Дорогий Тео…»
Опиши емоційний стан, у якому ти (як Ван Гог) почав/почала малювати цю роботу.
Використай одну цитату як ключ до пояснення:
- чому саме цей мотив?
- що в ньому болить/гріє/живе?
Додай 2–3 деталі опису творчого процесу: світло, колір, мазок, час доби.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 5. Аналіз техніки.

Обери одну роботу постімпресіоніста. Проаналізуй за схемою:

Художник і назва роботи: ____________________________________________________________

Композиція і простір (як організовано зображення?):

Колір і світло (які кольори домінують, як вони взаємодіють?):

Техніка нанесення фарби (характер мазка, фактура):

Емоційний вплив (що ти відчуваєш, дивлячись на роботу?):

Зв’язок з ідеями художника (як техніка служить змісту?):

Завдання 6. Візуальний конспект.

Створи інфографіку “Постімпресіонізм за 5 хвилин” — візуально представ головні ідеї, художників, впливи (цифровий формат або руками на A3).

Завдання 7. Аналіз техніки: крок за кроком.

Обери одну роботу (Мурашко, Маневич, Тулуз-Лотрек, Гоген)________________________________

Проаналізуй за схемою:

Композиція і простір

Колір і світло

Техніка нанесення фарби

Емоційний вплив

Зв’язок із темою або контекстом художника

Висновки

Прогрес

Я можу:	Ні	Частково	Так
Характеризувати творчий шлях постімпресіоністів та їхню роль у формуванні модернізму
Аналізувати, як постімпресіонізм трансформує набутки імпресіоністів у пошуку глибших художніх значень
Порівнювати різні напрямки всередині постімпресіонізму та їхній вплив на мистецтво ХХ століття
Інтерпретувати символічний зміст творів постімпресіоністів
Визначати український контекст сприйняття постімпресіоністичних ідей

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе