Урок 43. Проблематика есею Джерома Клапки Джерома «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо»
Матеріал
Урок 43. Проблематика есею Джерома Клапки Джерома «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо»
- Стереотипи
- Дебати
- «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо» Джером Клапка Джером
Подивись на схематичні зображення деяких із символів Великої Британії. Із чим у тебе ще асоціюється ця країна та її мешканці?
Збери разом з однокласниками та однокласницями мудборд Великої Британії.
Завдання 1.
Прочитай фрагмент есею та дай відповіді на питання опісля.
«Одного разу певній добропорядній і великій людині випало занедужати. У газеті я прочитав, що всю країну охопив смуток. Люди, що обідали в ресторані, схиляли голови на стіл і ридали, почувши цю звістку від офіціанта. Незнайомі на вулиці кидались один одному в обійми й заходились плачем, як малі діти.
У цей час я був за кордоном і саме збирався додому. Але мені було якось соромно повертатись. Побачивши себе в дзеркалі, я був просто шокований: з мого обличчя виразно було знати, що зі мною вже кілька тижнів не траплялось ніяких знегод. Я відчував, що з’явитися з таким виглядом серед охоплених скорботою співвітчизників означало б ще посилити їхні страждання. Довелося визнати, що вдача моя дрібна й себелюбна. В Америці одна моя п’єса мала успіх, і я — хоч ріжте мене! — ніяк не міг удати людини, прибитої горем. Бували навіть хвилини, коли я забувався і — тільки подумати! — насвистував.Як на те, я ще мав нагальну справу на батьківщині, а то б я, звичайно, затримався за кордоном, доки якийсь удар недолі не наблизить мене до стану моїх співвітчизників.
На пристані в Дуврі першою людиною, з якою мені судилося поговорити, виявився митний урядовець. Можна б гадати, що горе зробить його байдужим до такої марниці, як півсотні сигар. А проте ні — він ще й дуже зрадів, коли знайшов їх. За них він здер змене три шилінги чотири пенси і навіть хихикнув, одержавши гроші. На пероні дуврського вокзалу маленька дівчинка залилася сміхом, коли якась жінка впустила валізку на собаку,— але діти завжди егоїсти, а можливо, ця дівчинка і взагалі не чула прикрої новини.»
- У чому полягає внутрішній конфлікт персонажа?
- Чи стосується скорбота безпосередньо його? На твою думку, чи щира скорбота його оточення, враховуючи притаманну британському суспільству відданість монархії?
- Поміркуй, чи можна дозволити собі бути веселим, якщо всі довкола сумні?
Я й години не пробув у Лондоні, як переконався, що ми, англійці, напрочуд стримана нація.
Завдання 2.
Прочитай цитату з есею та виконай завдання опісля.
Я й години не пробув у Лондоні, як переконався, що ми, англійці, напрочуд стримана нація.
- «Англійці — стримана нація» — це один з найвідоміших стереотипів про ці націю. Пригадай, які ще ти знаєш? Поділися своїми варіантами із однокласнами та однокласницями, сформуйте спільний список.
- Які з цих стереотипів негативні, а які — нейтральні?
- У яких стереотипах ми максимально відмінні від англійців?
Дружня порада вчителю
Можна навіть заповнити табличку, яка б підкреслила, що у нас та в англійців доволі різні стереотипи, що логічно, адже ми маємо зовсім іншу історію, клімат, політичне становище тощо.
Завдання 3.
За прикладом із чухраїнцями виведи 5 рис англійців за підсумками читання есею та наведи приклади, у яких ситуаціях вони можуть проявлятися.
| Риса | Життєва ситуація |
|---|---|
| 1. | |
| 2. | |
| 3. | |
| 4. | |
| 5. |
Завдання 4.
Прочитай наступний фрагмент і дай відповідь на питання опісля.
Література — це мистецтво, суспіль побудоване на прикиданні.
— Ану, сідайте всі колом і кидайте пенси в мою шапку,— каже письменник,— а я вдам, ніби десь у Бейсвотері живе молода дівчина на ім’я Анджеліна, найвродливіша дівчина у світі. Далі вдамо, що в Ноттінгілі живе юнак на ім’я Едвін, закоханий в Анджеліну.
І тоді, якщо в шапці зібралося достатньо пенсів, наш письменник закасує рукави до роботи і вдає, ніби Анджеліна подумала те і сказала се і ніби Едвін робить усякі дивні речі. Ми знаємо, що все це автор вигадує по ходу розповіді, що він придумує все це, аби нам було цікавіше. З другого боку, він сам повинен прикидатись, ніби робить це тому, що не може інакше, бо він митець. Але ми добре знаємо, що якби в його шапку перестали падати пенси, то виявилося б, що він може інакше, та ще й як.
- Чи згоден/згодна ти, що література — це прикидання?
- Де межа між прикиданням і творчістю?
- Професійні актори, які отримують гонорари за свою роботу, теж прикидаються чи займаються мистецтвом?
Завдання 5.
Візьму участь у дебатах. Для цього:
- Обери свою позицію щодо твердження «ми маємо завжди говорити те, що думаємо».
- Обʼєднайся у команду разом зі своїми однодумцями.
- Підготуйте три аргументи, чому ваша позиція має врешті перемогти.
- Висловлюйте свої аргументи по черзі, врахуйте у своїх відповідях попередні твердження іншої команди, щоб таким чином їх «відбити».
- Наприкінці визначте, чию позицію вдалося кразе аргументувати.
Три аргументи
- __________________________________________________________________________
- __________________________________________________________________________
- __________________________________________________________________________
Три аргументи суперників
- __________________________________________________________________________
- __________________________________________________________________________
- __________________________________________________________________________
Відповіді на аргументи суперників
| ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Чому ми знаємо так багато про Велику Британію?
- Якою була б твоя відповідь на питання: Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо?
Подивись трейлер фільму «Дорога хаосу» та поміркуй, як було б жити у світі, в якому ми всі чуємо думки один одного? Назви головні плюси та недоліки
Урок 43. Проблематика есею Джерома Клапки Джерома «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо»
- Стереотипи
- Дебати
- «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо» Джером Клапка Джером
Подивись на схематичні зображення деяких із символів Великої Британії. Із чим у тебе ще асоціюється ця країна та її мешканці?
Збери разом з однокласниками та однокласницями мудборд Великої Британії.
Завдання 1.
Прочитай фрагмент есею та дай відповіді на питання опісля.
«Одного разу певній добропорядній і великій людині випало занедужати. У газеті я прочитав, що всю країну охопив смуток. Люди, що обідали в ресторані, схиляли голови на стіл і ридали, почувши цю звістку від офіціанта. Незнайомі на вулиці кидались один одному в обійми й заходились плачем, як малі діти.
У цей час я був за кордоном і саме збирався додому. Але мені було якось соромно повертатись. Побачивши себе в дзеркалі, я був просто шокований: з мого обличчя виразно було знати, що зі мною вже кілька тижнів не траплялось ніяких знегод. Я відчував, що з’явитися з таким виглядом серед охоплених скорботою співвітчизників означало б ще посилити їхні страждання. Довелося визнати, що вдача моя дрібна й себелюбна. В Америці одна моя п’єса мала успіх, і я — хоч ріжте мене! — ніяк не міг удати людини, прибитої горем. Бували навіть хвилини, коли я забувався і — тільки подумати! — насвистував.Як на те, я ще мав нагальну справу на батьківщині, а то б я, звичайно, затримався за кордоном, доки якийсь удар недолі не наблизить мене до стану моїх співвітчизників.
На пристані в Дуврі першою людиною, з якою мені судилося поговорити, виявився митний урядовець. Можна б гадати, що горе зробить його байдужим до такої марниці, як півсотні сигар. А проте ні — він ще й дуже зрадів, коли знайшов їх. За них він здер змене три шилінги чотири пенси і навіть хихикнув, одержавши гроші. На пероні дуврського вокзалу маленька дівчинка залилася сміхом, коли якась жінка впустила валізку на собаку,— але діти завжди егоїсти, а можливо, ця дівчинка і взагалі не чула прикрої новини.»
- У чому полягає внутрішній конфлікт персонажа?
- Чи стосується скорбота безпосередньо його? На твою думку, чи щира скорбота його оточення, враховуючи притаманну британському суспільству відданість монархії?
- Поміркуй, чи можна дозволити собі бути веселим, якщо всі довкола сумні?
Я й години не пробув у Лондоні, як переконався, що ми, англійці, напрочуд стримана нація.
Завдання 2.
Прочитай цитату з есею та виконай завдання опісля.
Я й години не пробув у Лондоні, як переконався, що ми, англійці, напрочуд стримана нація.
- «Англійці — стримана нація» — це один з найвідоміших стереотипів про ці націю. Пригадай, які ще ти знаєш? Поділися своїми варіантами із однокласнами та однокласницями, сформуйте спільний список.
- Які з цих стереотипів негативні, а які — нейтральні?
- У яких стереотипах ми максимально відмінні від англійців?
Завдання 3.
За прикладом із чухраїнцями виведи 5 рис англійців за підсумками читання есею та наведи приклади, у яких ситуаціях вони можуть проявлятися.
| Риса | Життєва ситуація |
|---|---|
| 1. | |
| 2. | |
| 3. | |
| 4. | |
| 5. |
Завдання 4.
Прочитай наступний фрагмент і дай відповідь на питання опісля.
Література — це мистецтво, суспіль побудоване на прикиданні.
— Ану, сідайте всі колом і кидайте пенси в мою шапку,— каже письменник,— а я вдам, ніби десь у Бейсвотері живе молода дівчина на ім’я Анджеліна, найвродливіша дівчина у світі. Далі вдамо, що в Ноттінгілі живе юнак на ім’я Едвін, закоханий в Анджеліну.
І тоді, якщо в шапці зібралося достатньо пенсів, наш письменник закасує рукави до роботи і вдає, ніби Анджеліна подумала те і сказала се і ніби Едвін робить усякі дивні речі. Ми знаємо, що все це автор вигадує по ходу розповіді, що він придумує все це, аби нам було цікавіше. З другого боку, він сам повинен прикидатись, ніби робить це тому, що не може інакше, бо він митець. Але ми добре знаємо, що якби в його шапку перестали падати пенси, то виявилося б, що він може інакше, та ще й як.
- Чи згоден/згодна ти, що література — це прикидання?
- Де межа між прикиданням і творчістю?
- Професійні актори, які отримують гонорари за свою роботу, теж прикидаються чи займаються мистецтвом?
Завдання 5.
Візьму участь у дебатах. Для цього:
- Обери свою позицію щодо твердження «ми маємо завжди говорити те, що думаємо».
- Обʼєднайся у команду разом зі своїми однодумцями.
- Підготуйте три аргументи, чому ваша позиція має врешті перемогти.
- Висловлюйте свої аргументи по черзі, врахуйте у своїх відповідях попередні твердження іншої команди, щоб таким чином їх «відбити».
- Наприкінці визначте, чию позицію вдалося кразе аргументувати.
Три аргументи
- __________________________________________________________________________
- __________________________________________________________________________
- __________________________________________________________________________
Три аргументи суперників
- __________________________________________________________________________
- __________________________________________________________________________
- __________________________________________________________________________
Відповіді на аргументи суперників
| ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Чому ми знаємо так багато про Велику Британію?
- Якою була б твоя відповідь на питання: Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо?
Подивись трейлер фільму «Дорога хаосу» та поміркуй, як було б жити у світі, в якому ми всі чуємо думки один одного? Назви головні плюси та недоліки
Ділись та обговорюй важливе