Тема 10. Тема 9. Філософія для мого життя

матеріал 2

Урок 32. Я як частина української нації. Прогнозування майбутніх траєкторій у невизначених умовах. Перспективи демократії

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 32. Я як частина української нації. Прогнозування майбутніх траєкторій у невизначених умовах. Перспективи демократії

Очікувані результати навчання

12 ГІО 3.2.2-1: досліджує збіги й розбіжності між даними різних джерел і позиціями авторів.
12 ГІО 4.2.1-1: верифікує судження з використанням кількох джерел інформації.
12 ГІО 4.2.1-2: добирає та оцінює різноманітну інформацію щодо важливих суспільних питань.
12 ГІО 5.1.1-1 П: проєктує розвиток власної особистості з огляду на належність до різних спільнот.
12 ГІО 5.1.1-2 П: оцінює власну громадянську позицію, стереотипи, упередження і чинники впливу на їх формування.
12 ГІО 5.1.2-1: визначає відповідальність за свої дії.
12 ГІО 6.2.1-2 П: аргументує потребу спільних дій на різних рівнях задля розв’язання глобальних проблем людства.

Учні / учениці зможуть:

осмислювати власну ідентичність як українця / українки крізь призму філософських концепцій нації;
аналізувати філософські основи української національної ідеї від Драгоманова до сучасності;
розвивати прогностичне мислення та здатність ухвалювати рішення в умовах невизначеності;
критично оцінювати перспективи демократії в Україні та світі;
усвідомлювати відповідальність кожного і кожної за майбутнє української нації;
формулювати власне бачення майбутнього України на основі філософських та громадянських принципів;
аналізувати зв’язок між індивідуальною ідентичністю та колективною відповідальністю;
застосовувати філософські концепції для розуміння сучасних викликів демократії.

Про цей урок

Це один з підсумкових уроків курсу філософії, який поєднує особисте та суспільне, минуле та майбутнє, філософські концепції та громадянську дію. Урок запрошує учнів й учениць замислитися над фундаментальними питаннями: Хто я як українець / українка? Що означає бути частиною нації в ХХІ столітті? Як прогнозувати майбутнє в умовах війни та глобальної невизначеності? Які перспективи демократії в Україні зараз та після перемоги?

Урок розкриває багатовимірність української ідентичності через філософські концепції класиків української думки та сучасних мислителів і мислительок. Михайло Драгоманов учить нас, що “космополітизм в ідеях і цілях, національність у ґрунті й формах” — формула, що залишається актуальною сьогодні та означає поєднання загальнолюдських цінностей із національною специфікою. Вона передбачає, що культурна та політична діяльність має ґрунтуватися на рідній мові, історії та культурі (ґрунт і форми), але прагнути до гуманістичних, європейських ідеалів свободи та прогресу («ідеї та цілі»). В’ячеслав Липинський нагадує: “Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочем бути”. Сучасний філософ Вахтанґ Кебуладзе показує, як війна “зшиває” Україну, створюючи нову політичну націю: “Нації – це оповіді про спільну історію, про спільну культуру… І тому українська мова дуже важлива для нашого спільного фантазування, для того щоб ми уявили нарешті себе як націю”.

Урок також присвячений філософії прогнозування та ухвалення рішень в умовах невизначеності — умінню, критично важливому для покоління, що переживає війну. Учні й учениці дізнаються про філософські підходи до майбутнього, концепції ризику та життєстійкості.

Нарешті, урок досліджує філософські основи демократії та її перспективи. Учні й учениці осмислять, чому демократія вартує того, щоб за неї боротися, та які виклики стоять перед нею в Україні та світі.

Основні питання для вивчення:

Що означає бути українцем / українкою в ХХІ столітті? Як філософія допомагає осмислити національну ідентичність?
Як українська філософська думка від ХІХ до ХХІ століття розуміє поняття нації?
Які філософські інструменти допомагають прогнозувати майбутнє та ухвалювати рішення в умовах невизначеності?
Які філософські основи демократії та чому вона варта захисту?
Яке майбутнє української демократії та нації під час війни та після перемоги?

Ключові терміни, особи та концепції:

Політична нація — спільнота громадян і громадянок, об’єднаних не етнічним походженням, а спільною територією, політичною культурою, історичною пам’яттю та волею до спільного життя. Згідно з концепцією В’ячеслава Липинського, “без держави немає нації, є лише народ в етнічному сенсі”. Сучасна філософія розвиває ідею: політична нація — це “уявлена спільнота”, що творить себе через спільні оповіді, культуру та мову.
Громадянська ідентичність — усвідомлення себе частиною політичної спільноти, що передбачає не лише права, а й відповідальність. Михайло Драгоманов наголошував на пріоритеті прав особистості: вища цінність визнається за особистістю, а не за колективом. Громадянська ідентичність формується через активну участь у житті спільноти, захист демократичних цінностей та усвідомлення власної ролі в історії нації.
“Космополітизм в ідеях і цілях, національність у ґрунті й формах” — формула Михайла Драгоманова, що визначає український підхід до співвідношення універсального та національного. Драгоманов стверджував: “Національність є необхідним будівельним матеріалом усього людства”, при цьому відкидаючи “не національності, а націоналізм, а надто такий, котрий сам себе виразно протиставляє людськості”. Ця концепція залишається актуальною для України як європейської нації.
Спільнота волі — концепція В’ячеслава Липинського, згідно з якою нація творитьться не автоматично через етнічну належність, а через свідомий вибір: “Ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочем бути”. Липинський наголошував на активному, вольовому характері націєтворення, на необхідності державницької волі та єдності всіх соціальних верств заради спільної мети. Ця концепція особливо актуальна для України в умовах війни, коли нація формується через спільний досвід опору.
Державницька воля — філософська концепція В’ячеслава Липинського про необхідність активної, цілеспрямованої діяльності заради творення та збереження держави. Липинський критикував “фаталізм” українців, їхню віру в те, що “Україна сама зробиться”, натомість пропонуючи “активний динамічний” спосіб мислення: “що і як ми, Українці, повинні робити, щоб була, щоб здійснилась Україна”. Ця концепція протиставляється пасивному очікуванню і закликає до особистої відповідальності кожного і кожної за долю нації.
Прогностичне мислення — здатність передбачати можливі сценарії майбутнього, оцінювати ризики та ухвалювати обґрунтовані рішення в умовах невизначеності. Філософія пропонує різні підходи до прогнозування: від детерміністичних моделей (якщо відомі початкові умови і закони, майбутній стан системи можна точно визначити) до визнання принципової непередбачуваності майбутнього. В умовах війни та глобальних змін прогностичне мислення стає критично важливим умінням для громадян і громадянок демократичного суспільства.
Невизначеність — філософська категорія, що описує стан, коли майбутнє неможливо передбачити з достатньою точністю через складність системи, множинність факторів впливу або принципову відкритість історичного процесу. Німецький філософ Ульріх Бек вводить поняття “суспільство ризику”, де невизначеність стає постійним станом сучасності. Для України невизначеність пов’язана з війною, але також із можливостями для нового національного проєкту.
Життєстійкість — здатність особи або спільноти витримувати кризи, відновлюватися після травм та адаптуватися до нових умов, зберігаючи свою ідентичність. У контексті війни життєстійкість українського народу проявляється в здатності продовжувати повноцінне життя, працювати, творити культуру попри постійну загрозу.
Демократія — форма політичного устрою, за якої влада належить народу та здійснюється народом безпосередньо або через обраних представників і представниць. Філософські основи сучасної демократії закладені Джоном Локком (теорія суспільного договору), Жан-Жаком Руссо (народний суверенітет), Джоном Стюартом Міллом (представницька демократія). Критичне переосмислення демократії здійснив Карл Поппер, який визначав її не як “владу народу”, а як можливість мирно змінювати уряд (Поппер К. “Відкрите суспільство та його вороги” 1945).
Відкрите суспільство — концепція Карла Поппера, що описує демократичне суспільство, відкрите для критики, інновацій та поступових змін. Відкрите суспільство протиставляється “закритому суспільству” (тоталітарним режимам), де панує догматизм та репресії. Поппер стверджував: головна цінність демократії не в тому, що народ править, а в тому, що є механізми мирної зміни влади без насильства. Україна бореться за право бути відкритим суспільством проти російської моделі закритої імперії.
Теорія справедливості — концепція Джона Ролза, що обґрунтовує принципи справедливого устрою демократичного суспільства. Ролз пропонує два принципи: 1) рівні основні свободи для всіх; 2) соціально-економічна нерівність допустима лише якщо вона на користь найменш забезпечених і за умови рівності можливостей.
Плюралістична демократія — теорія демократії, розроблена Робертом Далем, згідно з якою влада розподілена між багатьма групами інтересів, які конкурують між собою. Справжня демократія (Даль називає її “поліархія”) характеризується наявністю багатьох центрів влади, політичною конкуренцією, вільними виборами, свободою слова та об’єднань. Плюралістична модель визнає конфлікт інтересів нормальним явищем і пропонує механізми його мирного врегулювання.
Громадянське суспільство — сфера добровільних асоціацій, громадських організацій, незалежних медіа та активних громадян і громадянок, що функціонує автономно від держави. Сильне громадянське суспільство — запорука стійкості демократії.
Відповідальність — філософська категорія, що описує здатність та обов’язок особи усвідомлювати наслідки своїх дій та бездіяльності для себе та інших. У контексті національної ідентичності відповідальність означає розуміння, що майбутнє нації залежить від виборів кожного і кожної з нас сьогодні. В’ячеслав Липинський писав: “В тяжкі і рішаючі для нашої нації і держави часи не вільно нікому усуватися від роботи, не вільно свої приватні погляди і бажання ставити вище від загальної справи”.

Додаткові матеріали для вчителя

Філософія української національної ідеї: від Драгоманова до сучасності

Українська філософська думка про націю пройшла складний шлях від романтичних уявлень про “народний дух” до сучасних концепцій громадянської політичної нації. Ці ідеї не лише теоретичні конструкції — вони формували та продовжують формувати українську дійсність.

Михайло Драгоманов (1841-1895) заклав основи модерної української політичної філософії. Його підхід був революційно новим для свого часу: він відкидав етнічний націоналізм на користь громадянської моделі нації. Драгоманов сформулював знамениту формулу: “космополітизм в ідеях і цілях, національність у ґрунті й формах”. Це означало, що українці мають прагнути універсальних цінностей свободи, рівності та справедливості (космополітизм), але втілювати їх через власну культуру, мову та традиції (національність).

Для Драгоманова націоналізм сам по собі не міг бути метою. У праці “Чудацькі думки про українську національну справу” (1891) він писав: “Сама по собі думка про націю не може привести людство до свободи та правди для всіх. Необхідно шукати чогось іншого – загальнолюдського”. При цьому він визнавав: “Національність є необхідним будівельним матеріалом усього людства”. Драгоманов бачив Україну як частину європейської цивілізації, яка має зробити свій внесок у загальнолюдський прогрес. Важливою є концепція Драгоманова про організацію влади “знизу догори”: громадянин – громада – волость – повіт – область – держава. Ця модель демократичного самоврядування випереджала свій час і згодом стала основою Європейської хартії місцевого самоврядування.

В’ячеслав Липинський (1882-1931) розвинув ці ідеї в напрямку державництва. Якщо Драгоманов був ліберальним федералістом, то Липинський — консервативним державником. Його головна теза: “Без держави немає нації, є лише народ в етнічному сенсі”. Тобто саме держава об’єднує людей у політичну націю, створює умови для розвитку національної ідентичності. Найвідоміша праця Липинського — “Листи до братів-хліборобів” (1926) — є своєрідним заповітом українському народу. У ній Липинський формулює принципи, актуальні й сьогодні: “Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочем бути”. Це заклик до активної громадянської позиції, до подолання пасивності та фаталізму.

В. Липинський виділяв “статичні” та “динамічні” причини бездержавності українців. До статичних він відносив геополітичне розташування між великими імперіями, етнічну строкатість населення. До динамічних — “неуміння українських людей здобути та зорганізувати на своїй землі свою власну владу і цю владу своїми власними силами удержати”. Він також наголошував на українській емоційності, яка може стати як силою (за правильного виховання), так і слабкістю (якщо не керується розумом і волею). Ключовою для Липинського є концепція “спільноти волі”. Нація — це не просто люди одного походження, а спільнота тих, хто свідомо обрав бути разом, хто має спільну мету та готовий разом працювати заради неї. Як писав Липинський, нація — це “територіальна, політична єдність”, об’єднана не кров’ю, а землею, спільною історією та волею до спільного майбутнього.

Сучасний український філософ Вахтанґ Кебуладзе продовжує цю традицію, переосмислюючи її в контексті війни. У своїх есеях та інтерв’ю В. Кебуладзе показує, як повномасштабна війна створює нову українську політичну націю. Він спирається на концепцію Бенедикта Андерсона про “уявлені спільноти”: нації — це оповіді, які ми самі про себе розповідаємо. Кебуладзе наголошує на ролі мови у творенні нації: “Не байдуже, якою мовою і як ми розповідаємо про себе… українська мова дуже важлива для нашого спільного фантазування, для того щоб ми уявили нарешті себе як націю”. Це перегукується з Драгомановим, але має нові акценти: мова — не просто засіб комунікації, а спосіб творення спільної реальності. Важливою є думка Кебуладзе про війну як “психотерапевта”: “Війна змушує нас переглянути всі наші життєві практики і зрозуміти, що наші комунікативні, професійні, кар’єрні, родинні проблеми на тлі оцього жаху – це те, з чим можна жити”. Війна, як би жахливо це не звучало, “зшиває” Україну, створює солідарність між незнайомцями, формує спільну ідентичність через спільний досвід.

Філософія прогнозування та ухвалення рішень в умовах невизначеності

Одним із найважливіших філософів, хто осмислював проблему передбачення майбутнього, був Карл Поппер (1902-1994). У праці “Злиденність історицизму” (1957) Поппер критикував спроби передбачити майбутнє суспільства за зразком природничих наук. Він стверджував, що історія — це відкритий процес, на який впливає безліч факторів, включно з людськими рішеннями та непередбачуваними відкриттями.

Поппер виділяв “історицизм” — віру в те, що історія підкоряється законам, подібним до законів природи, і що можна передбачити майбутній хід подій. Натомість він пропонував “частково-інженерний” підхід: замість прогнозувати далеке майбутнє, слід зосередитися на поступовому вирішенні конкретних проблем тут і зараз.

Німецький соціолог Ульріх Бек (1944-2015) у праці “Суспільство ризику” (1986) показав, що сучасне суспільство живе в умовах постійної невизначеності. Технологічний прогрес, глобалізація, екологічні загрози створюють нові типи ризиків, які неможливо повністю передбачити чи контролювати. У такому світі критично важливою стає здатність управляти ризиками, а не уникати їх.

Концепція “життєстійкості” (resilience) розроблялася спочатку в психології, а потім була перенесена на рівень спільнот. Життєстійка система — це не та, що уникає криз, а та, що здатна відновитися після них, адаптуватися до нових умов, зберігаючи свою ідентичність. Українське суспільство демонструє високу життєстійкість: попри війну, люди продовжують працювати, вчитися, творити.

Філософські основи демократії

Класичне визначення демократії як “влади народу” насправді приховує багато філософських проблем. Карл Поппер переосмислив саму суть демократії. Для нього демократія — це не “влада народу” (бо народ як такий не може править), а можливість мирно змінювати уряд без насильства. Головне питання не “хто має правити?”, а “як позбутися поганого уряду без кровопролиття?”

У праці “Відкрите суспільство та його вороги” (1945) К. Поппер протиставляє демократичне відкрите суспільство тоталітарному закритому. Відкрите суспільство характеризується:

критичним мисленням, замість догм,
поступовими реформами, замість революцій,
плюралізмом думок, замість монополії на істину,
захистом прав меншин, замість диктатури більшості.

Джон Ролз (1921-2002) у “Теорії справедливості” (1971) обґрунтував принципи справедливого демократичного суспільства. Його ідея “завіси незнання” — це мисленнєвий експеримент: уявіть, що ви не знаєте, ким народитеся в суспільстві (багатим чи бідним, здоровим чи хворим, талановитим чи ні). Які б принципи організації суспільства ви обрали? Ролз стверджував, що раціональні люди обрали б:

рівні основні свободи для всіх;
справедливий розподіл благ: нерівність допустима лише якщо вона покращує становище найменш забезпечених.

Юрґен Габермас розвинув теорію деліберативної (обговорювальної) демократії. Для нього легітимні рішення — це не просто те, за що проголосувала більшість, а те, що пройшло через публічне обговорення, де кожен і кожна мали можливість висловитися та бути почутими. Ідеальна демократична процедура — це раціональна дискусія, де перемагає сила кращого аргументу, а не сила влади чи грошей.

Перспективи демократії в Україні

Україна веде війну не просто за територію, а за право бути вільною демократичною країною європейського типу. Вахтанґ Кебуладзе формулює це чітко: росія хоче “відокремити нас від європейської цивілізації, позбавити нас свободи обирати власну ідентичність або ідентичності”. Україна захищає цінності відкритого суспільства проти імперської моделі.

Після перемоги перед Україною стоятимуть виклики розбудови дієвої демократії:

подолання корупції та утвердження верховенства права;
створення незалежних інституцій (суди, медіа, громадянське суспільство);
забезпечення реальної, а не формальної рівності можливостей;
залучення громадян і громадянок до ухвалення рішень (деліберативна демократія);
захист прав меншин при збереженні ідентичності більшості;
розвиток критичного мислення та медіаграмотності.

Досвід війни дає Україні унікальні можливості. Війна формує довіру між людьми — те, чого бракувало українському суспільству. Американський філософ Френсіс Фукуяма вважає високий рівень довіри характеристикою успішного суспільства. Україна має шанс стати таким суспільством.

Методичні рекомендації для вчителя / вчительки:

Цей урок вимагає особливої чутливості від учителя / учительки. Теми національної ідентичності, майбутнього, демократії торкаються особистого досвіду кожного учня й учениці, особливо в умовах війни. Важливо:

створити безпечний простір для обговорення: дозволити різні думки, але не дозволяти образ і приниження;

поєднувати філософський аналіз з особистим досвідом: запрошувати учнів і учениць ділитися своїми думками про власну ідентичність, майбутнє, цінності;

уникати однозначних відповідей: філософія — це не догматичне знання, а простір для міркувань;

робити акцент на дієвості філософії: показувати, як філософські ідеї впливають на реальність, як вони допомагають ухвалювати рішення, діяти;

пов’язувати історичні концепції з сучасністю: показувати, що Драгоманов, Липинський говорять про проблеми, актуальні сьогодні;

акцентувати на відповідальності та можливості дії: урок має надихнути учнів й учениць, показати, що вони можуть впливати на майбутнє.

Дизайн уроку

Провокація

Провокаційні запитання для обговорення

Україна 2044: якою ви її бачите? Уявіть, що ви прокинулися 24 лютого 2044 року — рівно через 22 роки після початку широкомасштабної війни. Опишіть, якою буде Україна: що змінилося в суспільстві? Яку роль відіграє ваше покоління в цій Україні? Чи є демократія сильною чи слабкою? Які цінності об’єднують українців й українок?
Чи достатньо мені бути “просто українцем”? У вас може бути українське, грецьке, єврейське, вірменське, кримськотатарське походження. Ви можете говорити українською, англійською, іншими мовами. Ви можете любити українську та корейську культури. Чи робить усе це вас менше українцем / українкою? Або навпаки — робить вашу українськість багатшою?
Що саме ви особисто можете зробити для розбудови України? Чи вистачить того, що ви просто будете добре працювати, чесно платити податки? Чи потрібно щось більше?
Чи має демократія “ворогів”? Чи варто захищати демократію недемократичними методами? Карл Поппер писав про “парадокс толерантності”: якщо ми абсолютно толерантні до нетолерантних, вони знищать толерантність. Чи має демократія захищатися від своїх ворогів? Чи можна обмежувати свободу слова, якщо вона використовується для знищення демократії (наприклад, російська пропаганда)? Де межа?
Як ухвалювати рішення, коли не знаєш, що буде завтра? Ви плануєте своє майбутнє: навчання, кар’єру, сім’ю, але війна показала, що все може змінитися за одну ніч. Чи варто взагалі щось планувати? Як жити й ухвалювати рішення в умовах невизначеності?

Практика

Самостійна робота

Аналіз філософських текстів про українську ідентичність.

Прочитайте уважно три фрагменти та виконайте завдання.

Михайло Драгоманов “Чудацькі думки про українську національну справу” (1891): “Сама по собі думка про націю не може привести людство до свободи та правди для всіх. Необхідно шукати чогось іншого – загальнолюдського, що було б вище над усіма національностями та гармонізувало їхні відносини… [Але] національність є необхідним будівельним матеріалом усього людства… космополітизм в ідеях і цілях, національність у ґрунті й формах“.

В’ячеслав Липинський “Листи до братів-хліборобів” (1926): “Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочем бути… У тяжкі і рішаючі для нашої нації і держави часи не вільно нікому усуватися від роботи, не вільно свої приватні погляди і бажання ставити вище від загальної справи”.

Вахтанґ Кебуладзе “Наша філософія війни і миру” (2022): “Нації – це оповіді про спільну історію, про спільну культуру, про спільну політичну культуру, спільне мистецтво… І тому українська мова дуже важлива для нашого спільного фантазування, для того щоб ми уявили нарешті себе як націю, як цю уявлену спільноту”.

Питання для аналізу:

Поясніть своїми словами, що кожен філософ розуміє під “нацією”.
Знайдіть спільне та відмінне в їхніх поглядах.
Який підхід вам ближчий і чому? Обґрунтуйте свою позицію.
Застосуйте кожну концепцію до сучасної України: як вона допомагає зрозуміти наше суспільство?

Методичний коментар:

Це завдання розвиває вміння аналізувати філософські тексти, порівнювати концепції, формулювати власну аргументовану позицію. Важливо звернути увагу на історичний контекст кожного тексту: Драгоманов писав в умовах Російської імперії, Липинський — після поразки визвольної боротьби, Кебуладзе — під час Війни.

Робота в парах

Мій прогноз майбутнього України.

Використовуючи метод сценарного прогнозування, розробіть три можливі сценарії майбутнього України через 10 років (2036 рік):

Оптимістичний сценарій: опишіть найкращий можливий розвиток подій.
Реалістичний сценарій: опишіть найбільш вірогідний розвиток подій.
Песимістичний сценарій: опишіть найгірший можливий розвиток подій.

Для кожного сценарію розгляньте:

Політичну систему (демократія, верховенство права)
Економіку та рівень життя
Національну єдність та ідентичність
Міжнародне становище України
Культуру та освіту

Після опису сценаріїв дайте відповідь на питання:

Який сценарій ви вважаєте найбільш вірогідним? Чому?
Що ви особисто можете зробити, щоб оптимістичний сценарій став реальністю?
Які ризики можуть перешкодити позитивному розвитку?

Методичний коментар:

Це завдання розвиває прогностичне мислення, здатність аналізувати різні фактори впливу на майбутнє. Важливо наголосити, що майбутнє не є заздалегідь визначеним — воно залежить від наших дій сьогодні. Це завдання також формує відчуття особистої відповідальності за майбутнє країни.

Робота в групах

Проєкт “Конституція української демократії 2.0”.

Обʼєднайте клас у групи по 4-5 осіб. Кожна група розробляє один розділ нової Конституції України (після перемоги), використовуючи філософські принципи демократії.

Група 1. Основні принципи та цінності

Використайте концепції Поппера (відкрите суспільство), Ролза (справедливість), Драгоманова (космополітизм і національність). Сформулюйте 5-7 основних принципів, на яких має будуватися українська демократія.

Група 2. Права та свободи громадян і громадянок

На основі теорії справедливості Ролза та концепції Драгоманова про пріоритет прав особистості сформулюйте, які права є непорушними. Як захистити права меншин? Як збалансувати свободу та відповідальність?

Група 3. Участь громадян і громадянок в ухвадленні рішень

Використайте концепцію деліберативної демократії Габермаса. Як зробити демократію реально, а не формально народною? Які механізми участі (референдуми, громадські слухання, петиції)?

Група 4. Захист демократії

На основі “парадоксу толерантності” Поппера та досвіду української війни. Як захистити демократію від зовнішніх і внутрішніх загроз? Які обмеження свободи допустимі? Де межа?

Група 5. Економічна демократія та соціальна справедливість

Використайте теорію справедливості Ролза. Як забезпечити, щоб економіка працювала на благо всіх? Який рівень соціальної підтримки? Як боротися з нерівністю?

Питання для аналізу:

Вивчіть відповідні філософські концепції (використайте матеріал уроку).
Обговоріть і сформулюйте 5-7 конкретних положень для вашого розділу.
Підготуйте презентацію (усну або візуальну) для класу.
Будьте готові відповідати на питання та критику інших груп.

Підсумкове завдання для всього класу:

Після презентацій усіх груп спробуйте об’єднати ідеї в єдиний документ “Принципи української демократії 2.0”. Обговоріть суперечності та знайдіть компроміси.

Методичний коментар:

Це завдання синтезує всі теми уроку, розвиває вміння працювати в команді, аргументувати, шукати компроміси. Учні й учениці не просто вивчають філософію, а застосовують її для вирішення реальних проблем. Важливо, щоб учитель / учителька модерував дискусію, допомагав формулювати думки, але не нав’язував готових рішень.

Робота в парах

Ухвалення рішень в умовах невизначеності.

Прочитайте ситуацію та обговоріть у парах.

Ситуація: Марії 17 років. Вона закінчує школу в травні 202_ року. Марія мріяла стати архітекторкою і планувала вступити до технічного університету, але війна триває, майбутнє невизначене. Батьки радять обрати “практичнішу” професію — медицину або IT, щоб легше знайти роботу, або виїхати за кордон. Друзі кажуть взагалі не вступати до університету, а йти працювати, бо “невідомо, що буде через рік”. Марія розгублена.

Питання для аналізу:

Визначте всі фактори невизначеності в цій ситуації.
Які можливі варіанти дій має Марія?
Які наслідки (позитивні та негативні) кожного варіанту?
Застосуйте філософські концепції:
- Що порадив би Поппер (поступовість, адаптивність)?
- Що порадив би Липинський (державницька відповідальність, внесок у спільну справу)?
Як можна застосувати концепцію “життєстійкості”?
Яке рішення ви б ухвалили на місці Марії? Обґрунтуйте.

Методичний коментар:

Це завдання пов’язує філософські концепції з життєвими ситуаціями, з якими стикаються самі учні й учениці. Важливо показати, що філософія — не абстрактні роздуми, а практичний інструмент для ухвалення рішень.

Робота в групах

Дослідження: “Українська політична нація в дзеркалі соцмереж”.

Обʼєднайте клас у групи по 3-4 особи. Кожна група досліджує, як в українських соціальних мережах (Facebook, Instagram, Telegram, TikTok) формується та обговорюється українська ідентичність.

Кроки дослідження:

Оберіть тему для аналізу:

Група А: Що означає “бути українцем / українкою” в дискусіях 2022-2026 років?
Група Б: Як обговорюють майбутнє України в соцмережах?
Група В: Які цінності об’єднують українців і українок (за публікаціями в соцмережах)?
Група Г: Як формується довіра в українському суспільстві (аналіз волонтерських, благодійних ініціатив)?

Зберіть матеріал:

Знайдіть 10-15 публікацій (пости, коментарі, відео) на вашу тему.
Оберіть різноманітні джерела (блогери, медіа, звичайні користувачі).
Зафіксуйте дати публікацій.

Проаналізуйте матеріал:

Які головні ідеї про українську ідентичність / майбутнє / цінності ви знайшли?
Як ці ідеї співвідносяться з філософськими концепціями (Драгоманов, Липинський, Кебуладзе)?
Чи є суперечності в тому, як люди розуміють українськість?
Як війна вплинула на ці уявлення?

Зробіть висновки:

Чи формується нова українська політична нація? На основі чого?
Які виклики для національної єдності ви помітили?
Яка роль соцмереж у “зшиванні” України?

Презентація результатів:

Підготуйте 5-хвилинну презентацію з прикладами (скриншоти, цитати). Будьте готові відповідати на питання.

Методичний коментар:

Це завдання поєднує філософський аналіз з дослідженням сучасної реальності. Учні й учениці бачать, як філософські концепції працюють у реальному житті. Важливо нагадати про етику: не використовувати приватні дані, не наводити образливі коментарі навіть як приклади. Важливе застереження: обговоріть з учнями й ученицями критичний підхід до інформації в соцмережах: не все, що публікується, відповідає дійсності. Навчіть їх розрізняти справжні обговорення від пропаганди / маніпуляцій.

Домашнє завдання

Напишіть есе “Я як частина української нації” (300-400 слів). Використайте цитати з філософських або літературних творів. Поясніть, що для вас особисто означає бути українцем / українкою.

Складіть порівняльну таблицю концепцій української нації у Драгоманова, Липинського та Кебуладзе. Для кожного філософа вкажіть:
- Визначення нації;
- Роль держави;
- Роль мови та культури;
- Ставлення до інших націй;
- Актуальність для сучасної України.

Додайте власний коментар (150-200 слів): яка концепція вам найближча?

Розробіть проєкт “Стратегія розбудови української демократії після перемоги” (2-3 сторінки). Включіть:
- Аналіз поточного стану (сильні / слабкі сторони української демократії);
- Візія майбутнього (яким має бути українське суспільство через 10 років?);
- Конкретні кроки для досягнення цієї візії (в освіті, політиці, культурі, економіці);
- Роль вашого покоління в цьому процесі;
- Використайте філософські концепції з уроку для обґрунтування ваших пропозицій.

Прогрес

Оцініть свої досягнення на уроці:

Критерії оцінки	Ні	Частково	Так
Я розумію, що означає бути частиною української політичної нації	☐	☐	☐
Я можу пояснити концепції Драгоманова, Липинського, Кебуладзе про українську ідентичність	☐	☐	☐
Я усвідомлюю, що майбутнє України залежить від моїх дій і виборів сьогодні	☐	☐	☐
Я розумію філософські основи демократії та можу їх пояснити	☐	☐	☐
Я вмію аналізувати різні сценарії майбутнього та ухвалювати рішення в умовах невизначеності	☐	☐	☐
Я можу аргументувати свою позицію щодо важливих суспільних питань	☐	☐	☐
Я усвідомлюю свою відповідальність за розбудову української демократії	☐	☐	☐
Я можу застосувати філософські концепції для аналізу сучасних подій в Україні	☐	☐	☐

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 32. Я як частина української нації. Прогнозування майбутніх траєкторій у невизначених умовах. Перспективи демократії

Провокація

Провокаційні запитання для обговорення

Завдання 1. Україна 2044: якою ви її бачите?. Уявіть, що ви прокинулися 24 лютого 2044 року — рівно через 22 роки після початку широкомасштабної війни. Опишіть, якою буде Україна: що змінилося в суспільстві? Яку роль відіграє ваше покоління в цій Україні? Чи є демократія сильною чи слабкою? Які цінності об’єднують українців і українок?

Завдання 2. Чи достатньо мені бути “просто українцем”? У вас може бути українське, грецьке, єврейське, вірменське, кримськотатарське походження. Ви можете говорити українською, англійською, іншими мовами. Ви можете любити українську та корейську культури. Чи робить все це вас менше українцем / українкою? Або навпаки — робить вашу українськість багатшою?

Завдання 3. Що саме ви особисто можете зробити для розбудови України? Чи вистачить того, що ви просто будете добре працювати, чесно платити податки? Чи потрібно щось більше?

Завдання 4. Чи має демократія “ворогів”? Чи варто захищати демократію недемократичними методами? Карл Поппер писав про “парадокс толерантності”: якщо ми абсолютно толерантні до нетолерантних, вони знищать толерантність. Чи має демократія захищатися від своїх ворогів? Чи можна обмежувати свободу слова, якщо вона використовується для знищення демократії (наприклад, російська пропаганда)? Де межа?

Завдання 5. Як ухвалювати рішення, коли не знаєш, що буде завтра? Ви плануєте своє майбутнє: навчання, кар’єру, сім’ю, але війна показала, що все може змінитися за одну ніч. Чи варто взагалі щось планувати? Як жити й ухвалювати рішення в умовах невизначеності?

Практика

Завдання 6.

Аналіз філософських текстів про українську ідентичність.

Прочитайте уважно три фрагменти та виконайте завдання.

Питання для аналізу:

Поясніть своїми словами, що кожен філософ розуміє під “нацією”.

Знайдіть спільне та відмінне в їхніх поглядах.

Який підхід вам ближчий і чому? Обґрунтуйте свою позицію.

Застосуйте кожну концепцію до сучасної України: як вона допомагає зрозуміти наше суспільство?

Завдання 7.

Мій прогноз майбутнього України.

Оптимістичний сценарій: опишіть найкращий можливий розвиток подій.
Реалістичний сценарій: опишіть найбільш вірогідний розвиток подій.
Песимістичний сценарій: опишіть найгірший можливий розвиток подій.

Для кожного сценарію розгляньте:

Політичну систему (демократія, верховенство права)

Економіку та рівень життя

Національну єдність та ідентичність

Міжнародне становище України

Культуру та освіту

Після опису сценаріїв дайте відповідь:

Який сценарій ви вважаєте найбільш вірогідним? Чому?

Що Ви особисто можете зробити, щоб оптимістичний сценарій став реальністю?

Які ризики можуть перешкодити позитивному розвитку?

Завдання 8.

Проєкт “Конституція української демократії 2.0”.

Обʼєднайтесь у групи по 4-5 осіб. Кожна група розробляє один розділ нової Конституції України (після перемоги), використовуючи філософські принципи демократії.

Група 1. Основні принципи та цінності

Група 2. Права та свободи громадян і громадянок

Група 3. Участь громадян і громадянок в ухвадленні рішень

Група 4. Захист демократії

Група 5. Економічна демократія та соціальна справедливість

Питання для аналізу:

Вивчіть відповідні філософські концепції (використайте матеріал уроку).

Обговоріть і сформулюйте 5-7 конкретних положень для вашого розділу.

Підготуйте презентацію (усну або візуальну) для класу.

Будьте готові відповідати на питання та критику інших груп.

Підсумкове завдання для всього класу:

Завдання 9.

Ухвалення рішень в умовах невизначеності. Прочитайте ситуацію та обговоріть у парах.

Питання для аналізу:

Визначте всі фактори невизначеності в цій ситуації.

Які можливі варіанти дій має Марія?

Які наслідки (позитивні та негативні) кожного варіанту?

Застосуйте філософські концепції:

Що порадив би Поппер (поступовість, адаптивність)?

Що порадив би Липинський (державницька відповідальність, внесок у спільну справу)?

Як можна застосувати концепцію “життєстійкості”?

Яке рішення ви б ухвалили на місці Марії? Обґрунтуйте.

Завдання 10.

Дослідження: “Українська політична нація в дзеркалі соцмереж”.

Обʼєднайтесь у групи по 3-4 особи. Кожна група досліджує, як в українських соціальних мережах (Facebook, Instagram, Telegram, TikTok) формується та обговорюється українська ідентичність.

Кроки дослідження:

Оберіть тему для аналізу:

Зберіть матеріал:

Знайдіть 10-15 публікацій (пости, коментарі, відео) на вашу тему.

Оберіть різноманітні джерела (блогери, медіа, звичайні користувачі).

Зафіксуйте дати публікацій

Проаналізуйте матеріал:

Які головні ідеї про українську ідентичність / майбутнє / цінності ви знайшли?

Як ці ідеї співвідносяться з філософськими концепціями (Драгоманов, Липинський, Кебуладзе)?

Чи є суперечності в тому, як люди розуміють українськість?

Як війна вплинула на ці уявлення?

Зробіть висновки:

Чи формується нова українська політична нація? На основі чого?

Які виклики для національної єдності ви помітили?

Яка роль соцмереж у “зшиванні” України?

Домашнє завдання

Завдання 11.

Напишіть есе “Я як частина української нації” (300-400 слів). Використайте цитати з філософських або літературних творів. Поясніть, що для вас особисто означає бути українцем / українкою.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 12.

Складіть порівняльну таблицю концепцій української нації.

	Драгоманов	Липинський	Кебуладзе
Визначення нації
Роль держави
Роль мови та культури
Ставлення до інших націй
Актуальність для сучасної України

Додайте власний коментар (150-200 слів): яка концепція вам найближча?

Завдання 13.

Розробіть проєкт “Стратегія розбудови української демократії після перемоги” (2-3 сторінки).

Включіть:

Аналіз поточного стану (сильні / слабкі сторони української демократії);

Візія майбутнього (яким має бути українське суспільство через 10 років?);

Конкретні кроки для досягнення цієї візії (в освіті, політиці, культурі, економіці);

Роль вашого покоління в цьому процесі;

Використайте філософські концепції з уроку для обґрунтування ваших пропозицій.

Прогрес

Оцініть свої досягнення на уроці:

Критерії оцінки	Ні	Частково	Так
Я розумію, що означає бути частиною української політичної нації	☐	☐	☐
Я можу пояснити концепції Драгоманова, Липинського, Кебуладзе про українську ідентичність	☐	☐	☐
Я усвідомлюю, що майбутнє України залежить від моїх дій і виборів сьогодні	☐	☐	☐
Я розумію філософські основи демократії та можу їх пояснити	☐	☐	☐
Я вмію аналізувати різні сценарії майбутнього та ухвалювати рішення в умовах невизначеності	☐	☐	☐
Я можу аргументувати свою позицію щодо важливих суспільних питань	☐	☐	☐
Я усвідомлюю свою відповідальність за розбудову української демократії	☐	☐	☐
Я можу застосувати філософські концепції для аналізу сучасних подій в Україні	☐	☐	☐

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе

Урок 32. Я як частина української нації. Прогнозування майбутніх траєкторій у невизначених умовах. Перспективи демократії

Матеріал

Урок 32. Я як частина української нації. Прогнозування майбутніх траєкторій у невизначених умовах. Перспективи демократії

Додаткові матеріали для вчителя

Методичні рекомендації для вчителя / вчительки:

Рекомендовані твори мистецтва для обговорення

Дизайн уроку

Провокаційні запитання для обговорення

Самостійна робота

Методичний коментар:

Робота в парах

Методичний коментар:

Робота в групах

Методичний коментар:

Робота в парах

Методичний коментар:

Робота в групах

Методичний коментар:

Домашнє завдання

Урок 32. Я як частина української нації. Прогнозування майбутніх траєкторій у невизначених умовах. Перспективи демократії

Провокаційні запитання для обговорення

Завдання 6.

Завдання 7.

Завдання 8.

Завдання 9.

Завдання 10.

Домашнє завдання

Завдання 11.

Завдання 12.

Завдання 13.

Ділись та обговорюй важливе