Тема 9. Розділ 8. Мистецтво в цифрову епоху

матеріал 6

Урок 64. Мистецтво та екологія

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 8.2. Глобальні виклики XXI століття

Урок 64. Мистецтво та екологія

Які результати уроку?

добирає мистецькі тексти з використанням ключових слів / дескрипторів (автор, назва, дата, посилання) [12 МИО 1.1.1-1]
самостійно декодує/аналізує, характеризує, узагальнює, систематизує, мистецькі тексти/явища мистецтва, апелює до власних знань і досвіду [12 МИО 1.2.1-1 П]
використовує джерела мистецької інформації з урахуванням принципів доброчесності [12 МИО 1.1.1-2]
інтерпретує та оцінює мистецькі тексти/явища, пояснює їх значення для життя людини і культури, аргументує власну позицію [12 МИО 3.2.1-1 П]
зіставляє події, явища і процеси української та світової історії; визначає їх взаємовпливи [12 ГІО 4.1.3-2]
характеризує вплив технологій на життя людини та суспільства в минулому і тепер [12 ГІО 6.3.1-5]
досліджує екологічні, економічні і демографічні проблеми, пропонує заходи щодо їх розв’язання [12 ГІО 2.2.1-2]

Учні й учениці навчаться:

аналізувати трансформацію від пейзажу-споглядання до мистецтва екологічної дії;
характеризувати основні напрями екологічного мистецтва: ленд-арт, екоарт, артактивізм; досліджувати роль українських митців у осмисленні екологічних катастроф та індустріального занепаду;
оцінювати мистецтво як інструмент зміни екологічної свідомості;
створювати артоб’єкти, що звертають увагу на екологічні проблеми.

Основні тези для вчительства

Контекст

Що відбувається

Друга половина ХХ століття стає епохою усвідомлення екологічної кризи. У 1962 році Рейчел Карсон публікує “Мовчазну весну” – книгу, яка змінює ставлення до індустріального прогресу. У 1972 році в Стокгольмі відбувається перша конференція ООН з проблем довкілля. Чорнобильська катастрофа 1986 року стає символом небезпек технологічної цивілізації, а її наслідки перетворюють значні території на зони екологічного лиха. Поняття “антропоцен” – епоха, коли людина почала мати істотний вплив на екосистему планети – входить у наукову та культурну свідомість. Кліматична криза, вичерпання природних ресурсів, забруднення океанів пластиком, зникнення видів – усе це змінює розуміння місця людини в природі. Ми більше не “володарі природи”, а фактор її руйнування.

Чому це впливає на мистецтво

Класичний пейзаж із його милуванням природою втрачає актуальність. Романтичне захоплення “дикою природою” виглядає наївним, коли ця природа гине на наших очах. Мистецтво починає ставити незручні питання: хто відповідальний за катастрофу? Чи має природа право голосу? Чи може мистецтво бути формою екологічної дії, а не просто споглядання? Художники відчувають необхідність вийти за межі галереї – туди, де відбуваються реальні процеси. Вони працюють із самими екосистемами, а не лише з їх зображенням. Індустріальні руїни, покинуті простори, забруднені ландшафти стають об’єктами художньої рефлексії. Мистецтво перестає бути про “красу” і стає про відповідальність.

Як це проявляється

У 1960-70-х роках виникає ленд-арт – художники створюють монументальні втручання в ландшафт, усвідомлюючи тимчасовість своїх творів та їхню залежність від природних процесів. З’являється екоарт, що безпосередньо звертається до екологічних проблем через відновлення екосистем, роботу з відходами, створення “зелених” об’єктів. Розвивається артактивізм (артивізм) – мистецтво, яке провокує конкретні зміни в екологічній політиці та свідомості. Художники переходять від зображення природи до роботи з нею, від естетичного споглядання до етичної позиції. Мистецтво виходить за межі музею й стає втручанням у простір, часом – у саму екологічну ситуацію.

Теорія через практику

Антропоцен

Термін, введений у 2000 році хіміком Паулем Крутценом, означає нову геологічну епоху, коли людська діяльність стала визначальним фактором зміни планети. Якщо раніше природа була незмінним тлом для людської історії, то тепер людство саме змінює клімат, склад атмосфери, ландшафти. Це усвідомлення змінює позицію художника: природа тепер не об’єкт милування, а жертва людської діяльності. Митець постає перед етичним вибором – чи може він залишатися нейтральним спостерігачем?

Site-specific (твір, створений спеціально для конкретного місця і невіддільний від нього)

Твори мистецтва, нерозривно пов’язані з конкретним місцем, які не можна перемістити без втрати змісту. Це не просто розташування об’єкта в просторі, а його органічна єдність із географічним, історичним, екологічним контекстом. Робота Роберта Смітсона “Спіральна дамба” існує саме в Великому Солоному озері в Юті, змінюючись разом із рівнем води. Її неможливо “виставити” в музеї – вона є діалогом із конкретним середовищем. Так мистецтво стверджує, що не все можна привласнити, перемістити, контролювати.

Роберт Смітсон. “Спіральна дамба”. 1970 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=2155549

Мистецтво періоду: тенденції та еволюція

Звідки черпає натхнення: від пейзажу до втручання

Екологічне мистецтво виростає з радикального переосмислення пейзажної традиції. Якщо романтики ХІХ століття милувалися “дикою природою”, то художники ХХ століття застають природу вже зміненою, пошкодженою, часто – зруйнованою людиною. Імпресіоністи фіксували мить, постімпресіоністи шукали структуру, але всі вони зображали природу як об’єкт споглядання. Ленд-арт 1960-х робить наступний крок: художник не зображає ландшафт, а втручається в нього, створює об’єкт безпосередньо в природному середовищі. Водночас це спадщина модерністської ідеї про злиття мистецтва й життя: якщо дадаїсти виносили побутові об’єкти в галерею, то ленд-артисти виносять мистецтво за межі галереї – туди, де воно підпорядковується не ринку, а природним процесам.

Що нового створює: три вектори екологічного мистецтва

Ленд-арт як філософія тимчасовості

У квітні 1970 року американець Роберт Смітсон створює “Спіральну дамбу” на березі Великого Солоного озера в Юті. Використовуючи 6 тисяч тонн базальту та землі, він формує спіраль завдовжки 457 метрів, що закручується проти годинникової стрілки в червоне від бактерій озеро. Художник свідомо обирає місце, де природа сама змінює твір: коли рівень води підіймається, спіраль зникає під водою, коли спадає – знову з’являється, вкрита кристалами солі. Смітсон не контролює результат. Він створює умови для діалогу між людським задумом і природними процесами. Це радикальний жест: мистецтво, яке згоджується на власне зникнення, на залежність від сил, що його перевершують. Художники Крісто та Жанн-Клод розвивають цю логіку тимчасовості в міському просторі. Їхні проєкти – “Обгорнутий Рейхстаг” у Берліні (1995), “Плаваючі пірси” на озері Ісео (2016) – існують лише два тижні. (Митці стали засновниками стилю, відомого як “ампакетаж” – загортання). Вони працюють із природою та архітектурою як із матеріалом, що змінюється від вітру, світла, часу. Тимчасовість стає принципом: мистецтво не претендує на вічність, воно існує як подія, досвід, спогад.

Еволюція “Спіральної дамби” Смітсона:

1970 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=2155549

2013 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=150977483

2018 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=113331709

Крісто та Жанн-Клод. “Огорнутий Рейхстаг”. 1995 р.https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=6660948

Крісто та Жанн-Клод. “Плаваючі пірси”. 2016 р.https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=93829023

Екоарт як досвід кризи

Ісландсько-данський художник Олафур Еліассон 2014 року реалізує проєкт “Ice Watch” у Копенгагені. Він привозить 12 величезних крижин, відколотих від гренландського льодовика, і розташовує їх перед ратушею. Розміщені на тлі міського ландшафту льодовики тануть на очах у перехожих. Це не зображення кліматичної кризи – це безпосередній фізичний досвід її наслідків. Відвідувачі можуть доторкнутися до льоду, почути звук танення, побачити, як щодня крижини зменшуються. Проєкт повторюється в Парижі (2015) перед кліматичною конференцією COP21, у Лондоні (2018). Еліассон каже: “Мистецтво переводить абстрактну проблему в тілесний досвід”. Це вже не споглядання, а свідчення. Художник не пропонує рішень, але змушує відчути масштаб катастрофи власним тілом.

Олаф Еліассон. “Ice Watch” у Копенгагені, Данія. 2014 р.https://olafureliasson.net/artwork/ice-watch-2014/

Артактивізм (артивізм) як позиція

Частина художників переходить від створення об’єктів до провокації змін. Вони працюють із громадами, відновлюють екосистеми, створюють простори для обговорення екологічних проблем. Мистецтво стає інструментом мобілізації, а не споглядання. Групи художників очищають береги річок, перетворюючи зібраний пластик на скульптури. Інші створюють “партизанські сади” в індустріальних зонах, повертаючи природу в місця, де вона була знищена. Це мистецтво відмовляється від нейтралітету – воно стає формою громадянської дії.

Куди веде: відповідальність як естетика

Екологічне мистецтво готує радикальну зміну в розумінні ролі художника. Від ідеї “мистецтво заради мистецтва” до ідеї “мистецтво як відповідальність”. Художник ХХІ століття все частіше працює не в майстерні, а на місцях екологічних катастроф, не з фарбами, а з науковцями-екологами. Мистецтво перестає бути про створення вічних об’єктів і стає про ініціювання процесів. Це створює сучасні практики кліматичного активізму, де межа між мистецтвом і політичною дією майже зникає.

Додаткова інформація з історії мистецтва

Від пейзажу до екологічної свідомості: історична перспектива

У XVII столітті в Нідерландах пейзаж утверджується як самостійний жанр. Голландські майстри — зокрема Рейсдал і Хоббема — вперше роблять саму природу головним героєм картини. Ландшафт стає не фоном для подій, а об’єктом споглядання, простором національної ідентичності та духовного роздуму. Романтизм ХІХ століття (Каспар Давід Фрідріх, Вільям Тернер) додає до цього емоційний вимір: природа стає метафорою людських почуттів, простором для переживання піднесення. Барбізонська школа у Франції починає працювати на пленері, прагнучи зафіксувати реалістичний вигляд природи. Імпресіоністи йдуть далі, розкладаючи світло на кольорові плями, але природа залишається для них об’єктом естетичного дослідження. Навіть постімпресіоністи, шукаючи структуру чи емоційну правду за видимістю (Сезанн, Ван Гог), не ставлять під сумнів саму можливість милування природою.

Перелом починається в середині ХХ століття, коли стає очевидним масштаб екологічної кризи. Після Другої світової війни індустріалізація набирає безпрецедентних темпів. Хімічні забруднення, ядерні випробування, зникнення природних екосистем стають буденністю. У 1962 році виходить книга Рейчел Карсон “Мовчазна весна”, що документує знищення екосистем пестицидами. Це не мистецтво, але культурний шок, який змінює свідомість покоління. Художники більше не можуть просто “милуватися природою” – вони змушені визнати, що цієї природи може не залишитися.

Виникнення ленд-арту: 1960-1970-і роки

Ленд-арт з’являється в США наприкінці 1960-х як реакція на комерціалізацію мистецтва. Художники відмовляються від галерей і музеїв, створюючи величезні об’єкти в пустелях, на берегах озер, у горах – там, де їх не можна продати чи перемістити. Майкл Хайзер викопує в пустелі Невада “Подвійний негатив” (1969) – два гігантські розрізи в скельному масиві, між якими лишається природна ущелина, що утворює від’ємний простір. Ненсі Холт створює “Сонячні тунелі” (1973–1976) у пустелі Юта – чотири бетонні циліндри, що слугують астрономічними інструментами, розміщені в ландшафті так, щоб твір взаємодіяв із рухом сонця і небом.

Майкл Хайзер. “Подвійний негатив”. 1969 р.https://www.moca.org/exhibition/michael-heizer-double-negative-1969

Ненсі Холт. “Сонячні тунелі”. 1973–1976 рр.
https://www.wikiart.org/uk/nensi-kholt/sun-tunnels-1976

Ці роботи не були прямо екологічними – художники експериментували з масштабом, матеріалами, відношенням мистецтва до простору. Але вони започаткували нову логіку: творіння мистецтва як процес взаємодії з природним середовищем, а не контролю над ним. “Спіральна дамба” Смітсона, періодично зникаючи під водою, демонструвала, що художник може лише ініціювати процес, але не контролювати результат.

Від естетики до етики: 1980-2000-і роки

Екологічна криза поглиблюється. Чорнобильська катастрофа 1986 року стає символічним моментом: техногенна катастрофа, що перетворює цілий регіон на непридатну для життя зону. В Україні це провокує глибоку культурну травму, яка знаходить відображення в мистецтві пострадянського періоду. Фотографи документують зону відчуження, художники працюють із темами радіації, забруднення, індустріального занепаду. Водночас глобальне потепління, про яке вчені попереджали з 1970-х, стає очевидним фактом. У 1997 році підписується Кіотський протокол – перша міжнародна угода про скорочення викидів парникових газів. Мистецтво відповідає на це поглибленням етичного виміру. Художники починають працювати з науковцями-екологами, створювати проєкти відновлення екосистем. Мел Чин реалізує “Поле відродження” (1990 – триває дотепер) – проєкт фіторемедіації на забрудненій землі в Міннесоті, де спеціально відібрані рослини поглинають токсичні метали з ґрунту. Це вже не символічний жест, а реальне втручання в екологічну ситуацію. Група “Platform” (https://platformlondon.org/) у Великій Британії досліджує зв’язки між нафтовими компаніями та політикою, використовуючи художні засоби для розкриття економічних механізмів екологічної кризи.

Мел Чин. “Поле відродження”. 1990 – дотепер.https://melchin.org/oeuvre/revival-field/

Ера антропоцену: 2000-ні – сьогодення

На початку XXI століття концепція антропоцену стає центральною для екологічного мистецтва. Томас Сарасено, Агнес Денес створюють масштабні інсталяції, що візуалізують вплив людини на планету. Томас Сарасено розробляє проєкти “Cloud Cities” та “Aerocene”, у яких моделює альтернативні способи існування людини в атмосфері — без споживання викопного палива і з мінімальним втручанням у довкілля. Денес засаджує пшеничне поле на звалищі Манхеттена (1982, але переосмислюється в 2000-х), створюючи образ можливого примирення міста й природи.

Томас Сарасено. “ Fly with Aerocene Pacha”. Аргентина, 2020 р.https://studiotomassaraceno.org/fly-with-aerocene-pacha

Агнес Денес. “Пшеничне поле — конфронтація”. 1982 р.http://www.agnesdenesstudio.com/works7-WFStatue.html

Зростає артактивізм. Групи на кшталт “Extinction Rebellion” (бунт проти вимирання) використовують художні практики для політичних акцій. Мистецтво стає інструментом мобілізації, а не споглядання. Художники блокують вулиці, створюючи “траурні процесії” за зниклими видами, перетворюють музеї на простори обговорення кліматичної політики. Межа між мистецтвом і активізмом розмивається.

Акція “Extinction Rebellion” в Брісбені, Австралія. 2020 р.https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=92110720

Український контекст: травма як досвід

В Україні екологічна тематика має особливу гостроту через Чорнобильську катастрофу. Борис Михайлов, один із найвпливовіших фотографів пострадянського простору, створює серію “Історія хвороби” (1997–1998) – 400 фотографій бездомних у Харкові на тлі індустріальних руїн. Це не пряме звернення до екології, але глибоке дослідження того, як індустріальна система знищує не лише природу, а й людей. Михайлов фіксує простори занепаду – покинуті заводи, забруднені пустирі, місця, де природа повертається в індустріальні зони, але це повернення хворобливе, спотворене.

Арсен Савадов працює з пострадянським ландшафтом як середовищем екологічного та соціального занепаду. Його фотографії фіксують індустріальні руїни, простори, де природа і техногенне середовище перемішалися в дивні гібриди. Покоління сучасних українських художників звертається до теми Чорнобиля – не як до історичного факту, а як до метафори відносин людини й природи, контролю й катастрофи.

Важливо розуміти: українські художники рідко створюють “чисто екологічне” мистецтво в західному розумінні. Для них екологічна криза нерозривно пов’язана із соціальною, економічною, політичною катастрофою пострадянського періоду. Це не романтична “любов до природи”, а свідчення про руйнування, про простори, де межа між природним і техногенним, живим і мертвим стала непевною.

Роман Гуманюк. “Вогні Прип’яті, або Тіні Чорнобиля”https://art-holst.com.ua/blog/30-a-richnicya-chornobilskoy-katastrofi-tragediya-ta-yy-slid-v-mistectvi?srsltid=AfmBOooQZGnAeQ-l22DfYIEbOP4ybpvYF01Xhvvqd3xGQuEhBkejXl0M

Іван Марчук. “Чорнобильська мадонна”. 1989 р.https://suspilne.media/culture/125545-vpliv-cornobilskoi-tragedii-na-mistectvo-knigi-filmi-muzika-ta-komputerni-igri/

Експонати віртуальної виставки Artefact Chornobyl 33https://chernobyl33.artefact.live/#galery

Дизайн уроку

Провокація

Завдання 1 (фронтальне обговорення).

Каспар Давід Фрідріх “Мандрівник над морем туману”. 1817 р.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Caspar_David_Friedrich_-_Wanderer_above_the_sea_of_fog.jpg

Олафур Еліассон. “Ice Watch London”. 2018 р.
https://olafureliasson.net/artwork/ice-watch-2014/

Покажіть класу класичний романтичний пейзаж Каспара Давіда Фрідріха “Мандрівник над морем туману” (1817 р.) і фотографію гренландського льодовика перед галереєю Tate Modern у Лондоні з проєкту Олафура Еліассона.

Запитання для обговорення:

Що сьогодні чесніше – споглядати природу чи втручатися в ситуацію?
Чи може художник залишатися нейтральним спостерігачем екологічної катастрофи?

Практика

Завдання 2 (групове). Картографування екологічного мистецтва.

Кожна група отримує набір із 5-6 зображень екологічних арт-проєктів (ленд-арт, екоарт, артивізм). На великому аркуші група створює “систему координат” екологічного мистецтва, розташувавши роботи відносно двох осей: “споглядання – втручання” (горизонталь) і “природа – місто” (вертикаль). Біля кожної роботи коротко записати, що художник намагається донести. Результат: Розуміння спектру підходів до екологічної тематики в мистецтві, від естетичного споглядання до активної інтервенції.

Завдання 3 (парне). Мистецтво та екологічна криза.

Олафур Еліассон. “Ваш сад нафтового розливу”. 2023 р.https://olafureliasson.net/artwork/your-oil-spill-garden-2023/

Опис проєкту:

Як і у «Вашому саді льодовикового пилу» та «Вашому обсидіановому саді», у цій роботі використано матеріал, узятий з одного контексту й перенесений до іншого місця: залишки смоли, що лежали на узбережжі Катару внаслідок нафтових розливів — як природного походження, так і спричинених людиною. Цю смолу було доставлено сюди й викладено колом — подібно до інсталяцій у «Саді льодовикового пилу» та «Обсидіановому саді».

Ці три павільйони можна розглядати у взаємозв’язку як тематичну цілість. Кожен із них відображає одну з потужних сил, що формують нашу планету: вулканізм, відступ льодовиків і, зрештою, нафтове забруднення, спричинене видобутком викопного палива людиною.

Запитання для обговорення:

Яку проблему висвітлює художник?
Чому він обрав саме таку форму і місце? Чи змінилося б послання, якби проєкт відбувся в галереї, скажімо, в Копенгагені?
Чи може така робота змінити поведінку людей? Чому так або чому ні?

Завдання 4 (парне). Часова капсула “Спіральної дамби”.

Уявіть, що ви документуєте “Спіральну дамбу” Роберта Смітсона протягом 50 років (1970–2020).
Створіть часову шкалу. На ній позначте роки та стан твору (повністю видимий / частково під водою / затоплений).

Для кожного періоду додайте зображення та короткий коментар:

що змінюється у вигляді твору;
як природні умови впливають на його сприйняття.

Запитання для обговорення:

Чому Смітсон свідомо створив твір, що може зникнути?
Як тимчасовість змінює сприйняття мистецтва?
Чи може зникнення бути частиною художнього задуму?

Матеріали для роботи:

1970 — створення. Дамба повністю видима.
1972–1978 — рівень води підвищується, твір частково зникає.
Кінець 1970-х – 1990-ті — майже повністю затоплена (понад 20 років).
2002–2004 — через посуху знову з’являється.
2010–2020 — періоди повної видимості чергуються з частковим зануренням

Завдання 5 (групове). Переписування історії мистецтва.

Матеріали: репродукції пейзажів від XVII до XX століття (Рейсдал, Фрідріх, Моне, Ван Гог).

Роздайте групам комплекти репродукцій. Поясніть завдання: Уявіть, що ці пейзажі створені сьогодні. Як би змінилося їхнє значення? Створіть нові підписи до картин, що враховують сучасну екологічну ситуацію. Наприклад: “Клод Моне, “Водяні лілії” – “Моне фіксує екосистему, яка через 100 років буде під загрозою зникнення через забруднення води та інвазивні види”.

По завершенні роботи можна організувати експрес-виставку (“сушку”) і згрупувати картини з новими сенсами за тематикою/проблемою, що висвітлюється.

Завдання 6 (групове/парне/індивідуальне). Проєкт “Пам’ятник зниклому”.

Розробіть концепцію пам’ятника виду рослин чи тварин, що зник або зникає в Україні (наприклад, степовий орел, первоцвіти). Пам’ятник має бути site-specific – прив’язаний до конкретного місця (де цей вид жив). Опишіть: Де він розташований? З яких матеріалів зроблений? Як взаємодіє з середовищем? Яку емоцію чи думку провокує? Створіть ескіз і текстовий опис (300 слів).

Завдання 7 (групове). “Мистецтво в зоні відчуження”.

Деякі художники працюють у Чорнобильській зоні, створюючи там інсталяції чи перформанси. Дослідіть проєкти на сайті https://chernobyl33.artefact.live/#galery. Запитання для обговорення:

Які етичні питання піднімає мистецька діяльність в такому місці? Чи не є це “естетизацією катастрофи”?
Як місце впливає на значення роботи?
Чи можна зону відчуження вважати site-specific локацією для мистецтва?

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 8.2. Глобальні виклики XXI століття

Урок 64. Мистецтво та екологія

Робочий аркуш учня / учениці

Завдання 1. Аналіз “Крижаної варти (Ice Watch)” Олафура Еліассона.

Чому Еліассон вибрав саме лід як матеріал для свого проєкту?
Яка різниця між тим, щоб побачити фото льодовиків, що тануть у Гренландії, і тим, щоб стояти поруч із крижиною, що тане в центрі міста?
Чи змінило б щось встановлення крижин не на центральній площі, а в парку на околиці міста? Чому?
Критики закидають Еліассону, що транспортування крижин із Гренландії створює вуглецевий слід. Як би ти відповіла(в) на цю критику?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 2. Моделювання екологічного арт-проєкту.

Знайди в нашому місті/районі місце екологічної проблеми (забруднена річка, несанкціоноване звалище, знищений парк). Опиши його історію та сучасний стан. Запропонуй концепцію site-specific арт-проєкту для цього місця. Обґрунтуй, чому твій проєкт допоможе змінити ситуацію.

Назва проєкту:_____________________________________________________________________

Екологічна проблема, на яку звертаю увагу:____________________________________________________________________________________________________________________________

Місце реалізації (site-specific):________________________________________________________

Матеріали (чому саме такі?):________________________________________________________

__________________________________________________________________________________

Як проєкт взаємодіє з середовищем:__________________________________________________

Яку емоцію/думку/дію провокує:_________________________________________________________________________________

Як має допомогти розв’язати проблему:_________________________________________________________________________________

Завдання 3. Аналіз сучасного екологічного активізму.

Знайди приклад сучасної акції екологічних активістів (українських чи міжнародних). Проаналізуй використання художніх засобів: символіка, візуальна мова, перформативність. Чи можна назвати це мистецтвом? Чи ефективно це як форма протесту?

Завдання 4. Хто тут відповідальний?

Розглянь три приклади:

«Спіральна дамба» Роберта Смітсона
«Ice Watch» Олафура Еліассона
будь-яка акція екологічного активізму (напр., Extinction Rebellion)

Заповни таблицю:

Проєкт	Проблема	Хто відповідальний?	Яка дія пропонується?
«Спіральна дамба» Роберта Смітсона
«Ice Watch» Олафура Еліассона
Акція:

На твою думку, який з цих проєктів звинувачує, а який — запрошує до співвідповідальності чи пропонує дії?

Завдання 5. Антропоцен у моєму житті.

Пригадай кілька прикладів впливу людини на природу там, де ти живеш. Дай відповіді на запитання:

Приклад:

Чи міг би художник зробити з цього мистецький проєкт?

Який це був би тип (ленд-арт, екоарт, артивізм)?

Чи змінило б це ставлення людей?

Прогрес

Я можу:	Ні	Частково	Так
Описати трансформацію від пейзажу-споглядання до мистецтва екологічної дії
схарактеризувати основні напрями екологічного мистецтва
досліджувати роль українських митців у осмисленні екологічних катастроф та індустріального занепаду
оцінювати мистецтво як інструмент зміни екологічної свідомості
створювати власні артоб’єкти, що звертають увагу на екологічні проблеми

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе