Тема 2. Розділ 1. Народження мистецтва: від первісності до античності

матеріал 3

Урок 4. Трипільська культура як приклад нового світогляду й мистецтва доби неоліту

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 1.1. Первісне мистецтво

Урок 4. Трипільська культура як приклад нового світогляду й мистецтва доби неоліту

Які результати уроку?

характеризує і порівнює вираження емоцій у творах різних видів мистецтва (музичне, візуальне, сценічне, екранне тощо) [12 МИО 3.1.1-1];
ідентифікує власні емоції від явищ мистецтва, характеризує вплив творів та видів мистецької діяльності на власний емоційний стан [12 МИО 3.1.1-2];
інтерпретує та оцінює мистецькі тексти / явища, пояснює їх значення для життя людини і культури, аргументує власну позицію [12 МИО 3.2.1-1 П];
порівнює історичні факти та артефакти за запропонованими критеріями [12 ГІО 4.1.2-1] зіставляє події, явища і процеси української та світової історії; визначає їх взаємовпливи [12 ГІО 4.1.3-2];
виявляє тенденції розвитку суспільства, характерні для певної епохи/періоду [12 ГІО 1.3.2-1].

Учні й учениці навчаться:

характеризувати мистецтво доби неоліту, порівнювати артефакти з території України, Європи, інших регіонів;
наводити приклади мистецтва доби неоліту;
характеризувати світоглядні зміни, що відбулися під час неолітичної революції;
описувати мистецькі явища, пов’язані з Трипільською культурою, та зіставляти їх з відповідними явищами світової історії, визначати взаємовпливи;
співвідносити історичну та мистецтвознавчу інформацію про історичний період.

Основні тези для вчительства

Історична довідка

Перехід від палеоліту до неоліту — один із найглибших цивілізаційних зламів в історії людства. Більшу частину свого існування люди були кочівниками-збирачами, але близько 10-12 000 років тому в різних частинах світу майже синхронно почався перехід до осілого способу життя, ведення сільського господарства та утворення складніших соціальних структур. Цей процес отримав назву неолітична революція.

Уперше вона відбулася в регіоні Плодючого півмісяця — на Близькому Сході (сучасні території Ізраїлю, Палестини, Сирії, Іраку, Ірану, Туреччини), де виникає землеробство, тваринництво та постійні поселення. Подібні процеси відбуваються і в Китаї, Індії, Мезоамериці, Андських культурах. Неоліт — не просто “нова кам’яна доба”, це радикальна зміна у ставленні до природи, організації суспільства, часу, простору та мистецтва.

Неоліт — доба переходу до осілості, землеробства і тваринництва (так звана неолітична революція). Змінюється світогляд: людина бачить себе не як частину природи, а як того, хто може її змінювати. У мистецтві з’являються нові форми (кераміка, орнаменти, святилища, житлові комплекси).

Загальні зміни, що відбулися від палеоліту до неоліту:

Ознака	Палеоліт	Неоліт
Спосіб життя	мисливці-збирачі	осілі землероби, скотарі
Соціальна організація	малі мобільні групи	поселення, родові громади
Матеріали	камінь, кістка, природні пігменти	глина, камінь, дерево, текстиль
Виробництво	немає — лише збиральництво та полювання	з’являється виробництво, ремесла

Світогляд і соціальна структура неолітичних спільнот

Для світогляду неолітичної людини характерний перехід від магічного мислення палеоліту до більш структурованих релігійних уявлень: з’являються культ родючості, богині-матері, предків; формується уявлення про сакральний центр. Символіка орнаменту ускладнюється, збільшується кількість знаків, що могли мати семіотичне або календарне значення.

У багатьох регіонах утверджується матрилінійність (успадкування за жіночою лінією) та (гіпотетично) матріархальні форми організації суспільства. Водночас виникнення осілості веде до зростання майнової нерівності, появи спеціалізованої праці, складніших форм господарства та влади.

Мистецтво неоліту продовжує ритуально-магічну традицію палеоліту, але набуває нових ознак:

архітектура (мегалітичні споруди: дольмени, менгіри, кромлехи) — має астрономічне й релігійне значення;
кераміка — найпоширеніший матеріальний носій художніх форм. Орнаменти символізують уявлення про космос, рід, зв’язок поколінь;
скульптура — статуетки богинь, тварин, антропоморфні посудини. Часто в них — гібридність, маскоподібність, гротеск;
настінні розписи в житлах і храмах — зображують сцени праці, ритуалів, геометризовані символи;
поховання та обрядовий простір — часто прикрашені розписом, мають складну інфраструктуру, що свідчить про сакральне мислення.

Центральною темою образів стає родючість: жінка, зерно, сонце, земля. Саме тому жіночі фігурки — найпоширеніший тип скульптур.

Як змінилися функції мистецтва:

Запитання / ознака	Палеоліт	Неоліт
Хто створює мистецтво?	мисливці-збирачі, кочові групи	осілі землероби, ремісники
Для чого створюють?	ритуал, магія, полювання, страх перед природою	культ родючості, зв’язки в громаді, прикраса життя
Де малюють?	на стінах печер, глибоко під землею	у житлах, на кераміці, посуді, стінах
Що зображають?	бізони, коні, олені, сцени полювання	люди, жінки, родючість, орнаменти, сцени життя
З чого роблять?	камінь, вугілля, охра, кістка	глина, кераміка, ткацтво, пігменти, кам’яні інструменти
Що головне у світі?	природа вища за людину	людина частина природи, але вже творить середовище

Мистецтво неоліту (доба нового кам’яного віку)

Близько 9000 р. до н.е. льодовик, що тисячоліттями вкривав значну частину Північної Європи, почав відступати. Неолітична доба найперше сформувалась у Анатолії та Месопотамії — на територіях, що приблизно відповідають сучасним Туреччині, Сирії та Іраку.
Неоліт здійснив революцію в житті людини: почалося землеробство, з’явилися перші осілі громади, зокрема в Чатал-Гьоюку (Анатолія), де археологи розкопали велике місто з численними святинями.
Деякі неолітичні поселення — наприклад, Єрихон у долині річки Йордан — уже тоді мали укріплені кам’яні мури, що свідчить про організований захист.
Розкопки релігійного комплексу з оздобленими кам’яними стовпами в Ґьобеклі-Тепе (Анатолія) свідчать, що неолітичні люди зводили кам’яні храми ще до того, як почали жити в постійних селищах.
У мистецтві неоліту народжується монументальна скульптура, зокрема розписані гіпсові фігурки з Айн-Газаля та відновлені черепи в натуральну величину з Єрихона.
У живописі стають поширеними зв’язні наративи. Художники починають зображати людські фігури в композитному ракурсі — поєднуючи фронтальне і профільне зображення. Ця формула залишиться універсальною на тисячоліття.
Розписані та інкрустовані черепи з Єрихона — свідчення розвитку неолітичних технологій, які поступово поширилися з Анатолії та Месопотамії до Європи, де в окремих регіонах (наприклад, Стоунгендж в Англії) існували довше.

(пер. З Gardner’s Art through the Ages: The Western Perspective. Vol. 1. P. 29)

Основні культури неоліту*

Регіон	Культура	Час існування	Короткий опис
Анатолія (Туреччина)	Чатал-Гьоюк	≈7500–5700 до н.е.	Осіле поселення з фресками, жіночими фігурками; культ родючості, інтер’єри з декором.
Левант (Ізраїль, Палестина)	Єрихон	≈9000–4000 до н.е.	Фортифіковане місто; черепи, вкриті гіпсом — вшанування предків, персоналізація пам’яті.
Анатолія (Туреччина)	Гьобеклі-Тепе	≈12000–7000 до н.е.	Мегалітичні культові комплекси до появи міст; рельєфи тварин, символіка, спільний культ.
Греція	Сескло й Діміні	≈7500–4000 до н.е.	Перші симетричні житла; геометрична кераміка; початки архітектурної організації.
Балкани (Сербія)	Вінча	≈5700–4500 до н.е.	Кераміка з умовним «письмом»; абстрактні жіночі фігурки; складне символічне мистецтво.
Україна, Молдова, Румунія	Кукутень–Трипілля	≈5500–2700 до н.е.	Мегапоселення, найскладніша кераміка неоліту, жіночі фігурки, спалення житла.
Китай	Мадзяоао (Majiayao)	≈3300–2000 до н.е.	Мальована кераміка; глянець, спіралі, культ родючості; складна пластика форм.
Ізраїль	Ярмуцька	≈6400–5800 до н.е.	Ранні фігурки з обличчями; відтиски мотузок, мушель на посуді; перша кераміка в Леванті.
Японія	Джомон	≈14 000 – 300 до н.е.	Найдавніша кераміка світу; складні орнаменти, канатні відтиски, ритуальні посудини.
Нігерія	Нок	≈1500 до н.е. – 200 н.е.	Глиняні портретні голови, великі антропоморфні скульптури; перший реалізм в Африці.

*коли ми порівнюємо неолітичні культури, важливо пам’ятати, що вони охоплюють величезні проміжки часу — буквально тисячі років, і мають довгі періоди розвитку, розквіту, занепаду. І мистецтво, і спосіб життя, і вірування людей навіть у межах однієї культури могли відчутно мінятися упродовж цього часу. Тому ми не можемо робити категоричні висновки, опираючись на 1-2 мистецькі об’єкти, вони завжди належать до конкретного періоду й місця. Але можна порівнювати загальні тенденції, матеріали, техніки.

Неоліт поза Євразією

Термін “неоліт” створений у межах “західної” археології та пов’язаний з переходом до осілості й послідовною появою землеробства, гончарства й тваринництва, обробки металу. Однак саме такий порядок не є обов’язковим і єдиним варіантом переходу до нового способу життя. В інших регіонах (Африці, Америці, Океанії) розвиток не завжди відбувався в такому ж порядку, гончарство могло з’явитися задовго до землеробства, або його могло не бути взагалі, а соціальна організація тривалий час існувала без металу. Для мистецтва це означає, що воно не є прямим наслідком лише ускладнення суспільної структури чи виробничих технологій, швидше це мова самовираження.

Колоніальний фокус досліджень тривалий час “автоматично” вважав неєвропейські культури не настільки розвиненими чи цікавими, лише “варварськими” чи “запізнілими”. Утім, такі порівняння об’єктивно нерелевантні. Крім цього, у деяких культурах візуальні образи передавалися не так через об’єкт, як через людське тіло: танці, співи, шаманські практики тощо. Очевидно, що вони є менш видимими для археології та складнішими для дослідження.

Пам’ятки мистецтва неоліту

Єрихон

Одне з найдавніших неперервно заселених міст на планеті. Люди оселилися тут щонайменше 9500 років тому. Ці поселення мали невеликі круглі житла, мешканці Єрихону доби неоліту ховали мерців під підлогою, полювали, вирощували злаки. Поселення мало стіни (натепер – найдавніше фортифіковане місто).

Чатал-Гьоюк

Поселення існувало приблизно з 7500 до 5600 р. до н.е. У період розквіту там мешкали до 8 тисяч людей. У цьому місті не було вулиць, будинки стояли впритул, потрапляли до них з даху. Археологи встановили, що в Чатал-Гьоюці панував матріархат. Поселення важливо для історії тим, що тут можна простежити перехід від кочового способу життя до осілого. На початку люди переважно покладалися на полювання, але поступово у поселенні розвинулася економіка – тут займалися скотарством і землеробством, виготовляли знаряддя з обсидіану й торгували. В обмін отримували морепродукти, раковини молюсків і кремінь. Мешканці Чатал-Гьоюку одними з перших навчилися виплавляти мідь – цим умінням характеризують перехід до мідної доби.

У Чатал-Гьоюці ми бачимо, як мистецтво починає відігравати значну роль у житті суспільства. Будинки прикрашають ззовні й зсередини, за барельєфами доглядають і реставрують. На місці розкопок знайдені також численні фігурки – переважно жіночі. Археологи пов’язують це з культом богині-матері.

***

Мистецтво присутнє всюди серед залишків Чатал-Гьоюка — як у вигляді геометричних візерунків, так і зображень тварин і людей. Повторювані ромби та зиґзаґи “танцюють” по гладких потинькованих стінах, людські фігури виліплені з глини, пари леопардів сформовані у рельєфі обличчям одна до одної на бокових стінах приміщень, мисливські групи зображені в момент полювання на дикого бика. Обсяг і різноманітність мистецтва в Чатал-Гьоюку є величезними й мають розглядатися як життєво важлива, функціональна частина повсякденного життя його давніх мешканців.

Практично кожен розкопаний будинок у Чатал-Гьоюку мав декор на стінах і платформах, найчастіше — у головній кімнаті житла. Ба більше, ці зображення постійно оновлювалися; здається, що тиньк головної кімнати міг перероблятися щомісяця або щосезону. Як геометричні, так і фігуративні образи були популярними в настінному живописі, і дослідник пам’ятки вважає, що геометричні розписи особливо пов’язувалися з похованими поруч підлітками. Фігуративний живопис зображує тваринний світ як сам по собі (наприклад, двоє журавлів, що стоять один навпроти одного позаду лисиці), так і у взаємодії з людьми (наприклад, стерв’ятник, що дзьобає людський труп, або сцени полювання). Рельєфи на стінах у Чатал-Гьоюку трапляються доволі часто, найчастіше вони зображують тварин (пари тварин, звернених одна до одної) та людиноподібні істоти. Ці останні рельєфи, які іноді вважають ведмедями, богинями або звичайними людьми, завжди зображені з розчепіреними кінцівками, а їхні голови, руки й ноги видалені — імовірно, на момент залишення житла.

Однак найвизначнішим мистецтвом, знайденим у Чатал-Гьоюку, є інсталяції з решток тварин, серед яких найбільш дивовижними є бичачі букранії. У багатьох домівках головну кімнату прикрашали кілька потинькованих бичачих черепів, вмонтованих у стіни (найчастіше східну або західну) або платформи, а гострі роги виступали у спільний простір. Часто букранії фарбували охрою в червоний колір. Крім них, у стіни та платформи вмуровували також черепи, зуби, дзьоби, ікла або роги інших тварин — їх тинькували та розфарбовували.

А от у Західній Європі цей період найкраще представлений мегалітичними (тобто з великих кам’яних брил) монументами та гробницями-коридорами, які трапляються від Мальти до Португалії, через Францію та Німеччину, а також по всій південній Англії, Уельсу та більшості території Ірландії.

(пер. з https://pressbooks.bccampus.ca/cavestocathedrals/chapter/neolithic/ )

Протягом останніх п’ятдесяти років археологи зробили визначні відкриття в Туреччині — не лише в Ґьобеклі-Тепе (рис. 1-12), а й у Хаджиларі та особливо в Чатал-Гьоюку (рис. 1-15A), місці розквіту неолітичної культури на центральному Анатолійському плато в період приблизно між 7500 і 6000 роками до н.е. Попри те, що тваринництво вже було добре розвинене, полювання залишалося важливою частиною ранньої неолітичної економіки Чатал-Гьоюка. Важливість полювання як джерела їжі відображена в настінних розписах старших прикрашених приміщень, де переважають сцени полювання.

Однак за стилем і концепцією фреска “полювання на оленів” (рис. 1-16) у Чатал-Гьоюку — це зовсім інший світ порівняно з настінними зображеннями доби палеоліту. Можливо, найбільш приголомшливе нововведення в живописі Чатал-Гьоюка та подібних неолітичних зразках — це регулярна поява людських фігур, не лише поодиноких, а й у великих, цілісних групах з різноманітними позами, сюжетами та сценами. Як зазначалося раніше, люди рідко зображувалися в печерному живописі палеоліту, а сюжетні композиції майже не зустрічаються. Навіть так звана “сцена полювання” (рис. 1-10) у колодязі Ласко — сумнівна як наратив. На відміну від цього, у неолітичному живописі центральне місце посідають теми, пов’язані з людьми, їхніми турботами та діями, зокрема сцени, де люди домінують над тваринами.

На фресці з Чатал-Гьоюка художник зобразив організовану мисливську групу, а не низку окремих фігур. Зображення мисливців складається з ритмічного повторення базових форм, але при цьому митець подбав про важливі описові деталі (луки, стріли, одяг), а голови мають чітко виражені носи, роти, підборіддя та зачіски. Неолітичний художник зобразив усі голови в профіль — з тієї ж причини, що й палеолітичні художники незмінно обирали профіль для зображення тварин (див. «Як зобразити тварину», с. 17). Тільки вигляд людської голови збоку дає змогу чітко побачити всі її форми. Однак у Чатал-Гьоюку художник зобразив торси анфас — знову ж таки, з найбільш інформативного ракурсу — тоді як для зображення ніг і рук було обрано профіль. Такий складений вигляд людського тіла є вкрай штучним — людське тіло не здатне робити різкий поворот під кутом 90 градусів у ділянці стегон — але він добре показує частини людського тіла, на відміну від того, як тіло виглядає з певної точки зору. Насправді голова кожного мисливця також подана у складеному вигляді, бо очі зображено анфас, а не в профіль. Якби художник намалював око в профіль у голові в профіль, його було б важко сприйняти як око взагалі, оскільки воно не мало б своєї характерної овальної форми.

Мистецтвознавці називають цей ранній підхід до зображення концептуальним зображенням (на відміну від оптичного зображення — відтворення людей, тварин і предметів так, як вони виглядають з певної фіксованої точки зору), оскільки художники, які малювали й вирізьблювали фігури в такий спосіб, не намагалися зафіксувати миттєві, змінні риси людського тіла. Натомість вони передавали відмінні й постійні властивості людської форми. Фундаментальні форми голови, рук, торса й ніг, а не їхній випадковий вигляд, визначали вибір художника на користь складеного вигляду як найкращого способу зобразити людське тіло — так само як палеолітичні художники зображали тулуби биків у профіль, а їхні роги — в анфас (рис. 1-1). Цей концептуальний підхід до зображення людської фігури стане нормою на наступні 6000 років.

Техніка живопису також зазнала кардинальних змін від доби палеоліту до неоліту. Художники Чатал-Гьоюка використовували пензлі, щоб наносити пігменти на фон із сухого білого тиньку.

Ретельна підготовка поверхні стіни різко контрастує зі звичайним безпосереднім нанесенням фарби на нерівні стіни й стелі печер кам’яної доби.

(пер. З Gardner’s Art through the Ages: The Western Perspective. Vol. 1. P. 26-27)

Мегаліти

Коридорна гробниця в Науті (Ірландія)

Ця гробниця, зведена бл. 3200 р. до н.е., містить понад третину від загальної кількості зразків мегалітичного мистецтва у всій Західній Європі. Під час розкопок було знайдено понад 200 прикрашених каменів. Значна частина творів мистецтва розташована на бордюрних каменях, особливо поблизу до входів у коридори. На каменях вирізьблені ромби, спіралі, серпентиформи та безліч зображень. Серед них найдавніше відоме зображення Місяця. Чимало зображень — на зворотному боці каменів, через що їх називають “прихованим мистецтвом”.

Стоунгендж

Кромлех розташований поблизу м. Солсбері (Велика Британія). Зведений у проміжку 3000 – 2500 р. до н.е. Початково складався з 80 5-тонних мегалітів (збереглися 43). Уперше згадується письмово у 12 столітті і тоді ж пов’язується з легендарним чаклуном Мерліном. Тому відтоді й дотепер Стоунгендж оповитий легендами й конспірологічними теоріями. Науковці також не мають остаточної думки щодо призначення кромлеха: астрономічний календар, місце для зібрань, ритуальне капище, культова споруда – версій багато.

***

Найвідомішим мегалітичним пам’ятником Європи є Стоунгендж (рис. 1-20) на Солсберійській рівнині на півдні Англії. Хендж — це композиція з мегалітичного каміння, розташованого у коло, часто оточеного ровом. Такий тип споруд майже виключно зустрічається у Британії. Стоунгендж — це комплекс грубо обтесаних сарсенів (різновид пісковику) та менших «блакитних каменів» (різні вулканічні породи), збудований у кілька етапів щонайменше протягом кількох сотень років. Остання версія хенджу складається з концентричних кіл, утворених конструкціями «стовп–перемичка».

Величезні сарсени формують зовнішнє коло діаметром майже 30 метрів (≈100 футів). Усередині розташоване кільце з блакитного каміння, яке оточує підковоподібну (відкрита частина спрямована на схід) композицію з трилітів (трьохкаменних споруд) — п’ять пар найбільших сарсенів, зверху з’єднаних перемичками, кожна з яких важить від 45 до 50 тонн. Окремо, на схід від кола (за межами зображення на рис. 1-20), стоїть «каменюка-п’ята» (heel stone), яка, з погляду людини, що дивиться з центру комплексу назовні, позначала місце сходу сонця в день літнього сонцестояння.

Стоунгендж, можливо, спочатку був поховальним місцем, де неолітичні люди кремували своїх померлих. У пізніший період він, імовірно, виконував функцію астрономічної обсерваторії. Згідно з новітньою теорією, він також слугував центром зцілення, куди з’їжджалися хворі й приречені з усього регіону. У будь-якому разі нині відомо, що сам хендж — це лише частина значно більшого ритуального комплексу.

Якою б не була їхня роль у суспільстві, мегалітичні гробниці, храми, житла й хенджі Європи є тривалим свідченням стрімкого розвитку інтелектуальних можливостей неолітичної людини, а також її здатності до героїчних фізичних зусиль.

(пер. З Gardner’s Art through the Ages: The Western Perspective. Vol. 1. P. 28)

Новоолександрівський кромлех

Споруда з кам’яних брил, кажуть дослідники, старша за британський Стоунхендж. Плити заввишки до двох метрів і вагою по тонні кожна укопані в землю й щільно підігнані одна до одної. Уціліло 64 такі глиби. Діаметр кола кромлеха – 18 метрів. Припускають, об’єкт був створений одним із давніх кочових племен скотарів і мав сакральне значення.

Початок будівництва сягає межі 4-3 тисячоліть до нашої ери, тобто понад 5 тисяч років тому. Кінець будівництва припадає на другу половину 3-го тисячоліття до нашої ери. Далі курган уже піддавався деструкції, упливу природних і антропогенного факторів. Навколо кургану – сміттєзвалище, будівельне сміття. І останнє поховання в цьому кургані – голови колгоспу 1932 року.
(https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayinskyy-stounkhendzh-na-dnipropetrovshchyni-kromlekh-kurgan/31279994.html)

Кромлехи доби енеоліту на Хортиці

Унікальна пам’ятка археології, що складається з 12 кромлехів і 6 кам’яних закладок кінця V – початку IV тисячоліття до н.е. Під час будівництва історико-культурного комплексу “Запорізька Січ” в 2005 році була виявлена ціла серія кам’яних закладок. Подальші археологічні розкопки й дослідження, зроблені в 2006-2008 роках, дозволили виявити й вивчити 12 кромлехів – кільцевих конструкцій з каменю, і 6 кам’яних закладок різних розмірів. Цей культовий комплекс мідного віку пов’язаний з розташованою тут же курганною групою, яка була найбільшою на острові Хортиця. Крім того, неподалік від знайденого комплексу кромлехів розташовані залишки святилища.
(https://hortica.zp.ua/ua/guide/north/90-kromleh)

Художні набутки “українського неоліту” нині найвиразніше характеризуються зразками домобудівництва та кераміки (посуд), хоча в минулому ними, напевно, не вичерпувалися.
У неолітичних культурах України найдавніша кераміка виникла на початку VII тис. до н. е. Характерно, що вона не лише місцевого виготовлення, а й імпортована.
Керамічне виробництво на землях України – одне з найдавніших у Європі. Його початки пов’язують із добою раннього неоліту.
Яскрава своєрідність неолітичної кераміки, діапазон її форм і принципів декорації мають чи не найголовніше значення для виявлення та характеристики неолітичних культур, які часто саме за її специфічними, по суті, образно-художніми рисами отримують назву, як-от: культури лінійно-стрічкової, мальованої, ямково-гребінцевої кераміки тощо. За формами та декором неолітичної кераміки дослідники відстежують етнічні особливості культур, шляхи їхнього розвитку, характер зв’язків з іншими культурами, зокрема й такими, що є істотно віддаленими за територіями, а подекуди й за часом. …
В основі декорування неолітичної кераміки лежав спосіб, який можна назвати “гравіюванням”, тому що в його основі прорізана, прогладжена або відштампована лінія, крапка, накол, ямка. Поверхню вигладжували, а потім мережили в найрізноманітніший спосіб – урізаними та прогладженими лініями, ямками, наколами, защипами, штампом тощо.

Історія українського мистецтва. Т. 1: Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. С. 47

Трипільська культура

Однією з найрозвиненіших неолітичних культур Європи стала культура Кукутені-Трипілля (прибл. 5400–2700 до н.е.), поширена на території сучасної України, Молдови та Румунії. Її відкриття та дослідження впродовж XX ст. змінили уявлення про прадавню історію України.

Особливості трипільської культури:

Планування поселень: концентричне розташування жител (до 3000 будівель у Маюнівському поселенні — один із перших протомегаполісів*** Європи).
Кераміка: високохудожня, орнаментована спіральними, хвилястими, зооморфними та антропоморфними мотивами, часто з символами води, родючості, сонця.
Пластика: жіночі фігурки з гіпертрофованими ознаками плодючості, зосередженість на символіці обличчя, рук, грудей і черева.
Масове спалення жител: одне з найбільш обговорюваних явищ. За однією версією, це обряд очищення або відновлення ґрунтів, що показує інтегрування природних циклів (вогонь, відродження) у соціальні практики, за іншою — наслідок конфліктів чи міграцій.

*** За якими ознаками ми вважаємо Трипілля — протоцивілізацією, а його поселення — протомістами:

Початковий набір ознак цивілізації: наявність міст, інтенсивна економіка (зокрема торгівля та виділення фахових ремісників), держава та привілейовані класи, повинності, монументальні громадські будівлі (суспільні, культові, поховальні), писемність та зачатки науки й мистецтва (Г. Чайлд “Урбаністична революція”, 1950), – надалі був скорочений до головних трьох: існування міст, монументальної архітектури та писемності. Ці три ознаки, поєднані цілою системою причинно-наслідкових зв’язків із соціальними та політичними процесами, що відбувалися в суспільстві, утворюють видиму верхівку айсберга культури перших цивілізацій. Зазначена тріада виразно характеризує цивілізацію насамперед як культурний комплекс, тоді як соціально-економічну сутність цього явища складає поява класового суспільства та держави. Надалі дослідження підтвердили справедливість припущення, що міста, монументальне будівництво та писемність з’являються за наявності кардинальних змін в організації суспільства, його зростання, чисельності нових форм зв’язків між людьми, поглиблення розподілу праці. Такі суспільства-держави постали на Близькому Сході та в Середземномор’ї у ІІІ тис. до н. е., тобто в епоху бронзи, однак завдяки археологічним дослідженням сформувалося поняття про явище “протоцивілізації”, яка, зокрема, виникла на Балканах у VІІ–V тис. до н. е., тобто в неоліті-енеоліті. До таких “протоцивілізацій” належить і Трипілля.

Історія українського мистецтва. Т. 1: Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. С. 46

Археологічні пам’ятки трипільської культури не мають аналогів за масштабом і художнім рівнем серед інших неолітичних культур Центральної та Східної Європи.

Для порівняння:

тоді як центральноєвропейські культури (культура лінійно-стрічкової кераміки, культура Вінча, лендельська культура) мали невеликі поселення, поселення Трипілля мають ознаки соціальної організації з потенційним поділом праці, символічною архітектурою, колективними ритуалами;
українська територія є не периферією балканських чи анатолійських центрів, а одним із осередків формування складних протодержавних структур.

Трипільська культура занепадає близько 3000–2700 рр. до н.е. Причини — зміна клімату, виснаження ґрунтів, інвазія кочових племен з північного Причорномор’я (носіїв культури ямної археологічної спільноти), внутрішні конфлікти.

Стаття про мистецтво Трипільської культури:

Історія українського мистецтва. Т. 1: Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. С. 68-98 (https://tinyurl.com/y33hf83s)
Трипільська культура на землях України (до розділу “Унікальність трипільського світу”, там уже починається міфологізація теми). (https://spadok.org.ua/trypillya/trypilska-kultura-abo-de-pochynalasya-istoriya-nashoyi-krayiny)

Трипільський міф

Як і чимало інших історичних міфів, має підґрунтя в прагненні “відвоювати” власну історію в колонізаторів. Певні сюжети й наративи видаються дуже привабливими для глорифікації чи надання їм сакрального змісту всупереч будь-яким науковим доказам. Так з’являються Ісус-галичанин, викопане українцями Чорне море тощо. Не обійшла міфологізація і трипільську спадщину.

Що важливо пояснити учнівству:

міфи виникають там, де недостатньо фактів. Учені кажуть “ми точно не знаємо” – псевдонауковці пояснюють, додумуючи або прокладаючи нелогічні зв’язки (лівійське місто Триполі заснували трипільці);
у випадку Трипільської культури усвідомлення її як частини цілісної неолітичної цивілізації замінюється на пошук причиново-наслідкових зв’язків: “Схожа кераміка в кількох тисячах кілометрів на тисячу років пізніше… Значить, це трипільці туди дійшли”. Звертайте увагу учнів і учениць на “типовість” живопису, архітектури, кераміки, характерних для неоліту в різних куточках світу, на прямий зв’язок уявлень про світ і вибору мистецьких засобів.
не можна називати трипільців “предками українців” або стверджувати, що відносно сучасні хати-мазанки — це передана у спадок традиція. Між трипільцями і слов’янами — кілька тисяч років.
подекуди одну з гіпотез пропонують як доконаний факт. Наприклад, причини спалювання будинків у європейських неолітичних культурах невідомі. Ба більше, поки що спроби археологів відтворити результати спалювання не дали результатів. Утім, автори часто тяжіють до однієї з версій і подають її як єдину. Наприклад:

Поетизування житла, наповнення його художньо-образним змістом підтверджують також так звані “трипільські площадки”, які дослідники інтерпретують переважно як поховальні споруди. Ґрунтом для такої інтерпретації слугують знайдені на площадках обпалені кістки людини, залишки будівель та інвентарю. Вважали, що будівлі-поховання спалювали разом із небіжчиками. Однак нові дослідження показали, що це довгочасні житла, у яких могли бути поховання, як це було в ряді давніх культур. Отже, спалення домівок належало до ритуальних дій, які супроводжували перехід на інші землі. Виявлений в уявленнях трипільців зв’язок будинок – вогонь носив культовий характер, а залишки спаленого житла, імовірно, ставали культовим об’єктом. (Історія українського мистецтва).

Порівняйте ці висновки з інформацією про горизонт спалених будинків неолітичної Європи.

***

Детальніше про трипільський міф
Підґрунтям стали невизнані наукою праці сходознавця А. Кифішина, який прочитав петрогліфи Кам’яної Могили та орнамент кераміки культури Криш (7—6 тис. до н. е.) як протошумерську писемність. Керуючись даними А. Кифішина, археолог Ю. Шилов локалізував на території України побіжно згадуване в давньомесопотамських і давньоіндійських джерелах місто-державу Аратта, яке насправді за тими самими джерелами розташовувалося на території сучасного Ірану або Афганістану. Незважаючи на той факт, що його висновки заперечує навіть “першовідкривач” української Аратти А. Кифішин, Ю. Шилов створив цілісний міф про Аратту як про давню цивілізацію араттів-трипільців, що стала культурно-цивілізаційним джерелом для давніх шумерської та індоєвропейської цивілізацій. Побудована на засадах первісного комунізму, керована мудрими жерцями-брахманами, Аратта-Трипілля стала вінцем більш ніж 20-тисячолітньої еволюції автохтонного населення Європи. Це нібито була країна величезних багатоповерхових міст, могутніх фортець та мегалітичних астрономічних обсерваторій; тут винайшли землеробство, містобудування та писемність. Власне всю історію Старого світу Ю.Шилов розглядає як поширення з єдиного трипільського центру засад культури та цивілізації.

Ще одна складова трипільського міфу — питання про приналежність трипільців до давніх арійців (див. Арії), та, зокрема, до безпосередніх предків українців. Слід зазначити, що ще В. Хвойка — першовідкривач української версії культури Кукутень, що отримала назву трипільської культури, — вважав трипільців давніми слов’янами, чия історія сягала на цих землях ще палеоліту. У радянський час про трипільців-слов’ян писав академік Б. Рибаков. Але вже сучасники В. Хвойки — М. Грушевський та М. Біляшівський — критично ставилися до цих поглядів, зазначаючи егейські та малоазійські першоджерела цієї культури. Тож зв’язок між трипільцями та слов’янством тривалий час був темою хіба що літературних творів, зокрема Д. Гуменної (1970-ті рр.) та С. Плачинди (рубіж 1980-х — 1990-х рр.). Водночас з легкої руки літераторів цей міф увійшов складовою частиною до українського неоязичництва (рідної української національної віри; РУНВіри), ідеологом-теоретиком якого став Л. Силенко. Ю. Шилов інтегрував цю ідею до своєї концепції Аратти-Трипілля, навіть ігноруючи той факт, що згадані реконструкції давніх написів, на яких власне й ґрунтується вся його теорія, встановили нібито протошумерську мову населення Аратти (шумерська мова не належить до індоєвропейської мовної сім’ї (див. Індоєвропейська спільність) і не пов’язана з жодною із сучасних мов світу). Залучивши як ще одне першоджерело відомий фальсифікат — “Велесову книгу“, — Ю. Шилов реконструює гаданий спадковий зв’язок між Араттою-Трипіллям, Кімерією, Таврикою, Скіфією, державою антів, Київською Руссю й Запорізькою Січчю.

Ідеї Ю. Шилова були широко підтримані значною частиною української культурної та політичної еліти, і з часів останньої його монографії (2003) зажили своїм власним життям. Їх популяризують у приватних навчальних закладах, у новостворених приватних музеях, друкують у періодичних виданнях та монографіях. В останні роки погляди Ю. Шилова розвинув В. Бебик, який сформулював власну концепцію української скіфо-трипільської цивілізації. Арійська складова теорії Ю.Шилова імпонує багатьом націоналістично налаштованим ідеологам та (мабуть несподівано для її автора) російським неонацистам. Якщо О. Асов вважає араттів-трипільців-українців нащадками давнього населення Атлантиди (тоді як давні росіяни, за його міркуваннями, є вихідцями з іншого давнього континенту — Гіпербореї), то вже інші російські автори наполягають саме на семітському характері трипільського населення, яке нібито протистояло давнім арійцям-русичам.

Певною мірою разом із неоязичництвом трипільський міф в Україні та Росії перетворився на складову окремої субкультури, яка вже сама має стати об’єктом наукового Вивчення.
(https://tinyurl.com/3dmf9heh)

Порівняльна таблиця мистецтва культур Трипілля та Джомон

Категорія	Кукутень–Трипілля (Україна)	Джомон (Японія)
Час існування	≈5500–2700 до н.е.	≈10 000 до н.е. – 300 до н.е. (довше за будь-яку іншу!)
Тип життя	Осілі землероби, великі поселення (до 15 тис. осіб)	Осілі збирачі, рибалки, мисливці — без аграрної революції
Кераміка	Геометрична, симетрична, триколірна	Емоційна, химерна, з мотузковим орнаментом
Фігурки	Жіночі, статичні, символи родючості	“Догу” — фігурки з великими очима, гротескні, містичні
Архітектура	Житла з глини, площа поселень до 200 га	Напівземлянки, прості дерев’яні конструкції
Господарство	Землеробство, скотарство	Збиральництво, рибальство, зберігання їжі в кераміці
Світогляд у мистецтві	Родючість, порядок, побут	Магія, трансформація, ритуал
Унікальність	Спалення житла, найбільші доісторичні поселення	Найдовший “неоліт”, без аграрної революції

Ключові персоналії, поняття, артефакти

Персоналії:

Вікентій Хвойка — археолог, першовідкривач трипільської культури в Україні.
Марія Ґімбутас — дослідниця неоліту Європи, авторка курганної теорії та теорії “старої Європи”.

Поняття:

Неолітична революція
Неолітична революція, яку також називають аграрною революцією, ознаменувала перехід в історії людства від невеликих кочових спільнот мисливців і збирачів до більших осілих сільськогосподарських поселень і ранніх цивілізацій. Неолітична революція почалася близько 12-10 000 р. до н.е. у родючому півмісяці — регіоні Близького Сходу у формі бумеранга, де люди вперше почали займатися землеробством. Незабаром після цього люди кам’яної доби в інших частинах світу також почали впроваджувати сільське господарство. Саме з інновацій неолітичної революції згодом постали цивілізації й міста.
(https://www.history.com/articles/neolithic-revolution)

Мегалітична архітектура
Мегалітична архітектура виникла як реакція стародавньої людини на навколишній світ, як суто людський спосіб протиставити себе природі, втілити у візуально значущих формах уявлення про Всесвіт та своє місце в ньому. У мегалітичній архітектурі відбулося формування власне архітектури як мистецтва просторово-часового. Після відкриття 1994 археологічного комплексу Гьобеклі Тепе у Туреччині нижню хронологічну межу появи архітектури визначено як епоху докерамічного неоліту 9600-8200 до н. е. У мегалітичній архітектурі доби міді (енеоліту) і бронзи сформовано основні найпоширеніші типи мегалітів (мегалітичних споруд): менгіри, дольмени, кромлехи. На відміну від первісного житла, такі споруди обслуговували духовну діяльність певних людських спільнот. Деякі з цих спільнот були досить численними й добре організованими, щоб оперувати значною кількістю великих й важких кам’яних блоків.

Зразки мегалітичної архітектури найкраще збережено у Західній Європі — у Великій Британії, Данії, Ірландії, Іспанії, Португалії, Франції, на Мальті, а також у Туреччині. Ці споруди й комплекси поєднували виконання кількох суспільно важливих функцій: сакральну (релігійні культи, зокрема солярний), ритуальну (поховальну), оборонну, пізнавальну (астрономічні спостереження, важливі для річних циклів землеробства).

Мегалітична архітектура — найхарактерніше явище початкового етапу розвитку всесвітньої архітектури. Підсумками мегалітичної архітектури є:

формування центричних та лінійних архітектурних композицій;
створення монолітних стінових (див. Стіна) і каркасних (див. Каркас) систем будівництва;
удосконалення стійково-балкової конструктивної системи, з якої в добу античності розвинеться чітко упорядкована система ордера архітектурного;
формування багатоелементних, композиційно узгоджених архітектурних ансамблів.
(https://tinyurl.com/arscwjdk)

Кромлех
Мегалітична споруда доби пізнього неоліту, енеоліту, раннього бронзового віку, складена із розставлених по колу великих каменів.
(https://tinyurl.com/3kks47tc)

Дольмен
Мегаліт у вигляді чотирикутної в плані кам’яної скрині, складеної з поставлених вертикально великих пласких кам’яних брил і накритої однією або кількома горизонтальними кам’яними плитами.
(https://tinyurl.com/y82ks2uu)

Коридорна гробниця – мегалітична споруда, утворена з кам’яних плит, укладених “коридорами”. Вони ведуть до однієї або кількох поховальних камер, накритих землею чи камінням. Поширене хрестоподібне планування.

Менгір
Це найпростіший мегаліт, подібний до окремо поставленого, вкопаного в землю вертикального монолітного кам’яного блока, брили, стовпа (ортостату) 4–22 м заввишки, до 300 т вагою. Поверхню менгіра грубо оброблено. Іноді на неї нанесено різні знаки, сенс і датування яких наукою не з’ясовано.
(https://tinyurl.com/3fw7xjtz)

Буго-дністровська культура
Археологічна культура доби неоліту (серед. 6–поч. 4 тис. до н. е.). Поширена на тер. Молдови та Правобережної України між течіями рік Прут (притоки Дунаю) та Інгул (притоки Південного Бугу), у лісостеповій і степовій фізико-географічних зонах. У її розвитку виділяються три періоди: ранній, середній та пізній. Поселення, для яких характерні заглиблені й наземні житла з вогнищами, розташовувалися на надзаплавних терасах річок та островах, а в пізньому періоді – також у приводороздільній частині на краю високих берегів. На поселеннях у великій кількості знаходять різноманітні знаряддя праці, в т. ч. кременеві ножі, скребачки, сокири, свердла, різці, наконечники стріл і списів, кам’яні зернотерки та розтиральники, рогові й кістяні мотики, шила, лощила, шпателі тощо, а також уламки орнаментованого посуду, кістки диких та домашніх тварин. Для кераміки найбільш характерні плоско- й круглодонні горщики, орнамент заглиблений, у вигляді прогладжених ліній, відтисків гребінцевого та інших накольчастих штампів. Основним заняттям населення було: в ранньому та середньому періодах – мисливство рибальство; у пізньому – скотарство й землеробство.
(https://tinyurl.com/msrpwkmx)

Дніпро-Донецька культурно-історична спільність
Група археологічних культур доби неоліту. Датується серединою 5 — серединою 3 тис. до н. е. Розповсюджена у Подніпров’ї, Подесенні, на Сіверському Дінці, у Білорусії та Українському Поліссі. Ґрунтується на місцевій мезолітичній основі. Відомо близько 400 поселень та місцезнаходжень, 30 з яких розкопано (зокрема Пустинка, Грині, Вишеньки, Старосілля, Бузьки, Деріївка, Моства, Бондариха). Поселення сезонні й довгострокові, розташовані на берегах річок. Будівлі підпрямокутні у плані, наземні, з вогнищами. Основа господарства — рибальство, мисливство, збиральництво; на розвиненому етапі зароджуються скотарство та землеробство. Характерні великі родові могильники (Деріївський, Микільський, Ясинуватський, Маріупольський). Тіла у ямах випростані на спині, пофарбовані вохрою, супроводжувалися знаряддями праці, прикрасами (пізніші — булавами, мідними і золотими речами). Посуд гостро- або плоскодонний, з рослинною домішкою до глини, прикрашений гребінцем, прокресленим, накольчастим орнаментами. На кераміці пізнього етапу простежуються яскраві впливи традицій енеолітичних культур (трипільської, середньостогівської). Знаряддя праці макро- і мікролітичних типів: сокири, трапеції, ножі, підтрикутні вістря стріл з кременю, сланцеві тесла, човники. Використовувались шліфовані кам’яні сокири, кістяні та рогові вироби. Встановлено три етапи розвитку. Локальні варіанти, описані Д. Телегіним, О. Титова виділила в окремі культури. Дніпро-Донецька культурно-історична спільність відіграла важливу роль у складенні прабалто-слов’янської мовної спільноти.
(https://esu.com.ua/article-22230)

Культура ямково-гребінцевої кераміки
Об’єднує пам’ятки доби неоліту зі знахідками керамічного посуду, прикрашеного ямковим орнаментом, розташовані в лісовій та лісостеповій зоні Східної Європи — від Західної Двіни та Дніпра на заході до Уральських гір на сході, від Карелії на півночі до Середнього Дону на півдні. Датується 5—3 тис. до н. е. Складається з ряду археологічних культур та локальних типів пам’яток.
На території України виявлено понад 70 невеликих поселень культури ямково-гребінцевої кераміки. У Подесенні більш ранні з них відносяться до пам’яток типу Вирчище, пізніші — до деснянської культури з ромбоямковою керамікою. У лісостеповому Лівобережжі Дніпра та у верхній течії Сіверського Дінця (притоки Дону) поширені пам’ятки з ямковою та ямково-накольчастою керамікою, споріднені з рязансько-долговською культурою Верхнього Дону. Поселення розташовані на піщаних підвищеннях біля водоймищ. Розкопувалися Вирчище, Гришівка, Лисогубівка, Луком’я, Скуносове. Житла наземні стовпові або напівземлянкові. З кременю і кварциту виготовлялися скребачки, ножі, різці, свердла, двобічнооброблені листоподібні підтрикутні вістря списів та стріл, клини, жолобчасті долота, сокири; з кістки і рогу — гарпуни, риболовні гачки. Керамічний посуд — ліпні гостро- та округлодонні слабопрофільовані горщики, прикрашені горизонтальними або геометричними зонами з ямкових вдавлень, що перемежовуються неорнаментованою поверхнею або зонами відбитків гребінцевого штампа. Господарство переважно рибальсько-мисливське, але під впливом контактів із носіями трипільської культури поширюються землеробство і скотарство. На терени України людність культури ямково-гребінцевої кераміки потрапила з північніших територій унаслідок кількох хвиль міграцій. Її представники належать до лапаноїдного антропологічного типу. Більшість дослідників вважають відповідне населення носіями уральських мов. На території України пам’ятки культури ямково-гребінцевої кераміки досліджували М. Рудинський, В. Непріна, Д. Телегін.
(https://tinyurl.com/ywsur549)

Культура лінійно-стрічкової кераміки (волютова)
Одна з археологічних культур періоду неоліту в Європі. Характерні для неї пам’ятки виявлені на землях, що нині є територіями Франції, Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Угорщини, Німеччини, Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії, Молдови та України (Західна Волинь і Верхнє Подністер’я). Визначальною її ознакою є глиняний посуд кулястої форми, прикрашений ритим орнаментом у формі спіралей і волютів (від італ. voluta – завиток, закрутка). Притаманний їй кам’яний інвентар близький мезолітичному (див. Мезоліт). Датується 5 – 4 тис. до н. е. Відома (як археологічна культур) з кінця 19 ст. На українських землях представлена поселеннями Котоване, Незвисько, Торське, Звенячин і Тадані (у різні роки їх досліджували, зокрема, Я. Пастернак, Т. Пассек, К. Черниш, Д. Телегін, Ю. Захарук, М. Пелещишин). Тут виявлені невеликі наземні та напівземлянкові житлово-господарчі споруди, біля яких розкопано, очевидно, виробничі ями. За результатами досліджень встановлено, що основою господарства було землеробство, при наявності скотарства та мисливсько-збиральницької діяльності. Прабатьківщиною культури лінійно-стрічкової кераміки вважається Середній Дунай. У свою чергу сама культура лінійно-стрічкової кераміки, очевидно, є хронологічним попередником трипільської культури. Про останнє, на думку фахівців, свідчать, перш за все, стратиграфічне (від лат. stratum – настил, шар – і грец. γράφω – пишу, креслю; “стратиграфія” тут – чергування шарів на археологічних пам’ятках) перекриття на одних і тих самих поселеннях трипільськими шарами шарів культури лінійно-стрічкової кераміки, а також – деякі загальні для обох культур форми кам’яного інвентарю і подібність способів виготовлення керамічних виробів.
(https://tinyurl.com/2wrh38h4)

Додаткові ресурси:

Диво Трипільської культури. (https://artsandculture.google.com/story/MwWhDX1ENQSGog)
Антропоморфні зображення в символічній системі Кукутень-Трипілля (англ.) (Національний музей історії України) (https://artsandculture.google.com/story/_gWhvsNEwsa1ug)
Онлайн-база артефактів та інформації про Трипільську культуру (http://tripillya.com/)
Чатал-Гьоюк: 9-тисячолітнє місто, яким правили жінки — ДНК розкриває історію матріархального суспільства. (eng) (https://timesofindia.indiatimes.com/science/catalhoyuk-9000-year-old-city-ruled-by-women-dna-reveals-story-of-matriarchal-civilization/articleshow/122153165.cms?utm_source=chatgpt.com)
Історія українського мистецтва. Т. 1: Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. С. 68-98 (Трипільська культура) (https://tinyurl.com/y33hf83s)
Горизонт спалених будинків неолітичної Європи (https://tinyurl.com/2mhyyx35)
Музей трипільської культури (https://trypillian.org.ua/)
3D-модель трипільської хатини (https://sketchfab.com/3d-models/trypillian-house)
Трипільська культура і велика подорож на Схід | #5 Туди-Сюди

«Знай наше» 1 серія. Трипільська культура.
«Знай наше» 2 серія. Ямна культура. Історія України
Онлайн-колекція Британського музею, неоліт і бронза в Європі (https://tinyurl.com/3u78vxdb)
Чатал-Гьоюк. Перше місто в історії.
Вражаючі знахідки у найдавнішому місті світу – Чатал-Гьоюк
Український кромлех епохи енеоліту старший за піраміди Гізи в Єгипті (https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3267433-ukrainskij-kromleh-epohi-eneolitu-starsij-za-piramidi-gizi-v-egipti.html)

Дизайн уроку

Провокація

Завдання 1. (фронтальна дискусія)

Які зміни відбулися в житті окремої людини та всієї громади в процесі переходу до осілості (меню, розклад дня, розподіл обов’язків, соціальне розшарування, світогляд, релігія)?

Запишіть результати обговорення на дошці у вигляді хмари слів або схеми.

Як ці зміни вплинули на мистецтво? (учнівство висуває гіпотези, не обов’язково правильні — це простір для міркування й подальшого обговорення).

Практика

Завдання 2 (індивідуальна робота). Мистецтво та цінності.

Як мистецтво неоліту допомагає нам сьогодні зрозуміти, що тоді вважалося цінністю? Добери три приклади мистецьких об’єктів на підтвердження своєї думки.

Завдання 3 (групова робота). Зміни в стосунках з природою.

Група обирає пару: один приклад мистецтва палеоліту й один — неоліту, які, на думку учасників групи, демонструють, як змінилося ставлення людини до природи.

Завдання 4 (парна робота). Догу чи Венера?

Погляньте на кожну фігурку в завданні (див. робочий аркуш).
Визначте: це трипільська “Венера” чи японська “Догу”?
Обґрунтуйте свій вибір: що вас наштовхнуло? Форма? Очі? Позиція? Матеріал?
Обговоріть: що фігурка може “сказати” про своє суспільство?

(Догу – антропоморфні статуетки культури Джомон, Японія)

Трипілля https://arshistorian.blogspot.com/2016/02/blog-post_28.html
Догу https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=81963670
Догу https://en.wikipedia.org/wiki/J%C5%8Dmon_Venus
Трипілля https://arshistorian.blogspot.com/2016/02/blog-post_28.html

Додаткові запитання для обговорення:

Що об’єднує ці фігурки?
У чому різниця між поглядом на тіло в кожній культурі?
Чи можна ці образи назвати “мистецтвом” у сучасному розумінні?
Чому фігурка має такі непропорційні частини тіла?
Чому фігурка виглядає умовно? Що символізує?

Завдання 5 (індивідуальна або парна робота). Найважливіші неолітичні культури.

За допомогою довідкової літератури укладіть перелік ключових неолітичних культур і впорядкуйте їх на лінії часу.

Завдання 6 (дискусія). “Позаєвразійський неоліт: інакший? Схожий?”

Чому ми чуємо про одні культури більше, ніж про інші?
Які спільні риси мистецтва можна знайти між (наприклад, на вибір вчителя) Трипіллям, Вальдівією та Лапіта?
Як виглядає “розвиток” у різних культурах, якщо не міряти його за європейськими критеріями?

Завдання 7 (групова робота). Культурний спадок.

Група шукає 2-3 приклади сучасного українського дизайну, що використовує мотиви трипільської культури, і пояснює, як саме вони використані.

Альтернативна версія: групове дослідження ринку товарів “під Трипілля” та написання аналітичної довідки.

Завдання 8 (проєктна робота). Мінівиставка “Таємниці артефактів”.

Група або пара обирає об’єкт неолітичного мистецтва та укладає до нього опис із 3 частин:

“Офіційна” археологічна інформація про об’єкт;
Який емоційний вплив він справляє на сучасну людину;
“Конспірологічна” частина: висунути гіпотезу про походження та функції об’єкта, керуючись фактами.

За бажання, після завершення групи можуть викривати конспірологію щодо об’єктів, обраних іншими групами, спростовуючи теорії.

Завдання 9 (на вибір, дискусія або творча робота). Сучасна богиня родючості.

Для людини доби неоліту родючість природи була критичною для виживання. Яким би було сучасне аналогічне божество, якби ви створювали анімалістичну релігію? Що є важливим для нас? Чого боїться сучасна людина? Які природні явища їй незрозумілі (або породжують міфи)? Створіть божество і його зображення, опишіть його функції, ритуальні практики тощо.

Завдання 10 (групова робота). Чиє мистецтво “важливіше”?

Проаналізуйте видимість у мережі Інтернет (кількість згадок, фото та відеоматеріалів, тематичних сайтів, розробок уроків, великих виставок тощо) мегалітів із різних частин світу. Укладіть рейтинг популярності мегалітів. Чи виявили ви кореляцію з віком пам’ятки, її розташуванням, важливістю для розуміння мистецтва епохи? Де в цьому рейтингу українські пам’ятки? Чому? Запропонуйте план виведення однієї з них на перше місце в цьому рейтингу.

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 1.1. Первісне мистецтво

Урок 4. Трипільська культура як приклад нового світогляду й мистецтва доби неоліту

Робочий аркуш для учня / учениці

Завдання 1. Стрічка часу.

Заповни таблицю:

Регіон	Початок неоліту	Регіональні особливості
Близький Схід
Китай
Україна
Західна Європа

Завдання 2 (індивідуальна або парна робота). Найважливіші неолітичні культури.

За допомогою довідкової літератури уклади перелік ключових неолітичних культур (7-10) і впорядкуй їх на лінії часу.

Завдання 3. Догу чи Венера?

Роздивись зображення. (Догу – антропоморфні статуетки культури Джомон, Японія)
Визнач: це трипільська “Венера” чи японська “Догу”?
Обґрунтуй свій вибір: що наштовхнуло на таку думку? Форма? Очі? Позиція? Матеріал?
Що фігурка може “сказати” про своє суспільство?

Завдання 4. Тест на впізнавання орнаментів.

Створи тест на розрізнення орнаментів – використай фрагменти орнаменту трипільської культури та 1-2 інших. Тест має складатися щонайменше з 10 запитань.

Завдання 5. Обери одну з цих тем і вислови свою думку письмово (5-7 речень).

На твою думку, як змінився образ “священного” у мистецтві після переходу до землеробства?
Якою могла бути роль художника в неолітичній громаді? Чим вона відрізнялася від ролі шамана?
Чи можна уявити неолітичне мистецтво без утилітарної функції? Обґрунтуй свою позицію.

Завдання 6. Заповни таблицю:

Ознака	Палеоліт	Неоліт
Тип спільноти
Матеріали для мистецтва
Панівні сюжети
Місце створення образу
Основна функція мистецтва

Завдання 7. Порівняй культури.

Коротко опиши відмінності між трипільською культурою та культурою Лендєл або Вінча.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Прогрес

Я можу:	Так	Частково	Ні
Описати, які зміни відбулися під час переходу від палеоліту до неоліту, як змінився світогляд людини
Охарактеризувати мистецтво доби неоліту
Навести приклади неолітичних культур і артефактів
Пояснити місце Трипільської культури в світовому контексті
Розпізнати характерні для Трипільської культури художні форми й засоби, упізнати найвідоміші мистецькі об’єкти

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе