Тема 6. Розділ 5. Революція в мистецтві: модерн та авангард

матеріал 8

Урок 41. Від атракціону до індустрії: народження кіномови.

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 5.4. Кіно як каталізатор масової культури ХХ ст.

Урок 41. Від атракціону до індустрії: народження кіномови.

Які результати уроку?

добирає мистецькі тексти з використанням ключових слів/дескрипторів (автор, назва, дата, посилання) [12 МИО 1.1.1-1]
використовує джерела мистецької інформації з урахуванням принципів доброчесності, виявляє культуру використання авторського права [12 МИО 1.1.1-2]
самостійно декодує/аналізує, характеризує, узагальнює, систематизує, мистецькі тексти/явища мистецтва, апелює до власних знань і досвіду [12 МИО 1.2.1-1 П]
визначає, пояснює національну специфіку явищ мистецтва культурних регіонів світу та діалогу культур [12 МИО 1.2.1-2 П]
формулює задум і пропонує способи його реалізації в художньо-практичній діяльності відповідно до обраної мистецької спеціалізації [12 МИО 2.1.1-1 П]
використовує різні джерела інформації та комунікації у мистецькій діяльності, створює і поширює медіатексти [12 МИО 2.3.1-1]
характеризує і порівнює вираження емоцій у творах різних видів мистецтва (музичне, візуальне, сценічне, екранне тощо) [12 МИО 3.1.1-1]

Учні й учениці навчаться:

Характеризувати етапи трансформації кіно від атракціону до самостійного виду мистецтва
Аналізувати засоби кіномови та їх еволюцію
Пояснювати роль радянського та українського кінематографа в розвитку світової кіномови
Визначати зв’язки між авангардними мистецькими течіями та експериментами в кіно
Оцінювати вплив кіно на формування масової культури та візуальної грамотності суспільства

Основні тези для вчительства

Контекст

Що відбувається

28 грудня 1895 року в паризькому кафе на бульварі Капуцинів брати Люм’єр влаштували першу публічну демонстрацію “синематографа”. Тридцять три глядачі побачили десять коротких сюжетів, серед яких “Прибуття потяга на вокзал Ла-Сіота”, що викликало паніку в залі. Упродовж наступних двох десятиліть кіно стрімко перетворюється з ярмаркового атракціону на масову індустрію розваг. У 1910-х рр. виникають перші кіностудії в Голлівуді, формується зіркова система, а кінотеатри стають невіддільною частиною міського життя. Перша світова війна і революції в Росії та по всій Європі роблять кіно потужним інструментом пропаганди та мобілізації мас. До середини 1920-х кіно перестає бути лише розвагою і стає повноцінним мистецтвом із власною мовою, теорією та естетикою.

Чому це впливає на мистецтво

Кіно народжується як суто технічна новинка, але швидко виявляється унікальним художнім інструментом, що поєднує можливості всіх попередніх мистецтв і додає власні. Митці авангарду миттєво розпізнають у камері спосіб втілення своїх ідей про динаміку, час, простір і нове бачення реальності. Футуристи бачать у кіно матеріалізацію своєї естетики швидкості та руху. Конструктивісти використовують монтаж як спосіб створення нових смислів. Дадаїсти та сюрреалісти знаходять у кіно можливість візуалізації несвідомого і сновидінь. Водночас кіно стає першим справді масовим мистецтвом, доступним усім верствам населення, що докорінно змінює саму природу художньої комунікації та впливу мистецтва на суспільство.

Як це виявляється в мистецтві

Кіно розвивається у двох напрямках одночасно. З одного боку, комерційний Голлівуд створює систему жанрів, зіркову систему та розважальне кіно для широкого глядача, вдосконалюючи оповідальні техніки та емоційний вплив. З іншого боку, європейський та радянський авангард експериментує з монтажем, ритмом, кадруванням, створюючи теоретичну базу кіномистецтва. Виникає кіномова, яка не копіює театр чи літературу, а має власну граматику і синтаксис. Перехід до звукового кіно наприкінці 1920-х стає новим викликом і водночас можливістю для розширення виражальних засобів. Кіно трансформує візуальну культуру суспільства, створюючи нові моделі сприйняття і репрезентації реальності.

Теорія через практику: як працює кіномова

Кіномистецтво будується не на сюжеті, а на техніці: на тому, як саме організовано зображення, рух і час. Три основні елементи — кадр, монтаж і екранний час — формують власну систему виразних засобів, і саме з ними експериментує авангард.

1. Кадр: як організовано простір перед камерою. У кадрі важливо не просто «що показано», а як побудована композиція. У авангарді 1920–30-х кадр перетворюється з «вікна в реальність» на побудовану графічну композицію: діагоналі, ритми, різкі контрасти, незвичні ракурси. Основні інструменти:

План (крупний, середній, загальний) — визначає емоційний ефект;
Ракурс — змінює сприйняття персонажа (знизу — велич, зверху — уразливість);
Рух камери — додає ритм і створює власний «погляд»;
Глибина кадру — можливість показати кілька подій одночасно.

2. Монтаж: як кадри “говорять” один з одним. Монтаж — це не склейка сцен, а спосіб створення нового змісту. У авангардному кіно монтаж стає головним змістом: не історія веде кадри, а кадри створюють історію. Технічні принципи:

Безперервний монтаж — дає плавну, зрозумілу дію;
Ритмічний монтаж — будується на довжині кадрів і темпі, керує емоціями;
Контрастний монтаж — зіставляє протилежні образи й створює нові сенси (ідейна основа радянського авангарду);
Паралельний монтаж — показує дві дії одночасно, створює напругу.

3. Екранний час: як його можна змінювати. Екранний час — це художній інструмент, а не календарна лінія. На відміну від театру, кіно не прив’язане до реального часу. Його можна:

прискорювати, щоб показати енергію або абсурд;
уповільнювати, щоб підсилити емоцію чи рух;
зупиняти (стоп-кадр) — для акценту;
перемотувати назад — для парадокса або аналізу;
розривати на повтори, флешбеки, фрагменти.

Чому це важливо для авангарду?

Авангардисти вперше починають поводитися з кіно як з матеріалом, а не як з «театром, знятим на камеру». Вони експериментують саме з цими трьома елементами: кадр стає геометричним і рухливим, монтаж — смислотворчим, час — пластичним. Так формується кіномова, яка вже понад століття визначає, як ми дивимося фільми, кліпи, рекламу і навіть відео в соцмережах.

Мистецтво періоду: від техніки до поезії

Звідки черпає натхнення

Перші фільми з’являються у світі, де вже домінують театр і література, тому саме вони стають початковим джерелом натхнення для кінематографа. Ранні стрічки Жоржа Мельєса чи Едвіна Портера побудовані за театральною моделлю: камера стоїть нерухомо, ніби глядач у залі, дія відбувається на одній «сцені» з намальованими декораціями, а актори користуються перебільшеною мімікою та жестами, знайомими публіці з мелодрам і водевілів. Сюжети також часто запозичені з популярних п’єс і романів, тож кіно спершу існує як продовження знайомих мистецьких форм.

Проте вже у 1910-х роках стає очевидно: камера здатна на те, чого театр не може принципово. Девід Ворк Ґріффіт першим послідовно розкриває ці можливості. Він наближає камеру до актора, відкриваючи силу крупного плану; змінює ракурси, дозволяючи глядачеві бачити подію з різних точок; монтує паралельні дії, створюючи відчуття одночасності; працює з ритмом кадрів, керуючи напругою й емоційною динамікою. «Народження нації» (1915) та «Нетерпимість» (1916) — попри ідеологічно неприйнятний зміст першої стрічки — демонструють технічну революцію: кіно перестає бути «театром, знятим на плівку», і поступово формує власну мову, яка будується не на акторській грі чи декораціях, а на силі кадру, монтажу та руху камери.

Що нового створює

Радянський кінематограф 1920-х здійснює справжній переворот у розумінні кіномови. Лев Кулешов проводить знамениті експерименти з монтажем, доводячи, що значення кадру залежить не від його змісту, а від контексту, в який його поміщено. “Ефект Кулешова” показує, що той самий вираз обличчя актора набуває різного емоційного значення залежно від того, з яким кадром воно монтується. Сергій Ейзенштейн створює теорію монтажу, де кіно стає не розповіддю, а системою емоційних і інтелектуальних шоків. Його “Броненосець Потьомкін” (1925) з легендарною сценою на одеських сходах демонструє, як монтажний ритм створює фізіологічний вплив на глядача. Дзиґа Вертов у “Людині з кіноапаратом” (1929) взагалі відмовляється від фабули й створює візуальну симфонію сучасного міста, де сама камера стає головним героєм, що бачить і осмислює реальність по-новому.

Український кінематограф цього періоду посідає унікальне місце у світовому контексті. Всеукраїнське фотокіноуправління ВУФКУ, засноване 1922 року в Одесі, за короткий час стає однією з найпотужніших кіностудій СРСР і центром експериментального кіно. Олександр Довженко створює поетичне кіно, де кожен кадр має живописну довершеність і символічну насиченість. Його трилогія “Звенигора” (1927), “Арсенал” (1929) і “Земля” (1930) поєднує авангардні монтажні техніки з глибоким зануренням у народну культуру і філософські роздуми про історію, природу і людське існування. “Земля” стає культовим фільмом світового кіно завдяки своїй візуальній красі та емоційній силі. Довженко доводить, що кіно може бути не просто розвагою чи пропагандою, а справжньою візуальною поезією.

Водночас у Європі розвивається німецький експресіонізм у кіно. “Кабінет доктора Калігарі” (1920) Роберта Віне створює цілковито штучний світ деформованих декорацій і гострих тіней, де архітектура виражає внутрішні стани персонажів. Фріц Ланг у “Метрополісі” (1927) будує футуристичне місто-антиутопію з дивовижними візуальними ефектами. Французький імпресіонізм у кіно, репрезентований Абелем Гансом (“Наполеон”, 1927) та Жаном Епштейном, експериментує з м’якими фокусами, накладеннями зображень і ритмічним монтажем для створення поетичних настроїв. Дадаїсти й сюрреалісти створюють антинаративне кіно чистих візуальних асоціацій: “Антракт” (1924) Рене Клера з музикою Еріка Саті й особливо “Андалузький пес” (1929) Луїса Бунюеля та Сальвадора Далі, де приголомшливі образи підсвідомого виливаються на екран без жодної логіки.

Куди веде

Експерименти 1920-х створюють інструментарій, який кіно використовуватиме в наступні десятиліття. Відкриття радянського монтажу стануть основою для всього динамічного кіно від бойовиків до музичних відеокліпів. Поетичний візуальний стиль Довженка вплине на Тарковського, Параджанова та інших майстрів авторського кіно. Перехід до звуку наприкінці 1920-х змусить переосмислити всю естетику німого кіно, але базові принципи візуального мислення залишаться незмінними. Кіно остаточно утверджується як самостійне мистецтво з власними законами та можливостями.

Додаткова інформація з історії мистецтва: технологія, індустрія, пропаганда

Народження кіно з технічної точки зору було підготовлене серією винаходів XIX століття. Фотографія, винайдена в 1820-30-х роках, дала можливість фіксувати зображення. Серійна фотографія Едварда Майбриджа (1870-80-ті) доводила, що послідовність нерухомих зображень може створювати ілюзію руху. Томас Едісон винайшов кінетоскоп (1891) для індивідуального перегляду рухомих зображень. Але саме брати Люм’єри створили синематограф, що дозволяв проєктувати зображення на великий екран для групового перегляду. Їхній апарат був водночас камерою, проєктором і друкувальною машиною, що зробило його комерційно успішним.

Перші фільми були короткими документальними сюжетами з повсякденного життя: “Вихід робітників з фабрики Люм’єр”, “Сніданок немовляти”, “Политий поливальник”. Жорж Мельєс, фокусник за професією, першим зрозумів, що кіно може показувати не лише реальність, а й фантазії. Його “Подорож на Місяць” (1902) зі знаменитою сценою ракети, що потрапляє в око Місяця, використовує стоп-кадри, подвійну експозицію та інші трюки для створення магічних ефектів. Мельєс зняв понад 500 фільмів, створюючи фантастичні історії з розфарбованими вручну кадрами.

Американський кінематограф швидко виокремлює два напрямки. З одного боку, Едвін Портер створює “Велике пограбування потяга” (1903), що закладає основи жанрового кіно з динамічною дією і паралельним монтажем. Цей 12-хвилинний вестерн уже має складну структуру з різними місцями дії та кульмінаційною сценою переслідування. З іншого боку, Девід Ворк Гріффіт у 1910-х розробляє граматику кіномови: різні плани від загального до крупного, паралельний монтаж для створення напруги, рух камери для динаміки оповіді. Його багатогодинна епопея “Нетерпимість” (1916) переплітає чотири історії з різних епох, демонструючи складність, неможливу в театрі.

У Німеччині після Першої світової війни формується експресіоністське кіно як відповідь на травму війни й соціальну кризу. Використання штучних декорацій з гострими кутами та драматичного освітлення з контрастними тінями створює атмосферу тривоги й дезорієнтації. Ці прийоми пізніше перекочують у голлівудський нуар 1940-х. Німецькі технічні інновації, особливо в камерній роботі й освітленні, стають світовим стандартом. Після приходу нацистів до влади багато німецьких кінематографістів емігрують до Голлівуду, де продовжують свої експерименти.

Французьке кіно 1920-х розвиває власну естетику, що балансує між комерційним і експериментальним. Абель Ганс у “Наполеоні” використовує потрійний екран для панорамних сцен битв, створюючи ефект занурення глядача в дію. Рене Клер поєднує сюрреалістичні образи з комедійною структурою. Жан Епштейн створює ліричні фільми з м’якими фокусами й поетичними візуальними метафорами. Французький імпресіонізм у кіно зосереджується на внутрішніх станах персонажів, використовуючи візуальні техніки для передачі суб’єктивного сприйняття реальності.

Радянське кіно отримує потужну державну підтримку як інструмент просвіти й пропаганди. Ленінська фраза “Кіно для нас є найважливішим із мистецтв” визначає пріоритетність кінематографа в культурній політиці. Створюється мережа кіностудій, організується масове виробництво і прокат фільмів. Водночас держава дає змогу експериментувати, якщо це служить революційним цілям. Теоретики кіно — Кулешов, Ейзенштейн, Пудовкін — розробляють систематичні підходи до монтажу, актора, ритму. Їхні праці перекладаються багатьма мовами та впливають на світовий кінематограф.

ВУФКУ як український центр кіновиробництва займає особливе місце в радянській системі. Студія має відносну автономію і фінансові можливості для амбітних проєктів. Тут працюють не лише Довженко, а й інші новатори: оператор Данило Демуцький створює композиції з освітленням і ракурсами, режисер Іван Кавалерідзе експериментує з ліричним кіно про українське село. ВУФКУ випускає художні фільми, документальні стрічки, хроніку, агітаційне кіно. Студія має власну технічну базу і лабораторії, що дозволяє експериментувати з технікою зйомки й обробки плівки.

Кіно стає інструментом формування візуальної культури мас. Мільйони людей, які ніколи не були в театрі чи музеї, регулярно відвідують кінотеатри. Кіно створює нові візуальні стереотипи, моделі поведінки, естетичні стандарти. Зірки кіно стають ідолами та зразками для наслідування. Кіножурнали інформують про події у світі через рухоме зображення. Кіно впливає на моду, жести, мову. Виникає специфічна кінокультура з фанатами, критиками, теоретиками.

Перехід до звукового кіно наприкінці 1920-х викликає суперечливі реакції. Багато майстрів німого кіно вважають звук загрозою візуальній чистоті мистецтва. Ейзенштейн, Пудовкін і Олександров публікують 1928 року “Заяву про звукове кіно”, де застерігають від використання звуку як простої ілюстрації зображення і закликають до контрапунктичного звуку, що вступає в діалог з візуальним рядом. Чарлі Чаплін продовжує знімати німі фільми до середини 1930-х. Але технологічний і комерційний тиск виявляється сильнішим за естетичні аргументи. До початку 1930-х німе кіно практично зникає, залишаючись у пам’яті як окрема епоха з власними законами та досягненнями.

Порівняльна таблиця монтажних теорій

Категорія	Теорія Кулешова	Теорія Ейзенштейна	Теорія Вертова
Як виникає сенс	Значення народжується в поєднанні двох кадрів — один і той самий кадр може «означати» різне поруч з іншим.	Сенс виникає із конфлікту кадрів: зіткнення протилежних образів створює нову ідею.	Сенс народжується зі спостереження за реальністю: правда життя відкривається через уважне «вловлювання» моментів.
Як працює монтаж	Монтаж = логічне поєднання кадрів для створення асоціації (ефект Кулешова).	Монтаж = зіткнення, різкий перехід, ритмічна напруга, інтелектуальний монтаж.	Монтаж = ритм життя; камера фіксує рух, монтаж організовує його у візуальну симфонію.
Роль глядача / камери	Глядач дочитує відсутні емоції та значення.	Глядач спрямовується до висновку, який створює режисер.	Камера — «око життя», глядач спостерігає за рухом реальності, організованої монтажем.
Приклад	Експеримент Кулешова (одне обличчя + різні кадри → різні емоції).	«Броненосець Потьомкін», сцена на сходах.	«Людина з кіноапаратом».

Швидка довідка

Персоналії

Лев Кулешов (1899-1970) – радянський режисер і теоретик кіно, створив ефект Кулешова, що показує значення монтажу

Сергій Ейзенштейн (1898-1948) – режисер і теоретик, автор теорії монтажу атракціонів, фільми “Броненосець Потьомкін”, “Жовтень”

Дзиґа Вертов (1896-1954) – режисер-експериментатор, теоретик документального кіно, автор “Людини з кіноапаратом”

Олександр Довженко (1894-1956) – український кінорежисер і письменник, автор поетичної трилогії “Звенигора”, “Арсенал”, “Земля”

Девід Ворк Гріффіт (1875-1948) – американський режисер, який систематизував основні прийоми кіномови

Ключові роботи

“Броненосець Потьомкін” (1925, Ейзенштейн) – маніфест радянського монтажного кіно

“Людина з кіноапаратом” (1929, Вертов) – експериментальний фільм про можливості камери

“Земля” (1930, Довженко) – поетична візія української землі та історії

“Кабінет доктора Калігарі” (1920, Віне) – класика німецького експресіонізму

“Метрополіс” (1927, Ланг) – футуристична антиутопія з революційними візуальними ефектами

“Андалузький пес” (1929, Бунюель, Далі) – сюрреалістичний маніфест у кіно

Основні поняття

Монтаж – з’єднання окремих кадрів у цілісну структуру, що створює нові смисли через зіткнення образів

Кадр – базова одиниця кіномови, окреме зображення з певною композицією, планом і тривалістю

Ефект Кулешова – феномен, коли значення кадру залежить від контексту сусідніх кадрів, а не від його власного змісту

ВУФКУ – Всеукраїнське фотокіноуправління, кіностудія в Одесі (1922-1930), центр українського і радянського авангардного кіно

Кіномова – система виражальних засобів кіно (кадрування, монтаж, ритм, ракурс), що відрізняється від театру і літератури

Додаткові джерела

Перший фільм в історії – “Прибуття потягу в Ла-Сіота”. Брати Люм’єр (00:54)
Kuleshov Effect / Effetto Kuleshov(00:45)
Сцена з Потьомкінськими сходами (7:03)
Потёмкинская лестница, “Броненосец Потёмкин”
Сюжет про Дзиґу Вертова (10 хв) 5КФ: Дзига Вертов (СПЕЦ ВИПУСК)
«Довженко. Великий компроміс» — як режисер маневрував між власними ідеалами та тоталітарним режимом
ФЕНОМЕН КУРБАСА — ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ
Земля 1930 | Режисер Олександр Довженко
Людина з кіноапаратом 1929 | Оператор Михаїл Кауфман
Metropolis (1927) Trailer #1 | Movieclips Classic Trailers(02:00)
Онлайн виставка “ВУФКУ. Lost & Found” з каталогами фільмів 20-х рр, скриншотами та іншими архівними матеріалами https://vufku.org/info/
Українське поетичне кіно https://online.dovzhenkocentre.org/film_collections/ukrayinske-poetychne-kino-vytoky/
Лекції Довженко-центру (безплатні):
Українське поетичне кіно. Ренесанс на виріст https://online.dovzhenkocentre.org/lectures/ukrayinske-poetychne-kino-renesans-na-vyrist/
Анімаційне задзеркалля. Зародження та розвиток української анімації https://online.dovzhenkocentre.org/lectures/animaczijne-zadzerkallya-zarodzhennya-ta-rozvytok-ukrayinskoyi-animacziyi/
Олександр Довженко. Пророк і дзеркало https://online.dovzhenkocentre.org/lectures/oleksandr-dovzhenko-prorok-i-dzerkalo/

Дизайн уроку

Провокація

Завдання 1. Еволюція кіно в перші десятиліття.

Покажіть класу “Прибуття поїзда на вокзал Ла-Сьота” братів Люм’єр (1895)

Перший фільм в історії – “Прибуття потягу в Ла-Сіота”. Брати Люм’єр (00:54) і фрагмент сцени на одеських сходах з “Броненосця Потьомкін” Ейзенштейна (1925) Потёмкинская лестница, “Броненосец Потёмкин”.

Питання для обговорення:

Що змінилося в усвідомленні можливостей кіно за 3 десятиліття, що минули між створенням цих стрічок?
Чому перші глядачі злякалися поїзда, а пізніші глядачі плакали під час сцени на сходах?

Практика

Завдання 2 (групове). Аналіз ефекту Кулешова.

Клас об’єднується у 3 групи. Кожна отримує набір з трьох зображень: нейтральне обличчя актора + різні контекстні зображення (за принципом у відео Кулешова — такі, які “передбачають” різні емоції).

Групи описують, яку емоцію вони “бачать” на обличчі актора в кожному випадку.
Групи порівнюють “свої” фото обличчя актора, висувають гіпотези, чому те саме зображення сприймається інакше в парі з іншими.

Завдання 3 (парне). Порівняльна таблиця монтажних теорій.

Пари заповнюють таблицю з трьома колонками: “Теорія Кулешова”, “Теорія Ейзенштейна”, “Теорія Вертова” на основі мінілекції вчителя.

Завдання 3 (групове). Дискусія “Кіно проти театру”.

Команди виступають за чи проти твердження “кіно вбиває театр”. Дискусія в форматі дебатів з хронометражем виступів. Очікуваний результат: розуміння специфіки кіно як окремого виду мистецтва і його відмінностей від театру.

Завдання 4 (парне). Створення відеоколажу “Засоби кіномови”.

Пари створюють 1-2-хвилинне відео, що демонструє різні плани (загальний, середній, крупний, деталь), ракурси (знизу, зверху, збоку), рухи камери (панорама, наїзд). Можна знімати на телефон будь-який сюжет – головне показати різноманітність засобів. Готові роботи можна об’єднати у спільний проєкт.

Завдання 5 (групове). Декодування сцени на одеських сходах.

Групи знайомляться з запитаннями й розподіляють, хто збирає інформацію для кожного. Після цього клас дивиться повністю сцену на одеських сходах з “Броненосця Потьомкін” (7 хв).

Запитання:

Скільки приблизно кадрів у цій сцені?
Які плани використовує режисер?
Як змінюється ритм монтажу протягом сцени?
Який емоційний ефект створює монтаж?

Завдання 6 (парне). Порівняння двох підходів до кіно.

Пара порівнює два фрагменти: документальний стиль Вертова (“Людина з кіноапаратом”) і поетичний стиль Довженка (“Земля”). Які засоби використовує кожен режисер? Яка мета кожного підходу? Заповнити порівняльну таблицю.

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 5.4. Кіно як каталізатор масової культури ХХ ст.

Урок 41. Від атракціону до індустрії: народження кіномови.

Робочий аркуш учня / учениці

Завдання 1. Порівняльна таблиця монтажних теорій.

Заповни таблицю на основі мінілекції вчителя.

Категорія	Теорія Кулешова	Теорія Ейзенштейна	Теорія Вертова
Як виникає сенс
Як працює монтаж
Роль глядача / камери
Приклад (фільм або експеримент)

Завдання 2. Етапи розвитку кіно.

Період	Ключова подія	Характеристика	Приклад фільму
1895-1900
1900-1910
1910-1920
1920-1930

Завдання 3. Декодування сцени на одеських сходах.

Скільки приблизно кадрів у цій сцені?

Які плани використовує режисер?

Як змінюється ритм монтажу протягом сцени?

Який емоційний ефект створює монтаж?

Завдання 4. Фотоесе в стилі 1920-х.

Створи серію з 5-7 фотографій у стилі конструктивізму чи експресіонізму. Використай різкі кути, драматичні тіні, динамічні композиції, геометричні форми. Можна фотографувати архітектуру, предмети, людей. Збери в колаж із назвою.

Завдання 5. Рецензія на фільм.

Переглянь повністю один з фільмів:

“Броненосець Потьомкін” (Ейзенштейн, 1925),
“Людина з кіноапаратом” (Вертов, 1929),
“Земля” (Довженко, 1930),
“Кабінет доктора Калігарі” (Віне, 1920).

Напиши рецензію (500-700 слів), де проаналізуй використання кіномови.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 6. Культурна кіноспадщина 20-х рр.

Порівняй візуальний стиль будь-якого сучасного музичного відеокліпу або рекламного ролика з прийомами кіно 1920-х. Які техніки монтажу, ракурси, ритми використовуються сьогодні? Чи можна простежити спадкоємність?

Я дивлюся: ____________________________________________________________________

Мої висновки:

Прогрес

Я можу:	Ні	Частково	Так
Описати етапи трансформації кіно від атракціону до самостійного виду мистецтва
Проаналізувати засоби кіномови та їх еволюцію
Пояснити роль радянського та українського кінематографа в розвитку світової кіномови
Пояснити зв’язки між авангардними мистецькими течіями та експериментами в кіно
Оцінити вплив кіно на формування масової культури та візуальної грамотності суспільства

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе